Помаранчева революція дала зелене світло фермерському руху, основні напрями якого буде презентовано у відповідній Програмі розвитку на 2005-2015 рр. на ювілейному з’їзді АФЗУ 15 лютого 2005 р.
15 лютого 2005 р. виповнюється рівно 15 років із дня створення фермерського руху в Україні. Вони були непростими, вважає Іван Томич, голова Асоціації фермерів та землевласників, голова комітету ВР з аграрної політики та земельних питань. АФЗУ ще 8 жовтня 2004 р. прийняла рішення
про скликання чергового, XV ювілейного з’їзду, присвяченого річниці розвитку ермерського
руху в Україні. „Ми обговорюватимемо програму розвитку фермерського руху 2005-2015 рр., – повідомив І. Томич. – Українські фермери вийшли з ініціативою розробки простої, зрозумілої програми щодо подальшого розвитку українського фермерства. Ми переконані, що після перемоги на Президентських виборах Віктора Ющенка стабільність села буде забезпечено. І в нас є своє бачення, якими повинні бути наступні роки для українського фермерства. Це основне питання, що потребує широкої дискусії, що вже розпочалася на рівні районів, сільських осередків. Також над програмою працюють дві робочі групи, залучено до роботи інститут аграрної економіки, що очолює П. Саблук. Ми працювали над вивченням закордонного досвіду щодо реалізації його в наших обставинах, в українському селі. У нас налагоджені добрі стосунки зі США, Канадою, Росією, Польщею, Німеччиною, Молдовою, з країнами близького та далекого зарубіжжя. Представники цих країн будуть присутні на нашому з’їзді”.
За словами І. Томича, програма буде побудована на основі законодавчої бази, що
напрацьована, але яка в останні роки не реалізовувалася, бо була практично заблокована виконавчими органами як у регіонах, так і на місцях. Мова йде про Закони „Про фермерське господарство”, „Про особисте селянське господарство”. Це цілий ряд законів економічного характеру, що стосуються оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.
І. Томич ще раз нагадав, що 2004 р. був найскладнішим для фермерів. „За даними нашої асоціації, кількість зменшення фермерських господарств ще більша, ніж подається Держкомстатом. Все це підтверджує, що 2004 р. був трагічний у історії фермерського руху. Зрозуміло, що причиною були, зокрема, ті дії, які чинив колишній уряд. Ми протестували проти тиску влади, влаштовували різні акції, пікетували Міністерство аграрної політики. Переконані, що з перемогою Віктора Ющенка благодатний ґрунт для
відродження українських традицій буде забезпечено. Ми впродовж останніх трьох тижнів активно працюємо над програмою, яка стане фундаментом, яка відповість на багато питань, ми втілюватимемо ті десять кроків, про які говорив В. Ющенко, а особливо мова йде про „восьмий крок ” – це відродження українського села, збільшення робочих місць, вирівнювання різниці між рівнем життя в містах і селах, збільшення соціальних послуг, дороги, газифікація та ін. Ми хочемо, щоб в українському селі якнайскоріше відчули результати нашої праці і наших спільних дій”, – говорить голова фермерів.
За його словами, програма буде конкретизованою, з прогнозом збільшення кількості фермерських господарств, виробничої інфраструктури, створення робочих місць, залучення молоді у сільськогосподарське виробництво і таке інше. Українське село повинно відкрити свій потенціал. „Перші спроби розробки програми ми ініціювали на другому з’їзді в 1992 р., проте ті перші спроби закінчилися невдачею, тому що цілісної узгодженої програми розвитку фермерського руху на державному рівні не було, як і не було програми розвитку АПК, чого, до речі, досі й немає. Тому однією зі складових розвитку АПК буде програма розвитку фермерських господарств на 2005-2015 рр. Ми вже запросили до участі Президента Віктора Ющенка, запросимо Прем’єра, голову Верховної Ради інших посадових осіб, що відповідають за АПК, для
узгодження позицій”, – говорить І. Томич.
За офіційними даними, на 1 липня кількість фермерських господарств із 43 тис. зменшилася до 42, 5 тис. Завдяки зміні влади фермери сподіваються, що цей показник різко зросте протягом року і складе приріст більше тисячі фермерських господарств.
