Осінь 2021 порадувала Україну новими олійними рекордами. Після непередбачуваного 2020/2021 учасники ринку розраховували на комфортний сезон, однак паралельно з високими показниками врожаю соняшнику на голови власників та директорів олійно-екстракційних заводів, наче рясний дощ, падають нові і нові складнощі.
Фермери
Одна з головних проблем поточного сезону: аграрії притримують соняшник в надії на ще вищі - захмарні - ціни.
Станом на 24 листопада ціни на соняшник на умовах поставки EXW становлять 19300–20300 грн/тонна. Протягом листопада соняшник додав у ціні 1500 гривень на тонні.
Фермери почали стримувати продажі насіння соняшнику ще минулого сезону, а ось тепер взагалі це питання набуло нечуваного національного розмаху.
В асоціації «Укроліяпром» кажуть, що у вересні-жовтні 2021/22 МР спостерігається, у порівнянні з відповідним періодом 2020/21 МР, зниження виробництва олії соняшникової на 13,5%. Пояснюють скорочення виробництва просто: стримуванням продаж соняшнику сільськогосподарськими виробниками в очікуванні зростання цін на цю культуру. Як доказ на підтвердження своєї гіпотези спеціалісти «Укроліяпром» наводять дані Держстату про значне зростання запасів у виробників та зменшення експорту олії соняшникової в вересні-жовтні на 14,2%.
Виходячи з даних Держстату щодо запасів основних видів насіння олійних культур, станом на 1 листопада у порівнянні з відповідним періодом 2020 року слід відзначити наступне. Запаси насіння соняшнику зросли в цілому по Україні на 1518,5 тис. тонн (на підприємствах , що вирощують - на 1238 тис. тонн, на підприємствах, що переробляють та зберігають запаси зменшились на 20,0 тис. тонн).
Запаси насіння ріпаку зменшились на 200,7 тис. тонн ( на підприємствах , що вирощують - зменшились на 179,3 тис. тонн, на підприємствах, що переробляють та зберігають - зросли на 1,1 тис. тонн). Експортовано у липні-жовтні 2021/22 МР майже 80% даної сировини, перероблено - 13,3%. Запаси соєвих бобів в цілому зросли на 369,8 тис. тонн (на підприємствах , що вирощують - на 231,1 тис. тонн, на підприємствах, що переробляють та зберігають - на 138,7 тис. тонн) перероблено - 13,3%.
За попередньою оцінкою асоціації «Укроліяпром», у 2021/22 МР виробництво основних видів насіння олійних культур досягне 22,3 млн. тонн проти 18,46 млн. тонн у 2020/21 МР. Зокрема, виробництво насіння соняшнику прогнозується на рівні 16,0 млн. тонн, насіння ріпаку - 3 млн. тонн, соєві боби - 3,3 млн. тонн.
Китай
Генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук зазначає, що ще одне складне питання, але пріоритетне - поставки продукції до Китаю. З метою збереження ринку КНР для поставок української олії виконавча дирекція асоціації у третьому кварталі поточного року особливу увагу приділяла і продовжує приділяти наполегливій роботі з Держпродспоживслужбою з питання реєстрації українських виробників-експортерів олії до КНР в Головному митному управлінні КНР.
Асоціація „Укроліяпром" безпосередньо звернулася до Посольства України в КНР. Завдяки особистому втручанню та оперативним діям Тимчасового повіреного у справах України в КНР була отримана необхідна інформація та передана до Держпродспоживслужби України. Це дало змогу розпочати своєчасно роботу щодо здійснення реєстрації виробників-експортерів олії до КНР.
За даними Держпродспоживслужби, Держпродспоживслужба спільно із Асоціацією «Укроліяпром» узагальнили інформацію про українських виробників рослинної олії, які експортують її до Китаю, та подали її на розгляд китайській стороні. Це пов’язано зі змінами, які відбулися у національному законодавстві КНР. У жовтні цього року Генеральна митна адміністрація Китайської Народної Республіки (GACC) поінформувала про необхідність реєстрації іноземних виробників харчових продуктів, зокрема рослинної олії. Це регламентується «Положенням про порядок реєстрації іноземних виробників імпортних харчових продуктів» (Декрет GACC №248). За повідомленням GACC, процедура реєстрації та формування списку експортерів рослинної олії буде завершена до кінця 2021 року.
Цифри та прогнози
Вітчизняні вчені переконані, що український аграрний сектор із потенціалом виробництва, що значно перевищує потреби внутрішнього ринку, може стати рушійною силою розвитку національної економіки, але це неможливо без переходу до міжнародних стандартів якості та лібералізації митних режимів для України. Нині Україна експортує значну частину продукції через транснаціональні корпорації переважно без довгострокових договорів,
а отже говорити про стабільність в сфері АПК, яке гарантувало б постійність валютних надходжень, зарано.
