РОМАН ФЕДИШИН. "ШУВАР"
Українська селянська жилка спрацює, люди повернуться на землю

Роман Федишин, засновник групи компаній «ШУВАР» констатує, що українці споконвіків обробляють землю. Земля для селян не просто ринок, це сутність, яка надає потужність та силу. Федишин переконаний, що мине трохи часу і настане пора, коли українська селянська жилка спрацює, люди повернуться на землю. Україна тільки набирає свою потужність, як аграрна країна.

1 січня 2024 стартував новий етап ринку земель сг призначення. Максимальний розмір ділянки - 10 тис га. До ринку долучилися юридичні особи. Петиція від фермерів, ініційована ВАР, набрала більше 25 тис голосів і президент доручив прем'єру розібратися з земельним питанням.

Пане Романе, чи чекати змін в діюче законодавство через петицію і відтермінування ринку для юридичних осіб?

На мою думку, потрібно чекати змін, вірити в те, що петиція буде задоволена. ВАР - це серйозна організація. Вона показала свою спроможність, кількість людей, яку вона об’єднує в аграрному секторі. І насправді вона висловлює думку аграріїв, тому я думаю до неї дослухаються. (Більше того, крім своєї прямої роботи - організація виробників, агросектору – також допомагає ЗСУ. Таку організацію повинні почути, як і думки її членів).

Міністр Микола Сольський стверджує. що багато земель аграрії викуповують під сади, чи погоджуєтесь ви з цим твердженням, чи заперечуєте?

Однозначно так, але під сади точно викуповують менше як 100 га. Родина із працюючих 2-3 людей має сади як невеликі господарства, як і у цілому світі, так і Україні. Тому для викупу землі обмеження в 100 гектарів на фізичну особу взагалі не має жодного відношення.

Наскільки може пожвавитися ринок сільськогосподарських земель у 2024 році?

На мою думку, жодного пожвавлення не буде. До прикладу, по Львівській області за час повномасштабного вторгнення було продано всього 1,5 тис. га землі з 600 тисяч розпайованої ріллі на сьогодні.

Ринок - це коли є той, хто хоче продати і той, хто хоче купити. Тих, хто хоче продати, можливо, є багато, але не через те, що ціна вигідна, а через те, що у людей різні тяжкі обставини, тому вони змушені продавати свою власність за безцінь. Ми ж пам’ятаємо, коли знімався мораторій на продаж землі, очікували ціну на землю 8 тисяч і 10 тисяч.

До речі, в сусідній Польщі - це реальні ціни. У нас по Львівській області до початку повномасштабної війни ми мали ціну на землю 2,2 тис. Доларів/га, після початку війни ціна впала до 1,8 тис. доларів.

Спілкуючись з великою кількістю агровиробників я не знаю, хто мав би можливість нині придбати землю. У тому криється найбільша загроза, бо люди, які продають паї, в основному ті, хто потребує фінансів. Відтак, може зайти спекулятивний капітал, за безцінь скупити землю, а пізніше будуть продавати по високій ціні.

Які є основні джерела фінансів для купівлі земель сільськогосподарського призначення?

Я не знаю таких джерел. Завжди агропідприємства розраховували на власні сили. Всі інвестиції, які були зроблені в своє виробництво, це окремі програми на закупівлю основних фондів. Я не знаю підприємств, які зараз би мали вільні кошти. Тому зараз потрібно пережити цей період. Якщо ми глянемо на наш агровиробничий комплекс, то чи виконує він свою функцію і до війни, і під час неї?

Перше завдання агропромислового сектору - забезпечення продовольчої безпеки. Галузь вже продемонструвала свою неймовірну стійкість за виключенням першого/другого тижня війни, коли бракувало пакувальних матеріалів. АПК впорався «на відмінно», навіть враховуючи той момент, що ми тимчасово втратили контроль над такими важливими регіонами овочівництва, як південь. Проте у нас не було браку продукції.

Друге - це робочі місця, їх достатньо, зараз навіть бракує працівників. І звичайно, за рахунок цього є великі надходження до бюджету.

Аграрна сфера показала себе як одна з найстійкіших. Однак, коли ми запроваджуємо кардинальні зміни, ми повинні прогнозувати розвиток подій і мати розуміння, як зміни вплинуть на галузь.

Чи вистачить землі для всіх бажаючих оформити ділянку (законодавством передбачено до 2 га на безоплатній основі) аби займатись агровиробництвом?

Ми зараз говоримо про землю, яка вже розпайована. Кожен, хто має бажання вести господарства на 2-х гектарах, точно не обмежений у діях питанням власності. Будь-хто може взяти в оренду землю в свого сусіда чи ближчу до їхнього населеного пункту. Роздача по 2 гектара - це точно не те, що покращить сільськогосподарське виробництво.

Якою є оптимальна ціна за гектар землі в Україні станом на сьогодні?

Земля коштує рівно стільки, за скільки її готові продати і за скільки готові купити – ні більше ні менше. Реального ринку землі в Україні немає і не може бути в таких умовах.

Головне: ми зняли мораторій, в нас є можливість придбати 100 га, ми побачили, що це не призвело до негативних наслідків.

Але і до позитивних також. Усі сподівання, що земля стане предметом застави, підніме дохід сільського населення, буде висока оренда та ціна продажі – поки не спрацювало.

На це є об’єктивні причини і в першу чергу – війна. А ринкова ціна стає все ближчою до Європейського союзу, нам потрібно дивитись як працює ринок землі в них.

Через 50 років обробляти землю будуть холдинги чи фермери?

Мені здається, що зараз на ментальному рівні ми (українці) нарешті зрозуміли, що ми і є Європа.

У чому різниця між Європою і тою ж Північною Америкою?

В Європі землю обробляє корінне населення, а ми і є те корінне населення. В європейських країнах дуже дбають, щоб корінне населення займалось обробітком своїх земель. Вони вкладають так багато коштів не тому, що продукти для них задорогі, а тому що вони хочуть зберегти традиції, селян, свою землю. Це дуже важливе питання, і я переконаний, що ми підемо тим же шляхом.

Усвідомлення прийде і українська селянська жилка спрацює, люди повернуться на землю.

Україна тільки набирає свою потужність, як аграрна країна. У нас холдинги можуть бути, але швидше як виключення, а не правило.