ЩЕПАНСЬКИЙ СЕРГІЙ: МАЄМО СИЛЬНУ АГРОЕКСПЕРТИЗУ ТА ДОБРЕ РОЗУМІЄМО ПОТРЕБИ ФЕРМЕРІВ

Банківський сектор сприймаю виключно через призму книги «Банкір» Леслі Уолера. Світ фінансів жорсткий. Зі своїми підводними каменями та інтригами. А банкіри — люди з очима, де відсутні будь-які емоції.
Гість «АГРО ПЕРСПЕКТИВИ» теж банкір із двадцятирічним досвідом у банківській сфері, п’ять з яких — на посаді голови правління відомого в аграрних колах банку.
Оптиміст, має відмінне почуття гумору, але як справжній представник банківської спільноти воліє говорити про справи та бізнес, а не про захоплення вихідного дня.
Отож, нумо знайомитися. Голова правління «Агропросперіс Банку» — Сергій Щепанський.
Говоримо про гроші, землю та майбутнє фермерів в Україні.

Сергію Анатолійовичу, 2018 рік був рекордним по прибутках для банківського сектору. Заступник голови НБУ пані Рожкова, підбиваючи підсумки 2019, зазначила, що рік також був результативний. Ваші оцінки, які плани на 2020 рік: чи буде ця тенденція зберігатись? Які чинники впливатимуть на банківський сектор?
Банки — це свого роду відображення реальної економіки. Якщо в реальній економіці добре, то в банків теж справи йдуть добре. Пряма залежність. Думаю, що тенденція росту буде зберігатися, хоча темпи трохи уповільняться. Те, що ми зараз бачимо, — досить цілеспрямований курс на зниження ставок. Банки заробляють на відсоткових ставках, а Нацбанк і Мінфін націлені на те, щоби ставки знижувати за ОВДП, за кредитами. Відтак, банки будуть заробляти менше, однак сподіваюся, що це відобразиться виключно на темпах приросту, а ось прибутки будуть більшими, ніж у 2019 році. Загалом усе залежить радше від макроекономічних факторів. Якщо в бізнесі все буде стабільно, то, переконаний, що ми повторимо рекорд і його перевершимо.

Спостерігаючи за національною валютою у 2019 році, ми бачили зміцнення. Багато фахівців пов’язують цей факт з інтересом іноземних інвесторів до облігацій внутрішньодержавних позик. Ця тенденція збережеться в 20-му році?
Ви майже самі відповіли: якщо зберігатиметься інтерес інвесторів, то триватиме тенденція до зміцнення національної валюти. Мені здається, що буде стабілізація на певному рівні, тому що не може гривня зміцнюватися безмежно, а ставки не можуть падати безкінечно. Ставки повинні бути привабливими для інвесторів. Ще одне питання: ніхто, крім людей, які продають ОВДП, не знає достеменно імена інвесторів. Нікому не відомі мотиви інвесторів: це дохідність цінних паперів чи це віра в зміни в Україні. Важко сказати, чи будуть ці мотиви працювати поточного року. Сподіваюся, що як мінімум ситуація стабілізується.
Ревальвація гривні теж має межі своїх плюсів. Якщо подивитися з точки зору аграрія, то це, радше, мінус. Аграрії інвестують на початку сезону за одним курсом, а потім збирають урожай і продають його за іншим. Сильна гривня — мінус експортерам. Я вважаю, що курсова політика має бути виваженою і поміркованою.

На Вашу думку, ревальвація штучна? Чи все-таки гривня реально зміцнювалася в другій половині минулого року?
Ви знаєте, думаю, що спочатку це було бажання показати досягнення, але потім ситуація набула таких масштабів, що стала подекуди некерованою. Користуючись нагодою, влада знизила вартість залучення коштів. Це добре і, я вважаю, що цим треба скористатися. Однак не бачу цих грошей у реальній економіці. Якби гроші прийшли, то почали б будуватися дороги, лікарні, об’єкти інфраструктури. Якщо ми ці кошти залучили, і тепер не зрозуміло, де вони і що з ними, тобто вони просто вплинули на курс, то потім вони так само вплинуть на курс, але вже з якимсь мультиплікатором, як зазвичай у нас відбувається.

