ІВАН МІРОШНІЧЕНКО. ГОЛОВА РАДИ ГО «БІЗНЕС ВАРТА»
(інвестор, громадський діяч)
КОНФЛІКТ З УКРАЇНСЬКИМ ЗЕРНОМ - ПРАВИЛО «ВЛАСНІ ІНТЕРЕСИ НАСАМПЕРЕД»

Тільки-но Україна видихнула з полегшенням, бо думала що вирішила питання поставок продовольства на зовнішні ринки. З пробуксовками, але «зерновий коридор» працює. Альтернативні шляхи поставки продовольства через західні кордони демонструють результати. Аж тут виник конфлікт з прикордонними країнами Європи. Фермери Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини, Болгарії почали страйкувати проти аграрної продукції з України.
Польща обмежила доступ українського збіжжя до 1 липня, за нею Угорщина. Далі Словаччина підтягнулася, Болгарія – в роздумах. Це почало нагадувати «снігову лавину».
Голова ради ГО «Бізнес-Варта» Іван Мірошніченко зазначає: було очевидним, що європейські ринки зреагують. Світ усвідомлює потенціал України як виробника сільськогосподарської сировини та готових продуктів харчування. Війна – війною, а бізнес – це бізнес. Ніхто не хоче втрачати власний інтерес, ніхто не хоче мати збитки навіть за рахунок допомоги країні, де точиться війна. Країні, яка фактично виступає буферною зоною між Європою та лінією фронту. Усі конкуренти: були, залишаються, будуть.

Протистояння, яке виникло умовно між українським зерном та аграрними ринками прикордонних країн Європи, було передбачуваним та очікуваним. Конфлікт з експортом українського продовольства обумовлений та витікає логічно з єдиного питання - це конкурентоздатність.

Відверто кажучи, як виробник та трейдер, я очікував реакцію Європи, однак не думав, що вона буде такою запізнілою, я очікував раніше.

Прикордонні країни, всупереч діючим положенням Євросоюзу, почали намагатися заборонити доступ нашої аграрної продукції та продукції переробки до власних ринків.

Однак коли заборонили навіть транзит продовольства через території окремих країн – це виглядає нелогічно взагалі. Окремими штрихами нагадаю кілька моментів минулого року, коли почалася велика війна.

Ми (Україна) були закриті 6-7 місяців. Взагалі не було ніякого експорту, не було «зернового коридору». Бізнеси всіх країн, включаючи країни Європи, працювали на наших ринках при пікових цінах. Це українці не мали можливості відправляти продукцію на зовнішні ринки, бо вирішували питання свого існування взагалі. Це українські аграрії та підприємства не мали можливості конкурувати, але тоді це всіх влаштовувало, всі були задоволені, бо працювали в період зеніту світових цін, в той час як на внутрішньому ринку ціни були найнижчими в світі.

Північна Америка, Південна Америка, Європа, як основні експортери, отримували пікову маржинальність, бо ринки тоді знаходилися на максимумі. Тоді це була норма.

Тому ситуація навколо українського аграрного експорту до ЄС - реакція бізнесу тих країн на те, що хтось із них втратив ринки збуту, а хтось може втратити.

Наразі говоримо не тільки про зерно як сировину. Переробні підприємства Європи, які переробляють зерно, спеціалізуючись на випуску борошна, або круп, або іншої продукції харчування почали відчувати конкуренцію.

Хоча українська продукція мало представлена на ринках країн ЄС, адже ми ще не почали просування власної продукції, ми не маємо помітної присутності на тих ринках. Наприклад, наше підприємство (ТМ «Зернарі») експортує продукцію в Європу.

Виходить, що учасники ринків в ЄС вже відчувають конкуренцію. Аби забезпечити свою економічну безпеку, прибутковість, виробники та підприємці звернулися до влади з вимогою заборонити імпорт з України. Бізнес в Європі захищає свої інтереси.

«Під роздачу» потрапив навіть транзит збіжжя, що дивно, адже цей вантажопотік іде безпосередньо в порти для подальшої відправки в ті чи інші країни.

