Як мінімум три теми будуть на слуху в сільськогосподарській спільноті протягом 2024 року.
№1. Ринок землі, бо тепер можна купити 10 тис га в одні руки. На ринок заходять компанії, тобто юридичні особи. Знову соціум розділився на два табори.
№2. Розмінування сільськогосподарських земель. Бізнес ще той. Якщо додати сюди, що всі зацікавлені в землі, бо не так багато територій придатних для виробництва харчів, стає зрозуміло, що мова йде про мільярди і нові суперечки.
№3. Вступ до ЄС та постійні сутички з сусідами за споживача.
Запитаєте, що об’єднує ці теми.
Вони всі скандальні. Їжа + гроші = СВАРКА.
Відтепер АПК - це не про врожай. АПК - це скандали з розголосом на весь світ.
ОСТАННЄ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Січень 2024. Аграрна спільнота України аналогічно осені 2022, коли ринок сколихнули перші протести в Польщі проти нашого зерна, знову завмерла в напруженому очікуванні. Хоча Брюссель висловлює повну підтримку та запевняє, що продукти харчування «made in Ukraine» не псують загальну глобальну картинку, невдоволення динамічними поставками харчів та сільськогосподарської сировини з берегів Дніпра наростає. Друга-третя хвилі продовольчого цунамі на підході.
Єврокомісар з питань сільського господарства Януш Войцеховський (Польща) наполягає на включенні у розпорядження Єврокомісії щодо продовження угоди про вільну торгівлю з Україною обмеження на ввезення до ЄС українського цукру та м’яса птиці.
Нині у Єврокомісії тривають міжвідомчі узгодження продовження цієї угоди до 2025 року, а польський єврокомісар заявляє, що не поставить свій підпис, якщо не буде враховано його вимоги.
Зокрема, Войцеховський наполягає, аби в новому розпорядженні, яке набуде чинності 5 червня 2024, була згадка про обмеження на імпорт з України цукру і м’яса птиці.
На переконання Войцеховського, повне відкриття ринку ЄС для імпорту з України означатиме «згоду на закріплення російських завоювань». Він аргументує свою позицію тим, що Росія витіснила Україну з ринків країн Азії, змусивши її переорієнтовуватись на європейський ринок, а це дестабілізує Польщу та інші сусідні країни. Завдяки цьому, на переконання єврокомісара, Росія «виграє двічі»: вона здобуває нові ринки, а серед країн ЄС виникають суперечки.
Паралельно міністр сільського господарства Польщі Чеслав Секерський заявив, що ембарго на українські продукти буде безстроковим - до окремого розпорядження про його відміну.
«Кордони не відкриватимуться, ембарго на українську продукцію буде безстрокове, до його відміни»,- заявив Секерський після зустрічі з представниками фермерських організацій Польщі.
Зазначимо, що фермери Польщі відновили з 4 січня блокаду руху фур поблизу пункту пропуску «Медика-Шегині». Фермери вимагають отримання дотацій на закупівлю кукурудзи, збереження в цьому році сільськогосподарського податку на рівні 2023 року та продовження можливості отримання позик для забезпечення ліквідності.
Довідка
Основою аграрного експорту - 87% вартості - традиційно виступають зернові, олійні, олія, залишки харчової промисловості, м’ясо і субпродукти.
Основні види продовольства, які купували країни ЄС в України в 2022
риба і рибопродукти - 22 млн USD (52% загального експорту)
вершкове масло і молочні пасти - 44 млн USD (54%)
яєчні продукти - 20 млн USD (87%)
мед - 120 млн USD (88%)
живі рослини, саджанці, продукти квітництва - 3 млн USD (60%)
плоди, ягоди, горіхи - 262 млн USD (84%)
готові м’ясні продукти - 14 млн USD (64%)
вироби з тіста - 29 млн USD (73%)
хлібобулочні солодощі - 77 млн USD (51%)
консервовані томати - 10 млн USD (63%)
варення, желе, мармелад - 5 млн USD (71%)
соки - 88 млн USD (50%)
дріжджі - 19 млн USD (83%)
безалкогольні напої - 34 млн USD (58%)
етиловий спирт не менш 80% об. - 51 млн USD (98%)
Відчуття чергового продуктового зіткнення інтересів України та окремих країн Європи за величезний ринок ЄС просто бринить у повітрі. Тим більше, що Європейська рада вирішила розпочати переговори про вступ України та Молдови до ЄС.
