ГУРТОМ І ЯГОДИ ЛЕГШЕ ПРОДАТИ

Усе популярнішим у світі стає тренд здорового харчування і, зокрема, споживання заморожених фруктів та ягід. Щороку попит на такий товар зростає на 5%. І це тоді, коли консервацію, за прогнозами, купуватимуть усе менше споживачів. Упродовж десятиріччя — 2007–2017 років, за даними Radobank, світовий експорт заморожених фруктів зріс із 650 до 820 тисяч тонн. Тому навряд чи сучасна господиня, дбаючи про повноцінний раціон для родини, поїде до лісу за дикорослою малиною, чи вирощуватиме суниці на газоні, щоб кинути їх до морозильної камери і згодом запропонувати родині у вигляді смачних смузі чи йогуртів. Радше вона придбає свіжі чи заморожені ягоди в магазині, або і взагалі — готовий продукт у виробника, якому довіряє. Однак, хтось таки мусить ту вітамінну сировину виростити, зібрати і доставити в торгівлю чи на переробку. Українські сільгоспвиробники в цьому процесі стають усе активнішими. За останні 10 років українці на третину збільшили виробництво ягід, вирощуючи їх як на великих площах, так і на присадибних ділянках. Кожен, хто вкладає у присадибну ділянку чи поле свої кошти та працю, тим самим започатковує власний ягідний бізнес. Так само це розцінює й держава, апріорі не вважаючи власників земельних наділів безробітними. От тільки одноосібникам, аби зібрати більш-менш придатну для транспортування партію, треба триматися, як кажуть, купи. Яка вона, ягідна кооперація в українських реаліях, ми розпитали в тих, хто цією справою займається та професійно розуміється на тенденціях ринку.

ОЧІКУВАНИЙ «МАЛИНОВИЙ РАЙ» СКАСОВУЄТЬСЯ…
бо діють ринкові закони

Варто аналітикам спрогнозувати, що певна культура матиме особливий попит і на ній можна заробити, крива виробництва різко піде угору. А надто, коли йдеться про ягідництво, де перші промислові партії окремої продукції можна формувати вже на 2–3 рік після висадки, на відміну від зерняткових та кісточкових. Не дивно, що господарі взялися вирощувати «найшвидші» щодо окупності культури — ягоди. Минулого року, якщо розбити їх сукупне виробництво на частки, найбільша (44%) належить суниці (в тому числі, і садовій), наступні 28% — малині та ожині, їх «доганяє» смородина з показником 22% (до речі, на 6% менше, ніж у 2007), а на останньому місці, свідчить статистика, виробництво аґрусу, частка якого торік становила 6%. Що стосується малини, то її експерти вважають однією з найпростіших у вирощуванні ягід. Отже, не дивно, що впродовж останнього десятиріччя найпотужніше виробники нарощували саме малинові плантації, дбаючи і про їх урожайність, безупинне зростання якої, згідно з дослідженнями FАО і ЄБРР, забезпечувало майже щорічний приріст валового збору цієї ягоди в країні на 2–2,5 тис. тонн. Збільшувалося і її споживання. Однак, ціни на малину в Україні залишалися відносно стабільними, оскільки попит на українську заморожену малину на ринку ЄС був дуже високим. Так, за підсумками останніх років Україна ввійшла до сімки найбільших експортерів малини у світі

За сезон–2017 українські ягідники непогано заробили, відправивши за кордон, за даними Мінагрополітики, 1,2 тис. тонн малини і ожини, і збільшивши експорт цих ягід, порівняно з 2016 роком, на 72%. І справді, торік за кілограм малини в середньому платили 30 гривень (1,1 USD), тоді як ще у 2016-му — на чверть менше — 23 грн (0,8 USD) за кілограм. Завдячувати вітчизняні ягідники можуть найперше тому, що Польща та Сербія, основні експортери цієї ягоди на ринки ЄС, через весняні заморозки–2017 втратили значну частку врожаю. Таким чином, Польща імпортувала з України понад 960 тонн малини та ожини (80% усього вітчизняного експорту цієї категорії продукції).
- Єдина наша конкурентна перевага зараз на європейському ринку, вважає президент асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна, — це ціна. Найперше — за рахунок дешевої робочої сили, однак, із кожним роком ситуація змінюється, тому що дуже багато людей мігрує, і сільгоспвиробник, аби не втратити продукцію, мусить платити працівникам щоразу більше.