Як Вам загалом нинішня політика центробанку? Якщо можна, дві точки зору. Як банкіра і як людини, яка зацікавлена, щоб аграрний сектор розвивався. Я так розумію, що якийсь конфлікт певний проглядається.
Я вважаю, що Нацбанк робить правильні речі. Дійсно, систему «вичистили». Зараз банківська система працює хоч за жорсткішими, але більш зрозумілими і прозорими правилами. Ми можемо прогнозувати наші дії. Ми можемо прогнозувати дії НБУ.
НБУ став більш відкритим, пояснює свої плани, робить прогнози на декілька років уперед.
Але не все залежить від Нацбанку, дуже багато залежить взагалі від стану економіки. Якщо бізнес не готовий залучати довгі кредити, якщо не вірить у розвиток і не інвестує, бо не знає, чи через 3–4 роки буде працювати в Україні й на яких умовах, то банки нічого не зроблять. Якщо подивитися на ставки, то знижувати можна і майже до «нуля», але вкладники мають повірити, що економіка буде працювати, ставки будуть падати, тому краще, наприклад, відкрити депозит сьогодні, аніж завтра. Але це процес поступовий. Кожен має зробити крок. І так, крок за кроком: вкладники принесли гроші під менші проценти, клієнти взяли та вклали в аграрний чи інший сектори економіки, реалізація проекту принесла додаткові гроші. Усі мають діяти синхронно, тоді буде результат. Якщо чесно, політика НБУ досить жорстка. З одного боку, це не сприяє кредитуванню, з іншого – забезпечує керовану інфляцію та динаміку розвитку. Я підтримую такі дії, бо в ситуації з нашою економікою це правильно.

Аграрії стали менше залучати кредити? Адже береш на одних умовах, віддавати — зовсім інша ситуація. І ще один нюанс: аграрії зазвичай позичають у гривні, чи все-таки є такі, хто ризикує брати в доларах?
Є підприємства, які залучають валютні кредити. Зазвичай це компанії, які мають і досвід, і певні обсяги діяльності.

Експортні програми?
Не обов’язково. Розумієте, підприємства продають зерно. Усі аграрії знають, яка ціна в доларах в Чикаго, які ціни на зерно в порту, скільки коштує привезти зерно в порт. Ціна так чи інакше прив’язана до долара. Це радше психологічна травма всієї України після 2008 року, коли працює правило: обпікшись на молоці, треба студити воду. Хоча ті, хто розумно рахує свої фінанси, зазвичай беруть у доларах, адже ставка набагато нижча. Банки закладають такі девальваційні очікування в ставку по гривні, які не виправдовуються статистикою за останні 5 років. Повірте, є дуже багато інструментів, які дозволяють захеджувати валютні ризики. Хто розуміє, той бере і доларові, і гривневі кредити. Хоча більшість бере гривню.

Минулого року ревальвація гривні плюс не вельми цікаві ціни на аграрну продукцію в другій половині року привели до того, що виробники отримали значно менше виручки, аніж очікували. Ресурси купували по одній ціні: насіння, хімія, паливо. Продавали врожай за цінами нижче очікуваних і зовсім за іншим курсом. Це відчутний удар по агросектору.
Ще одна особливість — останнім часом клієнти беруть коротші кредити, але тут швидше за все — вплив очікувань старту ринку землі. Аграрії чи інші зацікавлені компанії акумулюють гроші, не поспішаючи вкладати в інвестиційні проекти, розраховані на кілька років.

