ТАРАС ВИСОЦЬКИЙ. МІНАГРО
СЕЗОН 2025. ЧЕТВЕРТИЙ РІК ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ

Тарасе Миколайовичу, поки не забула, швидко запитаю. Бронювання продовжили до 31 березня. Це означає, що для аграріїв проблеми вирішилися?

Поновити бронювання до 31 березня 2025 року мають всі, хто має чинне бронювання. Аграрії чи господарства до 31 березня мають час, аби поновити бронювання своїх працівників. Це позитивна новина, це означає, що аграрний сектор йде в посівну і що польові роботи будуть виконані в повному обсязі.

Якщо господарства поновлюють бронювання, то воно півроку буде чинним?  

Бронювання дійсне 12 місяців. На рік. 

Бюджетні програми 2025. Які основні. Наскільки, на Вашу думку, держпідтримка спрацювала в 2024: вдало/невдало? Загальне фінансування на рівні минулого року. Чи чекати проблем, зважаючи, що багато програм в аграрному секторі підтримував USAID, а вони наразі зупинені. Якось державна підтримка буде скоригована?

Ні в бюджеті 2024 року, ні в бюджеті 2025 року не передбачалося державне фінансування за рахунок програм USAID. Є кілька програм міжнародних партнерів. Про них окремо.
Отож, які є програми державної підтримки для АПК в 2025. Фактично, маємо кілька блоків.
Гранти на сади та теплиці. Біля півмільярда гривень, точніше 480 мільйонів. Аналогічна програма діяла попереднього року, кошти всі повністю використані.
Програма продовжує діяти в 2025 році. Заявки на гранти активно подаються. Можна говорити, що є чітке бачення підприємців, хто готовий займатися цим напрямком. Наразі є вже заяви на 50% державних коштів. Тому з упевненістю можемо говорити, що цього року всі кошти будуть використані.

Уточнення по ходу: гранти - це з прицілом на експорт продукції?

Тут є два моменти. Коли ми говоримо про теплиці, то в більшості випадків у теплицях якраз вирощуються овочі для потреб внутрішнього ринку. Від перцю до зелені. Є також свіжа ягода. Якщо про свіже, високої якості – фрешмаркет - то це для внутрішнього ринку.
Коли говоримо про гранти на сади, де в нас основні позиції - яблуко, лохина, горіхи, то потреби внутрішнього ринку закриті, маємо достатнє внутрішнє виробництво. Скоріше за все, ця продукція буде націлена на продаж на зовнішні ринки.

Зрозуміло. Повертаємось до бюджету 2025.

Підтримка зрошення. Є державна програма, яка дозволяє отримати до 50% компенсації від витрат на будівництво чи відновлення систем зрошення.
26,5 тис гривень на гектар. Заявок очікуємо більше, ніж попереднього року.
Ситуація буде більш зрозуміла в другій половині 2025, але добре, що маємо таку програму, маємо кошти для її реалізації. Йдемо далі. Говоримо про напрям, який координує не Мінагрополітики, але він важливий. Це розмінування земель, в тому числі сільськогосподарського призначення.
Це зона відповідальності Мінекономіки, на цей рік передбачено 2 млрд гривень.
Зверну увагу, що 100% витрат на розмінування покриваються за рахунок держави. Потрібна для початку заявка в ДАР, Прозоро.
Є одна нова програма. Це мільярд гривень на тваринництво. В роботі два напрямки. Компенсація вартості племінних нетелів та компенсація вартості будівництва чи реконструкції молочнотоварних ферм.
Попередній збір інформації про плани по закупівлі тварин та будівництво ферм свідчить, що всі кошти будуть використані. Попит та запит на цю програму вражає.
Є ще програма, яка фінансується, підтримується міжнародним партнерами, зокрема, Європейським Союзом, Світовим Банком.
Мова про виплату 4 тис грн. на 1 гектар для фермерів, які обробляють до 120 гектарів землі. І про виплату 7 тисяч гривень на корову, хто утримає від 3 до 100 корів.

