На главную страницу  На главную страницу     Поиск по сайту  Поиск по сайту     Написать письмо  Написать письмо     Карта сайта  Карта сайта
Агро Перспектива
Мы есть на: 
   
 


Главная > Публикации > Актуальная статья

ОСНОВА ВРОЖАЮ 2023

Сорт як основний фактор стабільного виробництва

Аграрії сіють озиму пшеницю. Плани скромніші, ніж зазвичай, адже війна сплутала всі карти. За оцінками, під пшеницю фермери планують відвести 3,8 мільйонів гектарів проти 6,5 млн га під урожай 2022 року.
Наразі багато виробників скептично налаштовані: війна незрозуміло скільки триватиме, паливо дороге, добрива кусаються, ціни на пшеницю в портах чи на кордоні не додають оптимізму, бо більшу частину заробітку «їсть» логістика.
Про пшеницю та основи врожаю 2023 року говоримо з директором Селекційно-генетичного інституту-Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Вячеславом Соколовим та керівником відділу селекції та насінництва пшениці Миколою Литвиненком.

Вячеславе Михайловичу, питання з питань: бути чи не бути. Сіяти чи не сіяти? Почалася посівна, в планах менше 4 мільйонів гектарів. Частина території країни окупована, ще в ряді районів тривають активні бойові дії. За вашими оцінками, господарства будуть сіяти чи не будуть сіяти озимину? Якщо подивитися на проблему з точки зору реалізації посівного матеріалу.

Соколов: Наша думка така: не дивлячись на ракети, на російські війська, на вогонь на полях, основа урожаю зерна в Україні - це озима пшениця. Саме ця культура забезпечує фундамент для подальшого виробництва хліба. Зазвичай в останні роки це хороші результати - більше 20 мільйонів тонн. Плюс ячмінь завжди додаткові плюс 5–7 мільйонів тонн.

У нас на півдні строки сівби, десь починаються з 20–25 вересня.

Вже кілька років аграрії попри негаразди, що спіткали країну, мають ще одну проблему - недостатня кількість вологи.

Другий момент. Не скрізь і не завжди зібрані всі попередники. Фермери кинулися сіяти ріпак чи інші культури, які дають швидкі гроші від реалізації. Більшість виробників, виходячи з тої інформації, що ми маємо, збираються сіяти. Єдине, що не всі визначилися з насінням, тобто з посівним матеріалом.

Ми закликаємо особливо ретельно вибирати насіння, надаючи перевагу, беззаперечно, вітчизняному продукту. Це патріотично, з одного боку, як там кажуть: свій до свого по своє.

З іншої сторони, українські сорти - більш адаптовані, більш придатні до місцевого клімату. Якщо говорити про насіння, до якого має відношення безпосередньо наша наукова установа, то ми гарантуємо стабільний результат за будь-яких умов. Адже про недостатню кількість вологи ми знаємо і наші вчені працюють над вирішенням саме цієї проблеми.



Наші дослідні господарства мають більше 4000 тонн насіння. Всі сорти знайомі українським аграріям, адже за ними стоїть 110 років історії наукового закладу в місті Одеса.

Вся наша лінійка демонструє гарну врожайність: Оптима Одеська - 7 тонн з гектара, Спадщина - 7 тонн/га, Покровська - 7,3 тонн/га.
Мудрість Одеська має врожайність 7,4 тонн/га. Перелік сортів великий.
Один із топових - пшениця Катруся Одеська. Саме цей сорт серед інших сортів різних наукових установ дає з гектара на тонну зерна більше, отож саме Катруся Одеська на щабель вище за інші сорти.

Така ж ситуація і по озимому ячменю. Маємо в роботі чотири сорти озимого ячменю. В структурі посівних площ озимий ячмінь обов’язково має бути, тому що він раніше збирається, ніж інші культури. Тим більше, що ячмінь користується попитом, як у локальних виробників (корм для худоби), так і експортери залюбки купують це зерно. Багато ячменю купує Африка.