А які підсумки року в «Агропросперіс Банку»? Які перспективи 2020 року?
Ми — молодий банк, і маємо досить керовану траєкторію зростання. Оскільки банк створювався спеціально для фінансування фермерів, то на 2020 рік ця категорія клієнтів залишається нашим пріоритетом. Ставимо перед собою амбітні цілі. Минулого року ми залучили кошти міжнародних фінансових організацій, які були видані нашим аграрним клієнтам. До речі, ми збільшили наш аграрний портфель на 80% і плануємо повторити такий результат цього року.
Водночас почали розширювати лінійку наших інвестпрограм. Ми вже підписали 25 партнерських програм з постачальниками техніки та дистриб’юторами матеріально-технічних ресурсів, запровадили вексельний продукт. Плануємо цього сезону активно пропонувати векселі нашим аграріям, як більш дешеву альтернативу звичайним кредитам.
Серед інших досягнень банку — почали працювати з фізичними особами, зокрема залучати кошти від населення для фінансування аграрних клієнтів у гривні. Ми вже відкрили перші відділення минулого року. Паралельно запроваджуємо мобільний банкінг для розширення послуг. Запроваджуємо факторинг. Ми прибуткова фінансова установа. Планую, що цього року тенденція збережеться.

Ви зазначили зростання портфелю на 80%. А є клієнти, які не виконують зобов’язання або відмовляються з тих чи інших причин від послуг банку?
Ми контролюємо показник повторних звернень. Для нас утримання клієнтів вельми важливе, тому що залучення окремо взятого — це досить затратна справа. І якщо ми почали працювати, то націлені на довготривале співробітництво. Понад 85% наших клієнтів — постійні. З деякими не продовжуємо діяльність, якщо розуміємо, що клієнт не відповідає нашим критеріям якості чи прозорості. Або є такі, які переходять в інші банки, де нижчі відсотки. А потім знову повертаються до нас. Ми точно не найдешевші на ринку, якщо порівнювати, наприклад, із найбільшими банками, адже у нас інша ресурсна база, але однозначно ми більш оперативно реагуємо на запити. Так кажуть самі клієнти. Чому приходять до нас? Тому що ми маємо сильну агроекспертизу і розуміємо потреби фермерів, а аграрії розуміють: коли настає сезон і ти чекаєш дешевих грошей, але не можеш їх дочекатися, то врешті-решт вони тобі стануть «золотими».

Сергію Анатолійовичу, Ви згадали про партнерські програми з постачальниками ресурсів. Можна трохи детальніше.
Перш за все, це виробники та дилери с/г техніки. Але вже є програми і з постачальниками насіння, добрив, засобів захисту рослин та інших матеріальних ресурсів, необхідних для рослинництва. Нагадаю, що «Агропросперіс Банк» насамперед працює з підприємствами, для яких основний вид діяльності — рослинництво. Тобто все, що необхідно фермерам для ведення їхньої діяльності, можна знайти та залучити з нашою допомогою. У тому числі маємо партнерські програми з компаніями, які будують елеватори.

Намагаємося розробляти і пропонувати виробникам зерна й олійних партнерські угоди, які допомагають знизити вартість фінансування. Тобто, частину витрат на себе бере постачальник, іншу частину — банк. Для фермера це цікаві рішення. Банк підписує угоди з постачальниками, дистриб’юторами для фінансування за допомогою векселів, що значно знижує вартість ресурсів. Клієнт не платить за ресурси, не платить за депозити, клієнт платить виключно за операційні витрати, певну винагороду банку як гаранта угоди. Ми зацікавлені, аби аграрії взяли дешевші ресурси, більше зробили, отримали кращий результат.

Тобто, банк заробляє на більшій кількості угод?

Банк, звичайно, заробляє. Але одна справа, коли додати свою маржу до вартості депозиту, а інша справа, коли вартість депозиту відсутня, є просто маржа банку. Причому партнерські програми фермерам ще вигідніші: маржу банку компенсує постачальник. Фермер авалює вексель, за його допомогою розраховується з постачальником і отримує все, що йому необхідно.

