КНИГА 3. НУБіП. СТУДЕНТИ. МАЙБУТНЄ.

Людина приходить у цей світ з певною місією. Хтось має захищати землю, хтось керувати натовпом, хтось вирощувати хліб, хтось будувати ракети, хтось вчити прекрасному, доброму, мудрому. Звучить майже як твір, який пишеш на випускному у школі, розмірковуючи, що далі.
Вибір – завжди складно. Вибір професії – ще складніше. Бо часто-густо це визначає майбутнє. Вадим Ткачук - ректор НУБіП – ось уже 35 років відчиняє важкі двері на Героїв Оборони, 15, в столиці країни.
Спудей, викладач, науковець, ректор. Хто краще ніж він сам бачить переваги та недоліки освіти в Україні.

Вадиме Анатолійовичу, давайте про агрономів. Професія користується попитом у світі. Холдинги в Україні змагаються за хорошого агронома.

Так, університет має відповідну освітню програму. Що таке освітня програма? Це свого роду набір компетенцій для спеціаліста, агронома, наприклад.

Агрономія користується популярністю серед вступників. Наш агробіологічний факультет демонструє стабільну динаміку нарощення контингенту студентів.

Спеціальність затребувана, молоді люди охоче її обирають. Хоча ви згадали про гранти від держави (новації в системі освіти в Україні), так от тільки 1% студентів по всій Україні, що вступили на перший курс за цією спеціальністю, отримали цей грант. Чому? Є обмеження. Якщо кількість балів за результатами НМТ (національний мультимедійний тест) менше ніж 150, то право на грант відсутнє.

Так, мушу визнати на агрономію не завжди йдуть відмінники з найкращими оцінками. Але, з іншого боку, йдуть люди, професійно спрямовані, які розуміють сутність професії. Ремарка. Якщо взяти категорію міських шкіл та сільських, самі розумієте рівень підготовки у сільських школах. Думаю, дискутувати не будемо, це інша тема.

На агрономію існує державне замовлення. Державне замовлення для нас – це важливо, з іншого боку – це виклик. Держава веде освітню політику, яка передбачає зменшення кількості спеціальностей, котрі фінансуються за рахунок бюджету. До 30-35% молоді навчатиметься за державний кошт. Ще близько 30% буде навчатися за рахунок грантів. Ще третина – ті, хто буде платити за навчання самостійно.

В чому проявляються певні виклики та ризики? Держава не покриває повністю вартість навчання. Гранти від держави становлять 15-25 тисяч гривень. Вартість навчання в університеті становить понад 80 тисяч гривень/рік.

Бачите різницю? Що робити? Брати державні 15 тисяч, а ще 70 брати із студента, щоб забезпечити повноцінне функціонування закладу та відповідних служб.

Не кожен має можливість платити такі суми. Хоча вартість навчання – дискусійне питання, однак треба враховувати соціальний стан населення, доходи людей. Є таке поняття – межа бідності. Визначається так: якщо людина витрачає менше 5 доларів на добу від сукупного доходу родини на одного, оце і є межа бідності. Статистика за 2024 рік свідчить, що кількість людей на межі бідності в Україні збільшилася. В тому числі, на жаль, через війну.

Скільки загалом є спеціальностей у НУБіП? Наскільки перелік професій оновлюється з урахуванням сучасних вимог, норм, того, про що Ви згадували: зворотній зв'язок з бізнесом. Якого рівня і якої кваліфікації спеціалісти аграрного напрямку мають бути?

Я коротко скажу про кількість програм. Щоб ви зрозуміли масштаб університету: у нас майже 32 тисячі студентів у всій системі. Це включаючи коледжі та інститути в регіонах.

Якщо бути точним, то результат 2024 року - 31 935 студентів. У центральному базовому закладі, у Києві, - 18 450. У НУБіП у столиці 13 факультетів та 3 навчально-наукових інститути. Ми практично покриваємо всі галузі знань, пов'язані з аграрним, природоохоронним секторами.

Маємо тільки 51 бакалаврську програму, 64 магістерські програми, плюс виробничі, ще 7 наукових. Також готуємо ще 43 спеціальності, що пов'язані із соціальним PhD, тобто порахувавши загалом, студентам пропонуємо більше 150 програм.