Більшість останніх подій вельми прозоро натякають, що новий скандал «за їжу» не за горами.
Згадуємо. 15 вересня 2023 Єврокомісія знімає заборону на поставки продукції АПК з України, однак кілька держав рішення Брюсселю проігнорували та знову закрили кордони. Питання вільного доступу продовольства до ринків ЄС зависло в повітрі. Навіть попри факт, що Україна ввела нові правила експорту (верифікацію, ліцензування) на поставки пшениці ячменю, вівса, кукурудзи, сої, ріпаку, соняшнику, олії та шроту (постанова Кабміну № 1132).
Нещодавно Україна та Болгарія нарешті домовилися про режим ліцензування експорту соняшнику, ріпаку, кукурудзи та пшениці. Причому потужно питання лібералізації поставок соняшнику «проштовхували» болгарські переробники. Водночас сусіди таки дотиснули та розширили перелік товарів, що ліцензуються: сухе молоко, заморожена малина, мед.
Словаччина просто пролонгувала заборону на агропродукцію з України. До «списку зерна» додали мед, цукор, ячмінь та борошно.
Тримає двері зачиненими також Угорщина.
Складаємо ключові меседжі далі.
Трабли з логістикою, постійні скарги та незадоволення фермерів з Польщі, котрі підтримали страйк перевізників (стартував 6 листопада).
Додаємо сюди поганий настрій європейських цукровиків, чиє життя останні два сезони не таке солодке, як хотілося б. А тут український цукор. Після зняття заборони на вивіз цукру - 15 вересня - експортери активізувалися. За перші три місяці сезону 2023/2024 маємо 184 тис тонн продаж на зовнішні ринки. Якраз стільки продали на експорт загалом за календарний 2022 - 181 тис тонн. За даними асоціації «Укрцукор», найбільші поставки ідуть в Польщу, Болгарію, Угорщину. Європейські виробники цукрових буряків підрахували, що обсяг українського цукру до ЄС може сягнути 800 тис тонн за результатами сезону, тоді як до 2022 працювала квота - 20 тис тонн/рік. Відтак вимога: цукор з України має реекспортуватися за межі Європи, аби не шкодити локальним виробникам.
Занепокоєння виробників птиці у Франції, тій самій Польщі, котрі переживають навалу українських курей. На одному з останніх засідань Copa-Cogeca (одне з найбільших обʼєднань фермерів ЄС), враховуючи стрімке та безперервне зростання поставок з України, учасники запропонували запровадити поріг імпорту, який призведе до автоматичного запуску захисних заходів для будь-якого сільськогосподарського товару, щойно обсяги поставок з України в окремо взятий період перевищать середній квартальний показник за 2022. Як вихід пропонується автоматичний транзит виключно за межі ЄС.
Ремарка по ходу: не стрімко, але ростемо. Поставки м’яса птиці на зовнішні ринки за 11 місяців 2023, за інформацією ДМС, складають 389 тис тонн на 734 млн USD проти 373 тис тонн на 787,5 млн USD за 11 місяців 2022. Питома вага ЄС в загальному аграрному експорті становить близько 60%, за результатами 2022.
Завжди попитом користувався в Європі український мед, якого за 11 місяців продали на зовнішні ринки 49,5 тис тонн на 110 млн USD проти 43,85 тис тонн на 125,8 млн USD у відповідний період 2022. (Для порівняння: квота на мед на 2021 рік в рамках ПВЗВТ з ЄС - 6 тис тонн). Мед, згідно даних ДМС, активно купували Німеччина, Польща, Франція.
Експорт яєць в січні-листопаді 2023 зріс до 54 тис тонн, в тому числі яйця в шкарлупі - 46 тис тонн. Перший покупець - Сінгапур, але за ним Польща, Нідерланди, Данія, Італія. За 11 місяців 2022 експорт яєць оцінювався в 28 тис тонн.