От Ви згадували про розвиток мобільного банкінгу. Наскільки «Агропросперіс» рухається в цьому напрямку? Які елементи діджиталізації присутні для зручності клієнтів?
Сьогодні, якщо ти не маєш елементів діджиталізації, про це соромно говорити. Наша система клієнтбанку дозволяє клієнтам, не виходячи з бухгалтерських програм, напряму завантажувати платіжки. Тобто, клієнти працюють в єдиній системі (наприклад, 1С) і не повинні між двома системами переносити дані. Усе автоматизовано.
Для наших клієнтів-фізичних осіб запроваджуємо мобільний банкінг. Наразі тестуємо його. Сподіваюсь, що на початку весни зможемо запропонувати всім нашим клієнтам банк у смартфоні. Використовуємо програми для покращення й оптимізації наших внутрішніх процесів, програми електронного документообігу, електронний підпис. Маємо на меті, як усі прогресивні люди, повністю перейти на електронний документообіг і з телефону або комп’ютера обмінюватися інформацією, підтверджувати, робити всі необхідні клієнту дії.
Цього року плануємо запустити інноваційний електронний факторинг, коли взагалі паперовий обмін документами буде відсутній. Співпрацюємо з компанією-провайдером таких послуг у світі й робимо перший пілотний проект з локальною компанією. Ми розуміємо, що це майбутнє, і ми маємо розвиватися.

Нині це тренд, коли компанії відмовляються від паперу. Це свого роду соціальні проекти, збереження довкілля, лісів.
Екологія і збереження довкілля — це пріоритет, який звучить від самого початку від наших інвесторів. Зверніть увагу на папір, на якому ми друкуємо. Папір сірого кольору, не тому, що він не якісний, а тому, що це папір із вторсировини. Він навіть дорожчий, аніж білий. Це наш мінімальний вклад у збереження лісів.
Коли спілкуємося з нашими міжнародними партнерами, то обов’язково обговорюємо, які програми існують для підвищення енергоефективності в агробізнесі. Активно розповідаємо на тренінгах аграріям, як такі програми працюють у світі. Ми фінансуємо закупівлю агровиробниками нової техніки, бо розуміємо, що один сучасний комбайн — краще, ніж три старих, які витрачають багато палива.

Якщо загалом розглядати аграрну галузь, то як бачите її розвиток. І, до речі, ваше ставлення щодо ліквідації Мінагро.
Розвиток галузі відбувається завдяки самим фермерам, а не завдяки міністерству. Звичайно, в державному апараті мають бути люди, які розуміють, що таке агробізнес, мають бути професіонали, які можуть розробляти закони, що дозволять аграрній галузі бути конкурентоздатною на світовому ринку. Це мають бути лобісти інтересів галузі в гарному сенсі цього слова. Якщо таких професіоналів немає, то чи є міністерство, чи немає, діла, як кажуть у народі, не буде. Мабуть, краще з низки причин мати профільне відомство. Але це не самоціль. Галузь розвивається тому, що маємо сильні господарства, тому, що в Україні є переробка. Тому, що розвиваються суміжні галузі: логістика, трейдинг, а не тому, що було аграрне міністерство.

Досвід яких країн, окремі напрямки розвитку, інструменти можна використати вітчизняній аграрній галузі?
Якщо говорити в цілому, то існують три основні моделі розвитку агро (суб’єктивно ділю для себе). Це американські фермери, європейські й тих країн, котрі розвиваються, наприклад, Бразилії. З моєї точки зору, досвід Бразилії оптимальний для українського АПК, тому що і Америка, і Європа — це вже ринки, які склалися дуже давно, які працюють зовсім в інших економічних умовах. Що в США, що в ЄС зовсім інша платоспроможність, часто — це дотаційні галузі, тому що на рівні держави можлива потужна підтримка.
Україна не може собі цього дозволити, тому має дивитися на країни, які стикалися з аналогічними нашим викликами.
Я мав можливість ознайомитися з досвідом Бразилії. Там такі ж проблеми: суди, корупція, нестабільна політична ситуація. І на тлі цих проблем вони займають лідируючі позиції в агровиробництві. Досвід аграрних розписок ми перейняли саме з Бразилії. Я вважаю, що це правильний інструментарій. Реалії України це підтверджують.
Хоча універсального рецепту не існує.
Можемо вибірково адаптувати до наших особливостей ефективні програми та інструменти. Наприклад, в Америці досить потужне агрострахування. Якщо зможемо запровадити таке в Україні, це тільки полегшить роботу фермерам. В Америці і Європі є ринок форвардів, ф’ючерсів, які працюють і допомагають хеджувати валютні та цінові ризики, і навіть подекуди фактор погоди.
Бразилія пережила часи, коли всі були закредитовані та не мали додаткової застави. Коли вони впровадили розписки, то змогли залучити багато додаткових коштів в економіку, зокрема в агробізнес. В Україні досі є проблеми із заставою. І найбільша проблема — відсутність ринку землі. Це величезне гальмо для аграрної галузі.

