З полиць магазинів зникла сіль. Звичайна, кам’яна, у знайомих всім упаковках з білими літерами на синьому чи червониму фоні - СІЛЬ. Можна знайти польську, але її змітають за лічені години.
А де сіль?
Розумію, що сіль - не пшениця чи кукурудза, яким всі шукають вікно-двері-коридори на зовнішні ринки, але тим не менше, чому зникла сіль?
Знаю, що війна, що ворожі ракети накривають Соледар, де знаходяться основні потужності з виробництва солі. Але ж влада переконує, що базових продуктів харчування заготовили на три роки вперед. Чому ж тоді на полицях пусто? Попереду - літо, сезон заготовок. Попит на сіль буде як ніколи, бо пересічний українець чітко знає: розраховувати можна виключно на себе. Поговоримо…
Спочатку невелика преамбула. Десь в середині березня, коли в хаті закінчилися сіль, ходила по крамницям шукала. Рідної - з Донеччини - катма. Днів через кілька продукт з’явився. Купила пачку та й забула. На вулиці травень - нова хвиля солоного дефіциту…
На поверхні лежать три чинники: війна, ажіотажний попит на базові продукти, проблеми з логістикою.
Наразі на Донеччині по всій лінії фронту лунають постійні обстріли. Авіаударами ворог обстрілює Бахмут, Костянтинівку, Соледар, де знаходиться державне підприємство «Артемсіль», потужності якого розраховані на 7 млн. тонн продукції на рік. До речі, торік підприємство видобуло, переробило та відвантажило споживачам 1,9 мільйони тонн солі, що на 60% перевищує аналогічний показник 2020 року. Тобто питання наявності продукту не повинно виникати.
Ще в перші дні квітня 2022 «Артемсіль» (за інформацією підприємства) відвантажувало товар, видобуток та переробку вели три рудника, працювали усі допоміжні дільниці. Солефабрики переробляли соляний мінерал, згідно заявок, що надходили на підприємство, та відвантажували продукцію споживачам. Згодом підприємство довелося зупинити, бо нереально вивозити залізницею з Соледара, адже станцію постійно обстрілюють.
Наразі підприємство не працює. Обстріли постійно.
Десь на складах запаси є. Однак через війну питання логістики «вистрілює» то тут, то там. І доводиться споживачам один одного перепитувати: «ти сіль в магазині бачив?»
Є категорія завбачливих, хто про сіль не думає. Ще в березні окремі люди брали по 40–50 кг. (Про всяк випадок. Тим більше, що попереду літо і сезон заготівлі, адже для засолки огірків чи томатів зазвичай використовують саме кам’яну сіль).
Дуже хочеться вірити, що питання відсутності звичайної солі тимчасове і буде оперативного вирішене.
До речі, є в продажу подекуди гімалайська, але ціни на неї кусаються: 25 гривень за 250 грам. Проти вітчизняної по 9–10 гривень за пачку обсягом 1,5 кг.
Окреме «дякую» західним сусідам: на полицях то тут, то там вже є сіль із Польщі. Єдиний момент - трохи дорожча, ніж вітчизняна. Другий момент - поки пропозиція недостатня, бо на хвилі шаленого попиту навіть дорожчий імпорт «розчиняється» за години.
Без солі не залишимося, однак є величезне прохання до влади. Розумію, що всім напрочуд складно, бо живемо у вимірі війни, однак було би чудово, якби уряд не тільки шукав шляхи для вивозу українського зерна, а паралельно контролював баланси продовольчих ринків та переймався потребами пересічних громадян. Тим більше, що особисто прем’єр, і чиновники з Мінагрополітики кілька разів наголошували на тому, що на внутрішньому продовольчому ринку все спокійно. Резерви створили на кілька років наперед.
Знаєте, що найбільше вражає в історії з сіллю. Ми вкотре наступаємо на одні й ті ж самі граблі. У 2015 ми вже переживали щось подібне. Тоді ширилися чутки, що «Артемсіль» розбомбили. Ажіотаж, солі не було в магазинах.
Питання вирішили тоді, вирішимо і нині, але Україна вже який рік підряд воює, а думати хоча би на сезон вперед так і не навчилися. Можемо довести ситуацію до абсурду, а потім неймовірними зусиллями вирівнювати попит-пропозицію. Далеко ходити не будемо - ринок палива. Але це вже зовсім інша історія.
Довідка
Державне солевидобувне підприємство «АРТЕМСІЛЬ» за підсумками 2021 року видобуло, переробило та відвантажило споживачам 1,9 мільйони тонн солі, що на 60% перевищує аналогічний показник 2020 року.
Досягти підвищення показників ефективності підприємства вдалося завдяки зусиллям трудового колективу та комплексній програм оздоровлення виробництва, яка була розроблена та впроваджена наприкінці 2020 року. Як результат, за минулий рік збільшився обсяг видобутку солі, зросли об’єми продажу продукції, підвищився рівень прибутковості підприємства, було розпочато новий напрям діяльності в туристичній сфері, збільшились заробітні плати працівників.
Щодо асортименту продукції, яку було відвантажено торік, то виробництво фасованої солі склало 171,9 тис. тонн. Солі меленої, відвантаженої навалом без добавок - 545,8 тис. тонн (133,2% - до такого ж рівня 2020 року). Солі меленої, відвантаженої навалом з протизлежувальною добавкою - 936,8 тис. тонн (125,2% - до рівня 2020 року). Солі, затареної в МКР, вироблено 53,7 тис. тонн, що складає 105,4% до аналогічного показника 2020 року. Випуск йодованої солі - 45,3 тис. тонн.
