Ціни на добрива та, власне, ринок добрив в Україні залежать від того, наскільки «задобрили» нас наші ж сусіди. Як би цього нам не хотілося, але часто-густо долю вітчизняної пшениці вирішує «добра» Росія. Від того, який рахунок за газ нам виставили сусіди, скільки тисяч тонн добрив завезли на український ринок, за якими цінами Росія продала нам добрива, залежить ціна дніпровської пшениці, а також доля вітчизняного хімпрому.
Розбрат «по-складному»
Складний російсько-білорусько-український конфлікт розгорнувся на ринку складних добрив. Так, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі почала спеціальне розслідування щодо імпорту в Україну складних мінеральних добрив. Приводом стала заява Союзу хіміків України «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну добрив мінеральних із вмістом трьох поживних елементів (азоту, фосфору, калію), з вмістом азоту більше 10%», в якій зазначено, що протягом II півріччя 2008 року — І півріччя 2009 року імпорт в Україну добрив NPK відбувався в таких розмірах та за таких умов, що міг заподіяти значної шкоди національному товаровиробникові. Зокрема, Союз хіміків України констатує, що за цей період імпорт мінеральних добрив до України збільшився в абсолютних показниках на 12,5%), що заподіяло значної шкоди хімпідприємствам України: обсяги виробництва скоротилися на 49,6%, обсяги продажу на внутрішньому ринку — на 34,7%. Натомість збитки від продажу на внутрішньому ринку України збільшилися у 1000 разів.
Російські й білоруські виробники складних добрив марок NPK завезли в Україну близько 500 тисяч тонн продукції за щорічної потреби приблизно в 600 тисяч. Заробили на імпорті, звісно ж, «брати по крові» і заробили немало — приблизно 160 млн USD. Українським хімічним заводам доводиться поступово відмовлятися від виробництва даного виду продукції. Так, минулої осені, коли собівартість виробництва перевищила імпортні ціни на 20%, провідні вітчизняні виробники складних добрив, зокрема Дніпровський завод мінеральних добрив та ВАТ «Сумихімпром», змушені були зупинити випуск продукції. Як результат — частка імпорту складних добрив на листопад минулого року становила аж 95%.
Розібратися в цьому «складному» конфлікті мусить Мінекономіки — саме йому проводити розслідування (за зверненням «Союзу хіміків України») доручила Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі. Результатом розслідування може бути введення тимчасового мита в розмірі 30–40% вартості цих добрив. Інший можливий варіант — обмежити ввезення NPK російського й білоруського походження до 100--110 тис. тонн. Саме такі заходи, на думку виробників, змусять імпортерів відмовитися від демпінгу в Україні.
Проте, якщо Мінекономіки введе хоча б тимчасові обмеження, в чому вже сумніваються в Мінпромполітики, то протесту імпортерів, насамперед, російських компаній, а також українських аграріїв ніяк не уникнути. Адже знову постраждають вітчизняні агропідприємства, особливо малі та середні, які не можуть собі дозволити таку розкіш — складні добрива українського виробництва з вищими цінами. «Ми проти порушення конкурентного середовища в цьому секторі, оскільки це може призвести до монополії. Для фермерів уже більше півтора року ціни на складні добрива є малодоступними. Тому ми знизили показники їхнього внесення», — наголошує президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Іван Томич.
Окрім того, він допускає змову вітчизняних і російських виробників у встановленні закупівельних цін на продукцію. «Схожі домовленості вже мають місце на ринку аміачної селітри, незважаючи на скасування мита на ввіз цього більш доступного для нас добрива з Росії. Не виключено, що зрівняються ціни при поставках в Україну й на складні добрива», — додав Томич.
Учасники ринку до міністерських планів ставляться трохи скептично, зазначаючи, що самі по собі ці заходи жодного ефекту в першому півріччі цього року не матимуть. Адже обсяги добрив на перше півріччя аграрії та трейдери в основному вже викупили. Реально відчути користь від їхнього введення можна буде не раніше осені, коли почнуться активні закупівлі складних міндобрив для посіву озимих.
