ОЛЕКСАНДР НЕЧИПОРЕНКО. ІАЕ
Що може вирощувати Україна на тлі великої війни

Олександре Миколайовичу, які зміни в структурі посівних площ варто чекати в 2025 році та чому.
Чи враховуватимуть аграрії результати 2024 при прийнятті рішень в 2025.
Є багато думок з приводу скорочення площ під соєю та збільшення знову посівів кукурудзи.
Чи є рекомендації ІАЕ на цей рахунок.  

Науковці Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» на основі аналізу результатів виробництва попередніх років розробили прогноз щодо можливих змін у структурі посівних площ на поточний 2025 рік.

Посушлива осінь, втрати територій, замінованість та забрудненість значної частки угідь, а також висока вартість виробництва, насамперед, через подорожчання добрив і пального, внесли корективи в структуру посівів. Найбільш суттєві зміни стосуються скорочення площ під пшеницею – на 9,2%, цукровим буряком – на 8,7% та під житом – на 11,2%.

Незважаючи на успішні результати вирощування у попередні роки, площа під соєю може бути скорочена, насамперед через логістичні обмеження та цінову нестабільність.

Після зменшення виробництва кукурудзи в попередні роки майже на третину ціла низка чинників мотивуватимуть аграріїв повернутися до збільшення її площ. Насамперед, це зростання ціни на цю культуру, пов’язане, зокрема, з високим попитом на світовому ринку та потребою у кормах для відновлюваного поголів’я свиней та птиці.

Позитивним є й той факт, що агробізнес починає активно впроваджувати інноваційні технології для підвищення її урожайності, особливо у тих регіонах, де не проходили воєнні дії.

Водночас науковці Інституту аграрної економіки рекомендують. Зверніть увагу Уникати надмірної залежності від однієї культури, особливо сої, через ризики цінових коливань.

Ширше застосовувати інноваційні технології для підвищення врожайності культур.

Застосовувати екологічно безпечні практики землеробства з метою збереження родючості ґрунтів та зменшення витрат на виробництво.

Визначати нові ринки для експорту сільськогосподарської продукції, що буде стимулювати збільшення площ під культурами з більш вищим попитом.

Озвучте прогноз виробництва основних культур та діяльності агропідприємств на 2025 рік.

Згідно з прогнозом Інституту аграрної економіки, у 2025 році передбачається поступова стабілізація та деяке зростання агропромислового виробництва в Україні. Так, збільшиться проти минулого року загальна вартість валової продукції – на 3%, зокрема: в рослинництві – на 3,4%, а в тваринництві – на 1,5%. Водночас очікується зростання виробництва зернових та зернобобових на 7,6% – до 60 млн тонн.

По технічних та інших основних сільськогосподарських культурах прогнозується збільшення виробництва проти 2024 року, зокрема: по сої – на 2,3% соняшнику – на 2%, картоплі – на 4,2%, овочів – на 5,3%.

Проте очікується зменшення виробництва плодів та ягід – 93,4% до показників 2024.

Менше збір цукрових буряків – 97,4% до рівня 2024. Ріпак – 86,9% порівняно з показниками минулого року.

Водночас обсяги виробництва у 2025 році основних олійних культур, окрім соняшника, прогнозуються найвищими за останні десять років.

У галузі тваринництва у 2025 році прогнозується збільшення проти 2024 року на 3,1% виробництва м’яса – вирощування худоби і птиці, зокрема: м’яса свиней – на 4,6%, а м’яса птиці – на 5,5%.

 Наскільки виправдалися прогнози ІАЕ щодо 2024 року. Яким чином науковці враховують похибку в наступних роботах.

Результати аграрного виробництва 2024 року переважно підтвердили прогнози науковців Інституту аграрної економіки.

Принаймні, по основних видах продукції рослинництва відхилення мінімальні. По обсягу зібраних зернових і зернобобових вони становлять «-0,4%», олійних – «+0 4%».

Щоправда, мали місце й кілька значних відхилень в окремих категоріях, особливо в технічних культурах. До прикладу, урожай сої перевищив прогноз на 24,9%, а по групі інших зернових культур зменшення склало до 35,6%.

