Василь Боднар
Посол України в Туреччині

Про зерно, експорт морем

Що відбувається нині з Чорноморською зерновою ініціативою і чи є доцільність її відновлення?

Чорноморська зернова ініціатива була дуже важливою та вигідною для України й усього світу. Вона дозволила утримувати в балансі ціни на зерно, запобігла нестачі зерна у світі та глобальній продовольчій кризі. Туреччина виступила партнером зі спільною відповідальністю в реалізації цієї ініціативи. І навіть частина того зерна, яке потрапляло до Туреччини, пізніше в переробленому вигляді йшла на ринки інших країн, у т.ч. Африки й Азії. Країна-агресорка вийшла з Чорноморської зернової ініціативи у липні минулого року. Усвідомлюючи неможливість продовження цієї ініціативи, ми почали діяти самостійно. Функціонування т.зв. гуманітарного коридору по виходу кораблів з портів України фактично за обсягом та кількістю товарів показує кращі результати, ніж це було, коли діяла зернова ініціатива. Вона, при всій важливості, обмежувала Україну лише товарами сільськогосподарської групи, не дозволяючи вивозити метал та інші товари традиційного експорту. Коридор, який діє сьогодні, безпечніший, бо пролягає територіальними водами Румунії, Болгарії та Туреччини. За чотири місяці ним пройшло більше 500 кораблів, і це більше 14 млн тонн товарів, які застраховані міжнародними компаніями. Це демонструє альтернативу Чорноморській зерновій ініціативі. Але я б не відкидав можливість ведення перемовин за участю Туреччини і ООН, наприклад, для створення умов безпечного судноплавства, аби інші країни могли заходити в українські порти і не відчувати загрози від Росії. Остання, вийшовши із Чорноморської зернової ініціативи, підтвердила свою агресивність, що проявилося у спробах перехоплювати та перевіряти цивільні кораблі або й навіть їх атакувати. Ми демонструємо креативність та лідерство в пошуку нових шляхів. Але, повторюся, ми жодним чином не применшуємо роль ООН і Туреччини у контексті зернової угоди та можливих майбутніх домовленостей, які можуть стосуватися свободи судноплавства, створення безпекових зон у Чорному морі.

Чи ведеться якась робота по Чорноморській зерновій ініціативи зараз?

За нашою інформацією, ООН продовжувала перемовини і намагалася повернути Росію до чотиристороннього формату, до угоди, підписаної у форматі ООН-Україна-Туреччина та ООН-Росія-Туреччина. Росія ж висуває претензії до іншого документа, який вважає частиною пакетних домовленостей, меморандуму між ООН і Росією щодо сприяння у вирішення їхніх питань. З боку Москви – це відверне намагання обійти санкції. Ці документи напряму не пов'язані між собою. Поки суттєвих результатів у контактах ООН-РФ немає. Але думаю, є певне поле для маневру в напрямку зменшення напруги в Чорному морі саме для комерційних кораблів. Безумовно, можна ще знайти додаткові методи впливу на сьогоднішню ситуацію в Чорному морі.

Раніше були випадки, коли РФ намагалася збути Туреччині крадене на окупованих територіях України зерно, зокрема підробляючи документи про походження збіжжя. Тоді йшла мова навіть про експертизу зерна… Чи траплялися такі випадки останнім часом і чи вдалося якось вирішити це питання?

З початком дії Чорноморської зернової ініціативи спроби заходу таких кораблів з Криму до турецьких портів припинилися. З'явився легальний спосіб отримання українського зерна, і зникла потреба допускати сумнівне зерно. Також наша робота принесла свій результат. Ми не розкриваємо всіх деталей, але зараз є певний механізм контролю за цими кораблями. І якщо вони не дотримуються певних правил чи обмежень, вони не можуть зайти до турецьких портів. Зараз фіксуємо, що кораблі, які раніше вивозили крадене зерно, ходять здебільшого в Сирію, Ліван, але не в Туреччину.

Важливо моніторити ці кораблі, щоб впевнитися, що вони не перевантажуються в морі, особливо в Керченській протоці. Маніпуляцій з боку Росії багато, але насправді їхній обсяг суттєво зменшився. Не звівся до нуля, але про ті поодинокі випадки, що трапляються, інформуємо турецьку сторону. Фіксуємо й ті випадки, коли турецька сторона не дозволяє захід таких кораблів у порт. Маємо повну співпрацю в цьому питанні з Офісом Генерального прокурора України, Службою безпеки України та турецькою стороною, її митними органами та морською адміністрацією.

