ВІТАЛІЙ КОВАЛЬ. МІНІСТР АГРОПОЛІТИКИ
ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО АПК

Віталію Станіславовичу, що, на Вашу думку, вирізняє український аграрний сектор поміж інших країн, які теж мають сильні позиції в сільському господарстві.
Зокрема, цікавить порівняння з аграрним сектором США, адже міністр сільського господарства цієї країни Брук Роллінз проголосила курс «взяти світ штурмом, знайти більше торгових партнерів».
Цікавить порівняння України та Польщі, а також України та прикордонних країн ЄС, які мають ряд претензій до вітчизняного агро, зважаючи на власні сильні позиції.  

Сильними сторонами та суттєвими перевагами українського сільського господарства є кілька складових.  

Перше. Родючі ґрунти та чорноземи. За оцінками науковців, із 800 видів ґрунтів Украі?ни, які займають майже 40 млн га, 60% складають чорноземи.  

Друге. Потужний кадровий та інституційний персонал в сфері агропромислового комплексу.  

Третє. Зручне географічне положення, що дозволяє забезпечити диференційований експорт сільськогосподарської продукції та продовольства.  

Далі. Агрокліматичні ресурси дозволяють вирощувати широкий спектр сільськогосподарської продукції.  

Україна входить до десятки найбільших експортерів окремих культур. Мова насамперед про зернові та насіння олійних.  

Україна забезпечує не лише внутрішню, а й зовнішню продовольчу безпеку. Один гектар вітчизняної землі може прогодувати 18 людей. Український аграрний сектор забезпечує продовольством понад 400 млн людей у світі.  

Успішна реалізація президентської ініціативи «Grain from Ukraine» - доказ того, що Україна була, є і залишатиметься надійним постачальником і передбачуваним партнером для усього світу загалом і держав Африки та Азії, зокрема, всупереч прогнозованій втраті українського врожаю через російську військову агресію.  

Наприклад, в 2024 році, в рамках програми, до Сирії надійшло 500 тонн борошна. Цього року ми продовжуємо підтримувати Сирію.  

Крім того, реалізація програми «Grain from Ukraine» підтримує локальних виробників. Особливо коли аграрії через блокування кордонів та морських шляхів, мали проблеми з експортом продукції.  

Не хотілося б порівнювати Україну з Польщею, а також з іншими країнами-сусідами, адже питання так званих претензій до українського агросектору виникло під час повномасштабного вторгнення РФ. Конкуренція в аграрному світі має свої логістичні особливості. Думаю, зрозуміло, що важко порівнювати умовного європейського фермера, який отримує дотації на виробництво і більше переймається різними внутрішніми обмеженнями ЄС на кшталт European Green Deal, з українським фермером, який вимушений працювати під ракетними атаками, відсутністю електроживлення, доступу до посівних, паливних та інших матеріалів за доступними цінами, або ж доступу до звичних для нього шляхів експорту і вимушений повністю перебудовувати економіку свого виробництва. Але ми не акцентуємо на конкуренції, ми шукаємо свої особливості. І точно знаємо що з Україною європейська аграрна галузь стане ще сильнішою.

Український АПК на четвертому році великої війни. Опишіть коротко, за допомогою цифр.

Агросектор вистояв і залишався стійким в умовах економічної нестабільності. Маємо хороші показники інтенсифікації.  

Виробництво 6 млн тонн сої – історичний рекорд, найбільший показник в історії України. Виробництво зернових та олійних всього за 2024 становить 77 млн тонн.  

Рекордний середній надій на одну корову в сільськогосподарських підприємствах збільшився на 7% порівняно з 2023 роком та є найбільшим річним зростанням за останнє десятиріччя. 

За підсумками 2024 аграрний експорт склав 24,7 млрд USD - 59% в загальному експорті.  

Це є другим історичним рекордом (2021 року відповідна сума склала 27,7 млрд USD) та найбільшим показником під час війни. Загалом минулого року Україна експортувала 78,3 млн тонн аграрної продукції.  

264 тисяч гектарів сільськогосподарських земель розмінували, з них на 218 тисячах гектарах вже торік сіяли та вирощували різні культури.  

За підсумками 2024 року експорт цукру з України склав 746 тис тонн, що є найбільшим показником починаючи з 2000 року! 

Понад 3,1 тис. фермерських господарств на деокупованих територіях, які обробляють до 120 га, отримали 795,9 млн грн державної підтримки (по 8 тис. за га). 

В 2024 році Мінагрополітики надало 39,4 млн грн державної підтримки сільгосптоваровиробникам, які використовують меліоровані землі. Забезпечено зрошення на площі 2,5 тис. гектарів оброблювальних угідь. 