Це на всі регіони розповсюджується?

Так, на всі.
Минулого року по цій програмі було більше ніж два мільярда гривень виплачено. Цього року заплановано у бюджеті 4,7 млрд грн. Фактично близько 1,8 млрд грн Україна вже отримала від міжнародних партнерів.
Заявки на виплати приймаються в ДАР. Ряд програм ще чекає фінансування. Сподіваємось, що ці кошти будуть.

Хто фінансує. Окремі країни якось долучаються?

Фінансує Світовий банк, але паралельно банк шукає країни-донори. Поки що однозначна відповідь відсутня. Частина коштів у процесі пошуку.
Віримо та надіємося, що вдасться всю суму – 4,7 млрд - знайти та профінансувати.
Торік ще була програма на підтримку господарств прифронтової зони. Майже 800 мільйонів гривень отримали від Європейського Союзу. Мова про програму, де фермери на деокупованих територіях могли отримати 8 тис грн на 1 гектар, але обмеження по площі - до 120 гектарів. Це була однорічна програма, на поточний рік її пролонгації немає.
Це основні напрямки підтримки.
Ще хочу коротко згадати про 5-7-9. Це не пряма бюджетна підтримка, але вельми важлива програма, в тому числі для аграріїв.
Це програма, яку координує Мінекономіки, але її варто згадати, тому що чимало аграріїв нею користується.
Спецумови для агро наступні. Ті, хто спеціалізується на рослинництві, можуть залучити до 90 млн грн кредит. Ті, хто займається тваринництвом або переробкою, можуть залучити до 150 млн грн.
Програма доступна на 2025 рік.

А сільськогосподарська техніка? Є компенсація?

Так, є програма, але координує її Мінекономіки. До речі, за 2024 рік виплачено 900 млн грн. Це 25% компенсація.
На поточний рік вже виділено 500 млн грн. Буде попит більший, то є можливість перерозподілу коштів за рахунок інших статей. Поки є півмільярда.

Швидко повернуся до програми по тваринництву. Ви згадали, що кошти зі спецфонду. Тобто мова не про пряме бюджетне фінансування.

Все буде залежати від того, як будуть надходити кошти до спецфонду. Кошти спрямовується від передачі в оренду державних земель через аукціони та державний земельний банк.
Скільки надійде коштів, таким і буде фінансування програми відродження тваринництва.

Бачила цифру, що потреба фермерів щодо молочного тваринництва оцінюється в 9 млрд грн. Держава обіцяє мільярд.

9 мільярдів – загальна потреба. Очевидно, що держава не буде компенсувати 100%. Однак ряд питань будуть вирішені, все буде залежати від можливостей державної казни.
Зібрані попередньо проєкти, плани господарств, які хочуть будувати, реконструювати. 9 мільярдів - сума всіх інвестицій.
Держава може компенсувати десь п'яту частину, то це мова йде про 1,8 млрд грн. Це попередні плани суб'єктів і держави на рік.
Так чи інакше компенсація буде по факту будівництва.

Ще одне уточнення. Здається, Швейцарія планувала виділити 1,5 млрд своєї валюти для молочного напрямку в Україні. Ця програма працює, чи я помиляюся?

Таких коштів немає. Швейцарія на загал, на всі галузі пообіцяла 1,5 млрд франків. Більше того, ці гроші надійдуть протягом кількох років.

Зрозуміло. Тепер давайте детальніше про меліорацію. Торік ми з Вами на власні очі бачили відродження поливу земель на Черкащині. Ви зазначаєте, що фінансування плюс-мінус буде в другій половині 2025 року.
Скільки земель господарства полили торік? Які плани на поточний рік?
Як іде процес передачі систем від агентства водних ресурсів до агентства з меліорації? Відомства домовилися? Чи може Мінагро вплинути на ситуацію?