Приводом для оптимізму є те, що криза у сільському
господарстві стосується не тільки фермерських господарств, а в цілому українського села – 18 млн. наших громадян, що проживають у сільській місцевості,
просто фермери якраз найбільше реагують на цю ситуацію своїм розвитком або згортанням виробництва. І саме за часів уряду В. Ющенка кількість фермерських господарств зросла настільки, наскільки за попередні 10 років. До 2000 р. – це 1 млн. га землі в обробітку у фермерів і в 2000 р. додався ще 1 млн. га, разом фермери обробляли 2 млн. га. Це реакція була на зміну ставлення до реформ і на прибутковість сільськогосподарського виробництва.
Великі надії покладаються на фінансування українського фонду підтримки фермерів, що був створений ще в 1992 р. За словами І. Томича, за 13 років існування фонду вперше в 2004 р. фермери отримали лише 900 тис. грн., до того найменшою цифрою було 3 млн. грн. І це суттєво плинуло на скорочення фермерських господарств у минулому році, хоча були чимало не менш негативних явищ, які проявлялися в адміністративній, податковій політиці, ставленні місцевих органів влади до аграріїв.
Питання приватних землекористувачів має стати одним з ключових у програмі розвитку фермерського руху. За останні роки вони теж зазнали суттєвих втрат, за даними АФЗУ, внаслідок загальної економічно-політичної ситуації в країні їхня кількість з 670 тис. в 2002 р. зменшилася до 400 тис. в 2004 р. „Приватні землевласники – ті люди, які саме в 2000 р. самостійно вирішили
вийти з земельними паями з колишніх КСП і почали вести виробництво. Відповідно вже третій рік пішов, як прийнято Закон про особисті селянські господарства. На жаль, не тільки цей уряд, а і його попередники не змогли розробити програму розвитку особистих селянських господарств, і за останній період ті виробники, що сьогодні забезпечують на ринку 72 % м’яса, 75 % молока, 86 % овочів і фруктів, 99 % картоплі, є поза будь-якою увагою держави,
незважаючи на законодавче забезпечення. Тому зрозуміло, що ми одним з ключових напрямів ставимо програму розвитку особистих селянських господарств”, – говорить І. Томич.
Мають
фермери вже й прогноз на найближчі 5-10 років за умови втілення їхньої програми в життя і ефективного господарювання нової влади. „Аналізуючи попередні 15 років, ми прогнозуємо, що впродовж десяти наступних відбудеться укрупнення фермерських господарств, – говорить І. Томич, – будуть створюватися високотоварні сучасні особисті селянські господарства. І вже сьогодні є такі, що виробляють більше аграрної продукції, ніж фермери чи ТОВ того ж району. Є приклади, де особисте селянське господарство утримує 250-300 голів свиней, а в районі немає більшого за кількістю іншого господарства (колишні КСП, фермери виробляють менше). Тому ми хочемо сказати, що це реально, і показати товарні, конкурентоспроможні господарства. Ми розуміємо, що 11 мільйонів, які сьогодні ведуть особисті селянські господарства, – це наслідок кризового стану розвитку українського села, де кожен змушений забезпечувати собі всі необхідні продукти харчування, а надлишки реалізовувати, що, як правило, стає основною частиною сімейного бюджету. Переконаний, що це піде в минуле, що в найближчі роки будуть зміни, ми вступимо в СОТ, відбудеться інтеграція в ЄС, а для цього повинні бути конкурентоспроможні сільськогосподарські підприємства та фермери. Середній розмір сьогодні складає близько 70 га, то ми прогнозуємо, що в найближчі 10 років він збільшиться до 300-350 га”.
Що ж стосується фінансування, то на 2005 р. фермери планують отримати через відповідний фонд 195 млн. грн. – це та сума, що повинна йти на річну програму розвитку починаючи з 2005 р. А взагалі програмою передбачається збільшення до 260-270 млн. грн. щорічно до 2010 р. Починаючи з 2010 р. виділяти кошти на підтримку фермерського руху вже буде непотрібно, бо за цей час кошти фонду, значна частина яких базуватиметься на поворотній основі, повинні нагромадитися в межах мільярда гривень і працюватимуть вже на зворотній основі. За ці п’ять років має бути вже розвинутою економіка АПК та інфраструктура, будуть вирівняні умови для всіх аграріїв, бо сьогодні, за даними АФЗУ, фермери мають 10 % землі в обробітку, а коштів отримують від направлених на село лише 1 %.