Українці, які беруть участь у постійних зустрічах-переговорах-засіданнях з ЄС кажуть, що Copa Copega звернулась до Європейської комісії з ініціативою негайного відновлення - з 1 січня 2024 - всіх квот та мит на поставки продовольства з України. Фермери ЄС вважають, що постачання українського продовольства на територію Євросоюзу руйнує ринок. Європа впевнена, що не зможе конкурувати з індустріальним бізнесом України.
Масла в огонь додають постійні порівняння сільського господарства України з його агрохолдингами та фермерського укладу більшості західних країн.
Якщо відверто, то єдиний знаменник, який напрошується, наступний - конкуренція за ринки і за кінцевого споживача. Фермери в ЄС сприймають вороже всі поставки чужого продовольства.
Додамо ще один беззаперечний аргумент - гроші. Емоційні розмови про можливі мільярди субсидій для сільського господарства України теж не стабілізують ситуацію.
Позиція прикордонних країн ЄС, як мінімум, починає викристалізовуватися. Розмови про вплив РФ, дешеву українську пшеницю, яка душить фермерів, відходять на другий план. Наріжний камінь - великий європейський ринок-гаманець-пиріг, на величезний шматок якого претендує тепер ще й Україна.
Субсидії на село в ЄС справді великі. Останні кілька років трохи більше 30% від загальної суми бюджету використовується на підтримку фермерів різних країн. Хто забувся, то бюджет ЄС на 2023 не багато не мало - 186,6 млрд EUR.
Наразі практично кожна країна Європи прораховує наслідки можливого швидкого вступу України до спільноти. Німецькі аналітики оцінюють наслідки повноправного членства України в ЄС в суму від 130 до 190 мільярдів євро, залежно від того, які припущення зроблено щодо площі орних земель і населення України. Можливі субсидії для АПК оцінюються від 70 до 90 мільярдів євро.
Ми ще навіть за стіл не сіли, а вже стільки клопотів. Далі буде ще більше. Дуже вже європейський пиріг всім смакує. Інші «тістечка» теж приваблюють. Відразу після початку перемовин про вступ до ЄС аграрний сектор може розраховувати на фінансування в рамках підготовки вступу. Один з таких інструментів IPARD - передвступна допомога для розвитку сільської місцевості. ЄС готовий допомогти сформувати правила, стандарти, політику, практику для діяльності в єдиній системі спільноти.
Бюджетні можливості IPARD скромні. На 2021–2027 бюджетний пакет IPA III становить 14,162 млрд EUR. Аби Україна могла скористатися такими «смаколиками» потрібно розробити власну програму сільського розвитку, погодити її з Єврокомісією, далі створити національне агентство IPARD. І можна думати про гроші. Кажуть, що рідне аграрне відомство працює вже в цьому напрямку.
Наразі складно оцінювати, жалкує Європа чи ні, що 2022 відкрила шлюзи українському продовольству після того як протягом багатьох місяців ретельно прописувала алгоритми захисту власного ринку. Україна отримала безперешкодний доступ на ринок ЄС, не будучи при цьому його членом.
Ми шансом скористалися. У 2021 ЄС купив українського продовольства на 7 мільярдів. За результатами 2022 ми зросли до 13,2 млрд EUR, або 8% всього європейського імпорту.
Головні торговельні партнери в сегменті аграрної продукції виступають Румунія, Польща, Іспанія, Нідерланди, Італія, Німеччина, Угорщина. Сукупний оборот України з цими державами складає 78%.
ЄС за 9 місяців 2023 року закупив в України продовольства на 8750 млн EUR, або на 891 млн євро (11%) більше, порівняно з 2022, переважно через зростання поставок зерна в першій половині року.
Загалом за 9 місяців 2023 ЄС імпортував агропродовольчої продукції на 119,7 млрд EUR. Україна в ТОП-3 найбільших постачальників сільськогосподарської продукції до ЄС разом з Бразилією та Великою Британією.
