Андрій Телюпа. Мінекономіки.
Про те, чи варто регулювати ціни на харчі

2024-й рік. На початку повномасштабного вторгнення Мінекономіки повернуло окремі елементи державного цінового регулювання, але потім практично відмовилося від нього, а інфляція доволі швидко зменшилася. Але наразі споживчі ціни знову зростають навіть швидше, ніж очікувалося. Наскільки, на вашу думку, існує потреба повертатися до державного цінового регулювання? В яких секторах?  

Ми постійно відстежуємо цінову динаміку – як загалом, так і за окремими категоріями товарів. Цінове регулювання має бути крайнім заходом впливу, якщо не йдеться про монопольні ринки. Ми максимально підтримуємо ринкове регулювання та дерегуляцію ціноутворення. Тому лише двічі впроваджували максимальну торгівельну націнку на соціально значущі товари та тимчасово обмежували вартість пального. Зараз не бачимо потреби запроваджувати додаткове регулювання цін, але уважно стежимо за ринком, щоб не було зловживань ринковою силою чи змов між учасниками ринку.

Це ми говорили переважно про споживчі ціни, але бізнесу цікаві ціни виробників та інфраструктурних монополій. Зараз йде велика дискусія стосовно пропозицій "Укрзалізниці" підняти тариф на 37%. Також тривалий час бізнес критикує та скаржиться на занадто сильне, на його думку, зростання тарифів на електроенергію -- до рівня європейської, особливо з урахуванням імпорту, що б'є по окремих секторах. Мінекономіки чимось можете допомогти у цій ситуації?  

Один з наших головних принципів: основні акціонери міністерства – це український бізнес. Тому ми намагаємося стежити, щоб не було зловживань тарифами.

Бізнес доволі часто каже про те, що в Україні, на відміну від Євросоюзу, до якого ми маємо інтегруватися, підприємці дуже сильно дотують населення, тарифи на електроенергію для якого за своєю фізичною природою мають бути більшими, бо доставити її в квартиру значно дорожче, аніж на великий промисловий трансформатор. Коли це вирівнювання тарифів може бути зроблене?

Це комплексне питання, яке буде поступово вирішуватися. Поки тривають воєнні дії та існують складнощі з оплатою енергоресурсів населенням, ми як влада максимально стежимо за тим, щоб населення могло сплачувати за послуги, а тарифи залишалися прийнятними для бізнесу. Намагаємося тримати цей баланс. 

Яку позицію займає Міністерство економіки, коли в уряді обговорюються чергові пропозиції стосовно підвищення або зміни податків? 

Міністерство економіки, звісно, не встановлює податки, але нашою позицією завжди має бути оптимальний компроміс, оптимальний баланс між реальними потребами бюджету та реальними можливостями бізнесу сплачувати податки, а також балансувати з потребами економічного розвитку.  

Підприємці скаржаться на кредитні ставки українських банків. Які пропозиції Міністерства економіки щодо зменшення вартості кредитних ресурсів, взагалі вартості грошей для реального сектора?

Вартість грошей для реального сектора – ключове питання розвитку економіки та бізнесу. Ми працюємо над здешевленням цього ресурсу, бо від нього залежить і розвиток виробництва, і можливість інвестувати в переробку.

Основний інструмент – програма "Доступні кредити 5-7-9%". У 2022 році програма фактично врятувала бізнес, особливо аграрний сектор під час посівної. Але у 2024 році ми змінили акценти: менше підтримуємо поточну діяльність, більше – довгострокові інвестиції: інвестиційні кредити, кредити на переробку та підтримку територій з високими воєнними ризиками. Це допомагає бізнесу, який через об'єктивні причини не може отримати звичайні кредити, та стимулює модернізацію виробництва.

За 2024 рік було профінансовано майже 25 тисяч пільгових кредитів на суму 92 млрд грн. На 2025 рік на компенсацію ставок передбачено такий же обсяг коштів -- 18 млрд грн. Зараз ми спільно з Мінфіном та Нацбанком працюємо над вдосконаленням програми: зменшуємо маржу банків, робимо ставки доступнішими для бізнесу, підвищуємо ефективність використання кредитних ресурсів. Наша мета – щоб програма підтримувала лише пріоритетні та вразливі категорії бізнесу, а решта підприємств могла отримувати кредити на прийнятних ринкових умовах.

Чому саме восени 2024 року з'явилась ідея впровадження програм стимулювання українського виробництва через стимулювання споживання?

