Україна може приєднатись до ринку вуглецю ЄС протягом 12 років, якщо враховуватиме досвід ЄС
Про це представники бізнесу та профільні експерти говорили 12 вересня під час заходу Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації «Європейський досвід для впровадження СТВ в Україні».
«Інтеграція української економіки до ЄС потрібна нам, у першу чергу, для доступу на ринки — енергетичний, цементний, аграрний, сталевий. Система торгівлі квотами на викиди вуглецю (СТВ) — один з таких ринків. Компанії купують квоти на такому ринку, що дозволяють їм здійснювати свою господарську діяльність, також отримувати стимули для декарбонізації. Для України це питання ще більш актуальне не лише тому, що є обов’язковим до виконання пунктом Угоди про Асоціацію з ЄС. В умовах блокади портів, створення ланцюжків доданої вартості, зближення з ЄС — це наш єдиний шлях. А отже нам потрібно адаптуватись до європейських правил і стати повноцінним гравцем. І Європейська Бізнес Асоціація взяла на себе лідерство у цьому питанні, адже компанії-члени Асоціації сповідують ті ж цінності, що і бізнес в ЄС — роблять усе можливе для протидії зміни клімату, процвітання на засадах сталого розвитку та впровадження проєктів з екомодернізації. Саме тому і було створено дослідження про концепцію СТВ в Україні», — зазначив у вступному слові Станіслав Зінченко, директор GMK Center, голова Комітету Промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.
Європейський досвід є ключовим у побудові української СТВ, оскільки Україна прагне приєднатися до Європейського Союзу. Так, Андрій Глущенко, аналітик ГМК-Центр, виділив основні елементи СТВ ЄС та пояснив як працює система. Підприємства, що є учасниками СТВ, мають переводити на спеціальний рахунок таку кількість квот, яка повністю покриватиме їх викиди СО2 за звітний рік. Частину квот підприємства можуть отримати безкоштовно, якщо це передбачено діючими правилами. Іншу частину квот доводиться купувати на первинному чи на вторинному ринку. На первинному ринку можна купити квоти на аукціоні, який проводиться від імені держави. На вторинному ринку підприємство може придбати квоти у інших підприємств, наприклад, якщо у них є надлишок. Як раз угоди на первинному і вторинному ринках дозволяють визначити ціну на СО2, яка, на відміну від вуглецевого податку, не є фіксованою і визначається суто ринком.
Водночас, як зазначив пан Глущенко, вуглецеве ціноутворення позволяє подолати лише один бар’єр для впровадження низьковуглецевих продуктів — це їх вища ціна. Адже підвищує ціни на традиційні вуглецевоємні продукти, тим самим збільшується конкурентоспроможність низьковуглецевих продуктів. Але інші бар’єри, зокрема технологічний та інвестиційний бар’єр шляхом виключно підвищення ціни на викиди СО2 не вирішити. «На думку Світового банку, застосування лише інструменту вуглецевого ціноутворення саме по собі навряд чи сприятиме зростанню інвестицій у декарбонізацію. Тому, як ми бачимо, EU ETS є центральним елементом кліматичної політики ЄС, проте до нього прив’язані інші інструменти — гранти, субсидії, інвестиції, торговельний захист тощо. Загалом, це складна система заходів, яка потребує постійної регуляторної діяльності. Це цілком очікувано і нормально. Нам треба готуватися до роботи саме у такій системі кліматичних заходів. Як ми розуміємо, на базі поточного вуглецевого податку в Україні послідовну кліматичну політику не вийде побудувати. З цієї точки зору для нас важливий європейський досвід, який допоможе перейняти Україні найкращі кліматичні практики», — підсумував пан Глущенко.
Післявоєнне перезавантаження економіки України має відбуватись виключно на засадах зеленого переходу. Це — така ж запорука безпеки країни як армія та геополітика. СТВ, як центральний елемент кліматичної політики, відіграє ключову роль в успішній реалізації зеленого відновлення. Враховуючи перспективи євроінтеграції, українська СТВ має бути максимально наближеною за архітектурою до СТВ ЄС, але враховувати специфіку України, що включає високу вуглецеємність виробництва, експортоорієнтованість, нестачу власних фінансових ресурсів для декарбонізації та відсутність доступу до інструментів фінансування низьковуглецевих проектів, інституційну незрілість та корупційні ризики, а також вплив війни — постійно зростаючу суму збитків, нестабільну роботу енергетичної системи та обмежений доступ до дешевої низьковуглецевої електроенергії, брак спеціалістів з кліматичних питань, зокрема в державних органах тощо. Саме ці фактори лягли в основу побудови концепції СТВ в Україні, яку представила Ольга Бойко, координатор Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.
