Недостачі зерна — найпоширеніша проблема українських елеваторів, як приватних, так і державних
Дірки в системі
Причина недостач зерна на елеваторах полягає насамперед в технічному їх стані та системі роботи підприємства. Як зазначають власники підприємств, там, де мінімізовано людський вплив і максимально комп’ютеризовано всі операції, таких проблем значно менше. Сама технологія зберігання зерна, яке з плином часу може змінювати свої якості, вже дає привід для маніпуляцій. Щоправда, на думку спеціалістів, навіть при оснащенні елеватора сучасним обладнанням питання недостач не можна вважати вирішеним. „Ми ще 4 роки тому уклали договір зі шведською компанією про поставку під сезон приладів, але коли з’ясувалося те, як робиться калібрування цих приладів, стало зрозумілим, що навіть якщо ми купимо ці прилади, будуть великі розбіжності. Калібрування повинно робитися не в Києві, а в тій зоні, де визначається якість зерна, в нашому випадку — в Лепетисі. Ми відправили зразки в Херсон, де у нас найпотужніша лабораторія. У нас прилади показувати 10,8 % білка, а в них — 12,5 %«, — розповів директор Великолепетиського елеватора ДАК „Хліб України» Микола Коноваленко.
Додають складності в цьому питанні і законодавчі недоліки. Так, за словами завідувача сектору економіки Київського інституту хлібопродуктів Володимира Пінчука, найчастіше непорозуміння у взаємовідносинах виникають під час приймання та відвантаження зерна. Так, згідно з підзаконними актами до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»: Постановою Кабінету Міністрів України від 1.03.2003 р. № 510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно», наказом Міністерства аграрної політики України від 27.0.2003 р. № 198 «Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно», — зерновий склад повинен приймати зерно від поклажодавця «за заліковою вагою, але не вище фізичної». В результаті недоотримувати кошти від закладеного зерна в різних випадках можуть як поклажодавці, так і хлібоприймальні підприємства, оскільки маса самого зерна не змінюється, а його фізична маса змінюється із зміною вологості, вмісту зернової та смітної домішок, дрібного зерна. Більш точні розрахунки можна проводити, коли при видачі зерна, зданого власниками на зберігання, керуватися таким показником, як «абсолютно сухого й чистого основного зерна»; а також враховувати відповідні технологічні операції по доопрацюванню зерна, які впливають на формування цього показника: активного вентилювання, сушіння, очищення, очищення без сушіння, сушіння без очищення, очищення з відбором та без відбору дрібного зерна, очищення і сушіння; проводити розрахунок відпуску прийнятого на зберігання знеособленого зерна, побічних продуктів і відходів конкретним власникам з визначенням як загальної маси нормованих втрат, так і тих, які віднесені на основне зерно, дрібне зерно, побічні продукти та відходи.
Зловживання також тісно пов’язані з розрахунками готівкою. Як підтвердили більшість присутніх операторів ринку зерна та олійних, їм доводиться закуповувати у аграріїв товар в основному саме за готівку. „Я не сплю ночами, коли йде заготівля, особливо соняшнику. Довкола мого елеватора сидять з чемоданами грошей. Роботи не буде до тих пір, поки ми не припинимо цю практику і не зробимо закупівлю прозорою, сподіваюся, що новий (уряд) створить все-таки ринок таким. Яким він має бути в правовій державі", — вважає М. Коноваленко.
Знову ДАК
Як приклад відсутності цивілізованої роботи на зерновому ринку трейдери навели ситуацію, з якою вони знову ж таки зіткнулися на одному з підприємств ДАК.
За словами операторів ринку, з початку серпня по вересень 2004 р. на Волочиському комбінаті хлібопродуктів, дочірньому підприємстві ДАК виявилася недостача зерна пшениці та ячменю близько на 12 млн. грн. Постраждали при цьому 15 компаній. Серед них „Фоест-Альпіне", „Бунге", „Лотуре" та ін. „УЗА було подано декілька листів, і до Кабміну і до пана Бондаренка, який на той час очолював компанію. Нами було відіслано два листи, на сьогодні ми не отримали навіть формальної відповіді, в такому випадку, як можна гарантувати безперешкодний трейдинг будь то українським чи іноземним компаніям в Україні, якщо ми не гарантуємо виконання зобов’язань по тих складських квитанціях, які ввела держава", — говорять потерпілі.
