На главную страницу  На главную страницу     Поиск по сайту  Поиск по сайту     Написать письмо  Написать письмо     Карта сайта  Карта сайта
Агро Перспектива
Мы есть на: 
   

АГРО ФОТО

ДЕНЬ ПОЛЯ КОНТИНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГРУПП
 


Главная > Публикации > Актуальная статья

ЗРОШЕННЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ СТОРІЧЧЯ


Херсонщина. Зона ризикованого землеробства.
За цими двома короткими фразами - величезна історія та унікальні досягнення. Сьогодні Інститут зрошуваного землеробства разом із очільницею - Раїсою Вожеговою - переживає новий, інноваційний етап розвитку. Про реалії життя наукової установи та про досягнення за десятки років - Раїса Вожегова.

Раїсо Анатолівно, прохання озвучити перспективи розвитку зрошуваного землеробства в Україні.

Соціально-економічні процеси та постанови уряду останнього періоду спрямовані на суттєве покращення умов експлуатації меліоративних систем через відновлення технологічної цілісності функціонування єдиного водогосподарського комплексу України. Для подолання дрібнотоварного виробництва на зрошуваних землях, пов’язаного з їхнім розпаюванням, необхідно сконцентрувати зусилля на їх технологічне об’єднання.

Консолідація зрошуваних земель сільгосппризначення спрямована на подолання проблеми роздрібненості, підвищення конкурентоспроможності агровиробництва, відновлення інфраструктури сільських територій. Особливо в зоні дії Північно-Кримського магістрального каналу та Каховської зрошувальної системи.

Зрошувані землі повинні стати гарантом продовольчої безпеки держави. Пшениця озима за врожайності 7 т/га щорічно може забезпечувати виробництво 1,2–1,3 млн тонн високоякісного продовольчого зерна.

Вагомим резервом зерновиробництва на зрошуваних землях є кукурудза. Потенційні можливості сучасних гібридів становлять 11–15 тонн з гектара. Враховуючи те, що протягом останнього десятиліття площі посіву цієї високоврожайної й високоприбуткової культури були необґрунтовано скорочені, є можливість виправити цю негативну ситуацію, тим більше, що при вирощуванні кукурудзи можна застосовувати комплекс ґрунтообробних знарядь і сівалок, які використовуються при вирощуванні й соняшнику, питома вага якого на зрошуваних землях необґрунтовано зросла. Розмістивши кукурудзу на 20% зрошуваних земель, матимемо реальну можливість щорічно виробляти 3,3–3,4 млн тонн зерна для реалізації на внутрішньому та зовнішніх ринках.

Економічно обґрунтовано, що соя на зрошуваних землях може займати до 25%. Наявний нині сортовий склад, враховуючи неоднорідність ґрунтових і кліматичних умов, дає реальну можливість стабільно отримувати з кожного гектара по 3,5 тонн й виробляти близько 1,5 млн тонн високобілкового зерна.

Враховуючи ресурси тепла й тривалість вегетаційного періоду в південному регіоні, на зрошуваних землях є реальна можливість отримувати зерно сої, проса та гречки в проміжних посівах після збирання врожаю ячменю та пшениці озимої на зерно. За нашими підрахунками, площа посіву сої після озимого ячменю і пшениці може становити 50 тис. га і за врожайності 2 т/га забезпечувати додаткове виробництво ще 100 тис. тонн високобілкового зерна.

Традиційно на зрошуваних землях областей південного регіону після збирання пшениці озимої та ячменю вирощуються просо і гречка, але площу їх посіву необхідно істотно збільшити й довести до 165–170 тис. га, виробляючи 260–270 тис. тонн зерна круп’яних культур.

Унікальною культурою для Південного Степу України, що вирощується тільки в умовах зрошення, є рис. Площі його посіву необхідно розширити до 35 тис. га з виробництвом 180–200 тис. тонн. Це дасть можливість повністю забезпечити потреби держави в зерні цієї дієтичної культури.