Загалом, за даними «Укрсадпрому», у минулому році за реалізовану за кордон плодово-ягідну продукцію українці виручили понад 195 млн USD, що майже на третину більше, ніж у 2016-му. «Малиновий» експортний «ривок» до країн ЄС у 2017 господарі сприйняли як сигнал діяти. Однак, уже 2018 рік запам’ятається вітчизняним виробникам цих ягід різким обвалом цін — до 7–10 грн/кг (0,25–0,35 USD за кг) — саме стільки платили первинній ланці переробні підприємства. Частина врожаю, з огляду на таку ситуацію, так і залишилася в полі, а деякі радикальні господарі навіть переорали насадження. Але більшість вирощеного було зафрахтовано за міжнародними договорами, то ж експорт, як це не дивно звучить, зріс.
- Виробники, які активно працювали своїми експортними можливостями у попередні роки, мали якісну продукцію та потужності для післязбиральної доробки, а саме — заморозки та сортування, досить успішно вийшли з подібної ситуації саме завдяки експорту, оскільки реалізовувати сезонну малину на внутрішньому ринку не було жодного сенсу, — підсумовує сезон–2018 заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН Олександр Ярещенко. — Уся вирощена ними продукція була заморожена і реалізована за контрактами.
І справді, у січні-вересні 2018 року Україна експортувала плодів і ягід на суму 157 мільйонів USD, що на 40% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року, в тому числі заморожених плодів та ягід — на 61 мільйон USD, підрахували в асоціації «Укрсадпром». І назвали головних покупців: Польща, Франція, Туреччина, Білорусь, Німеччина, Греція та Нідерланди. Аналітики ж Української плодоовочевої асоціації додають, що, незважаючи на фізичні обсяги, у грошовому еквіваленті за аналогічний період, порівняно з показниками 2017 року, експорт замороженої ягоди з України зменшився на 5%.
- Зараз наші аграрії тільки починають свій великий шлях у ягідництві, — зазначає президент асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна. — Хоча Україна є досить великим експортером і виробником дикорослої чорниці та вже впродовж багатьох років займає перше-друге місце серед європейських країн з експорту цієї ягоди. Але маємо непогані перспективи, можемо експортувати більше, треба тільки розуміти, куди хочемо розвиватися: і далі працювати на сировинному ринку, нарощуючи кількість, як тепер, чи створювати додану вартість.
Окрім того, на часі не тільки заморожування вирощеного (його обсяги поступово зростають), а й інноваційні продукти переробки. Експерти також радять шукати нові ринки збуту чи ж створювати їх самим, і вказують у бік країн азійського регіону, зауважуючи принагідно, що йдеться про зовсім інші традиції в харчуванні та веденні бізнесу.
- До європейського ринку нам — рукою подати, але там занадто багато гравців, висока конкуренція, тому для виробників українських ягід не менш цікавий і азійський ринок, — зазначає Олександр Ярещенко. — У будь-якому разі, вітчизняні ягідники мусять врахувати два моменти: підвищувати стандарти якості, тому що в нас дуже суттєвий недобір по якості поки що і розвивати збут за межі України — це однозначно, особливо культур, нині затребуваних на зовнішніх ринках — тієї ж чорниці садової (лохини), суниці, журавлини, порічок — це все культури з реальним експортним потенціалом.
І хоча поки що Україна не входить і до десятки світових лідерів у постачанні ягід та фруктів, маємо непогані шанси посунути когось із цього переліку: Китай, Індію, Бразилію, Сполучені Штати Америки, Туреччину, Мексику, Іспанію, Індонезію, Італію чи Філіппіни. Не дарма ж, майже всьому спектру ягід, які ростуть або вирощують в Україні, пророкують експортне майбутнє.
- Світовий ринок плодово-ягідної продукції становить 800 мільйонів тонн, — зазначає президент асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна. — З них 13 мільйонів тонн — ягоди, у їх числі 9 мільйонів тонн — полуниця. Щороку цей сегмент зростатиме: фруктів — на 4–5%, ягід — на 8–10%.
Паралельно споживачі вимагають усе нових смаків, на світові ринки поступово заходять незвичні продукти, дуже повільно, та все ж зменшуючи частку споживання такої популярної полуниці (суниці садової), і вітчизняні виробники мають низку переваг, щоб їх запропонувати.