Ви згадали аграрні розписки. Саме ви першими серед банків підписали розписку в 2016.
Так, закон прийняли раніше, але ми почали працювати з розписками в 16-му році і були одними з перших не тільки серед банків. Минуло три роки дії інструменту, а фермерами вже близько 15 мільярдів фінансування залучено. Тільки за минулих півроку видано 400 чи 500 розписок, іде прогресивне зростання обсягів фінансування. Як на мене, то це дуже успішний проект.
Не можу стверджувати, що це на 100% суцільний позитив, є ще над чим працювати.

Окрім аграрних розписок, який ще позитив можемо запозичити у Бразилії?
Наразі бразильці запустили вторинний ринок розписок, коли розписки стають цінними паперами. І це ще збільшує обсяги фінансування, яке отримують аграрії. Тому що банк, який профінансував, використовуючи розписку, може потім її продати, залучити нові кошти, знову профінансувати фермера. Це такий свого роду мультиплікатор. Думаю, що нам теж потрібно запроваджувати вторинний ринок розписок і рухатись далі. Важливо, при цьому, робити це правильно, щоб фермери, раптом, не перетворилися на торговців цінними паперами з точки зору податкової. Також у Бразилії позитивна практика у судовій системі щодо розписок. Так, у них дуже великі проблеми з судами, корупція. Все, як у нас. Але розписки працюють як годинник. Починали з трьох днів на рішення, зараз рішення в судах у справах, де фігурують розписки, приймаються за день. Причому рішення не формальні, а по суті.

Ви вважаєте, що динамічний розвиток аграрної галузі неможливий без впровадження ринку землі. Знову аграрна спільнота вкотре обговорює проект закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. Є перше читання, є тисячі правок. Є в законі і статті, що стосуються банківської сфери. Тобто, банк може отримати як заставу землю, а потім протягом 2 років має її продати. Вам імпонують ці норми?
Банки тут не перша зацікавлена сторона. Закон має враховувати інтереси всіх учасників. Те, що зробили з точки зору максимального сприяння кредитуванню, — це правильні кроки. Банки в принципі мають усі умови для того, щоб фінансувати. Але… Що буде стримувати кредитування? Вартість землі і її ліквідність. Якщо ринок має обмеження, наприклад, в доступі різним покупцям, то ціна і ліквідність відразу починають залежати від бажань і платоспроможності єдиного покупця.
Банки будуть закладати ці ризики при фінансуванні. Якщо повністю відкрити ринок, ціна буде точно зростати. Але навіть частково відкритий ринок — це все одно краще, ніж топтатися на місці, як українці останні 20 років. Треба зробити цей крок незалежно від різних настроїв у суспільстві.
Наша аграрна галузь працює навіть за поточних умов. Треба зробити, щоб бізнес працював і далі. Щоб фермери і агрокомпанії мали можливість викупити землю, яку вони обробляють. Це пріоритет при запуску ринку землі. При цьому є ще інтереси власників паїв, які є такими самими українцями й мають право отримати максимум від своєї власності. А якщо буде рішення обмежити коло покупців, то власники не отримують максимум. Щоб задовольнити всіх, ми повинні дати доступ до купівлі землі максимальному колу покупців, забезпечивши при цьому ефективні механізми, які дозволять нашим фермерам ефективно конкурувати з, наприклад, іноземними інвесторами.

