Вирощування кукурудзи в Степу, де літні посухи відбуваються майже щорічно, стає все більш проблематичним. Кожного року аграрії стикаються з питанням: як виростити врожай без ризику його втрати і забезпечити прибутковість виробничого процесу?
Вразливість культур до несприятливих погодних факторів умовно можна вважати рівнозначною: чи то озима пшениця з ризиками неотримання сходів або поганої перезимівлі, чи то яровий ячмінь з низькою пристосованістю до весняних посух, чи будь-які інші культури. У будь-якому разі, перш ніж визначитися з тим, яку саме культуру вирощувати, слід достеменно вивчити її біологічні властивості та особливості технології.
Кукурудза є культурою економного використання вологи і характеризується відносною посухостійкістю завдяки низькому коефіцієнту транспірації, тобто її рослини порівняно з іншими використовують менше вологи на створення одиниці продукції. Проте слід враховувати те, що в першу половину вегетації кукурудза використовує незначну кількість вологи, її сходи поглинають лише 7–8% від загального водоспоживання і, тільки починаючи з фази 12–14 листків, розпочинається активний період використання вологи. Тобто, максимальне споживання води розпочинається в період, коли в Степу настає спека й опади мають епізодичний характер, а їхня кількість є недостатньою для нормального розвитку рослин. При цьому базові запаси вологи в ґрунті поступово знижуються і до серпня стають критичними. Саме цей період треба оминути настільки, щоб рослини встигли накопичити масу, необхідну для створення продуктивної частини врожаю. Ефективному використанню вологи, накопиченої за осінньо-зимовий період, можуть сприяти оптимальні прийоми вирощування кукурудзи, зокрема строки сівби.
Визначальним для строків сівби є температурний режим ґрунту на глибині загортання насіння, достатній для проростання і появи сходів. Останнім часом спостерігається тенденція до зміни погодних умов, зокрема прогрівання ґрунту у весняний період. За даними кліматологів протягом останнього століття глобальна приземна температура повітря збільшилася на 0,6±0,2°С. Середня температура повітря за рік з початку минулого століття збільшилася на 0,2–0,3°C. Найбільше підвищення температури відбулося в зимовий (на 1,2–1,3°C) і весняний (на 0,8–0,9°C) сезони. Оптимальна температура ґрунту для проростання насіння більшості гібридів кукурудзи - 10–12°С, для холодостійких гібридів - 8–10°С. За температури 6–8°С може починатися процес набухання насіння. Календарно оптимальні строки сівби зазвичай настають у другій декаді квітня, проте слід враховувати, що в цей період ще можливе повернення холодів, що може вплинути на тривалість періоду появи сходів. Для того, щоб отримати більшість сходів (≥75%), необхідне наростання суми ефективних температур ґрунту до 100–140°С, а для того, щоб щільність сходів досягла понад 90% - 160°С. Це може слугувати орієнтиром при плануванні сівби на основі довгострокових погодних прогнозів.
Протягом тривалого коливання температури ґрунту в межах 8–10°С період проростання і появи сходів може становити 18–24 діб. За оптимальних умов, коли температура ґрунту стабільно перевищує 15°С, період «сівба-сходи» скорочується до 7 діб. За ранніх строків сівби, коли температура ґрунту становить 8–10°С, польова схожість насіння, обробленого протруйниками, може становити 75–85%, за оптимальних (t ≈ 10–12°С) - 80–88%, за пізніх (t ≈ 12–14°С) - 84–90%. За ранніх строків насіння тривалий час перебуває в ґрунті в набряклому стані, ростові процеси відбуваються повільно і частина запасних речовин насіння мимоволі руйнується, сприяючи процесам бродіння і розвитку в цьому середовищі хвороботворних організмів, тобто ураження насіння і проростків пліснявими хворобами (Fusarium, Penicillium, Chladosporium) і кореневими гнилями. Крім цього, існує підвищена ймовірність ушкодження насіння і проростків ґрунтовими шкідниками (дротяниками і несправжніми дротяниками). Щоб уникнути цього, не слід висівати насіння у надранні терміни, і водночас - не слід зволікати зі сівбою, а розпочинати її за оптимального температурного режиму протруєним насінням і холодостійкими гібридами. За експериментальними даними холодостійкі гібриди Квітневий 187 МВ, Шаян, Батурин 287 МВ, Ізяслав 220 МВ, ДМС Гроно, ДМК Чері, Візир за сівби 10–13 квітня забезпечили польову схожість насіння на рівні 86–88%, а за сівби 20–23 квітня - 89–90%, період проростання при цьому не перевищував 10–12 діб.
Строками сівби можна також регулювати періодичність настання основних фаз розвитку рослин завдяки зсуву критичних за водоспоживанням етапів на більш ранні або пізні. Так, при застосуванні ранньої сівби можна досягти того ефекту, коли рослини зацвітають і розпочинають налив зерна у більш сприятливих погодних умовах, тобто до настання спеки та посухи. За сівби 20 квітня більшість гібридів зацвітали в 3-й декаді червня, тоді як за сівби 10 травня - в 2-й декаді, а більш пізні посіви - у 3-й декаді липня. Варто зауважити, що за багаторічними спостереженнями друга половина липня і весь серпень відзначаються найбільш частою повторюваністю посух, тоді як у червні зазвичай погодні умови більш сприятливі для росту і розвитку кукурудзи.
Експериментальні дані, отримані на дослідних ділянках Компанії «МАЇС» протягом 2014–2015 років, свідчать, що в цілому ранні строки сівби кукурудзи за врожайністю зерна мали перевагу над пізніми. Середньоранні гібриди Ізяслав 220 МВ, ДМС 2510 і середньостиглий Красилів 327 МВ сформували максимальний урожай за сівби 10–13 квітня, середньоранні ДМС Гроно, ДМК Чері, середньостиглий Візир і середньопізній Штандарт виявилися більш толерантними до зміни термінів їх висіву і практично не змінювали продуктивності за сівби в період з 10 по 30 квітня, а середньопізній Турія - в третю декаду квітня.