- Найбільш перспективною ягідною культурою можна вважати чорницю садову (лохину), яка поки що демонструє відносну цінову стабільність на ринку, і цьому є свої причини: по-перше, це культура з досить високим порогом входу — її не можна так швидко масштабувати, як ту ж смородину чи малину, і саме це є певним стримуючим фактором, — наводить перший, що спав на думку, приклад Олександр Ярещенко. — Це глобальна тенденція — виробництво чорниці у світі росте, так, як і в Україні, скрізь із різною стрімкістю, але саме східна Європа, країни Азії, потужно нарощують як виробництво, так і споживання. Якщо лохина буде доступнішою, вона залишатиметься все ще високорентабельною, а внутрішнє її споживання ростиме — ці процеси взаємопов’язані.
- Важливо, що частка професійних виробників у минулорічному врожаї українських ягід ледь перевищує 11%, — наголошує професор НУВГП Петро Скрипчук. — Решту — 112,5 із 126,8 тисяч тонн продукції виростили дрібні виробники. Саме їх здебільшого стосуються проблеми якості та збуту. Отож, одноосібники та невеликі фермери мають над чим поміркувати. Зокрема, про переваги, які дає їм об’єднання в кооперативи, і найголовнішу з них — формування товарних партій однорідної продукції.

ЯК «ФАЙНА ПОЛЯНА» БОРЕТЬСЯ ЗА МІСЦЕ НА РИНКУ

Власне, аналітики кооперативного руху зазначають, що започаткувати кооператив «на папері» — то взагалі не проблема. Об’єднатися, незважаючи на те, що знайти спільну мову одноосібникам не завжди просто — то півсправи. А от створити життєздатну спілку, учасники котрої розуміють, заради чого вони разом і куди мають рухатися – то велика справа. br> - І таки непроста, — зауважує нині експерт кооперативної справи Василь Вега. Він, разом із однодумцями, з нуля створили ягідний кооператив на Тернопільщині. — «Файна поляна» об’єднала 26 родин із Козівського та Зборівського районів Тернопільської області.
Довго вивчали ринки, ціни, сорти — довелося багато інформації опрацювати перед тим, як починати справу, бо за освітою Василь Вега — магістр комп’ютерних технологій і виробництва, але так склалося, що потягнуло його до землі.
- Перш ніж організовувати людей у спілку, сам навчався ягідництву, їздив до тих, хто цим займається, дивився. Мені дуже подобалося, як це все виглядає, особливо, в кого гарно організований процес, — усміхається Василь Вега. — Ягідництво відносять до високомаржинальної галузі сільского господарства, і хоча цей рік видався не дуже сприятливим для обраної нами малини, однак ми не опускаємо рук. Маємо плани…
«Полана» — це сорт малини, яку взяли за основу кооператори. А файна – бо відразу планували гідно конкурувати на ринку, виробляючи якісний товар.
- Сорт дуже підходить для переробки: його неможливо продати на «свіжому» ринку, але тут, у глибинці, такого немає, — оповідає про щойно обрану стратегію пан Василь, — простий у вирощуванні, для нас він поки що ідеальний...
- Аналітики кажуть, що сучасний кооператор повинен мати не тільки бізнес-план, а й інвестиції — власні, чи залучені — то вже як вийде. Ви теж інвестували в кооператив?
- Так, і я, і основні пайовики вклали чимало власних коштів. Але декілька ентузіастів — то ще не кооператив. Для того, щоб вигідно продавати свіжі ягоди, їх потрібно продавати в достатньому обсязі та за умов високої якості. Тому ми закликали людей висаджувати якомога більше ягід, щоб можна було ними завантажити сповна машину. Переконати людей вкласти власні кошти, навіть не дуже великі, — непросто. Передусім – тому що у селі нема де їх заробити. То мене потягнуло до землі, а загалом з українських сіл люди виїжджають, бо нема роботи. Землю віддали інвесторам, отримують орендну плату, але за що жити, дітей навчати? Зізнаюся: мало хто бачить для своїх дітей перспективу у фермерстві. Але, може, щось зміниться. Нам пощастило. Інвестори, які обробляють навколишні землі, теж зацікавлені в тому, щоб їхні орендодавці мали роботу та допомогли нам.
- Невже Вас попросили очолити кооператив?