Сорт Достойний - 6 тонн/га, Дев’ятий вал - 7,1 тонн/га, Валькірія - 7,9 тонн/га.

Працюємо з яровими культурами теж, однак ярові сіємо навесні. До цього часу треба всім дожити.

Наразі наші сорти представлені в більшості регіонів країни. Чимало на півдні, в центрі. І можу впевнено сказати, що всюди наше насіння дає хороші врожаї. Однак не будемо перевантажувати читачів інформацією. Топових сортів у "портфелі" Селекційно-генетичного інституту, який у 1999 році тримав статус Національного центру, від 15 до 25.

Саме наші дослідні господарства готують насіння по репродукціям. Чому наголошуємо на цьому? Якщо не використаємо наші можливості по супереліті та еліті, то виникнуть питання на майбутнє. Якщо не посіємо супереліту, то в 2023 не матимемо еліти, не посіємо еліту, не матимемо 1-ї репродукції.

Система насінництва порушена. Пропонуємо фермерам створювати осередки і разом сіяти, аби утримати і зберегти насіннєву галузь країни.

Раніше в кожному районі було дослідне господарство, яке займалося розмноженням насіння, а фермери приїздили туди і купували. Виробники купують зазвичай еліту і 1-шу репродукцію. Більше того, співпрацюючи з дослідними господарствами, аграрії завжди мають доступ до новинок.

Хочу звернути увагу, що врожайність сільськогосподарських рослин залежить не тільки від рівня агротехніки, а й від правильного підбору сортів і якості насіння, яке висівається.

Литвиненко: Після тривалого періоду інтенсивного розвитку виробництва зерна пшениці ми знаходимося зараз в іншій ситуації. Ми знаходимося в ситуації воєнного часу, коли в багатьох напрямах забезпечення виробництва спостерігається дефіцит. Із усіх затратних частин - енергоресурси, фінанси, добрива та все інше - на сьогодні сорт і насіння - це найбільш доступний фактор виробництва. Якщо сказати просто, то в перерахунку кожен новий сорт, який ми заносимо до Державного реєстру, а потім розвертаємо насінництво і розповсюджуємо у виробництві, забезпечує 3–5-7 центнерів з гектару додатково, без всіляких додаткових затрат. Більше того, маневруючи сортами та їх особливостями, з хорошим насінням можна досягати вражаючих результатів та отримувати додаткові центнери навіть в нинішніх умовах.

Хочу наголосити, що ми намагаємося використати всі можливості, аби наше насіння опинилося в руках наших виробників.

Ми пережили період активного завезення зарубіжних сортів, які не адаптовані до локальних умов, які вимагають достатньої кількості вологи, добрив. Як на мене, то сьогодні треба практично виключити завезення іноземних сортів, бо завтра це може бути просто катастрофа для вітчизняної галузі. Наші наукові установи, зокрема селекційно-генетичний інститут, дослідні господарства мають достатню кількість високоякісного насіння адаптованих, самих сучасних сортів. Більш того, ми наполягаємо на тому, щоб сконцентруватись на сортах, які забезпечують найбільш стабільні врожаї при всіх біологічних та біокритичних факторах: при низьких агрофонах, при низькому внесенні добрив, щоб при самих тяжких, найгірших умовах господарство могло гарантовано отримати урожай.

В нашій лінійці таких сортів набирається 17. Можливо, з певними особливостями, що пов’язані з регіоном. Однак досліди показують хороші результати не тільки в Степу, а в лісостеповій зоні, на Поліссі, навіть в західних областях.

В умовах дефіциту вологи, особливо в посушливих умовах, рівних наших сортам немає. Коли складаються хороші погодні умови і є можливість забезпечення агротехнологій на високому рівні, то маємо і по 7, і по 9, в окремих випадках 10 тонн з гектара.



Але якщо сутужно і дефіцит по всім позиціям, ще й фактор погоди не сприяє, то мінімальний рівень врожайності наші сорти завжди забезпечать - 3,5–4,5 тонн/га. Саме на це орієнтуємо наше виробництво.