Урожайність і передзбиральна вологість зерна гібридів кукурудзи залежно від строків сівби на суходолі в Степу (середнє за 2014–2015 роки)
Характерною ознакою гібридів кукурудзи є здатність до висихання зерна в період достигання, від чого значною мірою залежить ефективність їх вирощування, адже потребує додаткових витрат на сушіння при перевищенні показників кондиційності. Знову ж таки, за ранньої сівби всі досліджувані зразки мали вологість нижче 14% і практично достигли на корені. Тобто, за умови висіву гібридів кукурудзи в період з 10 по 30 квітня в зоні Степу існує висока вірогідність отримання зерна, яке не потребуватиме додаткових витрат на сушіння і буде придатним до тривалого зберігання. Слід також відзначити фізіологічну здатність деяких гетерозисних форм до стабільного висихання зерна навіть за пізньої сівби 10 травня - це середньоранні Ізяслав 220 МВ, ДМС Гроно та середньопізній Турія. До того ж, середньоранні гібриди лише на 4–7% збільшували вологість за сівби в крайній пізній строк 20 травня, що свідчить про їхню здатність до вирощування в пізніх, післяжнивних і поукісних посівах, а також за пізнього пересіву озимих культур. Усі інші гібриди значно підвищували вологість за умови висіву 20 травня.
Аналізуючи експериментальні дані, варто зауважити, що продуктивний потенціал гібридів кукурудзи за посухи максимально проявляється саме за оптимальних умов вирощування, які виробники здатні забезпечити для рослин, і строки сівби при цьому відіграють надзвичайно важливу роль як фактор регуляції гідротермічного режиму. Саме тому у виробничому випробуванні гібридів, яке зазвичай проводять у великих підприємствах, доцільно ці посіви розташовувати на високому агрофоні й обов’язково вирощувати за оптимально-ранньої сівби. Тільки тоді всі гібриди будуть у рівних умовах і показники вологості зерна відповідатимуть природним властивостям кожного.
За ранньої сівби (у другу декаду квітня, за t ≈ 8–10°С) насіння більшості однорічних злакових і дводольних бур’янів, а також пагони багаторічних коренепаросткових ще не починають проростати і з’являються на поверхні ґрунту разом зі сходами культури або після цього. Це може призвести до значного збільшення забур’яненості посівів і непродуктивних витрат ґрунтової вологи, адже бур’яни споживають вологу на рівні з культурними рослинами, а то навіть і більше. У зв’язку з цим ранні посіви необхідно підтримувати в чистому від бур’янів стані і застосовувати інтенсивні прийоми їхнього знищення.
Уникнення негативних наслідків посухи можливе також при дотриманні оптимальної густоти стояння рослин на одиниці площі. При надмірному загущенні посівів різко зменшуються запаси вологи у ґрунті й найбільш критичного рівня вони досягають у другу половину вегетації, а саме під час наливу і дозрівання зерна. Нерідко в загущених посівах спостерігається так зване «підгоряння» або передчасне всихання листків нижнього ярусу, що свідчить про дефіцит вологи і реакцію на це культурних рослин. У подальшому при посиленні посухи листки зневоднюються, всихають і рослини практично відмирають. У загущених посівах формується менша кількість генеративних органів, у зачатках майбутніх качанів і волотей зменшується число квіток, що негативно позначається на індивідуальній продуктивності рослин і структурі врожаю. У сприятливі за зволоженням роки загущені посіви збільшують приріст рослин у висоту, а в сухі темпи лінійного приросту послаблюються. У той же час зріджені посіви здатні забезпечити високу індивідуальну продуктивність рослин, однак через недостатню їхню кількість на одиниці площі підвищення врожаю не відбувається.
Межа загущення рослин кукурудзи визначається оптимальним поєднанням показників індивідуальної продуктивності (кількістю качанів на одиниці площі), показників структури врожаю (розмірами качанів, кількістю і масою зерен на них, масою 1000 зерен) із загальною кількістю рослин на одиниці площі. Експериментальні дані свідчать, що оптимальною передзбиральною густотою стояння рослин у зоні Степу для середньоранніх гібридів Ізяслав 220 МВ, ДМС Гроно і ДМК Чері є рівень 60 тис./га. Рослини гібриду ДМС 2510 здатні формувати більш розвинену листову поверхню, значно переважають попередні за висотою стебла, у зв’язку з чим рівень оптимальної густоти для них дещо нижчий - 50 тис./га. Для середньостиглих гібридів Красилів 327 МВ, Візир і середньопізнього Штандарт кращі умови для нормального водоспоживання і формування урожайності також складаються за густоти 50 тис./га. Характерною ознакою рослин середньопізнього гібриду Турія є еректоїдне розташування листків на стеблі, що створює передумови ефективного використання фотосинтетично-активної радіації, у зв’язку з чим вони здатні формувати високий урожай за підвищеної густоти - 60 тис./га
Урожайність зерна гібридів кукурудзи залежно від густоти стояння рослин на суходолі в Степу (середнє за 2014–2015 роки)
Отже, подолання негативних наслідків посухи в Степу можливе за умови використання посухостійких гібридів кукурудзи, застосування ранніх строків сівби і вирощування з оптимальною, чітко визначеною для кожного з них, густотою стояння рослин.
Ю. Пащенко - доктор сільськогосподарських наук,
В. Кравченко - кандидат сільськогосподарських наук, компанія «МАЇС»
