 |
МАПУ: Наказ від 20.08.2003 №280
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Н А К А З
20.08.2003 №280
Про затвердження Концепції збалансованого
розвитку агроекосистем в Україні
на період до 2025 року
На виконання завдань, визначених в посланні Президента
України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття.
Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр."
( 276а/2000 ), щодо формування збалансованої системи
природокористування, екологізації технологій у сільському
господарстві, збереження біо- та ландшафтного різноманіття
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Концепцію збалансованого розвитку агроекосистем
в Україні на період до 2025 року.
2. Міністерству агропромислового комплексу Автономної
Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і
продовольства обласних державних адміністрацій, структурним
підрозділам центрального апарату Міністерства екології та
природних ресурсів України, його територіальним та урядовим
органам, науковим установам сфери управління Української академії
аграрних наук, відповідно до компетенції, при розробці коротко- та
довготермінових планів розвитку, перспективних програмних
документів, наукових досліджень враховувати положення Концепції
збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025
року.
3. Департаменту ринків продукції рослинництва та розвитку
насінництва (Сорока В.І.) та Управлінню охорони земельних
ресурсів, екомережі та збереження біорізноманітя (Мовчан Я.І.)
разом з Українською академією аграрних наук в термін до 1 грудня
2003 року підготувати пропозиції щодо механізму впровадження
Концепції збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на
період до 2025 року.
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Міністр С.Рижук
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Мінагрополітики
України
20.08.2003 N 280
КОНЦЕПЦІЯ
збалансованого (сталого) розвитку агроекосистем
в Україні на період до 2025 року
1. Передумови розроблення Концепції
Ця Концепція спрямована на забезпечення виконання ідей і
принципів, декларованих конференцією ООН з навколишнього
середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) та Всесвітнім
саммітом із збалансованого розвитку (Йоганезбург, 2002 р.), до
яких приєдналася Україна.
Сучасний екологічний стан агроекосистем України в цілому
можна визначити як незадовільний. На їх функціонування діє
комплекс негативних факторів, зокрема, недотримання вимог
науково-обгрунтованої системи ведення сільського господарства як
на рівні окремих виробничих систем, так і регіонів, виснаження
родючості та деградація грунтів, розповсюдження бур'янів, хвороб,
шкідників, порушення гідрологічного режиму на значних територіях,
занепад тваринництва тощо. В зв'язку з цим, створення умов для
сталого розвитку агроекосистем з досить складним процесом, який
торкається широкого кола питань, починаючи від фізико-хімічних і
біологічних процесів в грунті, кругообігу речовин та енергії в
агроекосистемах, підвищення коефіцієнту корисної дії фізіологічне
активної радіації, закінчуючи удосконаленням спеціалізації
аграрних виробничих систем, оптимізації структури
сільськогосподарських ландшафтів та організації території
землекористування.
2. Мета, об'єкт та засоби реалізації Концепції
Головною метою Концепції є створення передумов для розвитку
збалансованого (сталого) розвитку агроекосистем та призупинення
негативних процесів, що відбуваються в них.
Об'єктом Концепції є клас природно-антропогенних систем -
агроекосистеми, які є цілісними сполученнями природних (рельєфу,
грунтів, біоти, водних об'єктів) і антропогенних елементів. Вони
створюють відносно однорідні ділянки території з визначеним типом
взаємозв'язків та взаємодій елементів, що входять до них.
Здійснення заходів щодо реалізації Концепції збалансованого
(сталого) розвитку агроекосистем в Україні забезпечується:
а) нормативно-правовими засобами - передбачається врахування
положень Концепції при розробці законодавчих та інших
нормативно-правових актів, зокрема "Про екомережу", "Про охорону
земель", "Про державний земельний кадастр", Загальнодержавної
програми використання та охорони земель, Національної програми дій
по боротьбі з опустелюванням та деградацією земель, десятирічної
програми скорочення розорювання земель та збереження родючості
грунтів, "Національної програми збереження біорізноманіття,
нормативів, стандартів, методик та ін.