Аналізуючи ті досягнення, які мали фермери та загалом країна останні роки, ні в якому разі не можна допускати питання «сіяти чи не сіяти». Озима пшениця - це найбільш гарантований врожай. Це хліб, ви розумієте, - це продовольча безпека. Не приведи Боже, у нас буде дефіцит хліба. Це катастрофа.

Ситуація так склалася, що цінова політика не сприяє і багато виробничників почало вагатися: сіяти чи не сіяти.

Відповідь одна - обов’язково посіяти. Приступити максимально до підготовки грунту, поки дозволяє погода. Якщо попередники, які ще не зібрані, або їх неможливо зібрати, то ці землі терміново обробити всіма можливими способами і намагатися максимально посіяти у оптимальні строки. Останні роки великі площі озимини засіваються по соняшнику, який збирається пізніше - це окрема розмова.

Моя порада аграріям: сіяти треба в оптимальні строки, аби отримати розкущення пшениці, а це 60% того, що врожай буде.

Розумію, що моральний, психологічний стан виробничників не дуже позитивний цієї осені. Пробуємо варіанти, хочемо використати всі можливості, аби наші ресурси з дослідних господарств дійшли до виробника, бо інакше поля будуть засіяні чим попало. Приїжджають фермери та кажуть: та щось там на залишку у мене є. А це вже 5-та репродукція сорту.

Цього не можна допустити. Хороша репродукція - це додаткова врожайність.

Можливо, фермери не мають грошей на якісне насіння?

Соколов: Ми аналізуємо ринок. Якщо взяти за 100% затрати на виробництво сільськогосподарської культури, а ми з вами говоримо про пшеницю озиму та ячмінь озимий, то в структурі витрат насіння займає 11–15% в залежності від ціни та сорту. Добрива та солярка - найбільші затрати, а якщо ще й посіяти поганим насінням, то це просто витрачені дарма час та гроші.

Ми добре розуміємо: всі зв’язки порушені, добрив немає, палива немає, ще чогось немає. У людей опускаються руки, адже ніхто не може сказати, скільки нинішня ситуація буде продовжуватися. Увага виробників має зосередитися на тому насінні, що є в державі, в наших дослідних господарствах. Вважаємо, що наш фронт - насіннєве поле, наша задача - зберегти насінництво, утримати галузь.

Оті обіцянки що із-за кордону завезуть… Наведу на користь українського такий приклад. На півдні третій рік посуха. Тільки українські сорти за умови, що господарство виконує мінімум агротехніки, дають стабільний врожай 4–5 тонн з гектара. Решта сидять на 2 тоннах, бо сіють чим попало.

Оце слухав недавно про балкер, який везе пшеницю в Африку. Україна займає гідне місце в світовій торгівлі. Якщо не посіємо, то втратимо свою нішу, своє місце і нічого не будемо мати, не буде чого продавати. Ми тоді не відвоюємо назад втрачені позиції. Європа сіє. Або «орки» займуть наші ринки. Святе місце пустим не буває. Треба працювати, доводити. Навіть у самі скрутні часи селяни брали торбинку насіння і сіяли. Навіть при недостатньому забезпеченні матеріально-технічними ресурсами сіяли і тоді точно урожай буде.

Якщо подивитися на будь-яку європейську країну, то хліб для них - це доповнення до м’яса, овочів. В Україні, на жаль, інакше. Ми всі бачимо черги за хлібом: біля волонтерських палаток, біля магазинів. Слово «хліб» має особливе смислове навантаження для наших людей.

Водночас чесно констатую: ми боремося за те, щоб наш труд не пропав задарма. Якщо не закуплять насіння у нас, то і ми зупинимося. Ми ж не можемо працювати аби створювати видимість роботи. Відверто зізнаюся: ми не будемо сіяти «на сарай», аби потім висипати насіння та згодувати його худобі. Такий сценарій нас не влаштовує.

Насіння стоїть на останньому місці в ланцюжку товарно-матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва хліба. Більше коштують добрива та солярка, але якраз на насіння треба звертати увагу, аби гроші на солярку та добрива «не пустити за вітром». І звертатися в першу чергу до здобутків вітчизняної науки.