З початку 2024 року грантову допомогу на розвиток садів і теплиць від уряду отримали 111 агровиробників. Загальна сума грантів склала 477,2 млн грн. 

За програмою «Доступні кредити 5-7-9» отримали 47 млрд гривень пільгових кредитів 8750 агрогосподарств.  

Проект «Земельний банк»: в суборенду здано 207 державних земельних ділянок, які приноситимуть 406,95 млн грн щороку. Крім того, уряд підтримав ініціативу Мінагрополітики на виділення 1,5 млрд грн для аграріїв прифронтових і фронтових територій - 2 301 аграріїв.  

Ще 795,75 млн грн (20 млн євро) виплатили 3114 фермерським господарствам. Мова йде про компенсацію 8 тис грн на 1 гектар.

 Аграрні аташе. На якій стадії перебуває цей проект. Хто до його реалізації залучений та чому. Коли чекати призначення першого аграрного аташе.

Мінагрополітики працює над аграрною дипломатією. На базі профільних закладів вищої освіти ми готуємо фахівців для просування української сільгосппродукції на міжнародних ринках. Йдеться про так званих аграрних аташе при дипломатичних та торговельних установах за кордоном. Навіть швидше не аташе, а саме агропредставників для розвитку торгівлі в стратегічних країнах. Попередньо обговорили це питання з Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (FAO), яка висловила зацікавленість та підтримку.  

Водночас це складне та комплексне питання, яке ми опрацьовуємо разом з МЗС. Треба розуміти, що для впровадження нової посади, необхідні кошти державного бюджету для фінансування заробітної плати, проживання та здійснення діяльності такого аташе за кордоном. В першу чергу, це є досить великою проблемою, особливо у воєнний час. Але ми продовжуємо тісно співпрацювати з українськими дипломатичними установами використовуючи інститут економічних радників.  

Крім того, ми залучаємо бізнес для просування української аграрної повістки на міжнародному рівні. Мова йде про спілкування на рівні асоціацій, участь в різноманітних виставках та форумах.  

Справді, для такої аграрно орієнтованої країни як Україна важливо мати представника саме агросектору, адже в 2024 році вже більше 15% ВВП було сформовано аграрною галуззю, що підкреслює важливість представлення сектору на міжнародній арені. Але ми маємо розуміти, що для успішної реалізації такої ініціативи нам потрібен час та ресурс.  

Постійно є відчуття конфлікту між виробниками сільськогосподарської продукції та переробниками. Виробники пшениці – пекарі, виробники соняшнику – ОЕЗи, виробники молока – молочні заводи. Як Мінагро бачить розклад сил на ринку, хто головний, хто другорядний, чи є механізми забезпечення конструктивного діалогу між учасниками ринку. Меморандуми, як показує життя, вже не працюють.

Я вам хочу сказати, що крім цього, також існують протиріччя між переробниками і торгівельними мережами, зокрема щодо відмови збільшувати роздрібні ціни на харчову продукцію і так званих недоброчесних торгівельних практик (затримка розрахунків за поставлені в торгові мережі готові харчові продукти), що неодноразово було предметом обговорень на різних майданчиках влади, у тому числі, в Мінагрополітики.  

Наріжним каменем у всіх цих протиріччях є питання отримання максимального прибутку за результатами своєї господарської діяльності. Якщо узагальнити ситуацію, три основні ланки – виробники, переробні підприємства та ритейлери – відчувають нестачу маржі та мають численні претензії одне до одного.  

Інструментом у збільшені маржинальності продукції є встановлення відповідного рівня цін на продукцію. Сільськогосподарський виробник хоче продати своє збіжжя дорожче, бо йому вже потрібно готуватися до посівної (купити добрива, ЗЗР, пальне), а переробник зацікавлений у незмінності або зменшенні цін на сільськогосподарську сировину, бо ритейл не погоджується на підвищення цін на харчові продукти.  

Задля забезпечення продовольчої безпеки у цьому ланцюгу другорядних учасників немає, бо для забезпечення споживача має бути вирощена сільськогосподарська сировина, яка переробляється в харчові продукти, що реалізуються торговельними мережами для споживача. Водночас все-таки найбільш ризиковою і важкою є робота сільськогосподарського виробника, особливо в умовах війни.  

Мінагрополітики системно та активно комунікує з усіма учасниками цього ланцюга, що дозволяє вирішити проблемні питання їх взаємодії та налагодити конструктивний діалог. Для прикладу, Міністерство у декілька етапів провело узгоджувальні наради між хлібопекарськими підприємствами та представниками торгівельних мереж, за результатами яких вдалося врегулювати у кінці 2024 року питання щодо підвищення роздрібних цін на хліб та хлібобулочні вироби. Рішення було прийнято десь посередині та з урахуванням не тільки інтересів бізнесу, але й споживачів.  