Нагадаю: останні місяці на Україні заробляють всі. На логістиці, як на внутрішній, так і на перевалці в портах. Старе добре правило бізнесу: хтось втрачає, хтось заробляє.

Окремо хочу акцентувати увагу на такому аспекті. На тлі обговорення українського аграрного експорту з’являється чимало пафосних меседжів від різного роду аграрних спеціалістів, які починають розкачувати тему, що європейські фермери не витримують конкуренції навіть при величезних дотаціях. А ось наш фермер, аграрій – конкурентоздатний, більш ефективний і так далі по тексту.

Тому ще раз повторюю, аби всі зрозуміли та усвідомили нарешті. З початком великої війни на українському аграрному виробникові заробляють всі. Немає значення, чи говоримо про експорт, який проводимо через країни ЄС, через південні та північні порти. В усіх випадках - це експорт, якщо дивитися загалом, є збитковим для вітчизняного аграрія.

Все з’їдає логістика, дорога перевалка. Транспорт.
На безальтернативі та безвихідній ситуації український виробник примудряється виживати.

Якби не було війни та вимушених коридорів поставок продовольства, наше підприємство отримувало б 260-270 доларів за тонну продовольчої пшениці на початку експортного сезону на базисі EXW елеватор в еквіваленті.

Ми всі пам’ятаємо, коли при ціні пшениці продовольчої в світі на фізичних ринках 330 USD/тонна FOB, ми отримували 150 USD/тонна. Все, що між 330 та 150 забирали, якщо не сказати здирали з аграріїв, охочі по дорозі.

Пам’ятаєте історії минулого року, коли біженці скаржилися, що їм так дорого обходиться орендоване житло. А тут по суті змова проти бюджетоутворюючої галузі – проти аграріїв.

Згадайте: ставки в портах виросли з 9 USD до 30-35 USD, буксирний збір в портах зріс в 3-4 рази. Подорожчав фрахт, страхові премії, виплати трейдерам. Ринок існує в умовах війни.

Вся ця величезна машина експорту: «зерновий коридор» через порти, логістичні коридори, що функціонують через європейські країни, – це все за рахунок аграріїв, за рахунок втрат вітчизняного фермера на кожній тонні.

Якщо взяти середню врожайність з гектара по Україні за минулий рік, всі ціни за тонну агропродукції на базисах основних поставок та порівняти з собівартістю виробництва, тоді можна побачити розміри колосальних збитків. Тому я би утримався від порівняння діяльності європейських та українських фермерів.

Якщо поглянути на прикордонні європейські країни, насамперед, втрачають фермери. Це при тому, що мають дотації, доступ до сучасних технологій, дешевого та довгострокового фінансування. Фермери в Європі мають підтримку з боку влади. Ми всі добре знаємо, що більша частина витрат бюджету Євросоюзу - це дотації агровиробникам. Це колосальні гроші.

Повертаючись до питання поставок продовольства на зовнішні ринки, то мене особисто поведінка країн-партнерів не дивує. Вони й так довго протрималися, поки почали блокувати поставки продовольства.

Знаєте, рано чи пізно все стає явним. Так і в цій ситуації. Ніхто не хоче втрачати свої інтереси, ніхто не хоче мати збитки за рахунок допомоги комусь іншому.

Розраховуємо на виважене та правильне рішення ЄС щодо експорту. Сьогодні ми сіємо, виробляємо, донатимо. Головне - повернутися в звичний для України режим життя. Працювати, конкурувати, створювати бізнес та завойовувати нові ринки за рахунок чесної конкуренції. Для цього нам потрібно перемагати, не має інших варіантів для успішного майбутнього: як життя людей, так і існування бізнесу.

Довідка

Україна ініціювала тристоронню зустріч за участю Європейської Комісії та п'яти країн-членів ЄС - Польщі, Болгарії, Угорщини, Румунії та Словаччини - для розв'язання проблем, спричинених накопиченням у цих країнах української сільськогосподарської продукції, призначеної для подальшого імпорту, що призвело до її заборони, вже запровадженої, зокрема, Польщею та Угорщиною.

Довідка

Україна та Польща домовилися про відновлення транзиту української агропродукції. Він почне працювати вночі з 20 на 21 квітня 2023 року.