Єврокомісія готова міняти законодавство на вимогу фермерів-протестувальників
Хто вони - аграрії ЄС? Фермери, що можуть «продавити» владні інституції ЄС, просто розсипавши українське зерно та закидавши яйцями штаб-квартиру в Брюсселі.
Розбещені на дотаціях білоручки чи прагматичні та далекоглядні трудяги?
Чого прагнуть? Як живуть? Чи бояться українського продовольства?
Будете здивовані, але фермери в ЄС сповідують ту ж філософію, що й українські хлібороби. Мріють про достойні ціни на вирощену продукцію, стабільність, впевненість у завтра, збільшення фінансування від ЄС та додаткові преференції національного уряду.
Протести як частина світогляду
Для будь-якого фермера в Європі протест як форма заперечення чи незгоди з політикою ЄС є нормою. Велика війна в Україні зруйнувала напрацьовані роками торговельні ланцюги. Додаємо сюди реформування спільної аграрної політики (САР), невдоволення якою наростало в останні роки. В результаті світ отримав нагоду спостерігати то тут, то там в Європі … яскраві спалахи фермерського гніву. З колонами тракторів, гучними заявами, спалюванням сіна, киданням яєць.
Історію з блокуванням українсько-польського кордону додавати в загальний котел не варто, оскільки тут трохи інший сценарій.
Для України протести європейських фермерів - це як інший світ. На відміну від фермерів ЄС вітчизняним аграріям свого часу забракло духу виливати молоко на дорогу, коли не було ціни. Відсутня у наших і практика поливати перегноєм урядові квартали.
Аграрні претензії на адресу Єврокомісії - річ звична. Завжди мають гарного режисера та вражають розмахом. (Особливо напередодні виборів. За протестами прослідковуються інтереси окремих публічних осіб, адже в ЄС фермери - це потужна сила).
То виступають проти норм Green Deal, то просять більше грошей, то пільги на паливо, то українське продовольство не подобається.
Судіть самі. Візьмемо для прикладу ту саму Польщу, де більше мільйона фермерських господарств. Додайте до фермера дружину, дітей, родичів - отримуєте багатомільйонну армію. Наші 32 тисячі фермерів (згідно даних Держстату), з яких працює менше половини, а решта просто віддали землю в оренду найближчому холдингу, звучить як «курям на сміх».
Портрет європейського сусіда
На теренах 27 країн-членів ЄС працює 9,1 мільйонів ферм. Мапа вельми строката. Всі господарства можна розділити на три групи.
Маленькі. Таких третина, мають мінімальні обсяги виробництва - менше 2000 євро на рік та покривають 1% загального виробництва продукції сільського господарства ЄС. Це свого роду аналогія нашим індивідуалам, котрі мають городи коло хати. Приблизно дві третини таких малих ферм самі споживають більше половини вирощеної продукції.
Малі та середні ферми - понад 2,5 млн - зазвичай бізнес сімейного типу, мають економічний результат, який варіюється від 2 до 8 тисяч євро на рік.
Третя категорія - з річним обсягом виробництва продукції близько 250 000 євро на рік, або 56,4% загального сільськогосподарського виробництва ЄС. Таких господарств близько 300 тисяч.
Задає тон в сільському господарстві ЄС так звана аграрна четвірка - Німеччина, Франція, Італія, Іспанія - більше половини товарної аграрної продукції видають на гора фермери згаданих країн.
Якщо загальна вартість виробленої аграрної продукції в країнах ЄС коливається від 400 млрд євро та вище, то за результатами 2019 року частка Франції - 77 млрд євро, Німеччина - 58,2 млрд євро, Італія - 57,8 млрд євро, Іспанія - 51,7 млрд євро. Ще одна група - Нідерланди - 29,1 млрд євро, Польща - 26,4 млрд євро, Румунія - 19 млн євро. Основа сільськогосподарської галузі ЄС - фермери семи держав-членів.