Постійно працюємо з ними, постійно оновлюємо в співпраці з бізнесом, зважаємо на міжнародний досвід. Кожна програма орієнтується на певні освітні стандарти: навички, компетентності, базу знань, які повинен студент здобути під час виконання освітньої програми.

Намагаємося працювати системно та якісно це реалізовувати. Хоча, якщо відверто, війна, карантин, дистанційна форма навчання, дещо знизили якість освіти. З іншого боку ми - один з небагатьох університетів країни, який пропагує «живу форму» навчання. Іншими словами офлайн. Свідомо на це йдемо.

Є обмеження, пов'язані з наявністю укриттів. У нас для 7,5 тисяч місць - в гуртожитках та корпусах. Студентів денної форми навчання одночасно - близько 10 тисяч.



Відтак змушені зважати на цей факт і вносити зміни до навчального плану. Маємо частково змішану форму навчання. Частина студентів навчається в аудиторіях місяць-два, потім міняється з тими, хто вчився в віртуальному режимі.

Активно працюємо, аби перейти на 100% очного навчання. Як на мене, це єдиний правильний шлях повернути студента до знань, мотивувати його вчитися, дати йому те, чого він потребує, зокрема в лабораторії, на практичні заняття. Крім того, діти повинні соціалізуватися, вони мають спілкуватися.

А оце тільки-но Сергій Миколайович (Кваша, проректор з науково-педагогічної роботи та розвитку) запрошував вболівати за волейболістів

У нас багата позанавчальна активність. Чемпіонати між гуртожитками, між курсами, конкурс на кращу пісню серед першокурсників.

Університет має вісім народних колективів. Власний хор. На кафедрі культурології працюють заслужений артист України Віктор Кавун, народний артист України Роман Рудий та багато інших талановитих викладачів.

У нас діти навчаються, танцюють, співають, ходять до спортзалу, грають у волейбол, футбол, перетягують канат.



Ми перші по Києву у студентській Універсіаді. Треті поки що в Україні.

Переконаний, що студента, точніше особистість, також формує соціальна активність. Виховуючи або готуючи спеціалістів, намагаємося дати максимум можливостей.

НУБіП має дієву програму виховання «Громадянин, фахівець, патріот». Поєднання трьох культових дефініцій. Сьогодні формувати повноцінного фахівця за відсутності міжособистісних комунікації неможливо.

Можливо, звернули увагу, коли заходили в корпус, є обладнаний вхід для маломобільних людей. Вже практично всі корпуси цими засобами забезпечили. Відзначу гуманітарно-педагогічний факультет, де існують можливості, аби працювати в різних інклюзивних проєктах.

Розуміємо, що, на жаль, після війни кількість здобувачів, які будуть цікавитися новими спеціальностями, і яким треба створити особливі умови, зросте. Свідомо йдемо на витрати заради того, аби надати нові можливості ветеранам. Вже формуємо програми навчання, які дозволять швидко адаптуватися тим, котрі повертатимуться з війни.

Наприклад, курси бджолярства. Хочеш, будь ласка, повертайся в село, хочеш чимось новим зайнятися - навчимо, покажемо основні інструменти. Хочеш, наприклад, зайнятися вирощуванням овочів-ягід, чи відкрити невеличку ферму та сироварню, ласкаво просимо.

Маємо біля 70 напрацьованих мікрокурсів. Про що мова. Коли людина не хоче кілька років вчитися на бакалавра, чи магістра, але готова, відкрита до нових знань, аби завтра йти працювати. Така собі експрес-освіта. Ми називаємо це мікрокваліфікація. Щоб людина мала змогу реалізувати себе в підприємництві, якщо продукує ідеї, ініціативи. Наше завдання – навчити, допомогти: щоб потенційний бізнесмен знав, з чого почати, як створити підприємство, які види податків існують, як правильно вибрати той чи інший напрямок, де які переваги, недоліки. Курси цього року хочемо запровадити. Я вважаю, що буде відповідна затребуваність у суспільстві. Це з одного боку. З іншого, зважаючи на нашу орієнтацію на Європу, це ж один з трендів Старого світу. Людина не може отримати одну спеціальність на все життя.

На жаль, в Європі є тенденція скорочення постійних місць роботи. Проект – попрацював – закінчився - шукай новий.