б) фінансово-економічними засобами - реалізація Концепції
буде проводитися за рахунок коштів Державного бюджету України (з
урахуванням реальних можливостей держави), відповідних місцевих
бюджетів, фондів, проектів ГЕФ та інших джерел;
в) організаційними засобами - серед основних засобів щодо
організаційного забезпечення Концепції є:
- впровадження інтегрованого підходу щодо управління
природними ресурсами в рамках сільськогосподарської діяльності;
- посилення інституційної спроможності, зокрема, створення
експертної наукової ради з питань збереження біо- та ландшафтного
різноманіття;
- створення Центру науково-методичного забезпечення
моніторингу агроекосистем "Агроекологія" при Українській академії
аграрних наук та організація на базі науково-дослідних установ
відповідного профілю галузевих лабораторій;
г) науково-методичними засобами - для науково-методичного
забезпечення сталого розвитку агроекосистем проводитимуться
дослідження, спрямовані на прийняття ефективних рішень щодо
зниження темпів деградаційних процесів, збереження і відтворення
біоресурсів в агроекосистемах, підвищення їх продуктивності,
розробки системи індикаторів щодо оцінки стану біорізноманіття та
оптимізації моделей агроекосистем;
д) інформаційно-освітніми засобами - з метою підвищення рівня
екологічної освіти та інформованості сільського населення щодо
екологічних проблем агросфери передбачається розширити обсяги
видання спеціальної наукової та науково-популярної літератури,
здійснення інших просвітницьких заходів
3. Основні напрями діяльності в сфері створення
умов для збалансованого (сталого) розвитку
агроекосистем України
3.1. Формування екомережі на сільськогосподарських
землях, впровадження ресурсозберігаючих
та невиснажливих агротехнологій
Для формування збалансованої (сталої) системи
природокористування в сільському господарстві та забезпечення
розбудови екомережі необхідно:
провести науково обгрунтовану трансформацію структури
сільськогосподарських земель з метою формування збалансованого
співвідношення між окремими компонентами агроекосистем та
забезпечення екологічної безпеки і рівноваги території, зокрема:
збільшити частку сільськогосподарських угідь екстенсивного
використання (сіножатей, пасовищ) відповідно до науково
обгрунтованих показників, які мають розроблятися з урахуванням
регіональних та місцевих особливостей;
- зменшити площі орних земель до 37-41% території країни
шляхом виведення з ріллі схилів крутизною понад 3 градуси, земель
водоохоронних зон, деградованих, малопродуктивних та техногенно
забруднених сільськогосподарських угідь;
- розширити площі полезахисних лісових смуг та інших захисних
насаджень відповідно до науково обгрунтованих показників, які
мають розроблятися з урахуванням регіональних та місцевих
особливостей;
- створити нові та розширити площі існуючих територій та
об'єктів природнозаповідного фонду в межах сільськогосподарських
угідь;
- створити умови для забезпечення неперервності природних
ділянок в межах сільськогосподарських угідь;
- забезпечити широке впровадження новітніх екологічно
збалансованих технологій у сільському господарстві та підтримку
розвитку біологічного землеробства;
- розробити порядок і запровадити економічне стимулювання
землевласників та землекористувачів щодо ведення екологічно
збалансованої сільськогосподарської діяльності.
