СЕРГІЙ ВОВЧЕНКО. МОЛОЧНИЙ АЛЬЯНС
Де брати молоко для переробки та про експорт до ЄС

В Україні 55 молочних переробних підприємств мають дозволи на експорт продукції до ЄС. Три з них входять в холдинг “Молочний альянс”. Сергій Вовченко, голова наглядової ради холдингу “Молочний альянс”, розмірковує, чому в 2023 зупинився експорт молочки в Польщу. За яких умов може відновитися експортний потік на Захід. Як Україна має захищати інтереси власного виробника на внутрішньому ринку.

За даними Асоціації виробників молока, за перший рік повномасштабної війни поголів’я корів знизилося на 15%. Тенденція збереглася і в 2023 році. Де ви берете сировину для переробки?

Це загальнодержавна проблема. Продовжилося суттєве скорочення поголів’я в домогосподарствах населення. На півдні, який був під окупацією, худобу забрали орки. Проте і на підконтрольній території багато людей вирізали худобу, коли виїжджали подалі від війни.

Це наклалося на більш глобальну тенденцію: молоде покоління худобу не тримає, а старші люди не мають на те здоров’я, у тому числі через війну.

Сукупність цих факторів суттєво відбилася на структурі заготівлі молока. Якщо до війни для Золотоніського маслоробного комбінату та Пирятинського сирзаводу ми добирали з дворів 20% молока, то зараз – 2%. Тому майже весь обсяг закуповуємо у великих товарних господарств, перш за все, таких як “Українська молочна компанія”, “АСТАРТА-КИЇВ”, “Кернел” тощо.

Агрохолдинги зрозуміли, що їх бізнес як катамаран – має бути на двох опорах. Збут зернових, які вони вирощують, став вкрай складним. В Чорному морі зернового коридору як такого немає. Ще і Польща заблокувала автотранспорт. А молочне стадо – це завжди стабільні надходження. Молоко дає можливість аграріям протриматися зиму і підготуватися до весняних польових робіт. Тому у колективному секторі поголів’я не зменшилося, а надходження на переробку навіть збільшилися.

Але в силу дефіциту сировини ціни на молоко від фермерів упродовж року зросли майже на 30%.

Сьогодні літр молока ми купуємо за 15 грн плюс 20% ПДВ – це 18 грн. Плече доставки зараз сягає до 500 км – плюс гривня на літрі. Пластикова пляшка, етикетка, групова упаковка, виробничі затрати – повна собівартість коштує майже 26,31 грн. Разом виходить 23 грн. Потім додаємо нашу планову рентабельність – 10%. На виході з заводу отримуємо: 30 грн.

На полицях літр молока коштує приблизно 40 грн. Тобто націнка мереж на продукт з короткими термінами реалізації близько 39%.

Ті 2% молока, що ми закуповуємо у населення, йдуть лише в сири. На кілограм сиру потрібно близько 10 кілограмів молока. Ціноутворення на сири виглядає, наприклад, так: виробнича собівартість складає 206 грн, завод реалізовує кілограм за 223 грн. Ціна на полиці дорівнює 374 грн. Таким чином націнка мережі сягає 67%.

Яким був 2023 рік для дистрибуції?

Для нашої компанії, як і для всього бізнесу, він був не легший, ніж 2022-й. На початку війни дистрибуція була зруйнована. Південь України окупований, захоплені Сумська, Чернігівська й частина Харківської області. Торговельні мережі на цих територіях не працювали. Упродовж минулого року ми відновлювали дистрибуцію. В 2023 році завершили відновлення та навіть наростили постачання.

На який період великі торгівельні мережі заморожують повернення виручки українським виробникам? Чи є це фактором того, що в Україні обмежується зростання виробництва?

Ми з 2021 року наполягаємо, щоб Україна імплементувала Директиву ЄС 2019/633 щодо недобросовісних торгових практик у відносинах торговельних мереж із виробниками харчових продуктів. Серед іншого документ забороняє відстрочку оплати за харчову продукцію більше ніж на 30 днів. У ВР є чотири відповідні законопроєкти, але вони навіть на комітет не виносилися. У великих торговельних мереж більше лобістських можливостей, ніж у переробників.

Торік нам говорили, що питання не на часі, бо війна. У квітні 2023-го, коли рітейл заборгував постачальникам понад 3 млрд грн, мережі нарешті зібралися і підписали так званий Меморандум про співпрацю. Вони зобов’язалися, що по продуктах, які мають термін реалізації до тридцяти днів, будуть розраховуватися у цей період.