Непоганий результат і його треба втримати, бо більшість вітчизняних аграріїв та переробників зацікавлені в сусідах як ніколи. Великий стабільний ринок ємністю півмільярда людей.
Більше того, ЄС продовжує тримати двері відкритими як мінімум до червня 2024. Скандали є, конфлікти будуть, однак караван, чи точніше фури, все рівно йдуть. Хоча й розмови про те, що пора зупинити режим ліберальної торгівлі теж гучнішають. Значить, треба закочувати рукави і жвавіше братися до роботи.
Що і робить вітчизняний бізнес.
Окреме завдання для чиновників - гасити пожежі можливих конфліктів ще до того, як вони почнуться і домовитися про ліберальний режим торгівлі або ще на рік, або назавжди.
Бо вже лунають заяви про те, що навіть за умови вступу України до ЄС доступ для українських товарів, особливо аграрного-продуктового напряму, треба закрити на 20 років. Ініціатори - ті самі поляки знову. Вони наводять свою історією приєднання до ЄС. І констатують, що були змушені виконати умови, якими б жорсткими вони не були. То чим кращі українці?
Не хочеться, аби слово «фермер» звучало страшніше за слово «війна».
2023. Історія протестів проти української пшениці. Подальший розвиток подій відчуваємо нині.
2024. Нові протистояння та конфлікти чи конструктивна робота?
ЗЕМЕЛЬНІ ПЕРЕДРЯГИ
Офіційно
1 січня 2024 року розпочався новий етап земельної реформи.
Нововведення:
юридичні особи отримали право купувати землі сільськогосподарського призначення
купувати можна лише приватні земельні ділянки загальною площею не більше 10 тис. га
продаж комунальної та державної землі залишається забороненим
фізичні та юридичні особи не можуть мати у власності більше 10 тис. га
іноземці не мають права, ані продавати, ані купувати землю
мінімальна ціна купівлі с/г земель має бути не нижче НГО (нормативна грошова оцінка),
переважне право на купівлю ділянки залишається за орендарями.
Ринок земель сільськогосподарського призначення відкрито 1 липня 2021 року з моменту набрання чинності закону України № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення».
За період роботи ринку було продано лише 1% земель, з яких 99,5% залишилися в аграрному виробництві.
Отримана можливість громадам здавати в оренду с/г землі комунальної власності через Prozorro.Продажі наповнює їхні бюджети щорічно 355,2 млн грн доходу. А обіг та використання с/г земель приносить громадам у середньому 10%-12% від сукупного бюджету громад.
З початку 2023 року середньозважена ціна на землю зросла на 10,4% до 38,5 тис. грн/га, тобто капіталізація ринку сільгоспземель зросла на 115,1 млрд грн.
Отож, 1 січня 2024 року в Україні стартував другий етап впровадження ринку землі.
Знову суспільство розкололося. Є два великі табори. Прихильники допуску до ринку землі юридичних осіб та збільшення ліміту в одні руки - 10 тис га. Противники - ті, хто вважає недоречним під час війни продовжувати земельну реформу.
Серед прихильників міністр аграрної політики Микола Сольський.
Земельна реформа має підсилюватись, а не відкладатись. І будь-які заяви про необхідність загальмувати вступ нових норм - неприйнятні. Будь-які емоції, заяви про відкладення реформи чи певних її етапів - неактуальні і не мають впливати на реформу. Ми маємо рухатись швидше. Земельна реформа має тільки підсилюватися, а не відкладатися.
Він впевнений, що у період війни реформа повинна рухатися ще швидше, бо Україні потрібен власний ресурс розвитку, адже конкуренція за інвестиції у світі збільшується, і ми не можемо повністю розраховувати на партнерів з-за кордону.
На думку Сольського, доступ до ринку юросіб не вплине на нього взагалі або вплине дуже несуттєво.
«Це питання взагалі не про гроші. Бо головні фактори - це пропозиція у конкретному регіоні та конкуренція між самими фермерами. Закон так сформульований, що першочергове право на викуп землі мають юридичні особи-орендарі, - каже посадовець. - В нас 99% орендарів - це юрособи, бо це зручніше для ведення бізнесу. Саме з 1 січня 2024 року вони зможуть повноцінно купувати землю, а до цього могли переуступити право викупу комусь іншому».