Маєте на увазі прийняти закон, аби ринок землі не висів дамокловим мечем над всіма нами?
Так. Відсутність ринку, ще раз повторю, це гальмо АПК. Як на мене, зараз не варто продавати державну землю, тому що на першому етапі будуть найнижчі ціни. Державну землю краще продавати згодом, коли ціна досягне якогось піку

«Агропросперіс Банк» входить до складу Національної Асоціації банків. Чи мають банкіри консолідовану позицію щодо ринку землі?
Так, погляди банків на ринок землі збігаються. Усі принципові зауваження Асоціації враховані. Ми виступали за те, щоби банки мали можливість брати на баланс землі без обмеження кількості. Тому що будь-які обмеження будуть відображатися на кредитуванні. Якщо банк не може взяти на баланс більше 10 тисяч гектарів, значить більше 10 тис. га він не профінансує.
Банкіри підтримують максимально широкий ринок землі, бо розуміють, що тоді ліквідність землі зростає і ризики при кредитуванні знижуються.

А Ви для себе визначили ціну 1 гектара української ріллі? Скільки коштує земля? Хтось каже 1000 доларів, хтось 6000. Хтось прогнозує зростання до космічних якихось висот. Ваше бачення.
Я вже чув цифру 40 000. Це до нас приходять клієнти і дехто говорить: приходили пайовики зі словами «ми вже порахували, наша земля коштує 40 000 доларів за гектар. Давайте гроші, ми готові продавати». Але більш реальні інші ціни. Мова йде про 1000-3000 доларів залежно від якості земель, місця розташування та ще низки чинників.
Звичайно, відразу після відкриття ринку вона трохи зросте, але так чи інакше все безпосередньо пов’язано з рентабельністю агробізнесу. Поки що в землю значних коштів не вкладали. Україна інвестує в 1 гектар тільки банківського кредитування до 200 доларів. Та сама Бразилія — 400+ доларів на гектар. Поки не будемо вкладати в землю, вона не буде коштувати стільки, скільки коштує в інших країнах. Ціни на землю зростатимуть, якщо не буде макроекономічних потрясінь, якихось штучних обмежень. Моя думка: 3000–6000 доларів за гектар у найближчій перспективі можемо очікувати. Але за умови, якщо буде бізнес, який спроможний платити таку ціну. Якщо земля не буде генерувати таких прибутків, то і ціна буде іншою.

А Ви робили прорахунки щодо початкових обсягів продажу?

Дуже складно буде запустити ринок у 2020 році. Реально я бачу старт з 2021. Максимум 15% власників захочуть одразу реалізувати своє право власності. Решта будуть у режимі очікування. До речі, прямо пропорційно з ростом ціни на землю будуть підійматися ставки оренди. Це дасть можливість вітчизняним фермерам у спокійному режимі купувати землю, консолідувати її. Важливо зрозуміти: допоки земля поділена на невеликі клаптики, ціна не зможе досягти достойного рівня. Західні інвестори зацікавлені конкурувати за державну землю, бо мова йде про значні площі.
Резюмуємо: усе залежить від того, за який кінцевий варіант проекту проголосує Верховна Рада.

Деякі фермери озвучують позицію, що важливо паралельно формувати законодавчу базу сприяння купівлі землі українськими агровиробниками. Це надасть доступ до фінансування і дозволить їм бути конкурентними. Ваша точка зору щодо нагальності вирішення цього питання?

Я повністю погоджуюсь. Потрібно забезпечити однакові умови для тих, хто має капітал і хоче інвестувати в землю, як в зростаючий актив, і агровиробників. Усе ж наші фермери вже мають деякі переваги: можливість спілкуватися з пайовиками, краще розуміння ситуації на місцях. Якщо надати можливість фермерам отримувати кредити з державними компенсаціями, вони будуть конкурентними навіть у порівнянні з іноземними інвесторами. Можемо спостерігати, що уряд рухається в правильному напрямку, спрямовує сили на вартість і доступність фінансування. Банки готові йти на зустріч, але вартість фінансування — це не тільки питання банків. Ми робимо трансфер ціни ресурсів до клієнтів. Немає можливості забезпечувати фінансування за нижчими відсотками, ніж ті, під якими заходять ресурси та депозити до банківської установи. Якщо держава забезпечить компенсаційну програму, це здешевить кредити і допоможе агрокомпаніям стартувати на конкурентному рівні. «Агропросперіс Банк» працює безпосередньо з фермерами, і ми зацікавлені в тому, щоб вони змогли викупити землю, на якій працюють. Механізм компенсацій — один із головних факторів у цьому питанні.