Візьмемо кілька моментів з історії. Після голоду тридцятих років саме сорти селекційно-генетичного інституту дали можливість вирішити проблему. Після другої світової війни сорт «Одеська 16» займав 7 млн га, бо був найбільш витривалим і люди отримували врожай. І мали хліб і до хліба.

Якщо згадати десятки років існування інституту, то з 1930 року робота селекції була сконцентрована на створенні генетичного різноманіття вихідного матеріалу.
У 1936–1938 роках були завершені роботи зі створення сортів винятково Степового екологічного типу «Одеська 3», «Одеська 12». Ці сорти разом із «Одеська 16» (виведена методом індивідуального добору із «Одеської 12») вирізняються високою посухостійкістю, морозозимостійкістю, відмінними хлібопекарськими якостями.
Вони виявилися більш урожайними за інорайоновані сорти - Українка і Гостіанум 237 - на 3–5 центнерів з гектару. Впродовж двох десятиліть - до 1964 року - вони вирішували долю врожаю пшениці у степових регіонах, адже були районовані в 23 областях і краях степової і лісостепової зон. Щороку їх висівали на 4–8 млн га. Сорт «Одеська 16» - шедевр високої морозостійкості. За цим показником сорт досі залишається неперевершеним як у вітчизняній та і в закордонній селекції.

Нині Україна в схожій ситуації. Всі ми вже розуміємо, нам буде важко, буде дефіцит.

Захід готовий допомогти? Чудово. Спочатку викупіть українське насіння і роздайте фермерам.

Якщо привезуть іноземне насіння, то Хмельниччина, де добре зволоження, отримає врожай. А ось Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, Дніпро, частково Кіровоградщина, де постійно посухи, мають бути зорієнтовані на вітчизняні сорти та на їх розповсюдження.

Можливо, трохи старомодно прозвучить, а ви пропонували розробити програми підтримки, виходили з ініціативою на Мінагро, на Кабмін. Чи проговорювали питання, аби держава підставила плече, зважаючи в тому числі на локацію інституту?

Ми зверталися до Міністерства аграрної політики, до губернатора Одеської ОВА, мали розмову з заступником губернатора, який координує АПК. Відповідь одна: коштів на підтримку насінництва немає. Раніше було як: хто купив еліту, то частину держава компенсувала. Зараз всі кошти на забезпечення війни. Але це одна сторона медалі. Війна війною, а їсти людина, в тому числі солдат ЗСУ, має щодня. Це інший бік медалі.

На мій погляд, головне - змінити свідомість людей. Дуже сподіваємося, що міністерство змінить позицію і знайде можливість підтримати вітчизняну галузь насінництва. Якщо не посіємо, то нічого не будемо мати в 2023.

Литвиненко: Наш Інститут давно вже зосередився на створенні сортів універсального типу. Це дало можливість підвищити врожайність на 7,4–28,4 ц/га у порівнянні з напівкарликовими сортами четвертої сортозміни. Вивчення цих сортів у державному сортовипробуванні та на виробництві переконливо свідчить, що це якісно нові сорти короткостеблового типу (92–107 см) високостійкі до вилягання. За високого генетичного потенціалу врожайності (8–12 тонн/га) вони завдяки комплексу ознак і властивостей стійкості до біотичних і абіотичних факторів (морозо-зимостійкість, посухо-жаростійкість, стійкість до основних хвороб) здатні забезпечувати високий нижній поріг врожайності і за екстремальних умов. Ці основні особливості в поєднанні з високими показниками якості зерна сильних і екстрасильних пшениць забезпечили швидке впровадження сортів універсального типу виробництва у період з 1991 по 2015 роки. 24 роки вони вирощувалися в Україні щорічно на площі від 600 тисяч гектарів до 3,8 млн га.

За ці роки сорти універсального типу також були занесені до реєстрів Молдови - 7, Угорщини - 1, Туреччини - 5.