За словами міністра аграрної політики, обмеження у продажі 100 гектарів у одні руки виключно для фізичних осіб лише провокувало різні схеми.
«Підприємець потроху оформляв землю не на юрособу, а на себе, як фізособу, на свата, на брата. Я вважаю, що це викривлена і неправильна історія, бо не дає бізнесу на селі розвиватись. Юрособи повинні мати право на купівлю землі, щоб не було схем», - впевнений Сольський. (Маленька ремарочка: міністр є засновником семи та беніфіціаром 10 підприємств, що займаються агробізнесом).
Сольський зазначає, що впровадження реформи - це позитивний сигнал для іноземних інвестицій.
«У нас має бути прозоре, цікаве середовище для бізнесу. І до цього треба йти ще швидше, навіть в період війни. Починати боротись за інвестиції зараз і не зупинятись ні на день», - підкреслив Сольський. Міністр наголосив, що законодавство про ринок землі побудовано прозоро, унеможливлюючи застосування корупційних схем. При його розробці також аналізували досвід сусідніх країн, які мали подібне Україні право власності на землю. Він відзначив, що законотворці враховували той факт, що землю не будуть масово продавати. Це підтверджує аналіз двох років роботи ринку землі.
«Землі продають небагато. Вона продається коли велика біда чи велике щастя в хаті. Земля - це надія на краще майбутнє. Тому її продають в останню чергу. Статистика показала, що 0,3% української землі продається в рік, не дивлячись на війну. Пропорція практично не помінялась, коли ми з минулого року відновили реєстри», - відзначив Сольський.
Як не дивно, ринок суттєво не змінився. Дещо впала ціна минулого року у валюті. Люди орієнтувалися на «нормативно-грошову оцінку» плюс певну премію. Ця оцінка номінована в гривні, тому, у перерахунку за курсом, ціна минулого року впала, - пояснює Сольський. - Але на сьогодні ціна в гривні трохи піднялася, порівняно з показниками перед навалою. Зараз продовжує підніматися і у доларі".
За інформацією посадовця, росте пропозиція у прифронтових регіонах, але, в цілому, ринок стабільний. Є диспропорція по регіонах, але вона залишається такою ж, якою була до «великої» війни - у Центрі та на Сході країни завжди продавалося більше землі, ніж на Заході. Тому що там були більші колгоспи і, відповідно, більші паї для окремого селянина.
"Протягом 2023 року по Україні зареєстровано 23 460 угод, загальною площею 65 тисяч гектарів. Це приблизно $100 млн. Минулого року було 23 тисячі угод - 69 тисяч гектарів на приблизно $70 млн. За цей рік дані без одного місяця, тобто ринок трохи виріс. Як бачимо, обсяги і ціна підтягнулися до «довоєнних» показників", - відзначає міністр.
На думку Сольського, вартість землі буде далі зростати у приблизно тій же динаміці, що і до вторгнення з-за «поребрику».
«Ми до російської навали прогнозували, що ціна буде рости на 10–15% у гривні на рік. Так вона й росте, але потрібно компенсувати втрати від зміни курсу та інфляції», - прогнозує міністр.
У регіональному розрізі найдешевші землі зараз на Херсонщині, Запоріжжі і Донеччині. На Херсонщині ціни - нижче 30 тис. грн за гектар, на Донеччині - 32 тис. грн. Найвищі ціни на Заході: в Івано-Франківській області - більше 45 тис. грн./га.
«Найменші наділи на Закарпатті, у Львівській та Тернопільській областях. У Хмельницькій та Вінницькій - вони вже більші, а на Лівобережжі були 4, 5 і навіть 10 гектарів. Тому що на Сході колгоспи були більші, а густота населення навпаки менша, - каже Сольський. - Коли продаєш 10 гектарів, то можеш претендувати на суттєві гроші навіть за умови нижчої ціни за кожен гектар».