Система long life education, або навчайся протягом життя, змушує нас орієнтуватися, думати про перспективи ринку праці, які можуть бути актуальними для окремо взятого індивідуума через 5-7 років, щоб швидко адаптуватися до змін, перепрофілюватися. Такі програми теж впроваджуємо. Поміж себе називаємо так - graduate program і post graduate.



Як результат – диплом або сертифікат. Скажу більше: ми іноземців залучаємо до цих програм. Приклад. Вже кілька років працюємо з партнерами з Пенсильванського університету (США): після завершення спільного курсу слухач має сертифікат. Люди отримують додаткові непересічні знання. Практичні заняття: закуповували, тестували, перевіряли різні продукти. Це те, як мені здається, буде мати попит.

Ви згадали ветеранів. Я згадаю про війну на загал. Ми вже торкнулися і питання розмінування полів, і навчання в укриттях, тепер ось умови для ветеранів.
Є люди, що пішли на фронт з кафедри, хтось зі студентської лави. Більше ніж переконана, що підтримуєте. Розумію, що тема тяжка, але про це теж треба говорити.

Якщо подивитися з точки зору фінансів, то за 2022-2024 роки ми як університет змогли зібрати понад 50 млн грн - це підтримка Збройних Сил України. Крім того, щомісяця одноденний заробіток перераховували на рахунок Національного банку України на підтримку ЗСУ. Наразі закцентували надання допомоги за цільовим призначенням для співробітників, викладачів, студентів, які безпосередньо на фронті. У колективі, на жаль, є втрати – випускники, студенти, співробітники.

Буквально днями спілкувався із заступником декана факультету конструювання і дизайну Олегом Анатолійовичем Марусом. Він з Курщини потрапив у реанімацію. Серйозне поранення, багато осколків досі в тілі. Ми що могли організували, підтримали, він вдячний, завершує своє відновлення. І знову збирається на Курщину, до свого підрозділу.

Є випускники, які звертаються за допомогою. Просять РЕБи, обладнання для радіоелектронної боротьби. Оголошуємо збір - дружно, громадою підтримуємо.

Коли в Херсоні була окупація, то зібрали цілий автобус продовольства, матраци.

Коли Каховську ГЕС зруйнували, то був запит на певні елементи обладнання, гідравлічні споруди: познаходили, купили, відвезли. Є централізована робота, є окремі волонтерські або індивідуальні програми підтримки. Це позиція свідома, ми не повинні втомлюватись цього робити, тому що повинні завершити це безумство нашою перемогою, зберегти державу. Мабуть, у цьому має проявлятися єдність. Хтось може більше, хтось менше, але люди підтримують, вважаю, що працюємо ефективно. Наша комунікаційна служба – очолює Денис Рудень - як правило через соціальні мережі, через наші внутрішні групи анонсує, активує збори. Ще не було такого об'явленого збору, який би не завершили. Досягаємо мети і рухаємося далі.

Кажу як є, чесно. Справа кожної людини підтримувати, допомагати, інакше за нинішніх обставин ніяк!

Буквально перед Новим роком, звернувся випускник нашого агробіологічного факультету Василь Лаба, він один з офіцерів батальйону біля Покровська, забезпечують передову всім необхідним. Їм потрібен був РЕБ, щоб захистити авто від дронів. Ми за два тижні зібрали, вони приїхали вранці і знову поїхали назад. Гільзу привезли, ми її в музей університету передали. Розмалювали її петриківським розписом. Хлопці дякують як можуть. Словами. Прапори дарують з підписами. Ми все передаємо в наш музей. Це історія, яку будуть бачити, вивчати ті, хто буде після нас.

На рівні ректорів як побудована комунікація? Ви спілкуєтеся з колегами в Україні, обговорюєте якісь нагальні питання, ділитеся досвідом, знаннями, ідеями. З іноземними вишами співпрацюєте, спілкуєтеся, адже є чимало партнерських програм, разових проектів.

Дивіться, перший блок – це міжнародні партнери. НУБіП має біля 130 договорів про співпрацю, є активним представником Асоціації університетів Європи (EUA), Європейської асоціації університетів наук про життя (ICA), ми є підписантами Великої хартії університетів. Маємо ліцензію на 10 років Міністерства освіти і науки Китаю, маємо студентів, яких навчаємо в Китаї англійською мовою: наші викладачі їдуть в Китай, там читають лекції, оплачує китайська сторона. Для нас це досвід, розширення зв'язків. Є також програма співпраці з нашими вишами в Україні. Особисто я і багато хто з керівництва НУБіП є представниками різних асоціацій, входжу до Спілки ректорів закладів вищої освіти України. Час від часу збираємося, обговорюємо актуальні, нагальні питання.