Почну в зворотньому порядку. Процес передачі державних меліоративних систем в управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, а потім в управління ОВК - тривалий процес, який може розтягнутися ще на кілька сезонів. Передача триває. Саботажу немає. Це складний та трудоємкий процес, аби по всіх регіонах його завершити. Це аудит, оцінка обладнання, яке збереглося, безпосередньо передача з балансу одного відомства на баланс іншого, потім передача в користування господарствам.

Після того як президент США Трамп призупинив програми USAID, питання меліорації в Україні зависло. USAID пропагував відновлення зрошення в Україні. Чи є інші міжнародні партнери, зацікавлені у відновленні зрошення в Україні. Свого часу активно пропагували цю тему фахівці IFC.

Дійсно, два проєкти USAID передбачали підтримку та фінансування проектів зрошення в Україні – USAID Agro та Harvest. В них закладалося до 50 мільйонів доларів на п'ять років.
Якщо ми говоримо про інших партнерів, то наразі працюємо зі Світовим банком. Про конкретні кошти не йдеться, поки що мова йде не про суму, а про пошук фінансування як такого. Є спільна амбітна ціль - знайти грантове фінансування для забезпечення коштами державних програм по меліорації в Україні.

Давайте продовжимо про гроші, але не державні, а ті, що заробляють фермери.
Згадуємо минулий рік. Літо. Ціни пішли вгору. Ріпак господарства продали вдало.
А потім сіли на мішки із збіжжям і вичікують (окремі й досі) кращої ціни. Практика притримувати продукцію виправдана? Чи аграрії за результатами року є фінансово успішними?

Перше, що варто зазначити: стратегія реалізації продукції – особиста, індивідуальна справа кожного суб’єкта господарювання. Немає державного регулювання цін. Кожен виробник приймає рішення самостійно. Однак треба пам’ятати: ціни можуть протягом року мінятися. Ціни можуть зростати, потім падати. Всі ризики несе суб’єкт господарювання. Цінові коливання присутні завжди, у всі роки.
Згадайте 2022-2023, коли порти були блоковані, вивозити продукцію можна було виключно через коридори солідарності, трохи через Дунай. Фермери були змушені продавати майже за безцінь, заробляли інші категорії учасників аграрного ринку, але не виробники.

Аграрії отримали прибутки за результатами 2024? Чи ще інформація відсутня?

Є чітка регіональність, якщо оцінювати господарську діяльність підприємств.
Фактично, схід, південь, південний схід були значно пошкоджені через посуху та заморозки. Тому в цих регіонах, на жаль, більшість суб'єктів у складній фінансовій ситуації. Мова про Харківщину, Херсонщину, Запорізьку область, частково Дніпропетровську, частково Кіровоградську, частково Одеську, частково Полтавську.
Північ та центр України в кращій ситуації. У більшості випадків погодний фактор не був критичний. Цінова ситуація сприятлива. За підсумками попереднього року господарства центральної України та західних регіонів мають позитивні результати діяльності.

Можна озвучити рівень рентабельності?

Поки що інформації немає. Ще дані опрацьовуються. Звітність за 2024 буде на початку 2-го кварталу.
Однозначно можна говорити про те, що фінансові результати будуть мати чітко виражену регіональність.

Зрозуміло. Скажіть, якщо оцінювати групи товарів, то минулого року маємо рекордний врожай сої і низькі ціни на цю культуру. Аграрії кажуть, що цього року соя не буде фаворитом.
З основними зерновими та технічними культурами ситуація більш-менш читається.
Якщо беремо овочеву групу, то саме в цьому сегменті можна заробляти, але виробники не до кінця розуміють, скільки тої чи іншої позиції необхідно для потреб внутрішнього ринку.
Судячи з розмов та настроїв фермерів, цього сезону варто чекати картопляний бум, адже ціна на полиці 40+. Мова про промисловий сегмент. Бо мішок-два на городі індивідуали посадять.
Чи можна якимось чином допомогти господарствам?
Словом, що чекати в сегменті овочі?