Важливим фактором є також якість землі, яка у Центрі та на Сході краща, ніж на Заході. У західних регіонах мало якісної ріллі, але, при цьому, попит та, відповідно, ціни на кожен гектар вищі. І справа тут не лише у воєнних ризиках.
Міністр Сольський спростовує побоювання селян, що українську землю можуть скупити іноземці. Бо реформа дозволяє її купляти лише юрособам, зареєстрованим в Україні на громадян нашої ж держави.
«Іноземного капіталу на ринку землі немає. Тому що це юридично і фактично неможливо. Іноземний капітал є у вирощуванні, переробці, трейдингу», - каже посадовець, наполягаючи, що обійти правила неможливо.
Серед противників запровадження другого етапу реформи - невеликі аграрії та фермерські господарства.
Громадська спілка «Всеукраїнська аграрна рада» (ВАР) ініціювала петицію «Захистити українське село - відкласти на два роки після закінчення війни збільшення максимальної площі сільськогосподарської землі що можна купити „в одні руки» зі 100 до 10000 гектарів".
Петиція була зареєстрована на сайті Президента України 3 листопада 2023 року очільником ВАР Андрієм Дикуном, який від імені тисячі агровиробників закликав Володимира Зеленського ініціювати законодавчі зміни та відмінити збільшення у 100 разів лімітів на продаж землі. Всього за 20 днів петиція набрала більше 25 000 голосів. Тепер на неї зобов’язаний відреагувати Президент.
"Вперше в історії України петиція від аграрної спілки зібрала необхідну кількість голосів - 25 000 і відбулося це дуже швидко - лише за 20 діб. Це свідчить про велику підтримку українців ініціативи ВАР. Ми дякуємо всім небайдужим громадянам за кожен голос, за неймовірну активність, відповідальність та солідарність. Тепер ми всі чекаємо на рішення Президента! Я дуже сподіваюсь на оперативну та змістовну відповідь Володимира Зеленського на нашу петицію, бо всіх аграріїв дуже турбує питання: «Хто під час війни в Україні має кошти, щоб купувати по 10 000 га землі? Хто ці люди, які не знають, що першочергово сьогодні гроші потрібно спрямовувати на допомогу ЗСУ, аби допомогти їм відвоювати нашу окуповану землю і перемогти ворога?» - заявив Дикун.
Автор звернення наголошує, що середній і малий агробізнес, який є основою агросектору і українського села, не зможе стати учасниками ринку землі.
«Сьогодні українські аграрії переживають найскладніші часи за всю історію незалежності України. Внаслідок війни агропідприємства вже другий рік поспіль працюють у збиток, щодня зазнають фінансових втрат через заблоковані порти, логістичні проблеми та низькі ціни на збіжжя. Багато підприємств зруйновано, угіддя заміновані, частина території - окупована. Збільшення ліміту сільськогосподарських земель, що дозволено купувати в одні руки, за нинішніх умов, призведе до скупівлі землі за безцінь олігархами та корупціонерами. Середні та малі аграрії не мають коштів на купівлю землі та не мають можливості залучати кредити, і, відповідно, будуть відрізані від можливості придбати землю, на якій вони працюють. Тому, сьогодні вкрай важливо зберегти аграріїв, які останнє віддають на підтримку ЗСУ, а не тих, хто заробляє на корупції та війні», - зазначив Дикун.
Президент України Володимир Зеленський звернувся до премʼєр-міністра України Дениса Шмигаля із пропозицією опрацювати питання відтермінування збільшення площі земельної ділянки, яку можна придбати «в одні руки» на ринку землі.
«З огляду на зазначене, я звернувся до Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля із пропозицією всебічно опрацювати порушені в електронній петиції питання, урахувавши, серед іншого, можливі ризики для продовольчої безпеки, та вжити необхідних заходів реагування», - йдеться у відповіді глави держави.
Про результати автора електронної петиції поінформує Кабінет Міністрів України.
Аграрії чекають відповіді від Кабміну.
Збільшення лімітів на продаж землі є несправедливим по відношенню до виробників з окупованих та звільнених територій, а також військових.