З жовтня мережі почали виконувати домовленості.

Лишається багато продукції, термін реалізації якої понад тридцять днів – це сири та масло, ультрапастеризовані продукти. Але тепер нам кажуть, навіщо закон, який імплементує Директиву, є ж Меморандум.

Дебіторська заборгованість є дуже великою, і нікуди від цього не дінешся.

У які терміни торгівельні мережі розраховуються за продукти тривалого зберігання?

Я не маю право про це говорити. В контрактах може бути записано від 20 до 90 днів в залежності від виду продукту. Щоб це якось виконувалося, зараз в нас іде договірна кампанія на 2024-й рік. Ми боремося за кожну десяту відсотка та за кожен день. Мій прогноз, що краще не буде – буде важче.

Рентабельність всіх заводів холдингу склала 10%?

Понад сорок років тому, ще коли я вчився на інженера, доцент Возіанов мені казав: “Серьожа, якщо твій завод буде працювати з рентабельністю менше 8%, він себе з’їсть”. Чомусь він був переконаний, що я буду директором заводу (усміхається).

Фактична рентабельність у цьому році була 7%. Ми ходимо від краю до краю, але, слава Богу, не в мінусі.

2021 рік холдинг “Молочний альянс” закінчив зі значними збитками. У 2022 році отримали прибуток. За рахунок чого у першій рік повномасштабної війни ви вийшли в прибуток?

У 2021 році галузь була в стагнації. У 2022-му нам вдалося, не зважаючи на умови війни, перекрити збитки попереднього року та трошки залишитися у прибутку. Це відбулося завдяки експорту.

У нашому холдингу три заводи мають дозвіл на експорт до Європи – Пирятинський сир завод, Золотоніський маслоробний комбінат та філія «Яготинське ля дітей».

Друга половина 2022 року була дуже сприятлива в Європі. Світові ціни на біржові товари – сири, масло, сухе цільне молоко, сухе знежирене молоко, суху сироватку – були суттєво вищі, ніж внутрішні ціни в Україні. Вперше в історії ми експортували наші сири в Європу в великих обсягах: сотні тон твердих сирів за гарною ціною. Багато продавали на експорт і масла.

Це був серпень, вересень, жовтень і трохи листопад. Якщо в товарі перекласти на весь рік, то вийде 20%.

Але в 2023 році експорту у ЄС взагалі немає.

Чому у 2023 році зупинився експорт?

В кінці минулого року ціни на сировину в Європі різко упали, і за рахунок цього продукція місцевих виробників стала дешевше української.

В Польщі, наприклад, зараз перевиробництво молока, а у нас дефіцит. І вони розуміють, що поки у нас дефіцит, буде висока ціна, і ми не зможемо конкурувати. Але ціни будуть мінятися. У вівторок мені прислали свіжі індекси: масло виросло в ціні, сири виросли, сироватка трохи підросла. Тренд: все поступово іде до здорожчання.

Який обсяг дотацій від ЄС отримують виробники молочних продуктів в Польщі?

30% вартості молока своїм виробникам компенсує Євросоюз. Через це собівартість тони українського сухого знежиреного молока впродовж цього року була на 500 євро вища, ніж поляки пропонували з доставкою.

Тому Польща не тільки відмовилася від нашого імпорту, але є найбільшим експортером молочної продукції до України. І перш за все – сирів.

Яка частка польських сирів на українському ринку?

За офіційною статистикою, приблизно 42% твердих сирів в Україні у торговельних мережах – це імпорт. Є німецькі, італійські та, звичайно, французькі сири. Але 60% твердих сирів у супермаркетах — з Польщі. Поляки дають зрозумілу нашому споживачу продукцію, і вона дешевша, ніж українська.

Загалом, за моїми спостереженнями, більша половина твердих сирів в Україні є польськими. Ті, хто їздить через західний кордон, можуть спостерігати, як на переході в Польщу, чи Угорщину у жінок тарабанять валізи на бруківці. Але коли вони повертаються, візки вже не тарабанять, бо завантажені харчовими продуктам. Ця вся продукція потім реалізується на базарах та в кіосках в значній частині України.

Чи впала платоспроможність українців?

Люди голосують гаманцем. У споживачів на сьогодні основний фактор вибору харчових продуктів – це ціна. Як тільки ми знижуємо ціну і торгова мережа знижує власну націнку, так що сумарно знижка доходить до 25%, продажі виростають на 15-20%.