- Ні, звісно — все починалося паралельно: ми зі свого боку планували створювати ягідні насадження, а Агрохолдинг «МРІЯ», якому місцеві пайовики віддали в обробіток свою землю, розробив свою стратегію. Агрохолдингу потрібен був такий проект, щоб люди у селі могли заробляти гроші, бо ця тема часто піднімалася на зборах пайовиків. А ягідництво — якраз та галузь, де роботи дуже багато, особливо в період збору врожаю. І разом ми дійшли згоди створити кооператив, який матиме інвестиційну підтримку від «МРІЇ» — співфінансування у закупівлі саджанців. Більшу частину (6 грн за саджанець) оплачувала «Мрія», а ми доплачували по 2 гривні за одиницю товару. Свідомо не пропонували посадковий матеріал безплатно, інакше охочих було би дуже багато, і не факт, що всі саджанці були б посаджені. Нам надали в користування техніку, ми залучили до робіт пайовиків «МРІЇ» і почали працювати. То був жовтень 2015 року: 60 родин придбали саджанці, деякі — по 100 кущів, — так би мовити, «на пробу», багато саджанців посадили з десять сімей. Перші наші малинники охоплювали від 20 соток і трохи більше, а тепер на території двох районів члени кооперативу «Файна поляна» вирощують малину на 20 гектарах поля.

- Чи змінилося щось кардинально за ці три роки, окрім площ?
- Звісно. Найперше – активні учасники кооперативу дуже виросли в плані набутих знань, зокрема і за сприяння інвестора. Ми відвідували багато вітчизняних, міжнародних семінарів, курсів, а усе, чого вчимося, передаємо іншим членам кооперативу. Друге: усю вирощену за два роки продукцію ми реалізували вітчизняному трейдеру, який, відповідно, експортував її. І, надважливе — свій другий урожай — тобто, вирощений у 2018 році, кооператори «Файної поляни» морозили у власній морозильній камері. Ми заморозили цього року понад 50 тонн продукції — для тестування обладнання, — враховуючи, що одиниця експорту становить 20 тонн. Наступного року ми плануємо заморозити 200 тонн, експортувати продукцію самостійно: уже маємо покупців і точно знаємо, що можемо сформувати відповідну партію товару.
- Не тільки свою продукцію заморожували, а й ягоди підгаєцького кооперативу, з котрим продуктивно попрацювали, — приєднується до розмови пайовик Тарас Андрійчук, який одночасно очолює й обласне об’єднання кооперативів. — Можемо домовлятися про більші партії з іншими виробниками заморожених ягід і отримувати вищу ціну при експорті. До речі, у Тернопільській області 70% кооперативів займаються саме ягідництвом, тому ця галузь дуже перспективна.
- Невже у перший рік ви заробили стільки коштів, що забезпечили собі лінію для заморожування ягід?
- Морозильна камера, звісно, — дорога річ. Але той, хто хоче розвиватися — шукає шляхів. І кооператори мусять бути до того готові, — пояснює Тарас Андрійчук. — Викупивши старе приміщення у «МРІЇ», кооператив виконав багато будівельних робіт, мав великі витрати на морозильне обладнання, але нині є результат: камера шокового заморожування потужністю 3 тонни малини на добу і камера зберігання (там маємо два поверхи і можемо ставити стелажі), яка розрахована орієнтовно на 50 тонн продукції. Цьогоріч у камері зберігання ми ще сортували продукцію, і мали з тим трохи клопіт, бо людям доводилося працювати в непростих умовах. Тому плануємо будувати камеру сортування. Можливо, нам цих приміщень вистачатиме, але, враховуючи, що постійно збільшується кількість охочих приєднатися до кооперативу, цілком реальною виглядає перспектива розширення переробки, — зітхає Тарас Андрійчук та одразу ж продовжує. — А тепер щодо грошей. Так, довелося вкладати власні кошти, — і немалі. Коли організовували фонд з будівництва цеху заморожування, надали всім учасникам кооперативу рівні права: на яку частину вкладаєш свої гроші, на таку частину ти учасник цього проекту — хтось погодився, хтось взагалі сказав: «Нехай вам, хлопці, Бог помагає». Так, не всі члени кооперативу погодилися з такими умовами, і у цій справі в нас значно менше пайовиків. Наголошували на домовленості кооперативу продовжити співпрацю з «МРІЄЮ», на можливості отримати державну компенсацію, але люди не дуже вірять, що їх хтось підтримає фінансово. І даремно. Нині існує чимало програм, котрі допомагають адаптуватися на ринку, запроваджувати нові технології, цим намагаємося користуватися: уже 3 роки поспіль отримуємо підтримку з обласного бюджету. Райбюджети також мають програми, але ми ними жодного разу поки що не скористалися. Зате отримали частину безвідсоткової фінансової допомоги (на поворотній основі) від Агрохолдингу «МРІЯ». Розраховуємо також на державне співфінансування для закупівлі обладнання — у даному випадку йдеться про двері для камери заморожування і компресори для холодильника. Цього року на сортувальну камеру в нас не вистачило ні ресурсу, ні часу — якщо буде компенсація державної програми, спрямуємо ці кошти на будівництво камери, де буде сортуватися вже заморожена ягода. Державна програма — це дуже складна процедура, але це працює. А кожна зекономлена гривня — це гривня, вкладена в щось інше. Словом, кооператив «Файна поляна» щоразу покращує роботу, ми вже консультуємо інших потенційних кооператорів, як не втратити свій шанс на ринку.