Також важливо розуміти, що іноземні інвестори не побіжать стрімголов в Україну одразу після старту ринку землі. Світ рухається та розвиває новітні технології. Можливо, через років 10 земля вже не буде таким надзвичайно важливим ресурсом для забезпечення харчової безпеки. Для прикладу можна навести Ізраїль.

У нас існують протиріччя не тільки між фермерами та холдингами, вітчизняними компаніями та установами з іноземним капіталом. Самих фермерів можна поділити на кілька категорій — ті, хто на початку незалежності отримав землю безкоштовно і ті, хто виконував певні фінансові зобов’язання. Ваша точка зору: як владнати суперечки між цими категоріями?

Тут не варто шукати повного консенсусу. Важливо зробити так, щоб аграрний сектор не розвалився після старту землі.

Головне — право оренди має залишатися недоторканним. Це всім надасть стабільність для прогнозу діяльності. Навіть, якщо, наприклад, працювати 5 років не на власній землі, а орендованій, є час зорієнтуватися та продумати план дій на майбутнє.

Ви згадували Незалежну асоціацію банків України. Як членство в даній структурі допомагає в роботі?

Це дуже ефективна асоціація. На даному етапі кількість банків значно скоротилася, у рамках асоціації вдається координувати та узгоджувати питання, які цікавлять усіх. Коли у нас виникають питання до Національного банку або, приміром, до уряду, ми збираємось, і Незалежна асоціація допомагає нам ці питання транслювати. НАБУ — дійсно дієва та працююча структура.

Які важливі питання для аграрного сектору у 2020 році, окрім відкриття ринку землі?

Як завжди — погода та ціни. Думаю, що погода — навіть більш болюче питання. Гостро стоїть проблема нестачі вологи. Загальна кількість опадів майже та сама, але періодичність насторожує: або заливає, або сушить. 2019 рік був не надто простим, будемо сподіватись на покращення в 2020. Два проблемні роки поспіль можуть ще більше знизити інвестиції з боку аграрного сектору. Усі й так акумулюють кошти та мінімально вкладають у розвиток.

Наразі займаєте посаду голови правління банку — досить значний кар’єрний щабель. І надалі пов’язуєте своє майбутнє з банківською сферою?

Мені подобається. Банківська справа дуже диференційована, перебуває на перетині багатьох галузей. На даному етапі я — банкір, логіст, аграрій, айтішник. Постійно бачу нові виклики та напрямки для самовдосконалення. Обіймаючи посаду Голови правління, я не виконую якусь одну функцію, маю досить широке поле для реалізації своїх навичок, здібностей і знань. І маю ще багато ідей та планів для реалізації та розвитку.

ДОСЬЄ

«Агропросперіс Банк»
Адреса: вул. Дегтярівська, 27-Т, Київ, 04119
Спеціалізація: банк, який спеціалізується на кредитуванні малих і середніх агровиробників і першим серед українських банків почав фінансувати під аграрні розписки (з 2016 року). Банк вирізняє глибока агроекспертиза та відповідальний підхід до фінансування. 100% іноземний капітал (США та Європа).
«Агропросперіс Банк» надає фінансування аграріям у 14 областях України — Вінницькій, Хмельницькій, Полтавській, Харківській, Сумській, Чернігівській, Київській, Житомирській, Черкаській, Кіровоградській, Тернопільській, Львівській, Рівненській та Волинській.

Ліцензія НБУ № 241 від 16.02.2016