Ще один вихід - розвиток кооперативного руху. Спільна власність може давати ефективні результати. Мінагрополітики підтримує створення кооперативів. Адже це шлях до закінчення вічного конфлікту між виробниками і переробниками. Коли вони стають співвласниками, тоді мають багато переваг і працюють на загальний успіх.  

Також перспективний напрямок вирішення спірних питань між сільськогосподарським виробником і переробником - це реалізація одного із пріоритетних напрямків АПК – налагодження переробки саме сільськогосподарським виробником.

Яка роль Мінагро має бути у формуванні правил гри на ринку, в галузі. Що таке «аграрна політика» у Вашому розумінні. Які важелі додаткового впливу необхідні відомству, аби забезпечити оптимальне та комфортне існування всіх категорій учасників аграрного простору.

Зусилля Мінагрополітики спрямовані на створення умов для комфортного ведення бізнесу та передбачуваних умов торгівлі. А також усунення бар’єрів для експорту, збільшення товарообігу між країнами, розширення ринків збуту та забезпечення валютних надходжень в країну.  

Також Мінагрополітики може ініціювати заходи державного регулювання у разі виникнення загроз продовольчій безпеці держави, що носять непередбачуваний характер.  

Але наше основне завдання стимулювання розвитку тих напрямків аграрного сектору, які забезпечують незалежність від імпорту, глибинну переробку та створення доданої вартості.  

Мета Мінагрополітики - перетворити Україну з аграрної на агроіндустріальну країну.  

Ми постійно на зв’язку з асоціаціями і аграрним бізнесом. Нам важливо чути їхні проблеми і потреби. Разом працюємо над відкриттям нових ринків. Адже я завжди кажу, що взаємодія має бути не лише на рівні урядів країн, а й на рівні асоціацій.  

Також серед пріоритетів Мінагрополітики: розвиток тваринництва, рибництва, біоенергетики, системи зрошення та підтримка малих і середніх фермерів, особливо на прифронтових територіях. Все це дасть поштовх для розвитку доданої вартості, збільшення вартості експорту, забезпечення енергонезалежності країни, підтримку економіки.  

Ще один важливий напрям - євроінтеграція. Сьогодні Мінагрополітики проводить колосальну роботу для подальшого вступу України до ЄС. Звісно враховуючи інтереси українських фермерів.  

Я вже згадував про кооперацію і те, що Мінагрополітики підтримує такі ініціативи.  

Є багато успішних прикладів в Європі. У міжнародних відрядженнях особисто відвідував різні кооперативи та спілкувався з їхніми представниками про переваги. Така модель для нас дуже цікава і важливо запроваджувати її в Україні.

В Україні працює надзвичайно велика кількість аграрних асоціацій. Подекуди їх називають кишеньковими. Ваше бачення та сприйняття аграрних асоціацій. Чому в Україні немає таких потужний організацій як Copa-Cogeca.

В Україні аграрні асоціації ще перебувають у процесі становлення, і це багато в чому пов’язано з історичними обставинами. На відміну від Європи, де фермерські об’єднання мають тривалу традицію і чітку багаторівневу структуру (місцеві, регіональні, загальнодержавні), у нас лише нещодавно відновлено поняття приватної власності на землю. Через це вітчизняні аграрні асоціації ще не пройшли всі етапи розвитку та консолідації.  

Проте сьогодні в Україні діє чимало професійних об’єднань, які захищають інтереси аграріїв та переробників, працюють над законодавчими ініціативами, налагоджують діалог із владою та міжнародними партнерами. Вони відіграють важливу роль у формуванні аграрної політики, розвитку експорту, залученні інвестицій та впровадженні інноваційних технологій.  

Щодо створення в Україні потужної організації на кшталт Copa-Cogeca, це питання часу та розвитку аграрної спільноти. В ЄС ця організація формувалася десятиліттями, її ефективність базується на глибоких кооперативних традиціях. Українські аграрії поки що більш розрізнені за своїми інтересами – у нас є великі агрохолдинги, середні підприємства, малі фермери, органічні виробники, кожен із яких має свої виклики та пріоритети.  

Разом із тим, тренд на об’єднання вже є - наприклад, бобові і соя. Українські аграрні асоціації стають більш професійними, активно взаємодіють із міжнародними партнерами, зокрема, з європейськими організаціями. Тому в перспективі ми зможемо побачити консолідацію сектору та створення потужного національного представницького органу, здатного ефективно захищати інтереси українських аграріїв як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні.