Коли мене обрали ректором - 14 червня 2024 року (загалом працюю 35 років в університеті на різних посадах), то перше, що зробив - сформував групи проректорів, деканів, попросив колег з інших університетів прийняти нас для обміну досвіду. Поїхали у Львів, у Тернопіль, у Харків, були в Полтаві. Відвідали кілька вишів Києва. Поспілкувалися, обмінялися освітніми проблемами, новаціями в науці, родзинками співпраці з бізнесом.

Це був цікавий експеримент, який ми реалізували торік.

Цікаво, дієво, потужно. Не можна сидячи у кабінеті, бачити і розуміти все, що відбувається навколо. Треба спілкуватися вживу, переймати досвід і користуватися кращими здобутками партнерів.

У кожного з нас є щось, що сяє. НУБіП теж має чим хвалитися.

Які плани на завтра?

Досить багато ідей впроваджуємо в плані цифровізації, в плані автоматизації процесів, управління університетом. Ми хочемо повністю відійти від паперової системи, реалізувати проєкт смарт-університет. Тим більше, що маємо відповідні програмні засоби.

Навчаємо персонал. Оновлюємо інформаційну систему, сайти, систему комунікацій зі студентами. Маємо багато соціальних мереж, де підтримуємо спілкування зі студентами, роботодавцями, науковцями, вступниками, галузевими фахівцями, намагаємося організувати діалог всіх учасників.

Така собі функція «мультизадачність», яку використовуємо в управлінні університетом та під час вирішення завдань, які стоять перед нами.

Народною мовою це називається «щупальця восьминога». Бути присутнім скрізь та всюди.

Знаєте, ми повинні поширювати інформацію про університет. Ви розумієте, що сучасні месенджери, соцмережі часто є основним джерелом інформації для молоді, тому треба бути присутнім у цьому середовищі теж.

Я не пам'ятаю, як це правильно називається. Умовно - рейтинги університетів. В більшості НУБіП займає перші позиції.

Чому це важливо? Це, в першу чергу, зовнішнє позиціонування. От я згадував, що іноземці, китайці, обрали нас. Тому що ми в ТОП-10 університетів країни. В Китаї міністерство рекомендує з ким варто співпрацювати. В тому числі, зважають на рейтинги. Розумію, що є багато суб'єктивного в цих оцінюваннях, не все можна оцінити коректно. Рейтинг – це завжди суб'єктивність, самі розумієте, ніякими показниками не можна виміряти глибину всіх процесів, які відбуваються в освіті, чи у виші, навіть людину не можна оцінювати.

Однак це є інструмент за будь-яких умов. Він дієвий, він працює, він вже багато років застосовується, його використовують найвідоміші університети, які відомі у світі. Чому ми не повинні там бути? Ми є. НУБіП має хороші позиції.

Наприклад, у рейтингу «Прозорості» ми в ТОП-5 в Україні. Це називається Webometrics ranks – мова про наше представлення в інформаційній мережі, це перегляд нашого сайту, це соціальні мережі, це наші публікації, це те, як ми представлені в науковій мережі і так далі. Він абсолютно не заангажований, це зовнішній рейтинг.

Є ще міжнародний рейтинг, який ми скорочено називаємо QS (QS World University Rankings), в ньому беруть участь практично всі університети світу, зокрема відомі та передові - Єльський університет, Массачусетський технологічний інститут (МІT), Стенфорд, Гарвард, Кембридж.

НУБіП там теж представлений. Хоча нам складнувато, бо ми вийшли з аграрної сфери.

Нині університет не є аграрним, ми - багатопрофільний заклад, але все одно з класичними університетами, де представлені медичні факультети, філософський напрям і так далі, нам важкувато конкурувати. Є над чим працювати. Ми достойно представлені і утримаємо хороші позиції.



В Україні ми шості в ТОП-200, це державні університети. Маємо сильний кадровий потенціал, міжнародну активність, наукові досягнення, публічну активність та присутність у наукометричних базах даних, тобто основні ключові показники, на яких формуємо програму розвитку.