Як колишній банкір, я бачу, що тенденція негативна. Є такий параметр, як споживче кредитування. За осінні місяці, використання карткових кредитів перемістилося із побутових товарів, таких як пральні машини, холодильники, телефони, на харчові продукти. Це говорить про те, що в людей запаси грошей скорочуються.

Чи зменшився ринок молочних продуктів через біженців, що поїхали за кордон?

Від п’яти до семи мільйонів людей виїхало з України через війну. Частина територій окупована. А це все наші споживачі! Наприклад, у перший рік повномасштабної війни споживання продуктів дитячого харчування в Україні впало на 42%. Ми впали менше ринку, але теж сильно – на 28%. У 2023 році по дитячому харчуванню обсяги ще не відновили, але наближаємося.

Взагалі по внутрішніх продажах молочної продукції тенденція позитивна – ми повернулися до рівня 2021 року.

Галузь зростає?

Голова Нацбанку на пресконференції казав, що взагалі економіка за 10 місяців 2023 року зросла на 5,5%. При цьому інфляція в листопаді знизилась до 5,1%. Тобто є позитивний розрив між приростом економіки і інфляцією. Але ми розуміємо, що металургія серйозна постраждала, експорт по зерновим майже зупинився. ВВП зростає переважно за рахунок оборонної галузі та зовнішніх надходжень.

Молокопереробна галузь, за наявними даними, виросла на 7%.

Польським виробникам третину собівартості повертають, і вони мають змогу демпінгувати на українському ринку, що попри війну зростає. Чому Україна не заборонить імпорт з Польщі, щоб захистити власного виробника молочних продуктів?

У 2021 році через Спілку молочних підприємств України ми були ініціаторами, назвемо це так, “антидемпінгового розслідування”. До нас приєднувалися й інші переробні галузі, перш за все ті, хто виробляє м’ясні продукти. В результаті було встановлено, що для справедливих стосунків потрібно вводити імпортне мито. Але ж ми підписали Угоду про асоціацію з Євросоюзом, де прописаний безмитний доступ продукції на нашу територію. Виникла колізія.

Коли почалася війна, то, зрозуміло, що питання зняли з порядку денного. Але ми бачимо приріст імпортної продукції на полицях наших магазинів. Не тільки по молочній продукції, але і по ній також: більше по сирах, менше по йогуртах та інших кисломолочних продуктах, які мають невеликий термін реалізації – тут ми можемо змагатися з поляками на вітчизняному ринку.

Але про заборону імпортної продукції мова йти не може. По-перше, у нас війна, і нам потрібна допомога європейської спільноти. По-друге, жити сьогоднішнім днем навіть в умовах війни, не треба. Треба думати про те, що буде завтра. Заборони завжди дзеркальні: якщо ми забороняємо завезення продукції до нас, Європа заборонить до себе.

Галузь рухається по синусоїді. Пройде рік, і ціни на сировину у Європі знов виростуть. Тоді в нас з’явиться можливість експортувати.

Чи відчули ви на собі блокування кордону польськими перевізниками та фермерами?

Експорту у нас майже не було. А як імпортери ми постраждали. В цьому році Україна вперше стала нетто-імпортером масла.

Вершки, які ми самі збираємо, переробляємо в масло під брендом «Яготинське». Але для виготовлення плавлених сирів, жирів не вистачає. Тому ми були змушені закуповувати масло в Європі.

Через страйк замість 10 днів 200 тонн масла очікували три місяці. Фури стояли заблоковані на кордоні – ні вперед, ні назад.

Що з експортом на Схід?

У нас є дефіцит молока, але водночас ми робимо багато сирів і сушимо сироватку. Сьогодні, наприклад, у нас на складі понад 2 тис т сухої сироватки. Її використовують хлібопекарні та кондитери. Україна стільки не з’їсть. Об’єми, які є на складах у виробників, потрібно експортувати, як будуть гарні ціни на біржі.

До війни ми в Китай експортували до 5 тис т сухої сироватки на рік. Але морської логістики зараз немає. А везти через Казахстан економічно недоцільно.

Найбільші покупці з колишніх країн Радянського Союзу: Казахстан, Молдова, Азербайджан, Грузія.
Найбільші покупці з ЄС: Польща, Нідерланди, Латвія, Литва, Естонія.