Російському — воля
Однак російським виробникам мінеральних добрив ніякі розслідування й погрози Мінекономіки України не становлять загрози. Адже наразі Росія впевнено тримається як основний експортер міндобрив на євразійських теренах. Цьому сприяло рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі України про зупинку дії антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну російського нітрату амонію (аміачної селітри) терміном на 3 місяці.
Комісія, з огляду на інформацію Мінагрополітики й Мінекономіки, коментарі вітчизняних виробників, встановила, що економічні умови на ринку України змінилися таким чином, що в національних інтересах є необхідність зупинити дію антидемпінгових заходів щодо імпорту російської аміачної селітри. Рішення набрало чинності 19 січня 2010 року і, за словами фахівців, є відносно нешкідливим для українських заводів, однак має стратегічно важливе значення для існування мита як такого.
Звістка про зупинку антидемпінгу вмить стала охолоджувачем розігрітих цін і помислів аграріїв про купівлю української селітри. Не виключено, що частина сільгоспвиробників замре в очікуванні неймовірно дешевої російської селітри, яка може з’явитися вже незабаром.
У відповідь на заходи українських чиновників російські виробники підняли ціни, щоправда, як і обіцяли, не більше, ніж на половину маржі від ставки мита. Імпортери з ентузіазмом перераховують ціни в гривнях (вже без мита) і ведуть активні переговори з російськими виробниками. Уже в лютому, за підрахунками експертів, імпорт може скласти до 80 тис. тонн, незважаючи на обсяг, це не буде критичним для дефіцитного українського ринку. Критичним є те, що аграрії притримують закупівлю, сподіваючись на дешевший російський товар. За прогнозами Дмитра Гордійчука, начальника департаменту АПК та хімічної промисловості ДП «Держзовнішінформ», аграрії все одно куплять селітру не дешевше 2250--2300 грн/тонна, при цьому трейдери не зможуть заробити маржу, а самої селітри буде куплено менше через затягування купівлі. З лютого по квітень, на думку пана Гордійчука, ринок належатиме тим, хто встиг купити дешеву селітру минулого року, і виробникам.
Чи будемо з добривами?
У кулуарах профільних міністерств переконують, що таки будемо. Адже вітчизняні хімічні підприємства мають усі можливості для забезпечення аграріїв мінеральними добривами, вважає міністр промислової політики Володимир Новицький. За його даними, у вітчизняному хімічному комплексі працює дев’ять підприємств, які мають повний цикл виробництва основних видів мінеральних добрив. Минулого року агропромисловому комплексу було відвантажено понад 1,3 млн тонн вітчизняних мінеральних добрив, що на 5% більше за дані попереднього року.
Вироблений минулоріч обсяг добрив, за підрахунками міністерських фахівців, дозволив не лише забезпечити потреби аграрних підприємств під час проведення осінніх польових робіт у 2009-му, а й створити відповідні запаси мінеральних добрив під весняні польові роботи 2010 року. «Аграрний фонд торік купив аміачну селітру на цей маркетинговий рік. Йому вже надали право її продати», — підтверджує слова колеги міністр агрополітики Юрій Мельник.
«З погляду виробництва добрив для потреб аграріїв вітчизняні хімічні підприємства мають усі можливості, а от щодо купівлі необхідних обсягів, то тут існують затримки з боку аграріїв», — стверджує Новицький. Певне затишшя на ринку відзначають також виробники та трейдери. Зокрема на азотні добрива — окрім карбамідо-аміачної суміші, яка користується попитом і приблизно відповідає вартості селітри.
Попит на добрива залишається дещо стриманим, зазначають й експерти Української аграрної конфедерації. Зокрема через погіршення фінансового стану вітчизняних агропідприємств та зменшення у 3,5 рази обсягів їхнього кредитування у 2009–2010 роках. Не сприяють внесенню добрив і погодні умови. Ще одна причина, через яку аграрії активізують закупівлю добрив не раніше кінця лютого, — очікування змін до держбюджету, якими передбачено виділити на компенсацію вартості добрив у 2010 році 300 млн грн, — відповідну постанову Кабмін затвердив ще наприкінці минулого року. Вводячи компенсації, уряд хоче профінансувати цьогорічну закупівлю добрив, що накопичилися на складах у Сумах, Дніпродзержинську та Армянську.