- Переробка — то, звісно, стабілізуючий чинник на ринку. Але чи не спадало на думку розкладати, як кажуть, «яйця у різні кошики», не обмежуючись однією культурою?
- Найперше поговорімо про ринок. Хочемо ми того, чи ні, та «Файна поляна» — тільки «дрібна крапля» у «морі» українського експорту. З іншого боку, розуміємо, що ігнорувати світові й державні тенденції — собі ж на шкоду: будучи відповідальним за перспективи кооперативу, Василь Вега не може «стояти на місці». — Донедавна ми вирішували першочергові завдання: отримати від пайовиків ягоду високої якості, придатну для експорту; налагодити первинну переробку. Ми маємо карту полів, — бачимо, хто що з учасників кооперативу вносить, коли, які норми, а вже точніший аналіз (у разі експорту) європейці роблять у себе, тому що вони українським лабораторіям усе одно не довіряють.
- Попрошу невеличке уточнення: ягода «Файної поляни» не є органічною? Запитую, бо на Тернопільщині дуже непогана екологія, і для вас то був би додатковий заробіток…
- Так, екологія – хороша, бо немає великих підприємств: у кожному випадку є свої плюси і мінуси. Але – ні, ми поки що не беремося за органіку, бо це окрема тема, яка потребує дуже ретельних досліджень і технології, мусимо зміцніти. Паралельно йдемо далі, розглядаючи різні ягідні культури, які вирощуються в регіонах України, аналізуючи їх економіку й особливості вирощування, потребу в людських ресурсах, бо ми вже відчуваємо нестачу робочих рук, тому звертаємо особливу увагу на ті культури, які можна збирати механізовано, зважуємо, чи зможемо заморожувати врожай, шукаємо культуру, яка б йшла не в сезон основного продукту — малини.
Для того, щоб можна було поширювати серед учасників кооперативу якусь ідею, голова кооперативу навіть посадив дослідницьку ділянку.
- Щоб щось пропонувати пайовикам, потрібно бути дуже впевненим у тій культурі. Я висадив 2 сорти ожини і 3 сорти аґрусу, — пояснює Василь Вега. — Дивимося, як культура зимує, росте, чи є на неї попит. Експеримент ще триває, але першими результатами щодо аґрусу ми задоволені, щодо ожини є багато нюансів, але ми продовжуємо спостерігати. Нам часом радять взяти готові дослідження, але дуже важко керуватися досвідом інших людей, бо є дуже велика відмінність між нашим регіоном і, наприклад, Львівщиною чи Київщиною — там я би відразу організував ділянку для вирощування, а не тестову, бо зрозуміло, якими будуть реалізація та стратегія продажів, а ми територіально знаходимося в «глибинці», де свіжий ринок не є поширеним і категорія споживачів не може собі дозволити дорогу ягоду. Ми далеко від ринків свіжої ягоди, логістика дорога, втрачаємо якість при транспортуванні — мусимо пристосовуватися до тих умов, які є.
А щодо малини, кажуть кооператори, то під кінець сезону-2018 її катастрофічно не вистачало, була конкуренція. То ж, ринкові механізми ніхто не скасовував, і переробка, на думку керівників «Файної поляни», — то великий козир у руках ягідників на власну користь: це і мінімізація ризиків, і мінімізація цінових коливань і, врешті, крок до цивілізованої торгівлі.

ВСТАВАЙ І ЙДИ!

- Більшість дрібних сільгоспвиробників, на жаль, пасивні... Саме тому ефективних кооперативів дуже мало, їх майже нема. Не вистачає управлінської та технологічної грамотності — як із вирощування, так і з переробки. Деякі кооперативи намагаються йти в переробку, але їм треба дуже чітко розуміти, що це інші технологічні навички, котрі треба опанувати, аби з готовою продукцією вийти на міжнародні ринки, — каже Ірина Кухтіна, аналізуючи, чому ж Україна, — держава з великим потенціалом щодо ягідництва, досі малопомітна на глобальних ринках ягідної продукції.