Земля в обробітку
Сільськогосподарський сектор в ЄС залишається сильно фрагментованим: середній розмір ферми в ЄС становить 17,4 гектара. Порівняно з українськими просторами, де працюють компанії із земельним банком по кількасот тисяч гектарів, виглядає на перший погляд непереконливо.
Загальна площа сільськогосподарських земель ЄС без урахування Великої Британії становить 157,4 млн гектарів. Активно вирощують сільськогосподарську продукцію та використовують землі французи - 27,4 млн г, іспанці - 23,9 млн га, німці - 16,6 млн га, поляки - 14,8 млн га, румуни - 12,8 млна га, італійці - 12,5 млн га.
Менше 4% фермерів від загальної кількості мають в обробітку більш ніж 100 га на одне господарство та в цілому займають 52% агроземель.
Більше того, в останні роки є тренд на збільшення площ в межах одного господарства, хоча до українських мірок Європі далеко.
Безперечно, фермери в ЄС хотіли б отримувати більші врожаї, більше заробляти, але для тих, з ким довелося спілкуватися, не гроші визначають смисли.
Німці, данці, французи перше, що відзначають, це українські чорноземи, де росте практично все. А потім з ентузіазмом та захопленням розповідають про власний бізнес, діляться секретами та досягненнями.
Нероби чи трударі?
Чи можна вважати фермерів у ЄС неробами та лежебоками, що звикли існувати виключно за рахунок дотацій? Ні. Однак постійна підтримка щедрого загальноєвропейського гаманця таки трохи розхолодила виробників продовольства в Європі. Правда, самі фермери вважають її несправедливою, адже 80% фінансування дістається 20% господарств.
Хто вигадав тезу про те, що європейські сусіди не вміють господарювати, невідомо, але вона є. Причому активно розганяється в Україні.
Питання вельми неоднозначне. Сусіди живуть та думають, яку землю залишать тим, хто прийде після них. Українські аграрії можуть соняшник повертати на поле через три роки, бо «наука дуже пішла вперед і можна сіяти». Українці сіють кукурудзу по кукурудзі, складаючи грошики на рахунок десь за межами країни.
Європейський фермер інший. Він дотримується правил САР. Жартома ми називаємо це поміж себе планова економіка. Бо в обмін на дотації має планове виробництво. І подекуди не може виростити більше, адже тоді порушені «правила гри», можна не отримати дотації, шукати самому, куди що продати.
Хоча європейці шукають додаткові можливості. Наприклад, відкривають власні магазини, де продають готові продукти харчування - сири, паштети, джеми. Фермери зізнаються, що сільське господарство не приносить такі доходи, як магазин чи власний ресторан поруч з фермою. Це вже інший рівень бізнесу.
Часто-густо фермери в ЄС не мають відпусток, бо фермерство - це спосіб життя, а не тільки виростити та продати. Промовистіші за слова фермера його руки. І трактором керують, і корову можуть доїти.
Пасовища не розорюють, узбіччя тихенько - аж під саму кромку асфальту - не засівають. Словом, не такі кмітливі та винахідливі як окремі українські підприємці.
Не бідкаються, не плачуться, що маржа в цьому сезоні малувата, бо ціни на кукурудзу впали.
Зверніть увагу: це ми - українці - від моменту відкриття кордонів з ЄС активно їздимо до них - в Європу - збирати врожай (томати, спаржу, полуницю), а не навпаки.
Сільське господарство ЄС забезпечує робочі місця для 55% населення всіх 27 країн. Станом на 21-й рік у сільському господарстві спільноти було зайнято середньорічно 8,7 млн осіб або близько 4,2% від загальної кількості зайнятих.
Багато людей, для котрих сільське господарство не є основним видом діяльності, можуть працювати на фермах у статусі тимчасово зайнятих. Таких набирається до 17 млн осіб.
Фермерство в ЄС - переважно сімейний бізнес. Саме власник ферми відповідає за щоденні фінансові виробничі процедури в управлінні фермою.
А ще мусять постійно звітувати, витримувати перевірки щодо дотримання правил гри, воювати з посухами, вітрами, низькими цінами.