Представниця ДАК Любов Сень не заперечувала того, що сталося. За її словами, перш ніж перераховувати на елеватор значні кошти потрібно туди поїхати і подивитися, що то за підприємство: „Я ще раз хочу повернутися до того, що потрібно погоджувати договори зберігання з головним офісом ДАК. Якщо б ми знали, що ви передоплату робите по 5 млн. грн.. на Волочиське КХП, ми б ніколи не дозволили вам укласти договір на зберігання. Ви хоч бачили, що то за підприємство? Дерева рубали на залізничних коліях. Ви повинні були приїхати і подивитися, що то за підприємство, а ви спокійно „заганяли" тули мільйони і думали, що все так просто. Ваша довіра вам і нашкодила. Якщо б ви робили це через центральній офіс, то на 100% гарантую — ви б отримали і зерно і кошти, якщо б ми зерно не надали".
На думку голови спостережної рази ЗАТ „Рамбурс" Олексія Гаврилова, така проблема може трапитися теоретично з будь-яким власником елеватора. „Не хочу захищати керівництво ДАК „Хліб України", — говорить він, — але ми свого часу дуже багато зробили для того, щоб уникнути того людського фактора, про який тут багато йшлося. Технологічні крадіжки, які можуть бути, просто вражають. На жаль, у нас до недавнього часу, поки ми повністю не комп’ютеризували систему обліку, не поставили систему відеоспостереження в своїй лабораторії, поки не закрили до неї доступ, не почали перевіряти дані з вологості, смітної домішки та ін., у нас також були недостачі. Але учасники ринку знають, що як тільки виникали такі проблеми, вони дзвонили нам, і ми розраховувалися, а далі вже самі розбиралися зі своїм елеватором. Мені здається, що це не є продуманою політикою, а, швидше за все, дії якогось конкретного зловмисника. Та те, що відбувається, все одно створює проблеми для всіх нас, бо банки, які нас з вами кредитують, після кожного такого випадку ставлять нам жорсткіші умови".
Своїм рецептом збереження зерна поділився й І. Мірошниченко: „Як я вже говорив, ми хочемо підняти ряд питань, які вже простежуються в динаміці і показують стійкий тренд. Щороку, принаймні при роботі компанії „Каргілл", на ринку ми бачимо, що від 3 до 5 % елеваторів не можуть отримати страховку. Тобто страхові компанії відмовляються у зв’язку з технічним станом елеватора його страхувати, і вантажі, товар, що знаходиться на цьому підприємстві також. До того звуження ринку, що відбувається, додаються щороку і ці 3 %. Кількість страхових випадків постійно високе. Сьогодні немає яких-небудь гарантій, що зроблять бізнес безпечним на тих або інших елеваторах. Існують тільки заходи, що дозволяють займатися профілактикою, але вони не дають 100% гарантії безпечної роботи. Кількість форс-мажорних обставин так само постійно збільшується. Тому ми рекомендуємо створити чіткий прозорий і з високими вимогами підхід до сертифікації підприємств. Необхідно проводити реконструкцію елеваторів, поліпшувати їхній технічний стан, поліпшити процес очищення продукції. Ми всі прекрасно знаємо ситуацію з кукурудзою, про дефіцит потужностей по сушінню, що приводить до хитких позицій даного продукту на ринку. Його то взагалі не роблять, те перевиробляють. Інфраструктура сьогодні не готова на 100 % працювати з цим продуктом. Необхідно зменшити вплив так називаного людського фактора при роботі лабораторій, необхідно проводити модернізацію устаткування, реконструкцію під’їзних колій, поліпшення і підняття техніки безпеки, рівня охорони праці.
Сьогодні існують деякі заходи, що допомагають уникнути нестач продукції, крадіжок, що завдають шкоди всім компаніям. Під цим ми маємо на увазі наступне. У нас є хороші договори збереження, принаймні ми намагаємося їх укладати. Ми страхуємо вантажі, страхуємо наш товар, у нас існує служба контролю і безпеки, служби контролю і керування ризиками, які визначають де, скільки купувати, які ліміти встановлюються на ці підприємства. У нас є методи постійного фізичного контролю наявності вантажу, оперативні режими планування логістики в разі потреби швидкого вивантаження на підприємство. Але все це нам не дає 100 % гарантії, а дозволяє лише мінімізувати ризики, втрати, форс-мажорні обставини, пов’язані з крадіжками. Гарантій немає тому, що та законодавча база, що існує, працює неефективно. При тому, що існують закони, що дозволяють захистити права, це зробити складно, бо потрібно надто багато часу. У законодавстві є багато нюансів, які дозволяють компаніям або власникам підприємств, що свідомо на це йдуть, уникати відповідальності.