Дивіться. Овочева група – це насамперед особисті господарства. Тут складно прогнозувати виробництво і ціни. Індивідуальні господарства застосовують мінімальні технологічні рішення. Ці господарства, як правило, не мають зрошення, не мають факторів контролю обсягів виробництва.
Господарства дуже чутливі до впливу погоди. Індивідуальні господарства можуть набагато більше посадити картоплі, наприклад, але погані погодні умови і в результаті виробництво не збільшиться. Можуть бути гарні погодні умови і буде перевиробництво.
В сегменті овочів Україні дійсно складно оцінювати та прогнозувати, бо основа галузі – індивідуальний сектор.
Що ми робимо, як міністерство для промислового сегменту?
Розуміємо, що ринок потребує відповідну кількість овочесховищ для сталого забезпечення та стабільності сектору протягом року, а також для розвитку експортних програм.
Мінагрополітики ініціювало розширення програми 5-7-9 аби додати до переліку підприємств, що можуть залучати кошти, тих, хто готовий розбудовувати систему овочесховищ.
Наразі ця ініціатива проходить процедуру узгодження, ближчим часом питання буде винесене на розгляд уряду.
Вельми важливо запустити поступальний розвиток промислового виробництва, сегмент зростає, але на рівні країни питома вага підприємств залишається не настільки значною, щоб формувати ринок. Цього року, як і в попередні, основний вплив на ринок формуватимуть особисті господарства.

А немає значення для міністерства, хто буде розбудовувати овочеві сховища? Бо складається враження, що Мінагро максимально готове підтримувати ритейл, як кінцеву точку, що має безпосередній контакт, діалог зі споживачами. Чи я помиляюся?

У нас трохи інша концепція. Пільговими кредитами (зміни, що ми ініціюємо) зможуть скористатися виключно аграрні виробники. Наша мета - розбудовувати ланцюг «від поля до виделки».
Тобто ми говоримо, що необхідно розбудовувати продуктовий ланцюг, де виробник, який має вже досвід і спроможність вирощувати, переходив на наступний рівень. Зокрема, будував сховища для зберігання продукції і не був змушений продавати все вирощене відразу, не завжди за вигідними цінами.
Переконаний, що це є професійний розвиток галузі, і більш справедливо по відношенню до фермера.

Скільки потрібно овочесховищ? Південь та Схід випали з ринку, інфраструктура через війну зруйнована.

Оптимально, виходячи з розрахунків, щоб покрити весь внутрішній ринок мережею сховищ, потреба становить 2 мільйона тонн. Але це ідеальний варіант, із запасом, для задоволення всіх потреб споживачів протягом сезону. З іншого боку розуміємо, що перший критичний рівень – це 0,5 млн тонн з поступовим збільшенням кількості сховищ, розвитком переробки, доробки, бакалії. Цифра на перспективу, до якої треба прагнути, - 2 млн тонн.

Де оптимально розміщувати нові об’єкти?
Це має бути зона вирощування і поруч сховище, чи все-таки сховище має бути в зоні споживання? Тобто, великі міста, де багато споживачів.

Зони вирощування більш-менш сконцентровані на зручних логістичних маршрутах. Такої логіки плануємо дотримуватися і далі. Сховища не можуть бути в трьох точках по всій країні.
Наше бачення таке, що об’єкти рівномірно мають розташовуватися по регіонах, плюс-мінус у кожній області. Відстань до споживача не є критичним параметром. Немає значення 15 кілометрів чи більше до міста. Важливо, щоб сховище було на зручному логістичному маршруті, з точки зору доступу до доріг.
В принципі, перевезення десь на 100-150 кілометрів – цілком робочий варіант.

Не знаю, як правильно сформулювати. Вам не здається, що господарства не хочуть займатися овочами, наприклад, в тому числі по причині відсутності необхідної інформації та знань.
Мова про невеликі господарства. Холдингам простіше, вони мають доступ до інформації, до новинок, технологій.
Можливо, фермерам потрібні якісь консалтингові послуги, базова інформація про той чи інший ринок. Чи Мінагро забезпечує загальні правила роботи сектору, а кожен керується власними міркуваннями, адже всі в умовах ринку існуємо, тобто правило «кожен сам за себе».

