Скільки потрібно аграріям МТР: добрива, паливо, насіння.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, у 2025 році потреба в насінні для посіву ярих зернових на прогнозовані площі становить близько 420 тис тонн. При цьому насіння кукурудзи необхідно – 105 тис тонн, ярої пшениці – 50,0 тис тонн, ярого ячменю – 180 тис тонн, вівса – 33 тис тонн, а зернобобових – горох та квасоля – потрібно 50,0 тис тонн, гречки – 8 тис тонн та 2,5 тис тонн. проса.
Для посіву олійних культур на прогнозовані площі необхідно близько 300 тис тонн насіння, зокрема: сої – 250,0 тис тонн, соняшника – 35,0 тис тонн, а озимого та ярого ріпаку – 5,0 тис тонн.
Потреба в насінні для посіву цукрових буряків цього року варіюється в межах 600-700 тонн.

Нині сільське господарство України – один з найбільших споживачів палива серед усіх галузей національної економіки, який використовує понад 25% дизпального та 5% бензину. Споживання дизельного пального в сільському господарстві у 2024 році становило понад 900-1000 тис тонн, бензину моторного – близько 60,0 тис тонн.
Понад 85% дизельного пального витрачається на проведення сільськогосподарських польових робіт, до 15% – на транспортні роботи. Споживання автомобільного бензину на транспортних роботах сягало 56% і сільськогосподарських – 43%.
За період весняно-польових робіт сільськогосподарські товаровиробники можуть використати 250-270 тис тонн дизпального та 15-20 тис тонн бензину.

На початку 2025 року, як і торік, розпочалася певна стабілізація цін на мінеральні добрива.
На рівні минулого року залишилися ціни на азотні добрива — 19000-19500 грн/т, а також нітроамофоска — 24500-25000 грн/т. Водночас майже на третину проти 2023 року подешевшали фосфорні – 17500-18000 грн/т, а також калійні добрива — 19000-19500 грн/т.
У 2024 році було внесено мінеральних добрив в кількості 1800 тис тонн у діючій речовині, тобто 85-90 кг діючої речовини на 1 га.

Безумовно, під час проведення весняно-польових робіт у 2025 році буде внесена значна частина мінеральних добрив. Їх частка може становити до 50% від загальної потреби на рік, а це – 45-50 кг діючої речовини. на 1га. У цей період особливо важливим є внесення азотних добрив, частка яких у загальній кількості мінеральних добрив складає понад 70%.

Чи будуть аграрії економити. Якщо так, то на чому.

Ціни на матеріально-технічні ресурси, різноманітні можливості кредитування, грантові програми підтримки та підтримка за рахунок державних програм надають можливості сільськогосподарським товаровиробникам виконати весь комплекс весняно-польових робіт вчасно та якісно.
Проблеми, насамперед, можуть виникнути в районах проведення бойових дій, прилеглих до них територій, забезпечення заброньованими працівниками, а також можливістю дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур у весняний період.

Останнім часом знову пішли дискусії про те, яке насіння використовувати виробникам: іноземне чи українське. Яке насіння використовували господарства в 2024. Чи є бачення в ІАЕ щодо збільшення частки вітчизняного насіння на полях України.

Україна досить імпортозалежна в частині забезпечення насінням. Лише з-за кордону щорічно ввозиться насіння на 350-400 млн. USD. Крім того, на таку ж суму у межах держави здійснюється виробництво кондиційного насіння іноземної селекції, що фінансується закордонними компаніями. Можна констатувати, що лише по 4-х нішових зернових культурах насіння вітчизняної селекції складає 100%. Це такі сільськогосподарські культури, як гречка, просо, тритикале та овес.

За результатами проведених науковцями ІАЕ досліджень, упродовж останніх років у системі насінництва України спостерігається стійка тенденція до збільшення виробництва кондиційного насіння іноземної селекції і відповідно скорочення української. Частка кондиційного насіння сортів іноземної селекції у 2024 році для пшениці м’якої озимої склала майже 50%, для кукурудзи – 80%, для соняшнику – 95%, для сої – 90%, ріпаку – 92%.

Проведений аналіз свідчить про залежність нашої держави від імпортного насіння цукрових буряків, жита посівного, ріпаку озимого та ярового, гороху посівного, соняшнику однорічного, кукурудзи, сої культурної та гібридів овочевих культур. Це, свого роду, гачок, на якому підвішене все національне сільське господарство. А отже, існує загроза припинення поставок в Україну насіння з-за кордону при настанні якогось несприятливого сценарію – економічного чи воєнного.

Заміна насіннєвого матеріалу іноземної селекції на насіння української селекції, більш адаптованого до місцевих умов вирощування, яке по якості й урожайності відповідає сучасним вимогам, дасть змогу забезпечити сільськогосподарських товаровиробників якісним насінням у необхідній кількості та у потрібні для посівної терміни.

Однак така стратегія потребує збільшення обсягів фінансування національних селекційних центрів, наукових установ відповідного профілю та селекціонерів, які нині у переважній більшості забезпечені вкрай недостатньо.

На шляху до ЄС Україна міняє законодавство, в тому числі в сегменті насінництва. Що вже врегульовано, що ще треба врегулювати. Питання роялті вирішено в Україні, чи це проблема на роки.

Нині діяльність системи насінництва в державі регулюється Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин та насінництва і розсадництва у відповідність із положеннями законодавства Європейського Союзу» від 23 квітня 2024 року № 3645-IX. Документом вносяться зміни до законів України «Про насіння і садивний матеріал» та «Про охорону прав на сорти рослин».