3.2. Створення умов для збереження і відновлення
біорізноманіття в рамках сільськогосподарської
діяльності та формування генетичної компоненти,
як основного біотичного чинника розвитку
збалансованих (сталих) агроекосистем
Для забезпечення невиснажливого використання біоресурсів,
збереження та відтворення сільськогосподарського та пов'язаного з
ним біорізноманіття необхідно:
в рослинництві:
- забезпечити розробку системи заходів щодо збереження та
широкого впровадження традиційних сортів сільськогосподарських
рослин;
- розробити індикатори біорізноманіття рослинного світу в
зв'язку із веденням сільськогосподарської діяльності;
провести агроекологічне районування сортів з конкретними
рекомендаціями щодо особливостей технології їх вирощування в
різних агроекосистемах (з урахуванням родючості грунтів,
орієнтації схилів, рівня забур'яненості, наявності антропогенних
ресурсів);
- створити банк генів господарсько-цінних культур, а також
дикорослих форм рослин, які використовуються у селекційному
процесі;
- сприяти створенню нових сортів, пристосованих до різних
умов аграрного виробництва, які при мінімальних витратах енергії
будуть забезпечувати високі стабільні врожаї продукції належної
якості;
- суттєво поліпшити насінництво, за рахунок: впровадження
новітніх наукових розробок, зокрема, щодо екологічної адаптації
насіння; створення сприятливих умов для розвитку його промислового
виробництва; посилення державного контролю за польовою і
генетичною якістю насіння на всіх етапах його виробництва та
розповсюдження;
- сприяти проведенню наукових досліджень у галузі
рослинництва (культивування клітин і тканин тощо) та широкому
впровадженню їх результатів в тваринництві:
забезпечити розробку та впровадження системи заходів щодо
збереження традиційних порід сільськогосподарських тварин;
забезпечити збереження та оптимізувати використання
генофондів сільськогосподарських тварин з урахуванням особливостей
конкретних агроекосистем, в тому числі наявної кормової бази, умов
утримання, кліматичних факторів, рівня техногенного забруднення,
інфікованості патогенами тощо;
розробити індикатори біорізмоманіття тваринного світу в
зв'язку із веденням сільськогосподарської діяльності;
запровадити методи виявлення і елімінації генетичних хвороб в
популяціях свійських тварин в Україні, посилити контроль за
транскордонним перенесенням цих хвороб;
створити умови для розведення спеціалізованих порід і
гібридів свійських тварин, зокрема м'ясних порід великої рогатої
худоби;
сприяти проведенню популяційно-гинетичних та інших наукових
досліджень у галузі тваринництва та широкому впровадженню їх
результатів.
в мікробіології та вірусології:
вдосконалити систему використання органічних добрив, зокрема
біомаси культурних рослин, для поліпшення функціонування
мікробіоти та покращання умов кругообігу речовин і енергії в
агроекосистемах;
сприяти розширенню спектру ефективних мікробних препаратів,
спрямованих на підвищення продуктивності сільськогосподарських
культур та якості продукції, захисту їх від хвороб та шкідників і
зменшення хімічного навантаження на агроекосистеми;
сприяти використанню молекулярно-генетичних маркерів для
дослідження популяцій і контролю чистоти штамів та рас, методів
прискореного отримання штамів із заданими властивостями,
генетичної трансформації, діагностики;
сприяти розвитку молекулярної діагностики вірусних і
віроїдних хвороб з метою оздоровлення садивного матеріалу.
3.3. Забезпечення дотримання вимог біобезпеки
в рамках сільськогосподарської діяльності
Для забезпечення відповідності сільськогосподарської
діяльності вимогам біобезпеки необхідно:
створити ефективну систему щодо державного контролю за
ввезенням та розповсюдженням генетичне змінених організмів (ГЗО)
та продукції, отриманої з їх використанням;
створити ефективну систему щодо регулювання та державного
контролю за процесами інвазій рослин і тварин.
3.4. Організація науково-методичного забезпечення
комплексного агроекологічного моніторингу
агроекосистем України
З метою збирання, опрацювання, накопичення та передачі
інформації про стан агроекосистеми та динаміку зовнішніх чинників,
які впливають на їх структурно-функціональні показники, проведення
аналізу інформації, моделювання і прогнозування можливих сценаріїв
розвитку у часі і просторі, обгрунтування управлінських рішень
щодо збереження та відновлення основних природних ресурсів -
грунтів, води і біоти, удосконалення систем землекористування,
агротехнологій та отримання сільськогосподарської продукції
високої якості необхідно провести науково-методичне забезпечення
комплексного агроекологічного моніторингу (АЕМ) агроекосистем
України.
АНМ повинен включати моніторинг абіотичний та біотичний.