Ми над цими моментами розмірковуємо, шукаємо алгоритми ефективної раціональної комунікації з суб’єктами господарської діяльності. Але є певні сегменти, де це складно реалізувати. Якщо у вас, наприклад, кілька мільйонів господарів, що вирощують ту саму картоплю. У когось дві сотки, у когось – десять, у когось – 2 гектари. Зібрати оперативно інформацію неможливо. Відповідно практично неможливо передбачити та інформувати фермерів, який буде попит на картоплю: мільйон, чи 4-5 мільйонів тонн.
Де мова йде про комерційні культури, експортоорієнтовані, ситуація зрозуміла, тенденції, ціноутворення.
Однак там, де працює величезна кількість індивідуалів, це просто фізично неможливо поки що. Але ми шукаємо варіанти та форми, які врівноважать та стабілізують ринок. Це певний еволюційний процес.

В Україні є різні господарства: великі, середні, маленькі. Якщо брати Європу, то це більше маленькі господарства, фермери. Чи залишиться Україна в своєму різноманітті структур? Особливо на тлі перемовин з ЄС?

Україна має унікальну багатогранну структуру АПК. Ми маємо її зберегти. Це наша перевага, що у нас є і особисті господарства, і фермери, і середні підприємства, і великі компанії. За останні десятиріччя структура сектору «устаканилася», вона не змінюється, вона шліфується і має досить багато переваг. Тепер важливо, не втрачаючи конкурентні сильні сторони, унікальний досвід, зберігаючи переваги, інтегруватися в майбутньому в сільськогосподарську систему Європейського Союзу.

ЄС прийме нас таких різних?

Діалог буде тривати. Перемовини тільки почалися. Наша позиція наступна: треба відстоювати свої позиції, шукати спільні моделі, щоб усі сторони мали змогу змінитися на краще. Завдання - показувати кращі українські практики в процесі переговорів.

Ваше особисте відчуття: АТМ після 5 червня 2025 продовжиться ще на рік? Чи поки ситуація 50 на 50.

Поки що важко казати. Можливо, ваше трактування доречне: 50 на 50.
З однієї сторони бачимо, що єврокомісар з питань сільського господарства налаштований позитивно, є моменти з окремими країнами, які потребують додаткових зустрічей, перемовин. Ми спілкуємося, дискутуємо, активний процес діалогу триває.

Зрозуміло. Переключаємося на врожай. Основа – озима пшениця – в полях під снігом. Площі менші, але маємо, що маємо в наших реаліях. Що чекати, яка структура посівних площ в 2025?
На що будуть звертати увагу аграрії. Мінагро проводило опитування: соняшник, кукурудза, соя?

Фактично бачимо, що немає критично негативного впливу погоди на озимину. Зміни температури були поетапними, поступовими, не різкими, що давало можливість рослинам адаптуватися. Подивимося, як буде ситуація розвиватися, наразі посіви в задовільному стані.
Що стосується окремих культур. Так, дійсно після рекорду врожаю сої в 2024 та низьких цін на ринку, напевне, варто чекати зменшення площ під цією культурою відсотків на 10-15. Відповідно відчувається тренд на відновлення площ під кукурудзою.
Соняшник стабільно вважається прибутковою культурою, тому посівні площі залишаться в межах середньостатистичних за останні кілька років, з урахування обмежень сівозмін, повторюваності на одному і тому самому полі.

П'ять плюс по соняшнику?

Так, понад 5 мільйонів гектарів точно. Найбільші зміни в парі кукурудза-соя.

На Вашу думку, навчилися українські виробники вирощувати сою? Бо соя - приваблива культура, з одного боку, а з іншого, за словами самих аграріїв, вони просто не вміють її вирощувати.