В Казахстан до війни ми також експортували 800 т сирів на місяць. Зараз радіємо, коли експортуємо 300 т. Коли до війни ми везли товар через РФ, то автомобіль проходив дистанцію за два тижні, а зараз це 40-45 днів. Їдемо через Румунію, Туреччину, через Босфор, далі нас чекає Грузія, Азербайджан, паром через Каспійське море, і нарешті автотранспортом товар дістається в Астану. В грошах це плюс долар на кілограмі. А у московитів як і було 15 центів на логістику, так і є. Тому вони змогли тимчасово потіснити нас в Казахстані.

Але море обов’язково повернеться до нас після перемоги – перемоги та розмінування. І експорт на Схід теж відновиться.

В держави немає грошей, щоб компенсувати виробникам третину собівартості сировини. Чи є механізм, який зробить переробну галузь більш конкурентною щодо імпортерів?

На превеликий жаль, втрачено багато часу. Впродовж всіх років Незалежності поголів’я падало що в дворах, що в колективних господарствах. Тепер “маємо те, що маємо”, як казав покійний Кравчук.

Переробну галузь не потрібно підтримувати – галузь самодостатня. Потрібно підтримувати фермерів, заохочувати їх нарощували поголів’я. Буде достатньо молока, вирівняється і ціна.

Спілка молочних підприємств України подала свої пропозиції до Верховної Ради та Кабінету міністрів. Перевірено дієвий механізм – через повернення виробнику ПДВ, якого він зараз не отримає. Це програма державної підтримки, яка б суттєво могла вплинути на приріст поголів’я.

Ви самі перейшли до теми повернення ПДВ, яка турбує усю переробку, що має право на відшкодування. Чи блокують у вас податкові накладні?

У 2022-2023 цього не було. Ми вибудували серйозну прозору систему придбання комплектуючих, заготівлі сировини, пакувальних матеріалів тощо, тому ми не потрапляємо до категорії ризикових. Але ще маємо дві судові справи попередніх періодів з податковою.

В порівнянні з тим, що було раніше, стало легше. За двох попередніх президентів, наші юристи з судів не виходили. Хоча ми створювали бізнес саме таким, щоб його в перспективі продати – білим, класним, вертикально-інтегрованим. Зараз про інвесторів говорити не доводиться. Тому ми перебудували стратегію на довгострокове стабільне зростання.

У цьому році ми багато інвестували в нові технології, нове обладнання та логістику. На наступний рік також плануємо суттєві обсяги інвестицій в придбання і імплементацію нового технологічного обладнання, розширення лінійки продуктів, особливо для дитячого харчування.

Чи не ризиковано інвестувати в обладнання під час ракетних обстрілів?

Це ризик, звичайно, але стояти на місці не можна.

Які були виклики у 2023 році з точки зору безпеки?

Був важкий рік, але до деяких викликів ми були більш підготовлені. Наприклад, в нас є потужні генератори. Блекауту цього року, на щастя, не сталося. Але коли оголошується масштабна повітряна тривога, ми відразу відключаємося від мережі та переходимо на власну генерацію, щоб не було стрибка напруги. Торік через такі стрибки в електромережі на двох заводах серйозно постраждала автоматика.

Чула, що бізнес закуповує антидронові рушниці. Ви інвестували в захист від загроз з повітря?

В тривогу лінія зупиняється, і люди переходять в сховища. Вони є на всіх заводах. Щодо захисту інфраструктури – ми співпрацюємо з місцевими воєнними адміністраціями. Виділяємо гроші, а військові закуповують, що їм потрібно – пікапи, антидронові рушниці тощо. Мобільні групи ППО працюють по областях.

Були влучення в ваші заводи?

Два рази влучили в завод на півдні. Зараз він не працює.

Чи працює страхування вартісного обладнання під час війни?

Ми не зобов’язані страхувати обладнання. Але через те, що сотні мільйонів гривень у нас знаходиться в торгівлі, касові розриви доводиться перекривати короткостроковими кредитами банків. Віддаємо під заставу обладнання, і воно страхується. Проте ми розуміємо, що якщо буде форс-мажор, то ніхто нічого не відшкодує.

На заводі, який минулого року постраждав двічі, ми через військову адміністрацію порахували збитки. Готується консолідований позов до РФ, та, можливо, відшкодування за рахунок російських активів, заарештованих Євросоюзом. Коли це буде, невідомо. Але на те, що московія відшкодує втрати в повному обсязі, ми не розраховуємо.