Особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки юридичними особами

Днями, у пресцентрі інформаційного агентства «МІСТ-ДНІПРО» у форматі Zoom відбулася пресконференція за участі начальника відділу адміністрування місцевих податків і зборів з юридичних осіб та розгляду звернень управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Оксани Бабкіної щодо особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки юридичними особами.
Система місцевих податків і зборів є складовою частиною податкової системи України. Місцеві податки і збори є одним з головних економічних інструментів державного регулювання та важливим джерелом доходів місцевих бюджетів.
До місцевих податків належать такі податки — податок на майно та єдиний податок.
Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю.
Тема нашої пресконференції присвячена одному з місцевих податків — податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по платниках податку — юридичних особах.
Відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України (ПКУ) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, що є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, яка підтверджується документами про право власності.
Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не більше 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, місцеві ради в межах повноважень, обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платників податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи.
Платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за встановленою формою, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
У разі виникнення новоствореного об’єкта нерухомості податкова декларація платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Одночасно слід зазначити, що підпунктом 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, визначені об’єкти нерухомості, які не підлягають оподаткуванню.
Нагадаю, це об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, будівлі дитячих будинків сімейного типу, гуртожитки, житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради, об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та на ринках, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об’єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств, об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій, об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров’я населення, об’єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки, об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018–2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Також, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018–2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
Одним із актуальних питань на сьогодні є оподаткування таких об’єктів нерухомості, як будівлі промисловості.
Будівлі промисловості — це будівлі віднесені до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель та споруд НК 018–2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B — F КВЕД ДК 009:2010 (B — «Добувна промисловість і розроблення кар’єрів», С — «Переробна промисловість», D — «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E — «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами», F — «Будівництво»), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).
Тобто, будівлі промисловості, лише за певних умов, не є об’єктами оподаткування.
Суб’єкт господарювання основна діяльність якого класифікується у секціях B — F та здає приміщення в оренду визначає податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період оренди, визначений в Договорі оренди нерухомого майна — починаючи з першого числа місяця, в якому будівлю передано наймачеві в оренду, до останнього числа місяця, в якому закінчився строк оренди будівлі згідно з актами приймання-передачі.
Якщо будівля промисловості використовується суб’єктом господарювання, основна діяльність якого не класифікується у секціях B — F Національного класифікатора України, то вона оподатковується на загальних підставах.
Також необхідно звернути увагу суб’єктів господарювання, які є власниками житлової нерухомості, ще на одне питання.
За наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває, зокрема, у власності юридичної особи — платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. метрів (для квартири) та/або 500 кв. метрів (для будинку), сума податку збільшується на 25 000 грн на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку) (відповідно до п.п. "ґ" п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ)
Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується платниками до місцевого бюджету територіальної громади, на якій розташовані об’єкти нерухомості.
Особливість місцевих податків і зборів полягає в тому, що платники зобов’язані їх сплачувати відповідно до вимог рішення органу місцевого самоврядування про запровадження платежу після набрання чинності цим рішенням. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених ПКУ, забороняється.

22.04.2024

По поводу размещения пресс-релизов обращайтесь в отдел маркетинга:
e-mail: client@agroperspectiva.com
тел.: +38 (044) 486-8119