За супроводом Полтавської обласної сільськогосподарської дорадчої служби, Програма підтримки якої фінансується обласним бюджетом, на Полтавщині створили п’ять сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК) із заготівлі молока.
Такі кооперативи функціонують у Решетилівському, Козельщинському, Новосанжарському, Оржицькому та Глобинському районах.
Про особливості створення СОКів та чому це гарантія успіху розповіла директор Полтавської обласної сільськогосподарс ької дорадчої служби «ПОРАДА» Світлана Андрієнко:
– Можна із упевненістю зазначити, що таке явище, як «Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив зі збору молока» на Полтавщині відбулося. Адже кооперативи не лише створені та самостійно працюють, а й продовжують нарощувати власні можливості, збільшуючи кількість їх членів та обсяги молока.
Фахівці розуміють, що обслуговуючий кооператив не можна створити лише за вказівкою «зверху» чи одразу після навчального семінару, проведеного дорадчою службою. Створення кооперативу – це постійна, кропітка робота із сільської громадою органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, дорадчої служби. Така робота направлена, в першу чергу, на формування у сільськогосподарських товаровиробників спільної господарської мети, для досягнення якої вони об’єднують свої зусилля та вклади (грошові кошти, матеріальні та нематеріальні активи), шукають інвестора, спільно діють протягом певного періоду часу.
Інвестором для формування матеріальної бази в чотирьох кооперативах області виступив МБФ «Добробут громад», в одному – Глобинський маслосирзавод. Спільно та результативно спрацювали Полтавська обласна сільськогосподарська дорадча служба, районні управління, сільські ради – Пригарівська (Козельщанський р-н), Сухорабівська (Решетилівський р-н), Лівенська (Новосанжарський р-н), Бугаївська (Глобинський р-н), Сазонівська (Оржицький р-н).
– Дійсно, так склалися всі фактори в цих п’яти регіонах, що вдалося об’єднати зневірених, ошуканих заготівельниками молока сільських мешканців для провадження спільної господарської діяльності. А для селян молочний кооператив – це не просто можливість постійної реалізації молока за справедливою ціною, а й шанс відчути себе справжніми підприємцями, – пояснює Світлана Андрієнко.
Молочний обслуговуючий кооператив – це об’єднання власників корів для спільної заготівлі та збуту молока. Він допомагає людям організуватися і поліпшити загальний доступ до ринку молока. На базі кооперативів особисті селянські господарства спільно домовляються про ціну молока з переробниками, спільно закуповують устаткування і покращують продуктивність своїх корів. В умовах жорсткої конкуренції на спільні кошти економічно вигідно купувати корми, витратні матеріали для забезпечення функціонування молочарського пункту тощо.
Молочний кооператив в обов’язковому порядку повинен мати власну матеріально-технічну базу. Для того, щоб розпочати свою діяльність, молочному кооперативу, в першу чергу, знадобиться молокоприймальний пункт (МПП).
– Це означає, що треба буде інвестувати у приміщення. В такому випадку ці витрати ляжуть на собівартість послуг у вигляді амортизації. В іншому випадку приміщення необхідно буде орендувати. Але тоді на собівартість ляжуть витрати на оренду, – говорить директор «ПОРАДИ».
Потрібно також придбати або орендувати охолоджувальний танк і відповідне лабораторне обладнання, підвести воду й електроенергію. Також необхідно буде придбати власні транспортні засоби й відпрацювати логістику (скласти раціональні схеми та маршрути збирання молока). Це важливо, аби максимально повно використати наявний спеціалізований транспорт. Коли МПП почне працювати, з’являться витрати на електроенергію, миючі засоби, витратні матеріали тощо. Але це все єскладовими успіху кооперативу, тому що вища ціна на молоко є підсумком, у першу чергу, ретельної роботи з підвищення якості молока, що приймається МПП.
– Для скептиків кооперативного руху хочу підкреслити, що кооперативи сьогодні – це не лише вирішення економічних проблеми селян. Вони – осередки розвитку сільських територій, адже є постійними платниками податків до місцевих бюджетів, – говорить Світлана Андрієнко.
Для прикладу: за чотири роки функціонування 5 працюючих маленьких сільських підприємств Полтавщини, засновниками і членами яких є сільські мешканці, сплачено разом ЄСВ (єдиного соціального внеску) 569,5 тис. грн,прибуткового податку – 176,0 тис. грн, єдиного податку–271,1 тис. грн. А це більше 1 млн грн надходжень до регіональних бюджетів. А наповнення бюджетів сільських родин – членів СОК – за реалізацію молока склало 36,3 млн грн. Це плата за домашнє молоко, за невтомну людську працю, за згуртованість та віру людей у власні сили.
– Стимулювання кооперації сільськогосподарських виробників зараз є стратегічним виходом із ситуації, що склалася на українському ринку молока. Сьогодні робота через молочні кооперативи – єдиний шлях до підвищення якості домашнього молока і, відповідно, збільшення закупівельних цін, – переконана керівник дорадчої служби.
За останні чотири роки на фінансування соціально-спрямованих дорадчих послуг обласний бюджет направив 920 тис. грн. А надходження податків лише від СОКів уже за чотири роки перевищили 1 млн грн. При цьому інвестиції, вкладені в матеріальну базу СОКів, продовжують працювати на громади. Це наглядно свідчить про те, що конкурентноздатність малого та середнього аграрного бізнесу розпочинається саме з дорадництва. І розуміння цього є на сьогодні у депутатського корпусу Полтавської обласної ради. Окрім цього, робота дорадчої служби направлена на розвиток бджолярства, садівництва, овочівництва, квітникарства, всіх видів підприємництва в сільській місцевості.