Ці похибки пов’язані, насамперед, з досить вірогідним при глобальних кліматичних змінах весняним погодним фактором, вплив якого складно передбачити у січні-лютому нового року, коли власне й робиться прогноз.

Втім, науковці Інституту аграрної економіки активно працюють над покращенням точності прогнозів.

Шляхи покращення

• аналіз причин похибок;
• впровадження моделей точного прогнозування
• використання сучасних технологій аналізу даних (машинне навчання, Big Data)
• врахування нових факторів (кліматичні зміни, воєнні дії, економічні ризики)
• корекції прогнозних моделей
• розробки кількох сценаріїв розвитку для кожного показника
• застосування комплексних методів
• моніторинг актуальних даних

Існує думка науковців про те, що Україна може збирати протягом сезону третій врожай. Ваша відповідь.

Справді, думка про здатність України збирати протягом сезону третій врожай об’єктивно підтверджена науковцями. Проте її практична реалізація залежить від багатьох чинників – погодних умов, стану матеріально-технічної бази, фінансового та кадрового забезпечення.  

Україна має відповідний потенціал, насамперед у південних регіонах, для таких культур як соя, кукурудза на силос, горох, нут та баштанні. Для прикладу, ранні ярі – ячмінь чи овес – можуть бути зібрані вже в кінці червня, що відкриває можливість для другого посіву. Це можуть бути морква, капуста, салат – тобто ті культури, що мають короткий вегетаційний період і можуть бути вирощені після ранньої ярини. А після цього можна провести посів сої, яка матиме достатньо часу для формування врожаю до осені.  

Проте, на мою думку, такі зусилля не виправдають себе ні економічно, ні екологічно. Та й потреби такої, тим паче в умовах повномасштабної агресії РФ на території нашої держави, для України немає.  

Які нові культури з’являються у виробничій діяльності підприємств.
Які традиційні культури повертаються на поля та чому. Ваше бачення перспектив гречки, проса, вівса та гороху в Україні.

Українські аграрії активно шукають баланс між традиційними культурами та новими, адаптованими до сучасних умов господарювання.

Серед нових культур слід виділити лікарські та енергетичні, які є досить маржинальними. Нинішня підвищена увага до таких культур, як гречка, просо та овес, спричинена насамперед військовими потребами, а також зростанням попиту на екологічно чисту продукцію та змінами у споживчих перевагах населення.

Водночас, площі під горохом поступово зменшуються через більш конкурентну сою.

Ключовими чинниками, що впливають на розподіл площ під згадані культури є кліматичні зміни – особливо це стосується посухостійких рослин, таких як просо та сорго. Не менш важливими є також ціновий вплив та простіші технології вирощування.

Шанси цукрових буряків повернутися на поля в Україні. Чому вже ніколи не буде 1,5 млн га посівних площ, чи маєте альтернативну відповідь.

Дійсно, у попередні роки ми мали зменшення площ під цукровими буряками. Але все ще є певні перспективи.

З одного боку, вітчизняний внутрішній ринок потребує стабільного постачання цукру. З іншого – одним із головних покупців цього продукту в Україні є Європейський Союз, хоча через логістичні проблеми обсяги експорту зменшилися.

Крім того, урожайність цукрових буряків при 1,5 млн га під посівами була набагато меншою, ніж нині. Впровадження нових сортів та технологій точного землеробства дозволяють підвищувати урожайність цукристих на існуючих площах до понад 500 ц/га.

За розрахунками науковців ІАЕ, на 2025 рік під культуру прогнозуються площі у 205,6 тис. га. Це є значно нижчим показником, ніж торік.

Але й повернення площ до 1,5 млн га навряд чи є нині доцільним. Слід брати до уваги обмеженість потужностей переробних підприємств, а також враховувати складність і витратність технології вирощування, що є причиною низької зацікавленості аграрного бізнесу в цій культурі.

Ремарка по ходу.
Олександр Миколайович дійшов висновку, що я його провокую запитанням про 400 мільйонів, яких годує Україна.
Ще раз повторю: я це запитання ставлю всім, бо так досі не знайшла алгоритм розрахунків та появи цієї цифри.