Так ми розширили підхід до стимулювання українського виробництва. Якщо раніше діяли лише через підтримку виробників, то тепер додали й підтримку споживання. Ця комплексна стратегія з'явилася в рамках політики "Зроблено в Україні".

Найкраще це демонструє програма компенсації аграріям 25% вартості української сільгосптехніки. Вона одночасно підтримує і виробників – уже понад 100 компаній пропонують майже 12 тисяч найменувань продукції – і аграріїв, які можуть придбати техніку дешевше. Після відновлення програми у квітні 2024 року попит стрімко зріс: до вересня використали 400 млн грн із запланованих 900 млн грн, а до кінця року – майже всі кошти.

Успіх цієї програми спонукав нас запустити восени нову ініціативу – 15% компенсації за придбання української техніки та обладнання. На 2025 рік у нас теж великий план на цю програму: передбачили 1 млрд грн для підтримки виробництва колісної техніки, енергетичного обладнання, ліфтів та іншої продукції.

Індустріальні парки. Мінекономіки відзвітувало, що в 2024 році 15 паркам було надано 1,128 млрд грн. Але парків загалом зареєстровано вже біля сотні, як оцінюєте такі темпи та які плани на 2025 рік?

Нарешті індустріальні парки в нас не тільки на папері, а реально будуються. Є великий попит і від українського бізнесу, і від іноземних інвесторів. Держава почала надавати реальні кошти – компенсацію на створення інфраструктури. За нашою оцінкою, на одну гривню державної підтримки припадає 6-7 гривень приватних інвестицій.

Зараз маємо справжній бум індустріальних парків, особливо в західних та київському регіонах. Зацікавленість західними областями зрозуміла – через безпекові причини та близькість до ринків ЄС.

Щодо підтримки лише 15 парків – ми фінансуємо тільки ті, де реально йде будівництво та виробництво. Парк має протягом 2-3 років розпочати роботу. Якщо попит зросте, будемо говорити про перерозподіл бюджетних коштів або залучення додаткових донорських коштів. Ми завжди аналізуємо, які програми ефективніші, і можемо перерозподіляти гроші на найперспективніші напрямки.

На початку війни з урахуванням проблем з логістикою бізнес сам досить активно намагався збільшити переробку сировини. Але робота портів відновилася, тоді як проблеми запуску нових виробництв під час війни тільки загострилися, а до них ще й додаються ризики втрати від обстрілів. Наскільки, за вашою оцінкою, зберігається бажання та готовність українського бізнесу збільшувати додану вартість всередині країни? Бо маємо приклади, коли бізнес вирішує будувати наступні ланцюги переробки вже за кордоном, як більш надійний варіант.

Ми постійно спілкуємося з бізнесом, виробниками, експортерами й потенційними та реальними інвесторами. Бачимо зростання інтересу до створення складніших виробничих підприємств, не лише експорту сировини.

2022 рік був роком виживання бізнесу і ми були зосереджені саме на цьому. Зараз наша мета – створити найкращі умови для розвитку і відкриття нових виробництв. Ми цілеспрямовано працюємо над трьома основними напрямами: перший - розвиток українського виробництва, української переробки, другий - розвиток несировинного експорту і третій - інвестування в реальний сектор економіки. Послідовно-поступова реалізація всіх цих трьох складових дасть нам змогу вийти на показники зростання економіки. В Україні вже з'являються нові виробництва, ми неодноразово були на них в 2024 році. Власники бізнесу працюють над можливостями переходу до випуску складніших продуктів. У діалозі з міжнародними партнерами ми також відстоюємо місце України в складних виробничих ланцюгах.

Мета вийти на 20% частку переробної промисловості -- це в якій часовій перспективі?

Ми поставили цю мету до 2030 року. Так, це досить амбітно: потрібно буде зростати на 2-3% щороку. Для цього в лютому 2024 року президент Володимир Зеленський і перша віцепрем'єр-міністерка економіки Юлія Свириденко започаткували економічну політику "Зроблено в Україні". Ми об'єднали всі програми підтримки бізнесу в єдину систему, яка створює зручні умови розвитку на кожному рівні – від мікробізнесу до великого підприємства.

Це і гранти на переробку, і мікрогранти на власну справу, компенсації за українську техніку, розвиток індустріальних парків, "Доступні кредити 5-7-9%". Для населення працюють програми "єОселя" та "Національний кешбек", які стимулюють інвестиційний та споживчий попит.