Загальний термін переходу до СТВ ЄС може відбутись протягом 12 років. Це навіть швидше, ніж європейська практика — ЄС йшов до своєї поточної моделі 17 років, але зміни все ще продовжуються. Україна має врахувати досвід ЄС, зокрема в частині передумов для побудови концепції СТВ — три роки працюючої системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ), а також кліматична ціль в рамках Третього Національно визначеного внеску України до Паризької угоди (НВВ-3). А також зберегти 3-етапний підхід, пройшовши тестовий період, присвячений опрацюванню процедур та вивченню функціонування ринку та ринкових процесів; етап таргетування економічно обґрунтованої ціни на викиди СО2 з урахуванням рівня навантаження учасників СТВ вуглецевими платежами; поступовий перехід до європейського рівня цін для уникнення шоків для економіки від різкого зростання цін на СО2.
«СТВ ЄС спрямована на скорочення вуглецевих викидів економічно ефективним способом. Цілі по скороченню викидів в Україні мають відповідати цілям економічного зростання та повоєнного відновлення. Саме тому, основною метою СТВ в Україні має бути адаптація української економіки до інтеграції в європейський економічний простір та майбутнє приєднання до СТВ ЄС. Сюди ж входить і перехід на європейські ціни за викиди СО2. І саме для цього як раз і потрібна адаптація. Необхідно створити відповідні інститути управління, навчитися працювати в цих умовах. А скорочення викидів — це як передумова, так і один із наслідків успішної адаптації. Це своєрідний баланс. СТВ має створити умови для економічного зростання та стимули для зниження викидів», — зазначила пані Бойко.
На необхідності розробки і прийняття Закону про українську СТВ наголосила Наталя Кушко, старший співробітник European Roundtable on Climate Change and Sustainable Transition (ERCST). Особливу увагу вона звернула на потребу визначити уповноважені органи, які формуватимуть політику СТВ та імплементуватимуть її, а також на функціонування реєстру та його адміністрування. Як каже пані Кушко, в Україні немає зараз жодного схожого реєстру: «Подивитись на досвід реєстру МЗВ. Він до сих пір не працює, а мав би бути супер простим, елементарним базовим алгоритмом. Тобто, ми розуміємо складність цього питання. До того, ж цей реєстр повинен мати взаємодію зі звітністю України в рамках Паризької угоди, відповідати вимогам статті 6 Паризької угоди, потенційно — з новою СТВ в рамках Енергетичного співтовариства. Адже в перспективі на нас може чекати міжнародний карбоновий банк та ринок».
Марина Денисюк, старша проєктна менеджерка Офісу реформ Кабінету Міністрів України зауважила, що для витримки запропонованих строків впровадження СТВ потрібно якнайшвидше розробити та затвердити на рівні Уряду відповідну дорожню карту. Вона допоможе оцінити необхідні ресурси, розподілити повноваження, а також визначити наявність потреби у створенні додаткового органу для адміністрування СТВ. Це буде своєрідний сигнал для наших міжнародних партнерів, зокрема і у частині отриманні фінансування і на відновлення після забруднення і на цей напрямок, адже у рамках Ukrainian Facility (програма підтримки фінансування потреб відбудови України у розмірі 50 млрд євро на 2024–2027 рр, виділена Єврокомісією* — прим. редакції), цього немає. Разом з тим, з огляду на те, що українська СТВ не зможе акумулювати достатньо коштів для декарбонізації промисловості, Ukrainian Facility може бути корисним, адже «розробляє інструмент взаємодії українського та європейського бюджетів в питаннях внесків партнерів. Це буде гарний приклад. Якщо інструмент запрацює для України з 1 січня 2024 року, ми побачимо як на практиці працює таке співфінансування. Однак розуміння роботи такого механізму з’явиться лише після першого кварталу, зокрема щодо виконання умов та реального отримання грошей. Ми зможемо працювати далі, створювати зелені фонди та використовувати їх», — каже пані Денисюк.
