МИКОЛА СОЛЬСЬКИЙ
МІНІСТР АГРОПОЛІТИКИ

ПРО «ЗЕРНОВІ КОРИДОРИ»

Перші кораблі по так званих «зернових коридорах» мають пройти ось-ось. Ринок, затамувавши подих, чекає… Про експорт зерна, ціни, фрахт та інші деталі торгівлі зерном в умовах війни – Микола Сольський, міністр аграрної політики та продовольства України.

У Туреччині прогнозують, що завдяки відкриттю портів ціна на зерно глобально знизиться…

Глобальна ціна на продовольство залежить не лише від України, хоч відкриття портів – важливий фактор для її зниження. Зараз на ціну зерна, наприклад, впливає засуха в Європі, яка останні 3-4 тижні стала критичною та значно зменшила очікування по врожаю. Це утримуватиме ціни досить високими. Однак додатковим фактором зниження ціни, окрім відкриття українського ринку, є очікування великого врожаю в Бразилії. Ще один фактор, що тиснутиме на ціну, – це хороший врожай у США. У таких випадках американський уряд досить часто зменшує обов’язкову частку біоетанолу в звичайному бензині, що, відповідно, звільняє обсяги кукурудзи для зовнішніх ринків.

Натомість зростанню цін можуть сприяти намагання країн сформувати резерви на наступні рік-два або й три. З нападом росії на Україну світ змінився і невідомо, що буде завтра. Не виключено, що ситуація може погіршуватися. Тому створення резервів – це наслідок значних побоювань країн-імпортерів зерна. У цій ситуації досить важко прогнозувати рух глобальних ринків. Можу впевнено сказати, що будуть досить суттєві коливання цін. Зрештою, час покаже.

Раніше вказували, що ця угода дасть змогу вивезти зерна на 10 млрд доларів та згодом зерна та іншого збіжжя ще на 20 млрд доларів. Наскільки це поповнить золотовалютні резерви України?

Це загалом кошти, які підуть в економіку України. Гроші спочатку приходять фермеру за зерно, частину з яких він повинен заплатити в порту за послуги (Укрзалізниці або власникові автотранспорту), своїм працівникам, частину – за оренду землі (в Україні приблизно 6 млн пайовиків). Частину коштів витратить на закупівлю всього необхідного для посівної наступного року. На кожному із цих етапів сплачуються податки і це прямий дохід держави. Непрямий дохід – значно більший. Люди отримують зарплату, здійснюють покупки, підвищується внутрішній попит, що також збільшує обсяги ВВП.

Чи вже визначені судновласники, які здійснюватимуть вивезення? Як вирішуватиметься питання страхування, бо його ставки вже значно зросли?

Це працює наступним чином: держава говорить, що є така угода і вивезення здійснюватиметься з таких-то портів, але потрібно виконувати додаткові вимоги (догляд суден, завчасне погодження заявок на захід та вихід суден та інше). Як на мене, це не складні умови, тим більше решта залишається, як було раніше. Фрахтування суден є роботою тих, хто цим займався завжди, – зернотрейдерів. Вони до цього питання активно повернулися у той самий день, коли було підписано угоду про відкриття «зернових коридорів». Їм потрібен час на те, щоб поторгуватись, оцінити ризики. Наскільки мені відомо, станом на вчора, перші кораблі на наступний тиждень вже зафрахтували.

Вже вдалося домовитися про ставку страхування. Очевидно, що спочатку страхуватимуть дорожче, бо багато інших компаній, власників суден, чекають результатів, що ж буде з «першопроходцями». І, звісно, весь процес сильно залежатиме від дій однієї країни, яка завжди всім заважає. Якщо росія й далі битиме ракетами в порти, все це ускладнюватиме, затримуватиме процес. Вивезення зерна відбуватиметься дуже повільно і ставки страхування триматимуться високими. Це як мінімум. Максимум – світ залишиться без українського зерна, а ми – без валюти.

Якщо врахувати обсяги зерна, пропускну здатність трьох відкритих українських портів, то «зернові коридори» мали би діяти постійно, а не обмежений час, як в угоді. Спочатку для вивезення старого врожаю, згодом – нового… 

Трейдерам не важливо, яке зерно привезе їм у порт аграрій, тобто експорт працює без прив’язки до старого чи нового врожаю. Тут важливі лише якісні показники того чи іншого зерна та формування товарних партій. Трейдери працюють за іншими параметрами, зокрема, за культурами, якістю, обсягами, можливостями портових елеваторів тощо.

Отже, інформація про те що, зерно старого врожаю продаватимемо дешевше не відповідає дійсності?  