Є такий меседж: Україна годує 400 млн людей у світі. Ви погоджуєтеся з твердженням? Якщо так, то чому, якщо ні, то чому.

Наша країна справді грає ключову роль у забезпеченні харчової безпеки багатьох країн світу, що важливо в умовах глобальної продовольчої кризи.

Щороку Україна експорту великі обсяги зерна – близько 18-20 млн тонн пшениці й близько 30 млн тонн кукурудзи, а також олійних культур та інших продуктів.

Отже, твердження про те, що Україна годує 400 млн людей у світі, є правильним у контексті можливого потенційного внеску країни до глобального продовольчого ринку. Проте фактична кількість людей, які безпосередньо споживають вітчизняну продукцію, може бути меншою через логістичні та технологічні обмеження.

Чи врятує АПК зрошення та де брати воду для поливу полів?

Зрошення є важливим інструментом для збереження продуктивності агропромислового виробництва України, особливо у регіонах із посушливими умовами. Проте без державної підтримки, доступу до водних ресурсів та інноваційних технологій, його відродження та розвиток може бути обмеженим. Який же стан зрошуваного землеробства держави? Якщо на кінець 90-х років минулого сторіччя в нашій державі обліковувалось зрошуваних земель загальною площею 2,5 млн га, то перед початком широкомасштабного військового вторгнення рф в Україну – лише 2170,5 тис. га, зокрема, 1770 тис. га без урахування територій тимчасово окупованої АР Крим. Причому щорічно понад 1,2 млн га продуктивних раніше обладнаних під штучне зволоження земель материкової України використовується без поливу. Майже третина із них знаходилась в приватній власності, а 68 % – в оренді. Невикористання за цільовим призначенням майже 70 % обліковуваних зрошуваних площ було зумовлено переважно порушенням технологічної цілісності меліоративних систем унаслідок поспішного та непродуманого розпаювання сільськогосподарських земель, а також неналежного стану, включаючи й несанкціонований демонтаж інженерної інфраструктури. На ефективність використання фактично зрошуваних земель – лише 400-500 тис га, крім необхідності модернізації спрацьованої інфраструктури, впливали й інші чинники, які значно знижували рентабельність виробництва продукції рослинництва. Серед них, зокрема:

• висока вартість іригаційних послуг та електроенергії
• недосконалість технологій вирощування та поливу культур, великі втрати поливної води – до 40–50 % лише на фільтрацію ресурсу в зрошувальних каналах, замулення та заростання їх водоростями
• порушення проектної структури посівів, загальне зниження родючості ґрунтів
• зростаючий із року в рік дефіцит кваліфікованих кадрів, особливо спеціалістів-меліораторів середньої ланки

Чи буде Україна завтра аграрною? Кількість земель в обробітку катастрофічно скорочується. Наразі маємо мінус 5+ мільйонів гектарів. Швидко ці землі повернути в оборот мало реально чи не так.

Україна була і залишається аграрною країною завдяки великому потенціалу родючих земель, своєчасній адаптації до нових викликів, використанню альтернативних культур та інноваційних технологій, а також міжнародній підтримці партнерів на нинішньому етапі.

Водночас слід усвідомлювати, що кількість земель в обробітку скорочується – поки що, не катастрофічно – через недоліки земельної реформи, воєнні дії та кліматичні зміни. Ситуація складна, але не безперспективна.

Повернення земельних площ в обробіток потребує комплексного і виваженого підходу.

При цьому слід зважати на умови та обставини на конкретних локаціях. Одна справа, коли йдеться про повернення родючих земель, понівечених воєнними діями та/або тимчасовою окупацією території. Зовсім інша, якщо внаслідок безгосподарності поля не оброблялись і стали залісненими. Слід також враховувати традиційно надмірну розораність вітчизняних сільськогосподарських угідь – особливо в центральних і західних регіонах, що шкодить агроекосистемам. Ми маємо дотримуватися раціонального, екологобезпечного, збалансованого використання земель сільськогосподарського призначення навіть у нинішніх умовах воєнного часу.