У червні 2025 року минає рік Вашого ректорства. Ви задоволені? Чи маєте якийсь план, що саме за час Вашого керівництва в НУБіП має бути реалізовано? Якщо Ви 35 років в системі, є проєкти, час втілення яких настав?

Так розпорядилась доля. Чи задоволений я тим, що працюю на цій посаді. Швидше ні, аніж так. Я зробив цей вибір, хоча розумів, яка це колосальна відповідальність.

Я розумію це щодня, коли прокидаюся вранці на роботу і увечері, лягаючи спати. Інколи вночі прокидаюся, теж думаю: що я маю зробити. Я хочу, щоб університет утримував позиції лідера. Це по-перше.

По-друге, я прийшов сюди працювати, а не робити круті віражі чи експерименти. Я – командний гравець. Працював разом з попереднім ректором, під час каденції якого було зроблено дуже багато хороших справ. Я прийшов на принципах, як ми це називаємо, тяглості влади.

Хочу зберегти все, що краще. Хочу, щоб наш колектив - здоровий, потужний, великий, ефективний - далі працював і розвивався. Завдання – зберегти колектив, підтримувати людей, забезпечити високу якість освіти, бути активними, першими у виконанні окремих доручень держави: в освіті, в науці, реалізуючи відповідну державну політику. Що стосується конкретних планів і завдань, я озвучу декілька.

Перше. Є потреба завершити будівництво спортивного корпусу, який почали будувати. Маємо корпус недобудований для факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК. До речі, одна з унікальних наших особливостей. НУБіП - перший в Україні отримав акредитацію спеціальності «нутриціологія та громадське здоров'я». Можемо за аналізом крові, наприклад, рекомендувати правильну систему харчування. Ми опікуємося не тільки продовольчою безпекою світу, ми хочемо допомагати людям споживати здорову їжу. Це прекрасний крок у майбутнє. Факультет активно розвивається. Очолює цей напрямок найвідоміший у сфері дієтології в Україні Олег Валерійович Швець. Він активна та відповідальна людина, реалізує політику держави в дитячому харчуванні. Очолює Асоціацію дієтологів.

Ми свідомо починаємо ті чи інші проєкти.

Задача-мінімум – облаштувати корпус. Бізнес допомагає, зокрема щодо лабораторій. Звичайно, університет, як будь-який заклад вищої освіти постійно потребує подальшого розвитку матеріально-технічної бази. Мета - на 100% оновити всі наші лабораторії. Більшість відповідає потребам і вимогам сучасності. Наступне, що хотілося б реалізувати – створити на базі університету платформу-симбіоз науки, бізнесу, освіти. Це така мега-мета. Розраховую, що бізнес зацікавлений у співпраці з університетами.

Я запрошую і закликаю всіх представників різних компаній, пов'язаних з аграрною сферою, продовольчою сферою, переробкою продукції, інженерної, будівельної, енергетичної, ІТ та інших галузей до співпраці. Університет готовий обговорити та знайти спільні інтереси, тому що ми всі робимо одну справу.

Економіка не може бути без кадрів, а ми як університет повинні бути озброєні, щоб розуміти потреби економіки.

Все розвивається дуже швидкими темпами. Намагаємося бути в тренді, намагаємося слідкувати за всіма новинками.

Наприклад, штучний інтелект – AI – тема у всіх на вустах. Лабораторія штучного інтелекту в нас теж є. Шукаємо вивчаємо різні засоби, аби отримати в підсумку механізм ефективного застосування AI в сільському господарстві. Щоб штучний інтелект не став інструментом для зловживання в освітніх програмах, щоб використовувати максимально бази даних, оптимізувати навантаження в навчальному процесі.

Викладачі слідкують за технічними, технологічними новинками, аби доносити найсучаснішу інформацію студентам.

Хочемо напрацьовувати різний практичний інструментарій у лабораторіях університету, в навчально-дослідних господарствах. Зацікавлені у створенні спільно з бізнесом модульних ферм, пілотних виробництв, аби застосовувати ті чи інші технології компаній на полі, на фермі. Чи організувати переробку, аби навчати студентів та популяризувати нові технології.

Для бізнесу НУБіП максимально відкритий. Пропонуємо долучатися до навчальних програм, ділитися зразками техніки, обладнання, насіння, хімічних засобів, інших товарів, аби викладачі мали змогу використовувати їх для навчання студентів, а потім разом ми могли пропагувати ті чи інші рішення для розвитку бізнесу.