- Стосовно перспектив кооперації, — каже Олександр Ярещенко, — виробники, особливо дрібні, до цього будуть приходити, тому що з’являється можливість формувати продукцію, вироблену різними учасниками кооперативу, в товарні партії під єдиною торговою маркою, а гуртом (кооперативом) простіше і сертифікуватися, і потужності по післязбиральній доробці вибудувати. На жаль, цей процес вкрай повільно набирає обертів, є лише поодинокі успішні приклади, але є й дуже багато спірних моментів, які насправді не дають повною мірою розгорнутися кооперативному руху, — вважає Олександр Ярещенко. — Це, в першу чергу, недосконале чинне законодавство. Прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» в новій редакції відчинить трішки ці двері: багато спірних моментів врегулюються.
Не всі дрібні працівники ягідної продукції можуть одночасно тримати руку на пульсі в кількох напрямках: у себе на полі, на ринку, ще й у законодавчій царині. Що й казати, до останнього нерідко й руки не доходять.
- Після реєстрації законопроекту №6527-д від 25.06.2018р. ми вислуховуємо від кооператорів чимало нарікань на псевдоекспертів, які в Києві малюють собі законопроекти і потім, не обговоривши з реально діючими кооперативами, намагаються їх лобіювати, — міркує керівник Фонду Агрохолдингу «МРІЯ» Василь Мартюк. — Така діяльність, закономірно, спричинює спротив і нерозуміння ситуації. Лунають застереження щодо низки спірних статей, а також цікаві зустрічні пропозиції. Це все варто консолідувати і врахувати, провести спільну зустріч усіх зацікавлених і напрацювати спільний законопроект.
Законодавчі колізії, про які йдеться уже не вперше, досі створюють кооператорам проблеми. Приміром, неузгодженості між Законом України «Про кооперацію» та Податковим кодексом України «вимивають» з кооперативів суттєві кошти, які могли би бути використані на їх розвиток, вважає Ірина Кухтіна.
- Відповідно до Закону «Про кооперативи» ці об’єднання —неприбуткові, але, посилаючись на Податковий кодекс, податкові органи реєструють кооперативи як платників єдиного податку у розмірі 5%, — наводить приклад пані Кухтіна. — Є багато нюансів з приводу того ж експорту, бо кооперативи не сплачують ПДВ, але, коли така спілка продає свою ягоду закордон, з тим податком виникає чимало проблем, тому їм значно краще експортувати через інших юридичних осіб, а не через кооператив.
Це знецінює значення кооперативу, бо в такому разі легше просто спродати продукцію трейдеру, ніж морочитися з додатковими структурами, що, з одного боку, з’їдають частину маржі від реалізації, з іншого, уподібнюють кооператив до корупційного спрута, яким він насправді не може бути за своєю природою.
- У тім то й річ — найперше, проблема — із самим поняттям кооперації. В Україні сільськогосподарські кооперативи розділені на обслуговуючі та виробничі, тому й таке різне розуміння підходів і у формуванні їхніх економічних стандартів, — зауважує Петро Скрипчук. — Немає чіткого формулювання, що кооператив — значить — неприбутковий. Не тільки держава не дала чітких формулювань із цього приводу, а самі пайовики не завжди розуміють суть кооперації. Це можна досить просто вирішити, створивши прості, прозорі, всім зрозумілі та, головне, єдині правила гри на кооперативному ринку.
- Саме тому люди, які вирощують сільгосппродукції, часто не можуть самостійно розібратися в юридичних та фінансових питаннях. В Україні діє досить багато консультаційних і дорадчих служб, які можуть допомогти людям вирішити їх. Треба тільки захотіти такої підтримки — експерти у цьому одностайні.
- Ті, хто це зробив раз і відчув різницю, використовують зараз усі можливості, і в той же час, є такі, які чекають, що хтось до них приїде, і буде їх рятувати, — зауважує Ірина Кухтіна.
І все ж, з’являються приклади, коли хтось таки допомагає.
- Є великі підприємства, які на певних умовах допомагають дрібним фермерам виживати, або підприємства роздають селянам саджанці з домовленістю про те, що будуть викупляти продукцію. Враховуючи наші ментальні особливості, можливо, і варто, знаєте, дати певний поштовх — люди часто не вірять у завтрашній день і з великою пересторогою до цього ставляться, — каже Олександр Ярещенко. — Якщо вони бачать, що в них за спиною є хоч якась підтримка, що стимулює їх тією чи іншою мірою, це теж позитивний момент, і така форма, як на мене, теж має право на життя, а в окремих випадках вона навіть може бути безальтернативною.