У цілому, використавши потужний потенціал зрошуваних земель тільки південного регіону, можна забезпечити валове виробництво зерна на рівні 6,5–6,7 млн тонн.


Аграрії нарікають на високу собівартість зрошення. Як Ви гадаєте, чи можна оптимізувати та здешевити процес?

Оптимальним для розвитку сталого зрошуваного землеробства є розвиток вільного ринку послуг водопостачання, коли оператори водопостачання будуть зацікавлені в розширенні свого бізнесу за рахунок підключення нових водокористувачів.

При цьому незалежний регулятор ринку послуг буде ліцензувати таких операторів і затверджуватиме їм справедливі тарифи, які мають включати і витрати на обслуговування та експлуатацію зрошувальних мереж.

Тариф на воду є способом досягнення ефективності використання води та покриття витрат на управління, експлуатацію та обслуговування інфраструктури зрошувальних систем. З одного боку, тариф повинен відображати витрати, а з іншого - стимулювати заходи зі скорочення витрат. Інвестиційна складова в тарифі буде одним із джерел повернення кредитних коштів.

Вода, як природний ресурс, не може коштувати менше собівартості. Якщо подавати воду на зрошення сільгосптоваровиробникам за ціною, нижчою від собівартості, то постає запитання - хто заплатить решту? До речі, сільськогосподарські водокористувачі звільнені від рентної плати за воду.

Зекономити можна на ще одному сегменті. Ринкові реформи запускають конкуренцію серед компаній - постачальників електроенергії. То тепер водокористувачі самі можуть обирати, де купувати електроенергію для насосів.



Чи має бути чіткий контроль із боку держави за процесом гідромеліорації?

Уряд має управляти водними ресурсами та інфраструктурою на національному рівні, а також залучати представників асоціацій водокористувачів (АВК) до управління.

Передача управління зрошувальними системами повинна реалізуватися переважно до рівня розподільних (вторинних каналів, в Україні - це міжгосподарська мережа; первинні канали - магістральні; третинні - внутрішньогосподарська мережа - труби, якими вода потрапляє на поля). Доречно пропонувати передачу управління від місцевих органів Держводагентства до новостворених об’єднань товаровиробників, наприклад, АВК, поки на рівні внутрішньогосподарської мережі й здійснювати спільну координацію на рівні розподільної мережі. У перспективі можлива передача й міжгосподарської мережі в користування або й у власність недержавним структурам, залишивши при цьому в підпорядкуванні держави магістральні канали та водогосподарські об’єкти вищого рівня. У державній власності доцільно залишити і ту внутрішньогосподарську зрошувальну мережу, яка не використовується за призначенням. Держава має залучати кредитні кошти для її відновлення з подальшою передачею АВК.

Усі зміни функцій, механізмів координації й реформування системи управління в галузі зрошуваного землеробства повинні здійснюватися з дотриманням обов’язкової умови: територіальна громада є первинним елементом системи місцевого самоврядування й, відповідно, системи державного керування.

Влада опрацьовує питання залучення кредитних ресурсів на довгостроковій основі від Світового, Європейського інвестиційного банків та інших міжнародних фінансових інституцій. Залучення кредитних фінансових ресурсів стримується відсутністю єдиної національної стратегії відновлення та розвитку зрошення у південному регіоні та в цілому в Україні.


Прохання розповісти про головні досягнення за період управління Інститутом зрошуваного землеробства.

Сьогодні Інститут виконує понад 50 завдань за 15 Державними програмами наукових досліджень (ПНД) Національної академії аграрних наук України. Інститут є Головною установою з виконання ПНД НААН 45 "Зрошуване землеробство".

За останні роки вченими-селекціонерами Інституту створено 75 сучасних високопродуктивних конкурентоспроможних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, у тому числі 15 сортів пшениці озимої м’якої та твердої, 12 сортів сої, 15 гібридів кукурудзи, 12 сортів люцерни, 7 сортів томатів, 10 сортів злакових та бобових трав. В установі сформована єдина в Україні унікальна базова колекція бавовнику, яка представлена 282 зразками.