Нове звучання слова «фермер»
Єврокомісія визнала, що 2023 характеризувався зростанням частоти екстремальної погоди - посухи/ повені. А це впливає на продуктивність і доходи. Плюс нові труднощі та невизначеність.
CAP (спільна аграрна політика) була прописана та погоджена до початку широкомасштабної агресивної війни РФ в Україні, відтак геополітичні наслідки агресії продовжують впливати на ринки та маржу. На додачу до несприятливих подій, перший рік впровадження CAP чітко показав, що стратегічні плани необхідно коригувати.
Період COVID зайвий раз підкреслив значення достатньої кількості харчів та їх доступності.
В січні 2024 президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що «настав час виробити новий консенсус щодо продуктів харчування та сільського господарства серед фермерів, сільських громад та всіх інших учасників агропродовольчого ланцюга ЄС».
Пропозиції подумати
Європейська комісія вважає за потрібне переглянути певні положення CAP. (ЄК направила пропозиції до Ради ЄС та Європарламенту).
Мова про окремі GAEC (GAEC - good agricultural and environmental conditions, які прямо впливають на розміри виплат, що нараховуються для європейських фермерів в рамках САР).
GAEC 8 щодо непродуктивних об’єктів. Фермери ЄС повинні будуть підтримувати існуючі об’єкти ландшафту на своїй землі, але не будуть зобов’язані відводити мінімальну частину своєї ріллі під непродуктивні ділянки (наприклад, перелоги). Водночас добровільно залишивши під паром частину ріллі, фермер отримає додаткову фінансову винагороду через екосхеми. Національна влада повинна буде запропонувати такий механізму своїх стратегічних планах CAP.
GAEC 7 щодо сівозміни. Більша свобода надається фермерам у ротації сільськогосподарських культур, з урахуванням стратегії диверсифікації врожаю, виходячи із реальних природніх умов (наприклад, багаторічної посухи або систематичних сезонних злив).
GAEC 6 щодо ґрунтового покриву під час чутливих періодів. Держави-члени отримають більше варіантів щодо чутливих періодів та практик, дозволених для виконання цієї вимоги, у світлі національних та регіональних умов.
Плюс до цього ферми площею менше 10 га звільняються від контролю та штрафів, пов’язаних із дотриманням вимог у пропозиції ЄК щодо перегляду CAP. Це значно зменшить адміністративне навантаження, пов’язане з контролем для малих фермерів, які складають 65% бенефіціарів CAP.
Раніше аграрні міністри ЄС погодилися відкликати зміни до єврорегламенту стосовно сталого використання пестицидів та встановити додаткові гарантії захисту внутрішнього ринку ЄС, зокрема мова про поставки продовольства з України.
Що таке умови CAP
GAEC - «гарні сільськогосподарські екологічні умови»
Щоб отримати підтримку доходу від ЄС, фермери повинні дотримуватися умов. Він складається з двох типів вимог: ряду «законодавчих вимог до управління», заснованих, наприклад, на екологічному законодавстві, і набору з дев’яти стандартів, корисних для навколишнього середовища та клімату. Останні називаються GAEC, що означає «добрі сільськогосподарські та екологічні умови».
Стандарти, встановлені у 2021 році:
підтримувати певну частку постійних пасовищ від загальної сільськогосподарської площі (GAEC 1)
захищати водно-болотні угіддя та торфовища (GAEC 2)
підтримувати органічну речовину та структуру ґрунту шляхом заборони спалювання стерні (GAEC 3)
захистити воду від забруднення шляхом встановлення буферних смуг уздовж водотоків (GAEC 4)
запобігання ерозії ґрунту за допомогою відповідних практик (GAEC 5)
захистити ґрунт шляхом визначення вимог щодо мінімального ґрунтового покриву (GAEC 6)
зберегти потенціал ґрунту за допомогою сівозміни (GAEC 7)
підтримувати непродуктивні території та особливості ландшафту, а також забезпечувати збереження особливостей ландшафту шляхом, наприклад, заборони вирізання живоплотів і дерев під час сезону розмноження та вирощування птахів (GAEC 8)
захистити екологічно чутливі постійні луки на ділянках Natura 2000 (GAEC 9).