Ідею важливості і користі вивчення досвіду СТВ в ЄС підтримав і Павло Масюков, заступник директора проєкту «Підтримка впровадження схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ) в Україні», GIZ: «Запровадження СТВ має бути поступовим та починатись із пілотної фази з певними гнучкостями, які ми можемо запозичити із прикладу ЄС у 2005–2007 роках. При цьому не варто проходити увесь шлях і робити ті самі помилки. Потрібно подивитись ретроспективно на всі елементи дизайну СТВ та їх модифікацію». Також пан Масюков звернув увагу на необхідність визначити, що слід розуміти під поняттям приєднання до СТВ ЄС — чи мається на увазі включення до складу СТВ ЄС, чи лінкування з СТВ ЄС, тобто допустимість існування національної СТВ, яка буде акцептована з боку ЄС, наприклад як у випадку Швейцарії. Це — проміжний варіант, якщо процес входження до ЄС буде тривалим.
Окремо пан Масюков розкрив тему масштабу охоплення СТВ в Україні. За його словами, МЗВ в Україні, як підготовчий етап формування базової інформації про викиди перед впровадженням СТВ, охоплює 10 видів діяльності. В ЄС до СТВ входить 30 видів діяльності. Тобто, 20 видів діяльності не збирають таку інформацію належним чином, у тому числі й через те, що не всі вони реалізуються в України, наприклад, у нас немає уловлювання та зберігання вуглецю. Але деякі види діяльності є, але системою МЗВ України у її поточному вигляді чомусь не охоплені. При цьому інформація про викиди в Україні почала збиратись у 2021 довоєнному році, а далі збирається у воєнний період, що не є традиційним підходом. Саме тому, оціночний підхід до встановлення значень викидів також може мати місце.
Володимир Бужан, керівник напрямку енергетика та клімат Центру економічного відновлення звернув увагу на те, як війна та енергетична криза показали неготовність ЄС та СТВ ЄС до шоків економіки. Ми бачили зупинку цементних, металургійних виробництв в різних країнах Європи та зростання використання вугілля на 13% в енергетичному міксі. Це мало свій вплив на простих споживачів і необхідність застосування безпрецедентних інструментів з боку ЄС на підтримку населення та промисловості. Також з боку ЄС посилюються вимоги до звітності у частині викидів СО2 для компаній, що мають значну присутність в ЄС. «Тому теза про ймовірність формування глобального СТВ є ймовірною, адже волонтерські ринки вже існують, і, якщо Україна буде затримувати формування СТВ, компанії долучатимуться до таких ринків, аби виправдати свій внесок у зменшення викидів і впливу від таких механізмів як СВАМ», — каже пан Бужан.
Також він зауважив, що ефективність роботи СТВ ЄС зумовлена і цільовим спрямуванням коштів, отриманих в рамках СТВ. І окрім декарбонізації як такої, слід звертати увагу і на соціальні наслідки, які матиме зелена трансформація. «В ЄС у 2005–2018 рр промисловість скоротила свої викиди на 1%, енергетика — на 22%, зокрема через суттєве скорочення квот для вугільної генерації. При цьому в рамках другої фази СТВ ЄС, додаткове навантаження на витрати домогосподарств Румунії, Болгарії склав 18%, а Франції та Німеччини — 31%. Саме тому у процесі відновлення для України важливо отримання промисловістю доступу до тих коштів, які будуть акумульовані, а також питання запобігання соціальних ризиків унаслідок вугільної трансформації, закриття деяких галузей, а також створення нових, де буде менша кількість людей», — застеріг пан Бужан.
Щодо інституційної спроможності, пан Бужан притримується ідеї того, що розробку політик може здійснювати Міндовкілля, а безпосереднє впровадження доцільно передати Мінекономіки.
«Через більше охоплення та базу, СТВ матиме на економіку більший вплив, аніж навіть СВАМ, який, за нашими оцінками, складатиме 500–700 млн євро на рік, — відмітив Максим Федосеєнко, керівник стратегічних проєктів у KSE Institute. — У СТВ нам треба дотримуватись балансу, який з одного боку буде підтримувати промисловість, а з іншого боку стимулювати промисловість до декарбонізації та впровадження зелених технологій. Також, як приклад Європи, треба дивитись, які можуть бути стимули у пілотний період для промисловості, щоб вона могла декарбонізуватись. Зокрема ця система має бути прозорою, аби інвестори могли розрахувати усі ці показники, які потім впливатимуть на окупність проєктів і, як наслідок, на вибір технологій».
Загалом, найбільш дискусійними виявились питання щодо інституційної спроможності, в той час як експерти зійшлись у думках, що СТВ в Україні має впроваджуватись поетапно та з прив’язкою до економічного показника, щоб навантаження не перейшло на населення.
14.09.2023
По поводу размещения пресс-релизов обращайтесь в отдел маркетинга:
e-mail: client@agroperspectiva.com тел.: +38 (044) 486-8119