Інститутом побудовано потужний сучасний насіннєвий завод, який на 100% забезпечує власні потреби й на 60% - потреби агровиробників південного регіону в базовому і добазовому насінні сільськогосподарських культур.

Установою вперше запроваджено продаж насіння пшениці озимої селекції Інституту до Туреччини.
Високопрофесійними науковцями розроблено та постійно впроваджуються у виробництво сучасні системи зрошуваного та неполивного землеробства, інноваційні технології вирощування сільськогосподарських культур, у тому числі нішевих, удосконалено способи поливу, оптимізовано режими зрошення, розроблено новітні системи удобрення, обробітку ґрунту та захисту рослин. Розробляється еколого-безпечна технологія вирощування як основних, так і нішевих культур у системі біологічного землеробства.

Досвідченими вченими розроблено принципово нові сучасні методики дослідної справи для зрошуваного й неполивного землеробства, сформовано науково-інноваційні підходи щодо раціонального використання водних і земельних ресурсів, збереження й охорони ґрунтів, підвищення продуктивності агрофітоценозів, а також комплексного моделювання складових продукційних процесів, формування структури посівних площ і сівозмін та інше.

Співробітники Інституту постійно здійснюють інформаційно-консультативне забезпечення агротоваровиробників України, розробляють науково-методичні та науково-практичні видання з конкретними рекомендаціями під кожну сільськогосподарську культуру з врахуванням специфіки господарства, ґрунтово-кліматичних умов тощо.

Учені установи активно друкують завершені розробки як у вітчизняних, так і закордонних фахових виданнях. Щороку науковцями видається 5–10 монографій, 300–400 наукових статей у збірниках, журналах, газетах. Інститутом розроблено й надано чинності чотирьом ДСТУ. Установою отримано понад 130 охоронних документів на об’єкти промислової інтелектуальної власності, з них 45 патентів - на винаходи та корисні моделі.

Результати науково-дослідної роботи вчених Інституту зрошуваного землеробства НААН складають науково-технічну базу ведення землеробства на зрошуваних і неполивних землях України. Розроблені технології вирощування сільськогосподарських культур впроваджуються в південних областях на площі близько 500 тис. га зрошуваних масивів і понад 3,5 млн - неполивних земель.

Інститут є Центром наукового забезпечення агропромислового виробництва Херсонської області, плідно співпрацює з сільськогосподарськими підприємствами, організаціями різних рівнів, колективними та фермерськими господарствами, виконує роботу з впровадження інновацій у виробництво.

Нашою установою разом із аграрними вищими навчальними закладами, науково-дослідними установами та виробничими підприємствами створено Навчально-науково-виробничий консорціум «Південний».

Представники Інституту є членами Координаційної ради з питань відновлення роботи та розвитку зрошувальних систем при Міністерстві аграрної політики та продовольства України, на якій вирішуються питання залучення інвестицій для реконструкції та розбудови зрошення.

Інститут проводить підготовку кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру та докторантуру. При установі функціонує Спеціалізована вчена рада з правом проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата с.-г. наук. Установа проводить курси підвищення кваліфікації фахівців сільського господарства.

На сьогодні Інститут активно співпрацює з науковими установами Туреччини, США, Китаю, Білорусі, Казахстану, Молдови, Вірменії, Туркменістану та ін.
В Інституті реконструйовано та повністю відновлено унікальний для півдня України Зимовий сад із загальною площею 900 м2, його колекція складає понад 300 видів екзотичних рослин із різних куточків світу.

Установа має дендрологічний парк, який становить Національне надбання, віднесений до Пам’ятки садово паркового мистецтва та включений до Ради ботанічних садів і дендропарків України.



Ваша точка зору: держава на достатньому рівні підтримує розвиток агарної науки?