В Україні сплата роялті та селекційних платежів основним чином регулюється Конвенцією Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV), Законом України «Про охорону прав на сорти рослин», Умовами дотримання законних інтересів володільця патенту у разі обмеження його виключного права, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2023 року № 813, а також Порядком ведення Державного реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 882 (зі змінами).

Лише за останні 6 років було чотири (!) рази прийнято чергові зміни до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» : від 6 вересня 2018 року N 2530-VIII, від 20 вересня 2019 року N 124-IX, від 16 листопада 2022 року N 2763-IX, від 23 квітня 2024 року N 3645-IX, що привело закон до європейських норм.

Позиція науковців ІАЕ полягає в тому, що насінництво у перспективі має розвиватися по ринковому шляху за умов створення і функціонування цивілізованого, прозорого, регульованого ринкового обігу насіння і садивного матеріалу та захисту інтелектуальних прав селекціонера й селекційних установ. Для цього необхідно удосконалити нормативно-правову базу:

• привести українські правові норми та аспекти сплати роялті та селекційних платежів у відповідність до європейських директив та регламентів, врахувавши досвід їх використання у країнах ЄС та інших передових країн світу;
• забезпечити видання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, розпорядчого документу у сфері насінництва та розсадництва та запровадити обов’язкове декларування:
  - усіх насінницьких сортових посів виробництва кондиційного насіння;
  - виробничих сортових посівів сільськогосподарськими товаровиробниками, які є власниками землі сільськогосподарського призначення площею, яка в перерахунку перевищує площу, необхідну для виробництва 92 т зернових культур, від 25 га та більше (для картоплі – від 10 га;
• надати права щодо збору роялті та/або селекційних платежів недержавному об’єднанню, установі або громадській організації (агенції), яка б здійснювала контроль за використанням сорту та збором платежів за використання сорту як об`єктом інтелектуальної власності і формувалась з представників селекціонерів, асоціації фермерів, асоціацій сільськогосподарських громад тощо;
• передбачити фінансування організаційної структури (насіннєва агенція, асоціація, інше), що займатиметься збором роялті, селекційних платежів за певний відсоток від цих платежів;
• зобов’язати обов’язкову реєстрацію ліцензійних та субліцензійних угод організації (агенції), яка б здійснювала контроль за використанням сорту та збором платежів;
• запровадити механізм збору ліцензійних платежів (роялті) на основі реального відображення використання вартості насіння і садивного матеріалу на підставі ліцензійних та субліцензійних угод;
• зобов’язати фермерів за використання збереженого у господарстві для власних потреб насіння відповідних сортів платити згідно з поданою декларацією про сортові посіви;
• передбачити підтвердження сплати роялті та/або виплат за FSS (насіння для власних потреб) як умови державної підтримки за відшкодування вартості кондиційного насіння/садивного матеріалу.

Експерти кажуть, що вирощувати в Україні ефективно насіння кукурудзи, а ось насіння соняшнику краще в ЄС. Скільки коштує виростити тонну насіння (від пшениці до гречки) в Україні. Наскільки вигідно займатися насінництвом.

Насінництво нині є досить прибутковою галуззю. Тому в насіннєвий бізнес щорічно спрямовуються значні обсяги приватних інвестицій.

За розрахунками Міністерства аграрної політики та продовольства, що презентовані у «Стратегії розвитку агропромислового комплексу України» за 10 років прогнозується збільшення вартості насіння з 2,7 млрд USD до 4,2 млрд USD. Середні витрати на посівний матеріал в Україні за цей час зростуть до 110 USD/га, або на 35% від рівня 2023 року (80 USD/га). Лише на побудову нових насіннєвих заводів закладається щорічно 84 млн USD інвестиційних ресурсів. За розрахунками науковців ІАЕ, інвестиційне забезпечення для насінництва зернових, бобових та олійних культур щорічно становить 300 млн USD.

Європейська насіннєва асоціація на основі власних досліджень виділяє у складових основних витрат продажу кондиційного насіння такі: витрати на виробництво насіння – 40%, очищення, доробка – 10%, протруєння та пакування – 10%, логістика – 20%, аналіз і контроль – 5% та роялті – 15% від загальних витрат. В залежності від виду та категорії насіння повна собівартість зернових колосових – пшениця, ячмінь, жито, овес – може змінюватися від 8 до 15 тис. грн. Прибутковість насіння завжди є досить висока, особливо гібридного насіння соняшнику, кукурудзи, ріпаку та цукрових буряків. Рівень їх рентабельності складає 100% та навіть більше відсотків при виробництві добазових і базових категорій та гібридного насіння (F1).

Тому стверджувати, що в Україні доцільно займатися виробництвом насіння гібридної кукурудзи, а не гібридним соняшником, – дискусійне питання.

До речі, ціна імпорту в Україну 1 тонни гібридів кукурудзи становить 8600 USD, соняшнику – 11400 USD, ріпаку – 10800 USD, цукрових буряків – 32800 USD.

Зрештою, все залежить від наявності певних наукових досліджень, селекційного матеріалу, видатних селекціонерів, бренду селекції і навіть матеріально-технічної бази. І лише конкурентоспроможний сорт чи гібрид, який знайде свою нішу на ринку, дасть максимальні прибутки незалежно від сільськогосподарської культури.