Ціну визначає лише ринок – як тиждень тому, так і зараз. Ми думаємо, якщо воєнно-політична ситуація не погіршиться, то зернова логістика дешевшатиме. Це означає, що український фермер, а відповідно, і держава, отримає більше грошей.

Нещодавно ви сказали, що українські фермери з умовних 350 доларів за тонну зерна отримують лише 150, а 200 віддають за перевезення та інші послуги, тоді як у світі цей показник становить 15% від ціни. Як можна вирішити це питання?

Так і у нас було до війни. Різниця між ціною, яку мав аграрій, коли завозив зерно на елеватор, і ціною, яку він мав вже в порту, становила приблизно 15%. Чому зараз по-іншому? Тому що охочих продати зерна багато, а можливостей його перевезти значно менше. В результаті, хто має інфраструктуру для вивезення, диктує умови. При чому аграріям доводиться погоджуватися на захмарні тарифи, бо іншої інфраструктури – вагонів та барж, зерновозів та портів, немає. Як із цим боротися? Дуже просто – збільшувати логістичні пропозиції з боку інфраструктури. Ось відкриття портів для вивозу продукції стало ключовим моментом. Це означає, що можливості для вивезення суттєво збільшуються, має з’явитися більша кількість суден для вивозу продукції, кількість трейдерів, готових її купити. В якийсь момент пропозиція і попит зрівняються. Коли ж пропозиція з перевезення перевищуватиме попит, то й ціни за ці послуги підуть вниз. І це ті задачі, які потрібно виконати всім державним органам – Мінінфраструктури, Мінагрополітики та решті. Маємо йти до цього крок за кроком, іншого рецепту немає.

На початку посівної ви казали, що зернові коридори дадуть змогу забезпечити фермерам посівну, але вони ще не запрацювали. Чи є механізм допомоги від держави, щоб фермери змогли посіяти та мати урожай наступного року?

У нас була програма кредитування під держгарантії: на 80% кредиту надається держгарантія та 20% забезпечується заставою, у тому числі зерном. Ми її плануємо відновити в найближчі тижні та дати можливість фермерам перечекати складні часи, доки відновиться ринок.

Скільки територій сільгоспугідь не використовуються зараз через широкомасштабну військову агресію рф проти України? Яка частина з тих, що доступні, будуть засіяні?

Цього року засіяно приблизно на 25% менше, ніж минулого. Як на мене, це дуже добрий показник, бо в ці 25% незасіяних вже включені землі під окупацією. Тобто неокупована територія була максимально засіяна. Тож прогнозуємо зменшення посіву озимих культур протягом серпня-вересня десь на 30-60% у порівнянні з минулим роком. Поясню, чому. Ціна зерна на момент посівної (а це пару місяців) ще повністю не відновиться і аграрії, очевидно, захочуть почекати, бо є ще можливість засіяти ці поля наступної весни. Таким чином, зерновий сезон не втратять. Зрозуміло, що аграрії хочуть більше впевненості й більше грошей на момент посівної.

На врожай наступного року це якось вплине?

Якщо поля будуть засіяні весною (а не восени), то не вплине.

Який урожай пшениці плануємо отримати наступного року?

Тут зробити точний прогноз дуже важко. Бо, окрім вже зазначених факторів, дуже сильно, особливо останнім часом, впливає рекордно висока вартість добрив. Ціна на газ доходить до 2,2 тисячі доларів, тому ціна азотних добрив, що виробляються з газу та є основними фактором урожайності більшості культур, – настільки велика, що це стає ключовим аргументом для відмови агровиробника від тієї чи іншої культури. Це глобальна проблема, вона для України не унікальна. Який наслідок матиме проблема дорогих добрив для України? Агровиробники переходитимуть, наприклад, більше на сою, яка потребує менше азотних добрив. Тобто можливі різкі зміни в сівозміні та загальних обсягах посівів різних культур. Зараз рішення про те, що і скільки сіяти наступної весни, – мабуть найскладніші за останні 10-20 років, бо вони приймаються вже в умовах війни.

Держава зацікавлена в тому рішенні, яке приймуть агровиробники? Як вона може на нього впливати, заохочувати певним чином?

Держава може впливати хіба грошима та регуляторними стимулами, ми ж не в плановій економіці живемо, яка б строго вказувала, кому що сіяти. Ми всі перебуваємо зараз у тумані невизначеності. І це не стосується лише України, а й інших країн. Спілкуючись з багатьма міністрами-колегами, бачу, що вони задають собі ті самі питання, що і й ми: як прогнозувати в цих умовах, на що розраховувати? Зараз сценаріїв більше, ніж звичайно. Замість 1-2 моделей розвитку як раніше, буде 3-5 і навіть 6. Тому урядовці зараз мають думати над цим більше, аніж раніше, приймати рішення завчасно.