«Ми говоримо про в цілому збіднілість виробників, але не говоримо про тимчасово окуповані території. В аграріїв там нічого немає - господарства розграбовані, заміновані, їх активи знищені, і навіть нема змоги скористатися кредитами. Як їм бути в нових умовах земельного ринку? Кожний військовий має право отримати 2 га сільськогосподарських земель. Як вони реалізують це право після закінчення війни? Коли ми піднімаємо це питання, то чуємо про необхідність реформи. Реформа має бути, але потрібно зупинити великі розпродажі земель на час війни. Інакше в майбутньому можливі соціальні бунти. А нам сьогодні потрібно консолідувати суспільство для боротьби зі спільним ворогом. Не можуть бути такі ліміти по 10 тис. га», - каже заступник голови ВАР Денис Марчук.
Словом, дві сторони конфлікту є. Гучні скандали, просто повірте, - попереду.
Одне з питань, яке лежить на поверхні, але не має відповіді. Чи можлива націоналізація сільськогосподарських земель за умови, що власниками паїв, ділянок, полів є представники РФ? Будемо слідкувати.
А поки порада від Павла Коваля, гендиректора УАК.
БІЗНЕС НА МІНАХ
Повернення у використання аграріям близько 208 тис. га найродючіших земель. Посилення спроможностей урядових інститутів - ДСНС та ДССТ. Прискорений розвиток вітчизняного виробництва техніки та обладнання для розмінування. Створення потужного пулу міжнародних донорів та вже отримана Україною допомога. Це все записала собі в актив перший віцепрем’єр-міністр України - міністр економіки України Юлія Свириденко. «2023 рік ми починали із не надто втішними цифрами - жодної важкої машини для розмінування, 6 операторів протимінної діяльності, 1 500 саперів. Новий рік почали із майже 30 машинами, 26 операторами та понад 3 000 саперами. А ще із запевненням партнерів, що готові інвестувати у гуманітарне розмінування України майже пів мільярда євро. Частина країн-партнерів та міжнародних організацій ці кошти вже почали виділяти», - зазначила Свириденко.
Розмінування територій протягом минулого року відбувалося випереджаючими темпами. На початок 2023 року потенційно небезпечними вважалося 174 000 км² українських територій, то на сьогодні в результаті проведених заходів протимінної діяльності такими залишаються 156 000 км². Тобто 18 000 км² полів, лісів, акваторій завдяки роботі фахівців повернуті людям у використання.
За рік сапери ДСНС, ДССТ та приватні оператори обстежили 274 тисячі гектарів сільськогосподарських земель - 58% від передбаченого чотирирічним планом. 208 тис. га з цих земель вже передано у використання аграріям. Якщо брати за приклад середню по країні врожайність пшениці у 2023 році, то на повернутих землях можна виростити майже мільйон тонн зерна, зазначила Свириденко. За цінами Нью-Йоркської товарної біржі (NYMEX) - це понад $225 млн (8,4 млрд грн), якщо продавати збіжжя за кордон. Чи приблизно 750 тис. тонн борошна, якщо зерно переробити в Україні. Або близько 6 мільйонів батонів на полицях магазинів протягом року щоденно. Якщо ж посадити на очищених землях соняшник, то вітчизняні виробники могли б зробити з отриманого насіння приблизно 266 млн пляшок олії об’ємом 850 мл.
На повернутих в господарську експлуатацію землях аграрії вирощували різні культури.
«Торік ми знову мали на своїх столах херсонські кавуни, миколаївські помідори та перець. Пріоритетне розмінування земель овочівництва дозволило нам забезпечити внутрішнє споживання овочів. А кутя чи пампухи, які ми куштували на Різдво, можливо, зроблені з пшениці, вирощеної на звільнених від мін землях Харківщини, Київщини, Чернігівщини, Сумщини. Насамперед дякую за це саперам ДСНС, ДССТ та українським й міжнародним неурядовим операторам», - підкреслила Свириденко.
Благородна мета - протягом 10 років повернути у використання 80% потенційно замінованих територій.