Також стримує попит ще й очікування аграріями фіксованих цін на міндобрива. За даними Мінпромполітики, споживачі й виробники мінеральних добрив, Союз хіміків й Аграрний фонд планують підписати декларацію щодо встановлення на три роки фіксованих цін на основні види добрив: аміачну селітру, карбамід, фосфорні й складні міндобрива.
За результатами колегії Мінпромполітики, що відбулася 26 січня 2010 року, попередньо запропоновану схему щодо мінімальних квот поставки на внутрішній ринок добрив з обмеженням максимальної ціни сприйняли надто холодно, проте загалом схвалили. Максимальні ціни будуть такими: аміачна селітра — 2200 грн/тонна (квота на 1 півріччя — 1080 тис. тонн), карбамід — 2600 грн/тонна, (квота — 180 тис. тонн), амофос — 3900 грн/тонна, NPK — 3300 грн/тонна. Крім того, в Меморандум, який планується підписати між галузевими об’єднаннями, будуть включені суперфосфат та інші добрива. Паралельно, Міністерство економіки України створює робочу групу з цін на мінеральні добрива 2010 року, до якої увійдуть представники всіх суміжних міністерств і відомств.
Тим часом Мінпромполітики продовжує звітувати. Про те, що опрацьовані відповідні організаційні та фінансово-економічні заходи щодо проведення комплексу агротехнічних робіт під весняно-польові роботи 2010 року. Про те, що в грудні 2009 року розроблено й затверджено графік поставок мінеральних добрив сільгосптоваровиробникам. Зокрема, передбачено реалізацію хімічними підприємствами таких обсягів мінеральних добрив: аміачної селітри — 1080 тис. тонн, аміачної води — 70 тис. тонн, нітроамофоски — 360 тис. тонн, суперфосфату — 110 тис. тонн, амофосу — 60 тис. тонн, калімагнезії — 3 тис. тонн, каїніту — 3 тис. тонн, тукосуміші — 132 тис. тонн, що на 5% більше, ніж минулого року. Про те, що потребу в агрохімікатах повністю буде забезпечено. Час покаже, наскільки правдивими стали ці обіцянки.
Є товар, де покупець?
Здавалось би, перед початком посівної кампанії попит на мінеральні добрива мав би зростати. Але цього року по-іншому. У зв’язку з погіршенням фінансового стану вітчизняних аграріїв та зменшенням у 3,5 рази обсягів їх кредитування у 2009--2010 роках, попит на добрива залишається дещо стриманим. Можливо, фактором пасивного попиту є очікування сільгоспвиробниками фіксації цін, про яку говорять у Мінпромполітики та яку обіцяють хіміки.
А тим часом ціни на міндобрива неспинно ростуть. Хоча швидкість зростання могла б бути ще вищою. Звісно, позитивно вплинуло те, що Кабінет Міністрів з метою забезпечення конкурентних переваг вітчизняних виробників міндобрив відмінив збір у вигляді цільової ставки до чинного тарифу на природний газ і встановив її за нульовою ставкою на січень-березень 2010 року. Крім того, до 1 квітня 2010 забезпечено стабілізацію тарифів на перевезення вантажів для підприємств хімічної промисловості (постанова №1425 від 23 грудня 2009 року).
Однак існує ще й інший фактор — російські міндобрива, зокрема азотні, обсяг яких останнім часом значно зріс. Так, за даними Держкомстату України, протягом вересня-листопада 2009 року обсяг імпорту азотних добрив у 38 разів перевищив відповідний показник 2008. І це ще не межа. Гіркі плоди відміни антидемпінгу ще доведеться куштувати вітчизняним виробникам, зокрема від вимушеного зниження цін та відповідних збитків. Адже закономірно, що, коли є вибір між єдиним товаром з високою ціною і значно нижчою, то покупець обере дешевший варіант. Особливо тепер, коли грошей постійно бракує.
Майбутнє українських добрив залежить від багатьох чинників. Зокрема і від того, хто прийде до влади та про яку ціну на газ домовиться з Росією. Адже для хімічних підприємств газ — альфа й омега у виробництві добрив та формуванні цін на них. Та те, що вирішує їхню долю.