Понад 15 років - з 1990 по 2006 - на великих площах (1,2–3,2 млн га) щорічно вирощувався перший сорт універсального типу Альбатрос Одеський, який за комплексом господарсько- та біологічно цінних ознак є «шедевром» вітчизняної колекції. За його участі гібридизації створено 38 комерційних сортів тільки в наукових установах України.

Які регіони зазвичай найбільше купували насіння ваших дослідних станцій?

В першу чергу рідна Одеська область висівала 70–80% площ нашими сортами. Миколаївська, Донецька, Луганська, Херсонська області беруть наше насіння.
Молдова, яка поруч, із задоволенням купує насіння нашої установи. Хоча їм турки регулярно пропонують свій продукт, але орієнтир - так звані одеські сорти - сорти пшениці селекційно-генетичного інституту.

Скільки коштує насіння озимої пшениці?

Соколов: Почну з того, що з тонни насіння - це 5 гектарів гарантовано.
1 тонна еліти коштує 10–11 тисяч грн. Якщо для порівняння звернути уваги на закордонне насіння, то це 300–400 доларів. І що важливо: якщо завозити іноземне, то рано чи пізно за нього доведеться заплатити.

Литвиненко: Багато хто пропонує насіння на ринку. Коли починаєш аналізувати ситуацію, то абсолютно ясно, що велика частка - це ділки, перекупщики, або фальсифікат.

Ми завжди попереджаємо виробників і рекомендуємо купувати лише офіційно. Зокрема, в наукових установах, дослідних господарствах.

Багато компаній рекламують продукт, причому роблять це нечесно. В наших посушливих умовах норма висіву 4 мільйони насінин на гектар. Треба зважати на втрати схожості. Коли чуєте, що говорять достатньо 2–2,5 млн зерен на гектар, то це просто обман, це треба розуміти і не потрапити на гачок. Народною мовою «втюрити» непридатне насіння.

Вихваляють іноземний сорт, що дає 100 центнерів. Це ще один обман. Агротехнологія - це технологія, тут ніхто не сперечається. Однак всі ми розуміємо, що витримати технології на високому рівні зараз буде неймовірно важко. Отут сорт виступає одним із основних стабілізуючих факторів виробництва. Посієш сорт - урожай буде. Можливо нижній поріг урожайності - 30 центнерів, але він буде гарантовано. А якщо посієш в умовах війни і тотального дефіциту МТР ніжний неадаптований сорт, причому невідомого походження, то можеш взагалі нічого не отримати.



Ми багато разів спостерігали, коли господарства сіяли французький чи канадський сорт. В наших умовах зерно виколоситися не може, бо вологи не вистачає. Це важливий момент, який обов’язково треба враховувати.

До речі, питання наявності вологи стає критичним для українських виробників. Ви слідкує за ситуацією, маєте рекомендації?

Соколов: Багаторічні досліди нашого відомого інституту зернового господарства показали, що на врожайність озимих культур впливають осінні, зимові та зимово-весняні опади. Хочемо чи не хочемо, але саме кількість опадів у зазначені періоди вельми важлива для озимини.

Для ярини - для вибагливої кукурудзи та соняшнику - грають роль опади ранньовесняні та літні.

Тому зараз у нас збирають соняшник - тонну, - бо не було опадів.

Тонна соняшнику, або гарантовано три тонни пшениці з одного гектару, які можна легко отримати. Запас вологи точно впливає.

Розподіляючи увагу між культурами, маємо надію, що опади взимку та навесні забезпечать врожай пшениці. Вже в червні фактично урожай озимої пшениці сформований, а кукурудза та соняшник - пізні культури - вони дозрівають серпень-вересень. Те, що зараз маємо.

В самих посушливих зонах світу, в тих же Сполучених Штатах є пояс кукурудзяний, де 700–800 міліметрів опадів. Там, де опадів менше, фермери в США сіють пшеницю. 4–5-6 тонн отримують врожай. Бо опадів достатньо зимою та ранньою весною, щоб пшениця виколосилася, дозріла.