Розбещені дотаціями?
Водночас аграрні міністри закликали ЄС збільшити фінансування схеми субсидування САР на 60 млрд євро на рік.
До речі, на CAP припадає 386,6 млрд євро із загального бюджету блоку в 1,21 трлн євро, який розрахований на період з 2021 по 2027 рік.
Плюс додаткові гроші. Комісія надала фермерам ЄС пакет підтримки в розмірі 500 мільйонів євро у 2022 та 2023 роках.
Що й казати: фінансування аграрного блоку в ЄС справляє враження.
Більше того, починаючи з липня 2022, фермери отримують то ті, то інші поблажки. У 2024 підтримка фермерів продовжиться.
Режим сприяння
Те, що офіційний Брюссель піде назустріч фермерам було зрозуміло від початку протестів, які сколихнули Європу. Ймовірно, Брюссель має на те свої причини.
Всі говорять про чергові вибори (червень 2024 вибори до Європарламенту). Добре. Приймається.
Далі. Європа в кулуарах змушена констатувати, що жодна з країн спільноти не може виконати всі нормативи, передбачені Green Deal.
Ще один аргумент. Брюссель опинився між двох вогнів: Україні допомагати треба: тут сумнівів наче не виникає. Однак і свій величезний ринок, зшитий широкими стібками компромісів, домовленостей та чітких правил ламати не хочеться. Тому Брюссель стримано реагує на протести, напрацьовуючи пропозиції та максимальний режим сприяння для фермерів. Паралельно Україні Брюссель обіцяє ще на рік ліберальний режим торгівлі, хоча не все так просто з цим проєктом.
Чи бояться європейські фермери українського продовольства?
Увірувавши в свою незамінність на глобальному ринку продовольства, Україна теж майже повірила в те, що європейські фермери - це люди на старих зношених тракторцях, що живуть за рахунок субсидій із бюджету ЄС та страшенно бояться можливої навали українського продовольства.
Українська аграрна спільнота розказує, що навчить Європу заробляти, що європейські фермери відсталі.
Насправді, фермери в ЄС далекі від української проблематики. Так, вони знають про війну в Україні, допомагають, чим можуть, але живуть власним життям.
Спробуємо на прикладі пшениці продемонструвати. ЄС, за оцінками USDA, має виробництво пшениці в сезоні 2023/2024 на рівні 133,65 млн тонн, експорт - 36,5 млн тонн, імпорт - 13 млн тонн. Частина пшениці в імпорті - це зерно з України. Після того, як ЄС відкрила кордони, пшениці зайшло на порядок більше, ніж було дозволено квотами в рамках ЗВТ. Ми вже другу весну спостерігаємо, як фермери ЄС, включаючи переробку, трейдерів, намагаються обмежити знову доступ Україні до такого ласого шматка ємністю майже півмільярда споживачів.
Чому протестують фермери? Їм звично. Якщо з точки зору фінансів, то фермери заробляють найменше, а коли правила з тих чи інших причин міняються, то першими знову страждають фермери. (Згадайте український ринок, новації влади, зокрема, щодо повернення експортного ПДВ, та як змінюється ціна на зерно для фермера).
Режисери протестів у ЄС добре знають, які чутливі ноти задіти в душах єврочиновників, чи продемонструвати їм наочно спаленим сіном чи розсипаним збіжжям прямо перед вікнами Європарламенту.
Це українським аграріям треба визначатися. Якщо ми йдемо в ЄС, то, можливо, замість критики на адресу фермерів ЄС, варто починати розбиратися в тонкощах спільної аграрної політики.
Європейці вже думають про пріоритети САР на період 2028–2035, а ми … поляків критикуємо.
Україні варто заявити власні позиції та бачення щодо політики ЄС. При цьому комунікації варто вибудовувати по принципу: український аграрний сектор - партнер, що посилить сільське господарство ЄС як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Бо за всіх умов ЄС обере своїх фермерів, які б хороші українці не були.