Моніторинг абіотичний повинен включати наступні складові:
моніторинг землекористування: структура земельних угідь -
ступінь розораності, частка лісовкритих площ, частка територій та
акваторій, що підлягають особливій охороні, співвідношення між
ріллею та еколого-стабілізуючими типами угідь (ліси, луки та
пасовища), ураженість ерозійними та іншими деградаційними
процесами;
агрохімічний моніторинг: потенційний і фактичний рівень
родючості грунтів за фізико-хімічними, біологічними, біохімічними
та іншими показниками, баланс гумусу, основних біогенних елементів
та енергії, інтенсивність балансу;
екотоксикологічний моніторинг: рівень забруднення грунтів,
природних вод, біоти хімічними сполуками I-IV класу токсичності;
- встановлення джерел забруднення; оцінка небезпечності
забруднення за еколого-токсикологічними критеріями;
радіоекологічний моніторинг: забруднення грунтів, природник
вод, біоти, сільськогосподарської продукції радіонуклідами
(Cs-137, Sr-90 та ін.);
визначення критичності агроекосистем відносно радіоактивного
забруднення.
Моніторинг біотичний повинен включати наступні складові:
фітобіотичний моніторинг: видове багатство фітобіоти;
таксономічна, морфологічна, екологічна, географічна, генезисна,
созологічна, ценотична, демекологічна структура фітобіоти;
зообіотичний моніторинг: видове багатство, таксономічна і
типологічна структура зообіоти грунту і наземної, критичні
показники;
мікробіологічний моніторинг: функціональна структура
мікробних ценозів грунту та різноманіття його складових;
активність і спрямованість мікробіологічних процесів у грунті;
прогнозування їх змін; конструювання моделей сталих агроекосистем
максимально наближених до природних екосистем;
фітовірусологічний моніторинг: функціональна структура
фітовірусного ценозу; прогнозування процесів трансформації
фітовірусного стану грунту;
формування фітовірусного ценозу агроекосистем;
популяційно-генетичний моніторинг: оцінка потенційної
небезпеки змін генетичної різноманітності сортів і порід; оцінка
впливу генетично змінених організмів (ГЗО) на формування
агроекосистем.
3.5. Запровадження агроекологічного моделювання
агроекосистем різного рівня на основі
системного підходу до їх оцінки
Для створення умов щодо збалансованого розвитку агросфери,
гнучкого регулювання процесів сільськогосподарського виробництва
та природокористування необхідно:
запровадити моделювання агроекосистем на основі інформації
щодо їх стану, систем землекористування, технологій ведення
сільськогосподарського виробництва, використання сортів і гібридів
сільськогосподарських рослин, порід тварин, регулювання
ентомофауни, розповсюдження хвороб, бур'янів, а також з
урахуванням грунтово-кліматичних умов та запланованої
продуктивності.
Моделі екологічно збалансованих агроекосистем необхідно
розробляти відповідно до спеціалізації ведення господарської
діяльності, систем ведення крупних товарних і фермерських
господарств, присадибного землекористування.
4. Механізми реалізації положень Концепції
З огляду на обмеженість коштів, найближчим часом реалізація
положень Концепції здійснюватиметься в рамках діючих державних,
регіональних та галузевих програм. На перспективу відповідні
питання мають бути включені до програм, розробка яких передбачена
чинним законодавством, рішеннями Верховної Ради України,
Президента України та Кабінету Міністрів України.
5. Очікувані результати реалізації Концепції
В результаті реалізації Концепції буде покращено стан
агроекосистем, створено умови для відновлення біорізноманіття в
агросфері, попередження деградації грунтового покриву за рахунок
призупинення водної ерозії, дефляції та забруднення грунтів. Це
дасть можливість забезпечити збалансований та високопродуктивний
розвиток агроекосистем, покращити якість природного середовища та
умови життя людини.
Реальний економічний ефект буде полягати: у зменшенні витрат
на відшкодування збитків від негативних явищ в агроландшафтах;
попередженні втрат від зниження родючості грунтів, їх деградації;
підвищенні продуктивності сільськогосподарського виробництва;
отриманні високоякісної продукції.
В довготерміновій перспективі впровадження Концепції буде
сприяти підвищенню ефективності, збалансованості та
конкурентоздатності сільськогосподарського виробництва.
|
|
|  |
|
|