Насправді, ідей багато. Але я хочу робити все відповідально. Я хочу бути корисним своєму колективу, насамперед. Сподіваюся на підтримку. Завжди повторюю, що маємо бути єдині, особливо в ці непрості часи для країни.

Хочу, щоб кожен представник колективу максимально ефективно працював на загальний результат. А для цього потрібно чути один одного. Ми зустрічаємося, обговорюємо, дискутуємо. Я відкрита, щира людина. Поняття, що ректор - недоступний, у НУБіП немає. Немає такого, що треба 3 місяці чекати на зустріч. Буває: зустрілися на вулиці, в коридорі, зайшли в приймальню, зателефонували, написали на пошту. Завжди знаходжу час вислухати людей, взяти корисне зерно для роботи.

А у Вас є «любимчики» студенти?

Любимчики?.. Я скажу так. Студенти - молоді, в них багато чого можна навчитися. Вони дуже чітко реагують на фальш, на проблему.

Студенти – різні, змінюються з року в рік. За 35 років роботи бачив чимало здобувачів вищої освіти в аудиторіях.

Так, я теж читаю лекції. Це в НУБіП практика така: всі керівники мають читати лекції, працювати зі студентами.

Крім предмету вчимо дітей спілкуватися. Інколи не так просто вийти перед аудиторією та зробити доповідь, презентацію. Для молоді це теж виклик, розумієте? Молода людина вчиться готуватися до публічних виступів, вибудовує логічно хід думок. Крім базових знань здобувачі вчаться комунікації, зокрема.

Була у мене така ситуація. Читав лекції на факультеті економічної кібернетики, в мене була англомовна група.

До речі, в НУБіП практикується викладання окремих дисциплін англійською мовою. Для чого? Англійська сьогодні є однією із ознак високої кваліфікації фахівця. Це комп'ютерні науки, інформаційні технології. Володіння мовою плюс професійні знання дорівнює ефективний фахівець, затребуваний на ринку праці.



Так от, була студентка, яка до кожного заняття готувалася так, що всі тести, всі завдання виконувала на 100 балів із 100 можливих.

Таких вмотивованих не часто можна зустріти. Не всі підходять після заняття: «дайте мені додаткові матеріали, я хочу додатково вивчити тему». Враження про цю дитину залишилось назавжди. Це було, років 10 тому.

Не скажу, що в мене є любимчики, але радію, що в кожній групі, де викладаєш, є діти, у яких горять очі. Мені найбільше такі студенти подобаються. Я не виділяю їх особливо, але коли читаю лекцію, то наче відчуваєш обмін енергією з такими дітьми, відчуваєш, що вони отримали потрібні знання, інформацію, котру хотів донести, зафіксували інформацію.

Хороших, прекрасних дітей багато. Саме вони, я думаю, забезпечать майбутнє країни. На таких людей варто розраховувати та сподіватися. Я орієнтую дітей так: не думайте, що ви просто студент. Через 10-15 років ви будете керівниками. Ви повинні вчитися всьому. І університетське життя дає можливість не тільки вивчити предмет, а стати лідером.

Можна жити в моменті. Подейкують, що саме так існує, діє президент США Дональд Трамп. Можна жити та працювати як Вадим Ткачук, який у країні, що виборює право бути незалежною та вільною, формує майбутнє потужної нації.

ЗА КАДРОМ Шеф сказав: трохи пафосно, хоча сам вийшов зі стін «аграрної академії». НУБіП – така собі держава в державі.
Як колись казали в телевізорі «не перемикайте, далі буде». Про випускників та студентів НУБіП. Про сучасне та майбутнє України.

Взагалі перші 99 хвилин розмови з ректором не полишало відчуття настороженості. Лише наприкінці Вадим Ткачук усміхнувся та довіра блиснула в погляді.

Хоча головне запитання таки не наважилася поставити: чи знає ректор як його поміж себе називають студенти.

Колись з дозволу Ткачука буде історія про те, як студенти бачать свого ректора. Правда це варіант 50 на 50: можливо буде, можливо не буде. Крім бажання журналіста, потрібна завжди згода спікера.

Але ситуація – вибір без вибору - теж можлива. Бо він – ОБРАНИЙ ректор, а я – як мінімум – ПЕРСПЕКТИВНИЙ редактор.

«Не перемикайте. Далі буде».