Нагадаємо, Україна має три основні олійні культури - соняшник, соя і ріпак. Соняшник - перша за значенням олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50–52% олії, а селекційних - до 60%. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі. Соя - є цінною білково-олійною культурою, яка має широкий спектр використання у кормовиробництві, харчовій промисловості, її також застосовують для технічних цілей та в медицині. Ріпак - однорічна
олійна рослина родини капустяних. Розрізняють дві форми: ріпак ярий і ріпак озимий, який має основне значення. В умовах сьогодення ріпак є другою за важливістю олійною культурою у світі, не в останню чергу через те, що використовується для виробництва біодизеля.
Значний потенціал збільшення виробництва олійних культур зосереджено в підвищенні їх середньої врожайності. Завдяки виведенню високопродуктивних сортів і гібридів вдалося досягти зростання врожайності та вмісту олії.
Основними регіонами вирощування соняшнику є Україна, Росія, ЄС, Аргентина та Китай. З них ‒ Аргентина та Китай не є європейськими виробниками, та останнім часом віддають перевагу збільшенню посівів сої та кукурудзи. Тобто, можна сміливо стверджувати, що провідна роль на ринку високоолеїнової олії належить саме європейським виробникам. За посівними площами під соняшником Україна займає 2 місце у світі (6,9 млн. га у 2021 році). На першому місці ‒ Росія (з показником 9,7 млн га).
Активний розвиток олійно-жирової промисловості вимагає відповідного рівня забезпеченості олійною сировиною. У зв’язку з високим попитом на насіння олійних культур та рівнем рентабельності цих культур відбувається поступове постійне розширення посівних площ. Так, у 2000 році посівні площі під олійні культури становили 3,26 млн. га, окремо соняшник - 2,94 млн. га, а у 2019 році площа під олійні культури сягнула 8,89 млн. га, відповідно соняшник - 5,95 млн. га. Тобто, загалом олійні культури за період 2000–2019 рр. збільшили посівну площу у 2,73 рази. При цьому посівні площі соняшнику зросли у 2,02 рази, а посівні площі сої та ріпаку збільшувались набагато інтенсивніше - у 9,37 разів.
Швидкі темпи росту споживання та потреби в рослинних жирах призвели до того, що протягом першого десятиліття 21 тисячоліття в аграрному секторі України відбувся різкий перерозподіл посівних площ на користь групи олійних культур, де домінує соняшник ‒ одна з найбільш прибуткових та високоліквідних культур.
Загальна тенденція у виробництві олійних незмінна ‒ з кожним роком відбувається приріст валового збору, окрім неврожайних 2001, 2004 та 2007 років. Так, за роки досліджень із 2000 по 2019 рр. значення валового збору зросли із 3,66 млн. тонн у 2000 році до 22,29 млн. тонн у 2019 році. Таким чином, відбувся значний приріст їх валового збору, а саме: у 6,1 рази. Зміна валового збору була можлива, перш за все, із приростом врожайності цих культур. Проаналізувавши врожайність олійних культур за досліджуваний період, маємо приріст врожайності із 11,9 ц/га у 2000 році (окремо соняшник - 12,2 ц/га) до 25,0 ц/га у 2019 році (25,6 ц/га - для соняшнику). Середня врожайність олійних культур (вітчизняні вчені досліджували період 2000–2019 роки) становила 16,02 ц/га, соняшника відповідно 15,8 ц/га. Тобто за рахунок збільшення врожайності олійних культур, як наслідок, маємо збільшення їх валового збору. Це відбулося завдяки зміні технології вирощування, вибору більш якісного насіннєвого матеріалу та підвищення культури землеробства. Однак, без використання більш обґрунтованого вибору сортів і гібридів, адаптованих до вирощування у несприятливих умовах вологозабезпечення, а можливо навіть використання поливу, неможливе подальше збільшення врожайності олійних культур.
На експорт олійні культури надходять у вже переробленому вигляді. Як відомо, соняшникову олію широко використовують як продукт харчування у натуральному вигляді. Її харчова цінність зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевої кислоти (55–60%), що має значну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину в організмі, а отже позитивно впливає на стан здоров’я. Соняшникова та соєва олії використовуються у кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Соєва та ріпакова олії використовується при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.
Аналіз динаміки валового збору олійних культур та експорту олій за останні роки в Україні свідчить про те, що, українські переробні заводи експортують у середньому 25,3% від вирощеного врожаю.