Також Туреччина є частиною програми Graіn from Ukraine – постачання українського зерна третім країнам в рамках Світової продовольчої програми OOН. І тут перевага від співпраці переважає будь-який інтерес, що може виникнути від постачання зерна з окупованих територій. Якраз зараз до берегів Нігерії прямує судно із зерном, яке завантажували у грудні в Самсуні.

Ви згадали про безпеку руху альтернативним “зерновим коридором”. Він безпечний, бо пролягає територіальними водами інших країн, але все ж лишається інша небезпека – мінна. Новий рік стартував із обговорення положень конвенції Монтре та позиції Туреччини щодо пропуску через протоки британських тральщиків, а також перспектив роботи тристоронньої групи Болгарії, Румунії й Туреччини з розмінування Чорного моря. Як думаєте, чи мінні тральщики іноземних держав отримають доступ у Чорне море?

Мінна загроза залишається однією з ключових загроз безпеці в Чорному морі. В наших територіальних водах ми створюємо безпечні проходи. Але з боку Росії загроза залишається актуальною, маємо інформацію, що вони цілеспрямовано мінують фарватери, аби зашкодити нашим маршрутам постачання. Останні випадки – це наслідок як дрейфуючих мін, так і цілеспрямованих дій росіян.

Тристороння ініціатива Туреччини зі створення групи з розмінування відбувається в рамках НАТО між трьома країнами регіону – Болгарією, Румунією й Туреччиною. Цього тижня вони підписали відповідний меморандум і, скоріше за все, з літа будуть готові фізично взаємодіяти. Для нас важливо отримувати інформацію – що буде робитися і де. Це важливо для безпеки тих кораблів, які йдуть територіальними водами сусідніх країн в наші порти. А також Україна зацікавлена у приєднанні в перспективі до цієї ініціативи. І ми маємо позитивні сигнали з турецької сторони в цьому питанні.

Інформація про те, що мінні тральщики з Великої Британії, які були передані Україні, прямують до Чорного моря, не відповідає дійсності. Ні українська сторона, ні британська не зверталися до Туреччини з проханням про прохід цих тральщиків найближчим часом. Ми прекрасно розуміємо, що конвенція Монтре накладає обмеження на воюючі країни по проходу Босфору й Дарданелл. І дія цієї конвенції насправді допомагає Україні, оскільки додаткові російські кораблі не можуть зайти або вийти з Чорного моря. Наявний корабельний склад ЧФ РФ, який ми поступово зменшуємо, також демонструє роботу конвенції на нашу користь. Більш реалістичним видається захід будь-яких наших військових кораблів уже після війни, аби не створювати прецедент для країни-агресорки вимагати того самого.

Угода про вільну торгівлю була підписана, але поки не ратифікована. Чи станеться це в новому році?

Буду відвертим, я сподівався, що вона буде ратифікована в 2023 році. Ми вже маємо пропозиції стосовно покращення цього документа, аби створити ще більш вигідні умови для нашого бізнесу та економік. Восени минулого року було підписано відповідний меморандум між міністерствами економіки та торгівлі про створення певних механізмів взаємодії щодо цієї угоди. З обох боків майже завершений процес міжвідомчого погодження документів щодо її ратифікації. Для ратифікації угоди цього року перешкод немає. Але слід зважати на внутрішній та зовнішній інтенсивний порядок денний, який відвертає увагу від ратифікації. Тому як з нашого боку, так і з боку Туреччини, я б закликав до більш активного просування цього процесу, аби ми могли повною мірою почати використовувати переваги документа для обох країн.

Хочу сказати про мужність турецького бізнесу, який попри війну не лише продовжує працювати, а й розширює свою діяльність в Україні. Компанія Onur Construction вже інвестувала 500 млн. доларів і планує подвоїти цю суму до 2030 року. Компанія Baykar Makina оголосила про рівень своїх інвестицій обсягом 100 млн доларів США. Зараз активно відновлюється і співпраця на рівні регіонів. Турецький бізнес не чекає завершення війни, аби налагоджувати нову та розширювати існуючу співпрацю. Тому серед наших планів на наступний рік – проведення низки заходів для налагодження контактів у форматі “business to business”. А вже тема відбудови тим більше може стати одним із драйверів просування присутності турецького бізнесу в Україні, особливо зважаючи на досвід роботи в зонах з підвищеним рівнем небезпеки та значний потенціал роботи в будівництві, спорудженні доріг, відновленні інфраструктури.