Втілює кілька програм підтримки кооператорів і вже згадуваний Агрохолдинг «МРІЯ». Здавалося б, для чого це великому агропідприємству? Основною метою підтримки розвитку кооперативного руху, пояснює Василь Мартюк, є сталий розвиток сільських територій, де діє Агрохолдинг «МРІЯ».
- Це частина нашої корпоративної соціальної відповідальності. Ми хочемо, щоб села, у яких присутня наша компанія, стабільно розвивалися та були забезпечені робочими місцями. Кооперація селян — це успішний європейський інструмент для реалізації цих завдань, і ми допомагаємо імплементувати його в Україні. Першочергово ми допомагали з проведенням навчань, семінарів, поїздок на успішні ягідні плантації для перейняття досвіду. Наступним етапом є допомога з хорошим посадковим матеріалом перевірених сортів. Для забезпечення хороших урожаїв потрібно організувати полив плантацій, тому ми закупили крапельні стрічки та фітинги до них, які теж передано кооперативам. Також допомогли деяким кооперативам з технікою та тарою для транспортування ягід. У 2018 році кооператив «Файна поляна» звернувся до нас по допомогу у будівництві цеху глибокого заморожування ягід «Файна Фрост» і отримав 500 тис грн на поворотній основі для його спорудження. Агрохолдинг «МРІЯ» надає різносторонню допомогу в розвитку кооперації: від експертної та технічної — до фінансової.
Кошти — це дуже суттєва підтримка для нинішніх кооператорів, бо кредитування в комерційних банках кооперативам не під силу, зауважують економісти.
- Однією з найбільших проблем розвитку обслуговуючої кооперації є відсутність достатнього фінансового забезпечення для створення належної матеріально-технічної бази, — переконаний Петро Скрипчук. — Потенційні члени кооперативів мають обмежені фінансові можливості через низький рівень доходів.
І хтось їх має підтримати — держава, інвестор, дорадник, інакше «ягідні» перспективи України ніколи не будуть реалізовані, оскільки вирощування ягід в усьому світі є справою кооператорів, і в цьому напрямку рух України тільки починається. Безпосередньо за підтримки Агрохолдингу «Мрія» у ягідному сегменті створено 11 кооперативів. Чому? І як вони працюють?
- На даний час найбільше надійшло заявок та відповідно було підтримано кооперативів із ягідною тематикою. Так, їх є одинадцять, і вони займаються вирощуванням малини, полуниці, аґрусу та ожини. Хтось сильніший, хтось слабший, але розвиток ягідництва триває. Кожен кооператив має пройти процес становлення, здруження, формування ядра кооперативу (правління), напрацювання своєї моделі розвитку. На це потрібно хоча б 2–3 сезони. Після цього можна казати, наскільки вони успішні. Перші підтримані нами кооперативи у ягідному напрямку показують хороші результати — це «Файна поляна» та «Ягідний край». «Файна поляна» цьогоріч збудувала свій перший кооперативний цех заморожування ягід, а «Ягідний край» розвиває технологію сушіння. Також вбачаю перспективу сільськогосподарського кооперативу (далі — СОК) «Ягідний лан Шумщини» та СОК «Малинове село», які мають сильних лідерів та сформували команду однодумців з ідеєю кооперації.
- Люди повинні розуміти, як тільки бізнес укрупнюється — наприклад, кооператив збирає до 100 гектарів насаджень, потрібен уже зовсім інший підхід до бізнесу, — Ірина Кухтіна наголошує, що ті кооператори, котрі не зрозуміють цього, так і залишаться сировинними виробниками, незадоволеними результатом спільного господарювання. — Доведеться вирощувати однакові сорти, впроваджувати контроль якості, опрацьовувати контракти, в тому числі зовнішньоекономічні. Про це ті, хто зараз просто здають в кооперативи товарну продукцію зі своїх кількох гектарів чи соток, навіть не чули. Треба розуміти, що такі люди повинні бути всередині кооперативу, і вони повинні мати ті ж навички та знання.
Із появою стратегічного інвестора Агрохолдинг «МРІЯ» продовжить свою соціально відповідальну політику, — доповнює Василь Мартюк. — Пріоритетним напрямком для подальшого розвитку кооперації буде посилення експертної складової через розвиток кооперативного об’єднання «Файні Ґазди», яке допомагає забезпечувати бухгалтерський та юридичний супровід близько 20 кооперативам, котрі вже до нього долучились. Крім того, кооперативне об’єднання «Файні Ґазди», надає дорадчі послуги, допомагає складати документи для отримання кооперативами державної та грантової підтримки, що теж важливо на початковому етапі у процесі їх становлення. Наступним завданням є розвиток чинних кооперативів у напрямку створення доданої вартості, переробки продукції, розширення асортименту та ринків збуту.

