ВОЛОДИМИР ПУГАЧОВ. АСОЦІАЦІЯ «ДУНАЙСЬКА СОЯ»
Про сою в Україні та потреби ЄС

У 2024 Україна зібрала рекордні 6 млн тонн сої. Але головне не кількість, а гривні у гаманці, відтак аграрна спільнота переконана, що соя в 2025 фаворитом сезону не буде.
Про сою в Україні та чи варто робити на неї ставку фермерам розмірковує Володимир Пугачов, виконавчий та регіональний директор у Східній Європі асоціації «Дунайська соя».

Почнемо з прогнозів від Пугачова.
Площі під соєю в Україні в 2025 скоротяться через кліматичні виклики, нестачу якісного насіння та зміну економічних умов.
Україна залишається стратегічним постачальником не-ГМ сої до ЄС.
Впровадження EUDR стане ключовим викликом, але компанії, що вже працюють за стандартами Donau Soja та Europe Soya, мають конкурентну перевагу.
Внутрішня переробка сої зростає, що свідчить про зміну підходів до експорту.
Політична підтримка експорту української сої до ЄС залишається високою, і Україна має всі передумови для подальшої інтеграції в європейський аграрний ринок.

Останніми роками площі під соєю в Україні демонструють змінну динаміку, що пояснюється економічними та кліматичними факторами.

В 2024 році попри загальне зростання посівних площ ситуація в південних регіонах, таких як Миколаївська, Одеська, Запорізька області, була складною через високі температури та брак вологи. Соя – культура, чутлива до теплових стресів, і навіть за наявності достатньої кількості вологи екстремальні температури можуть негативно впливати на врожайність і рівень білка.

Багато фермерів, які у 2024 році вперше вирішили вирощувати сою, у 2025 році можуть повернутися до традиційних культур, таких як кукурудза, яка має стабільніші технології вирощування та менше залежить від температурних стресів.

Ще одним викликом залишається дефіцит якісного насіння. У ЄС та Україні виробники насіння зіштовхнулися з труднощами через несприятливі погодні умови, що обмежує доступність сертифікованого посівного матеріалу. Це змушує багатьох фермерів використовувати «сіре» насіння, що впливає на врожайність і якість кінцевої продукції.

Аналіз врожайності у 2024 році підтвердив, що використання сертифікованого насіння суттєво підвищує ефективність вирощування сої. В межах Проєкту підтримки малих фермерів (реалізує асоціація), виробники, які використовували сертифіковане насіння, отримали врожайність у середньому 3,4 тонн/га, тоді як загальноукраїнський показник становив 2,3 тонн/га.

Суть програми полягає у компенсації 15% інвойса на купівлю оригінального насіння не-ГМ сої вітчизняної та іноземної селекції. Участь у програмі брали фермери із земельним банком до 1000 га, бенефіціарами яких є вітчизняні власники. Програма не лише допомагає підвищити врожайність, а й сприяє інтеграції малих та середніх господарств у європейські сертифікаційні системи. Це критично важливо для адаптації до змін у регулюванні ринку ЄС та отримання кращих умов для експорту.

Значення для ЄС

Соя відіграє стратегічну роль в європейському агросекторі, адже ЄС стикається з двома ключовими викликами – забезпеченням продовольчої безпеки та зменшенням залежності від імпорту білкових культур. Європейський тваринницький сектор значною мірою покладається на високопротеїнові корми, де соєвий шрот є основним компонентом. Враховуючи низький рівень самозабезпечення білками, ЄС змушений імпортувати значні обсяги сої.

Попри рекордне розширення площ вирощування сої в ЄС, яке у 2024 році досягло 1,14 млн га, внутрішнього виробництва недостатньо. Валовий збір сої в країнах ЄС становить лише 3 млн тонн, тоді як потреба сягає 33 млн тонн. Окрім безпосереднього імпорту сої (13 млн тонн), додатково завозиться ще 15 млн тонн у вигляді соєвого шроту. Така залежність створює ризики для продовольчої безпеки ЄС, що й стало передумовою для розвитку Європейської білкової стратегії.

Залежність від імпорту сої, особливо з регіонів із високим рівнем знеліснення, змушує ЄС змінювати підходи до постачання білкових культур. Пріоритет надається постачальникам, які можуть забезпечити високі стандарти простежуваності, відсутність ГМО та екологічну відповідність. В цьому контексті Україна виступає єдиною країною в Європі, яка може вирощувати мільйони тонн сої та забезпечити стабільні поставки до ЄС.

Регулювання EUDR: готовність українських виробників

Європейський Союз ухвалив рішення відтермінувати впровадження Регламенту щодо знеліснення (EUDR) до 30 грудня 2025 року, однак це не скасовує необхідності підготовки до нових вимог.

Головні вимоги до експортерів сої включають:

• Надання геолокаційних координат полів, де було вирощено сою.
• Підтвердження, що поля не зазнали знеліснення після 2020 року.
• Гарантію відповідності виробництва українському законодавству.