У 2023-му зроблено важливі кроки до її досягнення:
Розроблена та перебуває на фінальному етапі погодження Національна стратегія протимінної діяльності - головний документ, який визначить напрями формування та реалізації політики у цій сфері. Планується напрацювання пропозицій для оновлення закону «Про протимінну діяльність в Україні».
Триває робота над створенням ринку послуг з розмінування. На 2024 рік заклали в держбюджет 3 млрд грн на компенсацію аграріям, які купуватимуть послуги з очищення своїх полів в операторів протимінної діяльності. Цього року програма компенсацій запрацює.
Розвивається виробництво вітчизняної техніки для розмінування. Українські виробники розробили та почали виробництво машин для підготовки грунту до розмінування. Перші таки машини вже працюють у полях Харківщини. Вітчизняні підприємства освоюють та масштабують виробництво машин для перевезення вибухівки, іншої спеціальної техніки, вітчизняних міношукачів.
Україна залучає та використовує інноваційні підходи. Наприклад алгоритми складання мап забруднених земель, в тому числі, за використання знімків з космосу. А ще - за допомогою дронів, найсучасніших технічних приладів, штучного інтелекту.
«Завдяки спільній роботі цього року зможемо звільняти нашу землю від російських мін ще швидшими темпами», - зазначила Свириденко.
Голова ГО «Демайнінг Контрол» Олег Дейнека вважає, що потрібно створити альянс держав, які будуть опікуватися розмінуванням України. Скандинавські країни, Швейцарія, Канада, Британія, США мають утворити глобальний хаб організацій з розмінування. «Потрібно створення альянсу держав, які будуть опікуватися розмінуванням України. Скандинавські країни, Швейцарія, Канада, Британія, США мають утворити глобальний хаб організацій, які персонально будуть займатися питанням розмінування. Ці організації мають спільно утворити світовий фонд з розмінування України і всю допомогу акумулювати саме у цьому фонді», - зазначив Дейнека. І додав: «він має бути розташований у безпосередній близькості до нашої держави. Ми у своєму проєкті розглядаємо Польщу як ту країну, яка є сусідньою і дружньою до нас».
Дейнека зауважив, що у Вроцлаві є можливості відкриття робочого офісу світового фонду з гуманітарного розмінування, головна функція якого полягає в тому, щоб укладати контракти на виконання необхідних робіт саме з українськими контрагентами.
«Розмінування має здійснюватися не лише саперами, а й має бути забезпечено відповідним обладнанням у вигляді дронів або БпЛА, щоб саперам було видно, куди їм треба пройти і яку ділянку перевірити. Це значно прискорить процес. Також є різні види машин для розмінування без водіїв. Це також може бути профінансовано міжнародними донорами», - сказав Дейнека.
Наразі є 37 компаній, які будуть займатися розмінуванням в Україні.
«Ми маємо можливість вже зараз говорити про створення повноцінного державного центру гуманітарногорозмінування. Крім того, можемо говорити про збільшення компаній операторів для розмінування на 30 компаній, до цього їх було лише 7. Наразі маємо 37 компаній, які будуть займатися розмінуванням в Україні», - сказав Дейнека.
Гроші на розмінування виділяються. Тепер головне правильно їх «поділити». Словом, міни на українських полях - безпрецедентне явище. Ще досі то тут, то там знаходять снаряди часів Другої світової. Додати більше нічого. Ще одна тема «гучних» подій у майбутньому.
Ясна річ, що крім означених трьох тем аграрний ринок трястиме як ту грушу влітку. Ціни на харчі, що постійно як ті гойдалки: то вгору, то вниз, а стабільності як не було так і немає. Нові гравці на ринку продовольства, а таких буде чимало, зважаючи на гранти, які виділяються на переробку.
Зерновий коридор та розблокування портів. Переформатування ринку зерна, чорна пшениця, повернення валюти в країну, податки з продажу соняшнику та кукурудзи. Шанси цукрової галузі знову змусити говорити про себе. Сакральна гречка, яка може завоювати Європу.
Яку тему не візьми, кожна тягне за собою клубок скандалів. Стартуємо. Сезон обіцяє бути «з родзинкою».
Використано матеріали Мінагро, Мінекономіки, ВАР, АПД, USAID