На жаль, держава не розглядає аграрну науку як складову національної безпеки, на відміну від того, як це відбувається в економічно розвинутих країнах. Але досвід показує, що як тільки з боку держави послаблюється увага до науки, відчутно втрачає національна економіка.

Як приклад цього можна назвати експансію на ринок нашої країни іноземних виробників насіння кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, ріпаку. У цій галузі відстежується чітка негативна для економіки країни тенденція. Спочатку для завоювання ринку України іноземні компанії вдаються до демпінгу. Так, у 2000 році за стартової ціни насіння кукурудзи 2000 USD за тонну - 2012 року при завоюванні ринку на 74% імпортери збільшили її майже у 4 рази. Те саме стосується і насіння соняшнику: при стартових 4000 доларів за тонну, з наступним контролем 75% ринку, ціна іноземними компаніями була піднята більш як утричі.

Ці закономірності на ринку насіння свідчать про те, що втратити внутрішній ринок насіння досить легко. Провина в цьому не стільки науково-дослідних установ Академії, скільки та, що Україна не має антимонопольного законодавства на ринку наукоємної продукції.

Проблема ще й у тому, що для відновлення втраченого потенціалу необхідні значно більші затрати ресурсів, аніж це було б потрібно для поступового розвитку й формування вітчизняного наукового потенціалу. Існує відома істина: «Якщо нація не хоче утримувати свою науку, вона зазнає значно більших втрат, підтримуючи чужу».

Починаючи з 1991 року, відбулося майже триразове скорочення чисельності працюючих у наукових установах Національної академії аграрних наук України. Слід зазначити, що фінансування Академії з державного бюджету в 2019 р. скорочено на 46%, порівняно навіть з 2018 роком. У таких умовах важко здійснювати наукове забезпечення АПК.

Академія щорічно одержує надходження від продажу наукоємної продукції, що становлять 35% до фінансування за загальним фондом з держбюджету. Проте, цього явно недостатньо для модернізації матеріально-технічної та аналітичної бази наукових установ, без оновлення якої важко створювати наукоємні продукти. Потрібні нові джерела фінансування науки.


Наскільки активно аграрії використовують досягнення вітчизняної селекції. Чи на достатньому рівні вітчизняна селекція конкурує з зарубіжною?

У виробництві України щорічно вирощують сорти пшениці різних генерацій селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН на площі понад 250 тис. га. Установою укладено 7 міжнародних договорів із насіннєвими компаніями Туреччини з проведення екологічних випробувань і державної реєстрації 12-ти сортів озимої пшениці селекції Інституту. У 2015 році до державного Реєстру сортів Турецької Республіки занесено сорт пшениці м’якої озимої Марія.

Попитом в аграріїв користуються гібриди кукурудзи селекції Інституту. Скадовський - середньоранній гібрид (ФАО 280). Дозріває на зерно в зоні Південного Степу за 105–110 днів. Рекомендований для вирощування за енергозберігаючими технологіями (No-till) при краплинному зрошенні та дощуванні, потенційна врожайність - 12,5 т/га; без поливу - 7 т/га. Може використовуватись як попередник під озимі культури. Характеризується швидким стартовим ростом та низькою збиральною вологістю зерна на рівні 12–14%.

Гібридна популяція Наддніпрянська 50 силосно зернового напряму. Урожайність зерна в умовах зрошення - 9,5–10,5 т/га при 14% вологості. Вирощується на силос, урожайність силосної маси - 75–85 тонн/га.

Гібрид Арабат - середньопізній (ФАО 430), рекомендований для інтенсивних технологій вирощування в Степу та Лісостепу України. У зоні Південного Степу дозріває на зерно за 120–125 днів. Рослина високоросла (265–290 см). Потенційна врожайність зерна - 16 тонн/га.

До сортовипробування в Турецьку Республіку передані гібриди кукурудзи різних груп ФАО.
Нові сорти сої за насіннєвою продуктивністю перевищують стандарти у своїй групі стиглості на 3,0–4,0 ц/га, а кожний гектар посіву нового сорту дає додатково 350–500 грн чистого прибутку. Загальний економічний ефект від впровадження на площі 120 тис. забезпечує щорічний чистий прибуток 5,2–7,5 млн грн.