Литвиненко: Додам такий момент, що пов’язаний з нашою селекційною роботою. Так, ми всі спостерігаємо зміни клімату. Що я хочу вам сказати. Років 15–20 тому припинення осінньої вегетації озимої пшениці спостерігалося в листопаді місяці, приблизно 15–19 числа. Останні роки припинення вегетації спостерігається в середині та кінці грудня, тобто теплий період осені продовжився. Температури, які складаються, сприяють розвитку рослин. Ми не рекомендуємо сіяти в сухий грунт, бо тривале зберігання насіння в сухому грунті - не найкращий варіант: насіння поступово втрачає свої якості (схожість, енергію). Рекомендуємо сіяти озимину пізніше - з 10–15 жовтня.

А буває і так, що посушливий період, як позаминулого року, затягується до листопада. Опади почалися в кінці листопада 2020.

Ми багато років працювали над цією проблемою і створили сорти, які краще переносять пізні строки посіву, навіть при цих строках здатні більш інтенсивно розвиватися, здатні кущитися при пізніх строках посіву, навіть в зимовий період, коли відновлюється вегетація. І особливо, що хотів підкреслити, здатні до весняного кущення. Сорти, які здатні, для весняного кущення, - це один з елементів продуктивності.

Пшениця розпустилася, дала 400–500 продуктивних стебел, і ось уже маємо 45–50 центнерів з гектара.

Соколов: Одна з найбільш посухостійких країн - Туреччина. Повторю, що маємо 4 зареєстровані сорти.

Одеські сорти зарекомендували себе якнайкраще. І по сухостійкості, і по якості.

Замість післямови. Прохання до всіх учасників аграрної спільноти: від фермера до міністра, від трейдера до ФАО.
Зверніть увагу на одеські порти (закреслено) СОРТИ!
Вони того варті, бо свої, рідні, українські!
Торбинку в руки - і сіяти озимину. Бо нам ще весь світ годувати!

23.09.2022 Обсудить статью









НовостиНовости-ЭКОНОМИКА - Новости-АГРОБИЗНЕС - Новости-ПОТРЕБРЫНОК - Новости-КОМПАНИИ - Новости-ЗА РУБЕЖОМ - Новости-ДОСУГ
ПубликацииИтоги недели - Актуальная статья - Законодательство - Пресс-релизы - Анонсы - Досье - Семена - Бизнес-справка - Инфографика
ПодпискаАграрная неделя - Агрообзоры - Продукты
РекламаРеклама в журнале - Реклама на сайте
ПроектыСПЕЦПРОЕКТ МРИЯ - КЛУБ KUHN - ФОРУМ "AGRO-2013" - МОЛОЧНЫЙ МИР-2008 - УДОБРЕНИЯ-2010 - КОНКУРС. АГРОБАНК
СтатистикаПолевые работы - Запасы продовольствия
Для клиентовАгро Перспектива - Аграрная Неделя - «Агро Новости» Daily - «Зерно & Цены» - Агро+ «Зерно» - Агро+ «Зерно» (Monthly) - Агро+ «Масличные» - «Масличные & Цены» - Масличные (Monthly) - АГРО+ Молоко (Weekly) - «Молоко & Цены»  (Daily) - Агро+ «Сахар» - АГРО+ Молоко (Monthly) - «Сахар & Цены» - АГРО + Сахар (Monthly) - Агро+ «Мясо» - АГРО + Удобрения - Прайс Агро - Цены и торговля
АГРО ТВПЕРСПЕКТИВА - КРАЩИЙ ГОСПОДАР - СІЛЬСЬКИЙ ЧАС - АГРОКОНТРОЛЬ - МИНСЕЛЬХОЗ РОССИИ - ДРУГОЕ
О НАСО нас - Контакты - Наши вакансии - Новости сайта - Сервис сайта
2002 -2024 © ООО «Аграрика»
Все права защищены. Копирование и использование материалов разрешается
только с указанием гиперccылки на сайт www.agroperspectiva.com,
как на источник информации.