ГРОШІ ПІД НОГАМИ — ТРЕБА БРАТИ
щоб не «плакати» про втрачені можливості Людям, не причетним до сільського господарства, здається: о, як усе легко! Натомість сільське населення, втомлене тяжкою працею за копійки, мало вірить в успіх таких спілок. Однак, як свідчить досвід, у кооперації є сенс, і аграрії багатьох країн уже в цьому переконалися. За даними Єврокомісії, у 2016 році на європейському просторі найбільш організованими були виробники овочів і фруктів у Бельгії (86% усіх виробників), Ірландії (75%), Італії (65%), Іспанії (62%), Австрії (56%) та Данії (56%).
- З одного боку, ягоди виробляють на невеликих площах, і досить ефективними, з економічної точки зору, є господарства, що працюють на 5–10 гектарах, — резюмує Ірина Кухтіна, — з іншого боку, в них недостатньо обсягів, щоб ефективно експортувати вирощене. Тому виробники об’єднуються. Це реально по всьому світу — цей бізнес передбачає кооперацію. Франція, Іспанія, Великобританія, Канада, Чилі та США — усі вони мають свій ягідний потенціал завдяки кооператором. Є такі кооперативи, які навіть мають власність на сорти, досить відомі сорти, і вони теж об’єднуються, у тому числі для виведення нових сортів і потім кооперативи мають права власності на ті сорти. Тобто, мова йде не про те, щоб виростити — є значно складніші взаємовідносини.
Ще один цікавий напрям розвитку кооперації — вирощування органічної продукції, котра перестала бути предметом розкоші у багатьох країнах, і може об’єднувати між собою невеликих сертифікованих виробників для досягнення вищих цілей. Особливої актуальності ця тема набуває у поліських регіонах.
- Щорічне зростання споживання органічної продукції у світі становить 8–11%, це найбільш перспективний напрямок землеробства. Зараз 437 мільйонів гектарів земель у всьому світі використовуються для органічного виробництва, а в Європі — понад 82 мільйони гектарів, — Петро Скрипчук вправно володіє мовою цифр, і додає: — Ця тема набуває неабиякої популярності не тільки у світі, а й в Україні, і чому українським селянам (або фермерам) не поєднати відразу два напрямки: органічну продукцію та кооперацію? За даними FiBL і ІFОАМ, в Україні в 2016 році 294 господарства перейшли до органічного виробництва, а загальна площа сертифікованих земель збільшилася до 381 тисяч гектарів.
За даними ФАО, кооперативи працюють у декількох секторах економіки, налічують понад 800 мільйонів членів і забезпечують 100 мільйонів робочих місць у всьому світі, тобто на 20% більше, ніж багатонаціональні компанії. У сільськогосподарському секторі кооперативи відіграють критичну роль, що становить близько 50% світового виробництва в сільському господарстві. Враховуючи різноманітність форм і відтворення різних ролей — від виробництва до маркетингу або поставок матеріалів, кількість сільськогосподарських кооперативів у світі зростає. Бо вони дають господарствам нові можливості та численні переваги.
- Виробники і переробники, об'єднані в кооперативи, мають більше шансів для подолання стримуючих факторів та інших перешкод на шляху до досягнення більш високої продуктивності та ефективності — і, в кінцевому підсумку, краще підготовлені до вирішення проблем, пов'язаних із глобалізацією, — це цитата керівника відділу ЄБРР з питань агробізнесу в регіоні Центральної і Південно-Східної Європи Мільяна Здрале.

Віктор ШЕРЕМЕТА, заступник міністра агрополітики
70% компенсації за обладнання отримають фермери, у яких уже є або які створять кооператив. У цьому році ми зосередимося на двох напрямах кооперативів — молочному та плодово-ягідному. Ці напрями передбачають найбільший ефект зі збільшення продукції з доданою вартістю, створення робочих місць для селян та розвитку місцевої інфраструктури. Так, ягідним кооперативам компенсація буде надаватися за обладнання для зберігання і шокової заморозки. Молочним кооперативам — за доїльне обладнання й обладнання для охолодження молока.
Програма з розвитку фермерських господарств і кооперації — це нова програма з обсягом фінансування в 1 млрд грн. Її наповнення відбувалось у тісній співпраці з представниками фермерів, з урахуванням їхніх головних побажань. Одним із прогнозованих результатів дії програми має стати збільшення частки фермерських господарств у виробництві валової продукції аграрної галузі з 6 до 10%».