Широким попитом серед аграріїв користується середньоранній сорт сої Монарх, що характеризується високою адаптаційною здатністю, має багатоквіткову китицю, коротке міжвузля, у вузлу формується 6–10 бобів. Потенціал його врожайності - 4,2 т/га.

Ультраскоростиглий сорт Діона є надійним попередником для озимих культур навіть у північних районах України, а в умовах зрошення його можна висівати як у післяукісних, так і в післяжнивних посівах. Кожний гектар посіву додатково забезпечує одержання 400 450 грн чистого прибутку. Тому близько 10 років поспіль він слугував національним стандартом у групі ультраскоростиглих сортів. А в 2017 році на Міжнародному полігоні у Польщі посів третє місце за господарсько-цінними ознаками серед сортів своєї групи стиглості.

Велику зацікавленість проявляють виробники до середньостиглого сорту сої Святогор, урожайність якого досягає 5,6 т/га. Особливу увагу приділяють аграрії середньоранньому сорту сої Софія, який володіє високим симбіотичним потенціалом і підвищеною азотфіксуючою здатністю. Потенціал його врожайності сягає 4,5 т/га.

Площі посіву люцерни в Україні складають близько 350 тис. га, з них сорти селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН займають 80–90%. У виробничників інтерес викликають усі сорти люцерни селекції Інституту, бо кожен із них має свої специфічні властивості й ознаки. Сорт Унітро має потужну кореневу систему, високу азотфіксуючу активність. Сорти Веселка, Серафима й Елегія, крім того, характеризуються високою пластичністю до умов вирощування, Зоряна - багатолисточковістю (4–12 пластинок), Анжеліка - тривалим періодом осінньої вегетації, Вавіловка 2 витримує часте скошування в ранні фази розвитку й добре утримується в травосумішках зі злаковими багаторічними травами.

Лабораторією овочівництва укладено міжнародні договори про співпрацю з вченими Білорусії, Молдови з проведення екологічного випробування сортів томату промислового типу, що придатні для комбайнового збирання плодів.

Сорти помідора мають універсальне призначення: для споживання у свіжому вигляді та переробки на томат продукти. Так, сорти Тайм і Сармат - для господарств, що реалізують свіжі плоди. Сорт Кіммерієць - для цільноплідного консервування. Сорти Наддніпрянський 1, Інгулецький, Сармат, Легінь - для споживання у свіжому вигляді та переробки на томатний сік, кетчуп, пасту. Сорт Кумач характеризується високим умістом сухих речовин і використовується для заморожування, в’ялення, сушіння. Вчені-селекціонери отримують оригінальне й елітне насіння сортів томату власної селекції.



Чи є престижним серед молоді шлях науковця аграрного напрямку?

На жаль, престиж науковця істотно знизився за останні 10–15 років, що пов’язано, в першу чергу, з фінансовими чинниками - досить низькою, порівняно з іншими галузями, оплатою праці, відсутністю житла, сучасного обладнання в наукових установах тощо.

Ще однією причиною зменшення кількості молодих фахівців аграрного профілю є зменшення обсягів державного замовлення для університетів і коледжів аграрного профілю, порівняно з попередніми роками.

Дуже невелика кількість студентів прагне продовжити навчання в аспірантурі. А здобувати докторський ступінь взагалі залишаються одиниці. Багато молодих учених залишають країну й виїжджають за кордон, де заробітна платня значно вища, а умови праці суттєво кращі. І такий відтік кадрів не сприяє розвитку аграрної науки в нашій країні. На даний момент студент іде в аспірантуру лише в декількох випадках: або коли в нього вже є робота, яка може його забезпечити і йому потрібно підвищити свою кваліфікацію, або ж тому, що аспірантура дає певні переваги при працевлаштуванні. Зокрема, компанії BASF, Syngenta надають перевагу молодим фахівцям із науковим ступенем. Як говорить віце-президент НААН Микола Роїк, не секрет, що зацікавленість молодих кадрів після завершення магістратури продовжити навчання в аспірантурі та взагалі присвятити своє життя науковій діяльності (не тільки в аграрній науці) останніми роками катастрофічно зменшується. Щороку з науки йдуть молоді дослідники найбільш продуктивного віку - 30–40 років.