За 12 місяців 2021 року на експорт було реалізовано 744,2 тис. тонн солі, що складає 39,5% - від загального обсягу відвантаженої продукції. Для порівняння за 2020 рік обсяги експорту склали 336,6 тис. тонн солі (28,3%). Постійними споживачами ДП «АРТЕМСІЛЬ» залишаються Угорщина, Польща, Словаччина, Румунія, Молдова та інші країни.
Нагадаємо, що 18 січня 2022 року відбулися зміни у керівному складі ДП «АРТЕМСІЛЬ». В.о. директора було призначено Віктора Юріна, який на цій посаді змінив Вікторію Луценко. Новопризначений керівник раніше працював на підприємстві заступником директора з фінансово-комерційної діяльності.
ДП «АРТЕМСІЛЬ» - одне з найбільших підприємств з видобутку і реалізації харчової солі (NaCl) на території Центральної та Східної Європи. Виробничі потужності ДП «АРТЕМСІЛЬ» знаходяться в м. Соледар (Донецька область). Підприємство експортує продукцію в 15 країн світу.
Довідка
Виробництво солі в світі становить близько 270 млн. тонн на рік. Десять найбільших країн-виробників постачають понад 3/4 світової пропозиції. Через високу частку транспортних витрат у виробничих витратах, ринки регіонально обмежені навколо виробничих майданчиків.
Попит на ринку солі формують три основних галузі.
1) Хімічна галузь. Кухонна сіль є найважливішою сировиною хімічної промисловості; з її допомогою отримують соду, хлор, гідроксид натрію, металевий натрій, соляну кислоту і багато іншого. Застосовується сіль також в виробництві фарб, миловарінні і в багатьох інших сферах. Найбільша частина всієї видобутої солі в світі використовується для виробництва хлоро-лужних хімікатів (каустична сіль, карбонат натрію та ін.). Цей тип хімікатів застосовують для подальшого випуску паперу, скла та ін.
2) Заходи з боротьби зі снігом та льодом - на дорогах, повітряних суднах. Даний ринок сильно залежить від погодних умов, які впливають на обсяги споживання.
3) Харчова та харчопереробна промисловості - це третій ринок, який забезпечує вагому частину попиту на ринку солі.
Кухонна сіль - найважливіший харчовий продукт, без якого неможлива нормальна життєдіяльність людей і тварин.
Сіль на європейському ринку представлена у двох формах: кам’яна сіль та виварна сіль (evaporated salt).
Хімічна промисловість Західної Європи відмовилася від використання кам’яної солі. Виварна сіль також використовується в харчовій промисловості (в тому числі: випічка, обробка овочів та фруктів, м’ясна промисловість), фармацевтичній промисловості. Аналогічний процес відбувся у продовольчих та домашніх господарствах. Кам’яна сіль в даний час використовується в основному для обробки доріг в зимовий час.
Видобуток солі в країнах Західної Європи ведеться в основному державами Центральної та Південної Європи. У числі провідних країн-виробників - Німеччина, Франція, Великобританія, Польща, Іспанія, Італія, Нідерланди, Румунія. Скандинавські держави - Норвегія, Швеція, Фінляндія практично не мають потужностей і задовольняють свої потреби в цьому товарі в основному за рахунок імпорту з країн ЄС.
Структура виробництва суттєво різниться. Так, у Німеччині понад 50% загального обсягу виробництва солі припадає на кам’яну, тоді як в Польщі на її частку припадає лише 19% виробництва. В Італії на сіль з розчинів і кам’яну сіль припадає понад 83% виробництва. У Португалії та Іспанії більше 60% виробленої солі - кам’яна. У Великобританії на частку кам’яної солі припадає 27% загального виробництва, а на частку солі в розчинах - 19%.
Україна займає по випуску солі 19-е місце, поступаючись в тому числі таких країн як Нідерланди, Чилі, Румунія, Україна, Болгарія.
Великі запаси солі і можливості по її видобутку є в Україні. Вони зосереджені в чотирьох соленосних басейнах: Донецькому, Дніпровсько-Донецькому, Закарпатському та Прикарпатському. Найбільше розробляється родовище нашої країни - Артемівське, з якого отримують кам’яну сіль підземним способом видобутку. Крім кам’яної солі, в Україні виробляється виварювальна сіль з сольових розчинів Дрогобицького, Слов’янського та Новокарфагенского родовищ, плюс сіль з соленої води озера Сиваш.
На внутрішньому ринку найбільший український виробник залишає 35% від всього обсягу випущеної продукції (з яких 15% - це харчова сіль і 20% - технічна). Решта продукції відправляється на експорт.
Запаси солі в Україні по категоріях А+В+C1 станом на початок ХХІ ст. становлять 16,7 млрд тонн. Родовища кам’яної солі зосереджені на Донбасі, у Дніпровсько-Донецькій западині, на Передкарпатті, Закарпатті та в озерах і лиманах Чорного і Азовського морів. Державним балансом запасів враховано 14 родовищ кухонної солі, в тому числі: 8 - кам’яної, 2 - солі-ропи, 3 - соляних розсолів, 1 - кам’яної зі шламу.
Потужності ДП «Артемсіль» розташовані у Бахмутському районі Донецької області, поблизу лінії розмежування території підконтрольної та непідконтрольної Україні.
