Є в світі одна країна, яка не може похвалитися процвітаючим сільським господарством, але це не заважає її бути безумовним лідером на світовому ринку ячменю, щорічно посилюючи свої позиції. І перевага цієї країни не у високій якості зерна чи вигідних умовах оплати для покупців. Їй вигідно, коли високі ціни на фрахт суден, її вдвічі вигідно, коли вона переживає неврожай. До того ж вже два роки поспіль країна за найвищими цінами продає свій урожай. Її по праву можна назвати найячміннішою країною світу. А ще п’ять років тому її ніхто не сприймав як сильного гравця на світовому ринку, та вже в поточному сезоні вона стане найбільшим експортером ячменю. У чому ж секрет такого неймовірного успіху? Просто ця країна має вигідне географічне положення, жорстку конкуренцію поміж експортерів і зовсім не розвинене тваринництво. Тому цей успіх слід назвати швидше кон’юнктурним, а ніж постійним явищем. І як вже всі здогадалися, мова йде про Україну.
Саудівська залежність
Світовий ринок ячменю є досить обмеженим порівняно з іншими зерновими. Для багатьох країн світу ця культура не є традиційною. Зокрема, США, Індія, Китай, Бразилія та Аргентина відносно мало вирощують даного зерна і інколи навіть імпортують його для власних потреб. З іншого боку, основними центрами ячмінного бізнесу традиційно є Євросоюз, Австралія, Канада, Росія та Україна. А найбільшими споживачами — Саудівська Аравія, Китай та Японія. Ці ж країни на трьох купують близько 70 % всього зерна на світовому ринку. І специфіка ринку полягає в тому, що Китай та Японія повністю орієнтовані на австралійський товар, а всі інші експортери конкурують між собою за ринок Саудівської Аравії і ряду дрібних імпортерів в басейні Середземного моря. Ні, ми можемо конкурувати із Австралією за ринок Південно-Східної Азії, але там занадто високі вимоги до якості товару, чого українські землероби на родючих чорноземах досягнути не можуть. Та справа, скоріше, не в землеробах, а в технічній забезпеченості елеваторів та складів.
Судячи з усього, саудівським верблюдам дуже до вподоби ячмінь, тому що ця країна щороку завозить близько 6 млн. т даного зерна, а це близько 40 % світової торгівлі. Тому фактично всі країни, крім Австралії, «танцюють» навколо арабських шейхів за можливість нагодувати зморених кораблів пустелі. Серед усіх експортерів наша ненька найбільше залежить від саудівських покупців, бо на них припадає більш ніж половина всіх закордонних відвантажень вітчизняного зерна. Найголовніше полягає в тому, що ця залежність з кожним роком зростає. Тобто в найближчі роки селянам варто було б молитися не за гарний врожай, а за добре самопочуття аравійських верблюдів. У самій же Саудівській Аравії закупки ячменю поставлені на один рівень з продовольчою безпекою країни, а держава виділяє величезні субсидії для імпортерів.
Основною тенденцією на ринку є те, що всі основні експортери з кожним роком нарощують виробництво даної культури. Так, за останні п’ять років загальне виробництво в світі зросло на 20 млн. т, або на 15 % до 153 млн. т. Скоріш за все, ця тенденція збережеться, завдяки високій ціні на дане зерно порівняно з усіма іншими фуражними культурами. З іншого боку, в останні роки основні виробники ячменю значно збільшили споживання, в наслідок чого обсяги світової торгівлі ячменем поступово знижуються.
Прогноз фахівців Міністерства сільського господарства США стосовно експорту з України на рівні 3,3 млн. т в 2004/05 МР слід вважати занадто консервативним, бо вже за першу половину цього сезону експортовано 3,2 млн. т. На думку більшості українських аналітиків та учасників ринку, ця цифра має перевищити 4 млн. т.
Серед країн-імпортерів чітко простежується тенденція до зниження імпортних закупок, що мотивується занадто високою ціною на даний вид зерна. Скажімо, та ж кукурудза 20–30 USD дешевша. Тому імпортери надають перевагу кукурудзі замість ячменю. Винятком є тільки Саудівська Аравія, котра збільшує закупівлю зерна з кожним роком. Очікується, що в найближчі роки ця країна споживатиме половину світового експорту, а значить, цілковито від неї буде залежати кон’юнктура світового ринку. У монопольному становищі ця країна вже вимагає найвигідніших умов оплати для себе та висуває додаткові вимоги для постачальників. Скоріш за все, тиск на експортерів буде посилюватись і далі.
Найприбутковіший товар
За останні два сезони склалися всі передумови для домінування українського зерна на світовому ринку. По-перше, це спричинило високий рівень цін внаслідок перевищення попиту на зерно над пропозицією, а простіше кажучи сприятливої кон’юнктури ринку. По-друге, в цей період почали активно зростати фрахтові ставки, що зробило канадський ячмінь неконкурентним в Середземноморському басейні. У той же час, російський товар не може скласти особливої конкуренції без розвиненої портової інфраструктури в цій країні, та й з врожаями ячменю не все гаразд. До того ж загальний світовий врожай видався не таким вже й багатим.
Це, що стосується зовнішніх факторів впливу. А в середині країни стан справ не менш обнадійливий. У 2004 р. видався рекордний за останнє десятиріччя врожай ячменю. Звичайно, це сталося, в першу чергу, завдяки погоді, але ж і посіви ячменю постійно зростають. Хоча урожай культури збільшується паралельно зі збільшенням загального виробництва. Найближчими ж роками можливе відновлення урожаїв початку 90-х років минулого століття — 15–16 млн. т.
Конкуренція серед експортерів після приходу суто ячмінного, принаймні в Україні, міжнародного трейдера «Fedcom» різко загострилась. Останній почав витісняти з ринку традиційних учасників. Це вилилося в жорстке цінове протистояння поміж найпотужнішими експортерами. Після чого значно зросли ціни на внутрішньому ринку, і виробники комбікормів залишилися більше спостерігачами, ніж учасниками ринку. Тобто скоротилися закупівлі зерна ячменю до мінімуму. А частка експортованого ячменю в загальному виробництві зросла за останні п’ять років майже втричі.
Сукупність цілого ряду позитивних факторів спричинила значне посилення позицій українського зерна в світі та одночасно забезпечила селянам високу рентабельність виробництва, що не є закономірним явищем для врожайного року. Іншими словами, у виграші залишилися і виробники, які за високою ціною продали зерно і трейдери, значно збільшивши об’єми відвантажень. Зрозуміло, що всі сезони такими не будуть і, можливо, кон’юнктура ринку зміниться. Але те, що попит на це зерно буде високим, це без сумнівів.
Настільки позитивні результати дадуть поштовх до зростання виробництва. Це буде абсолютно логічним рішенням зі сторони виробників, бо ячмінь являється найбільш ліквідною зерновою культурою, а вкладення в нього є досить прибутковою справою. Ви ще вагаєтесь, яку зернову культуру сіяти під урожай-2005? Звичайно, ячмінь!
Олексій БОНДАР, «Агро Перспектива»