Підготовка достойної наукової зміни є проблемою не тільки нашого Інституту, це - загальнодержавна проблема. Необхідне стимулювання з боку держави молоді до наукової діяльності, наприклад, надання житла за пільговими цінами або державними програмами кредитування, підвищення зарплат науковцям і стипендій аспірантам та докторантам тощо.


Інститут зрошуваного землеробства - єдина наукова установа Національної академії аграрних наук України, діяльність якої сконцентрована на відпрацюванні систем землеробства і технологій вирощування сільськогосподарських культур на зрошуваних землях. Розроблено унікальні водозберігаючі та ґрунтозахисні режими зрошення, що дозволяють економити до 25–30% поливної води й мінімізують негативний вплив штучного зволоження на родючість ґрунту.
Відлік історії Інституту зрошуваного землеробства НААН починається зі створення Херсонського земського дослідного поля, заснованого в 1889 році на базі дослідної ферми Херсонського сільськогосподарського училища (нині - Херсонський державний аграрний університет). Першим завідувачем дослідного поля був Костянтин Іванович Тархов - кандидат наук, учитель рослинництва Херсонського сільськогосподарського училища, учень відомого вченого О.О. Ізмаїльського.
У 1910 році дослідне поле було реорганізоване на Херсонську сільськогосподарську дослідну станцію. Програма перших досліджень була спрямована на пошук шляхів збереження і накопичення вологи в ґрунті, підбір кращих сортів і культур для умов Херсонської губернії, вивчення впливу перегною й інших добрив. Чималий багаж спостережень і практичних знань про ґрунти півдня України, їхні властивості залежно від різних сівозмін зібрали в цей період вчені: К.І. Тархов, Ф. Б. Яновчик, С. П. Кульжинський.
У 1924 році, за директорства П.І. Підгорного, на дослідній станції було створено відділ поливних культур. У відділі особлива увага приділялася питанням ефективного вирощування у зрошуваних умовах бавовнику. Паралельно проводилася дослідна робота з визначення режиму зрошення кенафу, рицини, арахісу, баштанних культур і культур саду, картоплі та ін.
У 1931 році дослідна станція реорганізована на Херсонську зональну станцію бавовництва НКЗ СРСР, яка в 1935 р. перетворилася на Українську дослідну станцію бавовництва. Пріоритетними питаннями, над якими працювали вчені в 1930-х - середині 1950-х рр., були агротехніка вирощування бавовнику в умовах півдня України, селекція скоростиглих сортів цієї культури, механізація збирання врожаю бавовнику та ін. Серед учених цього часу виділяються М. М. Горянський - автор підручників з агротехніки вирощування бавовнику й декількох його сортів, С. Д. Лисогоров - розробник теоретико-методологічних основ і один із найбільш відомих учених у галузі зрошуваного землеробства.
У 1949 р. на базі Української дослідної станції бавовництва організовано Український науково-дослідний інститут бавовництва (УкрНДІБ). З початком будівництва великих зрошувальних систем на півдні України, яке співпало з так званим періодом «відлиги», змінилася структура виробництва сільськогосподарської продукції цього регіону. Вирощування бавовнику в Україні було припинене, з розширенням площ зрошуваних земель у господарствах нарощуються площі вирощування зернових, кормових і технічних культур.
У 1956 році УкрНДІБ реорганізовано на Український науково-дослідний інститут зрошуваного землеробства (УкрНДІЗЗ). З середини 1950-х років пріоритетним напрямком досліджень установи стає зрошуване землеробство.
Протягом 1963–1979 рр. Інститут стрімко розвивався. У цей час на посаді директора установи успішно працював О. О. Собко. Вагомою його заслугою було створення потужної матеріально-технічної бази, формування високопрофесійного колективу співробітників. За цей час було створено селище Наддніпрянське - як фундамент соціального благополуччя молодих талановитих учених, яких активно залучали до науково-дослідної роботи Інституту відомі фахівці того часу І.Є. Підкопай, І.Д. Філіп’єв, А. П. Орлюк, С. М. Підозерський, О. О. Собко та ін.
У 1971 році за успішну розробку та впровадження у виробництво прогресивних способів поливу сільськогосподарських культур Інститут було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
У період 1960–1980-х рр. були створені сприятливі умови як для наукової, так і для соціально-культурної діяльності. Інститутом здійснювалася координаційно-методична робота зі зрошуваного землеробства Української РСР. Щорічно на базі УкрНДІЗЗ проводилися республіканські наради з питань вирощування основних сільськогосподарських культур в умовах зрошення, участь у яких брали багато відомих учених і діячів науки з СРСР та з-за кордону.
У другій половині 1990-х років в Україні відбувалося катастрофічне скорочення площ поливних земель. В умовах реформування галузі сільського господарства, у 2000 році заклад отримав статус Інституту землеробства південного регіону УААН.
Після поступового відновлення уваги держави до проблеми використання зрошуваних земель, у 2011 році Інституту було повернуто назву Інститут зрошуваного землеробства НААН.