Чи має держава втручатися в процеси ціноутворення на ринку, зокрема мінімальні експортні ціни. Подекуди рівень цін вражає, бо на умовах поставки FOB мінімальні експортні ціни нижчі за EXW, відтак формула розрахунку цін на сільськогосподарські культури не є оптимальною. Чи пропрацьовується перегляд формули розрахунків. Чи вдалося досягти мети, заради якої вводилися мінімальні ціни на експорт.

Держава не втручається в ринкове ціноутворення, але забезпечує прозорі правила гри.  

Мінагрополітики затверджує мінімальні експортні ціни, щоб уникнути демпінгу та захистити українських виробників.  

З грудня 2024 року експортери працюють за новими процедурами, і, незважаючи на адаптацію до цих змін, аграрний сектор продемонстрував зростання експорту на 12,5% порівняно з 2023 роком. Це свідчить про стійкість галузі навіть у складних умовах.  

Наразі аналізуємо результати та спільно з іншими держорганами готуємо зміни до Порядку затвердження мінімальних експортних цін. Наи?ближчим часом відповіднии? проєкт буде передано на розгляд уряду.

Чому при мінімальних експортних цінах відсутній контроль як такий за роздрібними цінами на харчі на внутрішньому ринку. Хто відповідає за ціни на продовольство в Україні.

Ціни на продукти в Україні формуються ринковими механізмами, і прямого контролю за ними немає. Але є державні органи, які слідкують за ситуацією. Зокрема, Мінекономіки відповідає за формування цінової політики та аналіз змін на ринку.  

Щотижня Держстат проводить моніторинг цін на ключові продукти – їх 21 позиція. Мінекономіки аналізує ці дані й звітує Кабміну, щоб мати розуміння загальної ситуації та за необхідності вживати заходів. Втім, ринок залишається головним регулятором, а на кінцеву вартість продуктів впливають і логістика, і курс валют, і попит.

Повернення земель сільськогосподарського призначення в обіг. Розмінування - це перший етап, є ще важкі метали, відсутність верхнього родючого шару. Які шанси України бути «хлібним кошиком» Європи, маючи в обробітку 20-21 млн га земель.

Україна залишається важливим гравцем на світовому аграрному ринку, але війна суттєво вдарила по сільському господарству. Ми втратили частину земель, багато полів заміновані або забруднені вибухонебезпечними речовинами, зруйнована інфраструктура, аграрії втратили техніку та майно.  

У 2021 році врожай зернових та олійних культур складав 106 млн тонн, у 2024 році – 76 млн тонн.  

Повернення земель в обробіток – це складний процес.  

Розмінування є першим кроком, але потрібно також відновлювати родючість ґрунтів, проводити лабораторні дослідження на вміст важких металів та інших забруднень. У 2025 році заплановано очистити понад 80 тисяч гектарів сільськогосподарських земель.  

Для компенсації втрат необхідно збільшувати обсяг інвестицій в аграрний сектор, розвивати зрошувальні системи, використовувати якісне насіння та добрива, будувати сучасні елеватори та потужності для зберігання продукції.  

Незважаючи на всі виклики, Україна має потенціал залишатися постачальником продовольства для багатьох країн. Відновлення агросектору – один із ключових пріоритетів.

Опишіть сучасного українського аграрія. Це фермер чи холдинг, можливо, симбіоз різних форм господарювання. Оцініть перспективи АПК України глобально та на дальню перспективу.

Сучасний український аграрій – це не просто фермер чи великий холдинг. Це людина, яка живе своєю землею. Вона може працювати на кількох гектарах чи керувати тисячами, але головне – це відданість справі. Аграрії – це ті, хто ніколи не зрадять своєї землі. Вони знають: що б не сталося – треба сіяти й збирати врожай. Це в ДНК нації, яка пережила Голодомор.  

Сільське господарство України – це симбіоз великих, середніх і малих виробників. Великі компанії тримають експорт, створюють робочі місця, розвивають інфраструктуру. Малі й середні підприємства працюють у нішевих сегментах, виробляють органічну продукцію, розвивають місцеві громади. Це поєднання дає агросектору гнучкість, стійкість і конкурентоспроможність. Наше головне завдання – підтримувати всіх. Після війни потрібно буде відновлювати землі. А також продовжувати вирішувати питання розмінування, впроваджувати європейські стандарти, розвивати глибоку переробку та сталий агробізнес.  

Українське сільське господарство має величезний потенціал, і після перемоги ми зможемо не просто відновити виробництво, а й стати ще сильнішими на світовому ринку.