Найцікавіше те, що ми роками стикаємося з цими ситуаціями, кожна компанія на тому самому елеваторі, тільки в різні роки. Ми багато часу витратили на те, що говоримо про необхідність певних заходів, але ми так і не маємо ефективного механізму обміну інформацією, створення якихось стоп-аркушів, які б не дозволяли компаніям спокійно працювати на цьому ринку. Ми намагалися в рамках зернової асоціації вирішити це питання. Але, думаю, повинні сказати чесно, що у нас це не виходить, тому що багато компаній не надають інформацію, багато хто подає недостовірні дані. Тому щорічно повторюються ці випадки на тих самих підприємствах просто в різних компаній.
Разом з тим, відбувається будівництво нових сучасних елеваторів. Вони професійно працюють на ринку торгівлі зерна, сільськогосподарської продукції. Але тут виникають іншого плану проблеми. Їхні склади, як правило, не сертифіковані, це створює ряд юридичних, технічних і навіть психологічних моментів, які потрібно перебороти, що б працювати з такими підприємствами. Такого роду підприємства повинні також проходити по всіх етапах сертифікації і виконувати всі ті ж умови так званого класичного ринку збереження і переробки зерна".
Нові перешкоди
Наприкінці минулого року було прийнято Закон „Про сертифіковані склади товарні та про прості і подвійні складські свідоцтва". „Якщо цей закон запрацює, — вважає керівник проекту, представник ACDI/VOCA в Україні, академік УАН Віктор Андрієвський, — а він, відповідно до прикінцевих положень, має стартувати з кінця березня, то він на два роки відкине нас назад, просто знищує систему складських документів на зерно, яка вже збудована, і під яку кредитуються люди". головна проблема даного документу полягає в тому, що замість зернового складу там значиться товарний склад. „Закон прописано так, що якщо ви здали товар на склад і отримали просте чи подвійне складське свідоцтво і вийшли за межі складу і у вас відібрали свідоцтво, то власником вашого зерна стає товарний склад", — говорить В. Андрієвський.
Для того, щоб попередити набрання чинності цим документом спеціалісти проекту ACDI/VOCA направили в КМУ проект змін до Закону, який складається з одного рядка: „сфера дії цього закону не поширюється на сільськогосподарську продукцію", а також запропонували перенести термін його впровадження на 1 січня 2007 р. Зараз проект цих змін до закону „Про товарні склади…" знаходиться у відповідних міністерствах та відомствах, а паралельно через групу депутатів цей законопроект передано на розгляд у ВР.
Та навіть при вирішення цього питання, сертифікація складів та система складських свідоцтв у такому вигляді, як вона на сьогодні є, не вирішує проблем ринку, про це говорять самі представники проекту ACDI/VOCA. І знову як приклад наводиться діяльність ДАК „Хліб України". „Тут йшлося, що це не політика центрального офісу, — говорить В. Андрієвський, — що то так дочірні підприємства себе поводять. А ситуація проста — ні, це таки політика керівництва ДАК, яке займається підлогом та використанням фальсифікованих документів. Ми схопили ДАК двічі за руку в Криму і в Полтаві, коли компанія випустила свої власні складські свідоцтва, що не відповідають тим описовим системам, елементам захисту й отримала кредит в банку „Аваль", і непогані гроші, чим це закінчилося? Ми написали доповідні. Зараз справа в прокуратурі, чим закінчиться, вже їм визначати.
Наводжу цей приклад, щоб ви зрозуміли, що якщо у вас є складський документ, а зараз з Нацбанком ми робимо опис відкритих елементів захисту, і він буде розміщений в комерційних банках, можна і у нас отримати інформацію, щоб люди знали, на що дивитися і як перевіряти, щоб не було подібних фокусів. Цей приклад свідчить і про те, що електронний централізований реєстр також корисний, ви тоді як користувач системи, банкір чи користувач системи можете туди увійти через Інтернет до банку даних і перевірити чи документ дійсно був надрукований на Держзнаку, оскільки Держреєстр веде облік в електронному вигляді пустих бланків, виданих по всій Україні а також перевірити, чи це зерно заставлене в іншому банку, що з ним робиться взагалі і т.д. Система побудована в цілому, щоб максимально знизити ризики для трьох основних груп користувачів: власників зерна, фінансово-кредитних установ, безпосередньо елеваторів, які теж повинні бути зацікавлені в залученні ширшого кола клієнтів, за рахунок того, що вони надають хороші, легкі умови".