Журнал «АГРО ПЕРСПЕКТИВА» №6 2019

ПЕРВАЯ МЕДОВАЯ

02.06.2020 Обсудить статью

АГРАРНАЯ НЕДЕЛЯ В ЦИФРОВОМ ФОРМАТЕ



ЧИТАЙТЕ ON-LINE




НовостиНовости-ЭКОНОМИКА - Новости-АГРОБИЗНЕС - Новости-ПОТРЕБРЫНОК - Новости-КОМПАНИИ - Новости-ЗА РУБЕЖОМ - Новости-ДОСУГ
ПубликацииИтоги недели - Актуальная статья - Законодательство - Пресс-релизы - Анонсы - Досье - Семена - Бизнес-справка - Инфографика
ПодпискаАграрная неделя - Агрообзоры - Продукты
РекламаРеклама в журнале - Реклама на сайте
ПроектыСПЕЦПРОЕКТ МРИЯ - КЛУБ KUHN - ФОРУМ "AGRO-2013" - МОЛОЧНЫЙ МИР-2008 - УДОБРЕНИЯ-2010 - КОНКУРС. АГРОБАНК
СтатистикаПолевые работы - Запасы продовольствия
Для клиентовАгро Перспектива - Аграрная Неделя - «Агро Новости» Daily - «Зерно & Цены» - Агро+ «Зерно» - Агро+ «Зерно» (Monthly) - Агро+ «Масличные» - «Масличные & Цены» - Масличные (Monthly) - АГРО+ Молоко (Weekly) - «Молоко & Цены»  (Daily) - АГРО+ Молоко (Monthly) - Агро+ «Сахар» - «Сахар & Цены» - АГРО + Сахар (Monthly) - Агро+ «Мясо» - АГРО + Удобрения - Прайс Агро - Цены и торговля
АГРО ТВПЕРСПЕКТИВА - КРАЩИЙ ГОСПОДАР - СІЛЬСЬКИЙ ЧАС - АГРОКОНТРОЛЬ - МИНСЕЛЬХОЗ РОССИИ - ДРУГОЕ
О НАСО нас - Контакты - Наши вакансии - Новости сайта - Сервис сайта
2002 -2020 © ООО «Аграрика»
Все права защищены. Копирование и использование материалов разрешается
только с указанием гиперccылки на сайт www.agroperspectiva.com,
как на источник информации.