Якщо врахувати, що в середньому за період з 2000 по 2019 роки (включаючи вкрай неврожайні роки) валовий збір олійних культур по країні становив в середньому 10,5 млн. тонн, то стане зрозуміло, що як мінімум 2,837 млн. тонн олій щороку формують потенційну частку експорту. Показник експорту олії поступово зростав кожен рік, починаючи від 0,554 млн. тонн в 2000 році і закінчуючи 7,014 млн. тонн олії у 2019 році. Якщо порівняти дані за кожен рік та знайти частку експорту у валовому зборі, отримаємо прямо пропорційну залежність експорту олії до валового збору олійних культур. Отже збільшення відбувається не тільки по валового збору у цифровому значенні, відповідно незначне збільшення відбувається й у частці експорту у валовому зборі. Тож, ми бачимо зростання частки експорту олії із значення 15,1% у 2000 році до значення 31,5% у 2019 році. Середнє значення частки експорту складає 25,3%.
Розвиток вітчизняної олійної галузі характеризується певною нестабільністю виробництва за окремими роками (ріпак, соя), незначною кількістю застосування мінеральних добрив, виснаженням ґрунтів та поступовою втратою їх родючості. Для стабілізації ситуації необхідно впроваджувати заходи зі зміни існуючої стратегії розвитку галузі, орієнтацією на підвищення, насамперед, конкурентоспроможності продукції за рахунок інтенсифікації його виробництва.
Світове споживання олій, за рахунок збільшення населення світу та загострення продовольчої кризи, також збільшуватиметься.
Подробнее о рынках масличных - в АГРО+Масличные
По вопросам получения информации на регулярной основе обращайтесь: client@agroperspectiva.com или 0675964652 (Viber, Telegram).
СРЕДНИЕ ЦЕНЫ НА МАСЛИЧНЫЕ
Зміни, що відбуваються в економіці України, підвищують значимість АПК, а отже і частку валютних надходжень від експорту продукції сільськогосподарського виробництва і переробки та обумовлюють можливості подальшого зростання частки експорту.
Незважаючи на нестабільну ситуацію в країні, захоплення Кримського півострова, ООС та ризик розгортання масштабної війни з Росією, переробні підприємства продовжують активно підкорювати зарубіжні ринки. Найбільшим покупцем української олії є Індія, яка імпортує 33,1% української соняшникової олії та залишається незмінним лідером. Також для України країни ЄС є другим ТОП-імпортером соняшникової олії, займаючи близько 30% всього експорту. За останні п’ять років потреба ЄС в соняшниковій олії зросла з 1,4 млн тонн в 2015 до 2 млн тонн в 2019, більше 90% постачає Україна. В трійку лідерів потрапив також Китай із 17% від експорту соняшникової олії. Україна є лідером із виробництва та експорту соняшникової олії. Вона входить у п’ятірку товарів, які займають найбільшу частку в товарній структурі українського експорту, а загалом частка олій та насіння олійних культур за результатами 2019 року досягла 15%.
Зміна клімату зумовила шукати нові підходи до вирощування
сільськогосподарських культур. Пошук нових методів механізації та автоматизації технологічних процесів вирощування змушує обирати новітні підходи до ресурсозберігаючих технологій, а саме: забезпечення насіннєвим матеріалом стійким до тривалої нестачі вологи в ґрунті, використання вологозатримуючих технологій (технології захисту поверхні ґрунту від надмірного перегріву — система No-till). Перехід на новітні, науково обґрунтовані системи вирощування олійних культур надасть можливість Україні і надалі зберігати високий експортний потенціал та підвищувати валютні надходження від експорту олійних культур та продуктів їх переробки.
У зв’язку з високим попитом на насіння олійних культур та рівнем рентабельності цих культур відбувається поступове постійне розширення посівних площ. Експорт олії поступово зростає щороку, починаючи від 0,554 млн. тонн в 2000 році і закінчуючи 7,014 млн. тонн олії у 2019 році. Зараз українську олію купують Індія, країни ЄС та Китай. Інтерес до української олії мають країни Західної та Південної Азії.
Отож, чекаємо нових рекордів. А ще сподіваємося, що виробники соняшнику та МЕЗи порозуміються і зможуть заробляти,зміцнювати позиції України, а ще забезпечать стабільні ціни на олії на полицях магазинів. Хоча це зовсім інша історія.
Використано матеріали, автором яких є К. В. ВАСИЛЬКОВСЬКА, кандидат технічних наук, О. О. АНДРІЄНКО, кандидат сільськогосподарських наук, В. О. МАЛАХОВСЬКА, викладач
Центральноукраїнський національний технічний університет
Використано матеріали асоціації «Укроліяпром»
Використано матеріали тижневика «АГРО+Олійні»