Навчилися. Багато хто з виробників навчився.
Результати минулого року – зайве підтвердження - 6 мільйонів тонн. Врожайність зростає, більше того, статистика свідчить, що не всі сіють сою. Є певна спеціалізація по регіонах, по підприємствах.
Все менше любителів, які займаються цією культурою. Соя має особливості виробництва, це правда, відтак культуру обирають господарства, які впевнені в результаті. Хоча соя не така чутлива до сівозміни, але при вирощуванні варто зважати на фактор опадів, температурні режими. Ви питаєте про потенціал виробництва 36 млн тонн. Як на мою думку, то це більше розрахунки, не більше.

Спілкувалася з аграрними вченими. Вони оцінили вартість цьогорічної весняної кампанії на рівні 210-220 млрд гривень, або плюс 10% до вартості кампанії минулого року. Яке бачення міністерства? На чому доведеться економити виробникам? Про енергоресурси вже почула.
Паливо - завжди складно. Але цікавить питання насіння. В Україні багато іноземних компаній, котрі побудували насіннєві заводи, імпорт теж достатній. Питання таке: на чому виробники будуть економити цього року?

Я би погодився, що витрати корелюються на рівні річної інфляції.
Що стосується насіння, то аграрії не ризикують і не економлять на якості. Впевнений, що насіння буде максимально якісним. Те саме стосується і ЗЗР. Хоча можливі варіації оригінали-генерики.
Мінеральні добрива. У перші роки великої війни скорочення використання добрив десь на 40-50%. На сьогодні мінеральні добрива доступніші в ціні, ніж у 2022. Але на показники 2021 року в поточному сезоні не вийдемо. Десь на 15% буде менше використання міндобрив.

Як сприймаєте тезу про те, що традиційне використання добрив аграрії змінюють, максимально експериментуючи на полі.

Для того, щоб такі речі оцінювати, треба дивитися на обсяги та види добрив у довгій перспективі.

Наскільки тісно спілкується Мінагро з Укргідрометцентром та науковцями?

Універсальний рецепт ніхто не може дати, але наукові розробки, рекомендації вчених чи фахівців Укргідрометецентру завжди корисні виробникам. Мінагро максимально сприяє інформаційному забезпеченню господарств.

На Вашу думку, що буде найскладнішим у 2025? Ціна, паливо, погода. Про війну не згадую, бо ми в ній вже який сезон живемо.

Якщо відкинути фактор війни, то найбільшим викликом буде фактор погоди. Коливання температури, зміни клімату, атипові умови тої чи іншої пори року.
Поки що під час перезимівлі озимини негативу не було, але погода - річ непередбачувана.
Чим далі, тим все більше погода стає не передбачуваною та непрогнозованою.
Тому можу сказати так. Ми існуємо в умовах війни. Поза воєнним фактором є розуміння сезону, є логістика, яка працює і додає оптимізму. Є досвід.
Але погода - подекуди більший форс-мажор ніж війна.

Якщо дозволите, можливо, особисте запитання. Так чи інакше, ми живемо в умовах війни, сподіваючись щохвилини на її закінчення.
Що для Вас найбільш складне? Всі ми так чи інакше на окремі моменти реагуємо емоціями.
Мені, зокрема, складно спілкуватися з фермерами. Один розказує, що поголів'я загинуло, інший релокував підприємство, у третього тракторист підірвався.
Для Вас на рівні емоційного, що найбільш складне?

Мені здається, що на всіх впливає війна. Кожна людина має страх, злість, співчуття.
Багато фермерів чи спеціалістів компаній пішли воювати, є ті, хто загинув, є поранені. Одночасно є економічні втрати галузі та окремо взятого господарства.
У нас довгий шлях попереду, з точки зору отримання компенсацій та репарацій. Ми тільки фіксуємо втрати, важливо – опитати та зафіксувати, а потім створити дорожні карти проходження процесу компенсації. Ми розуміємо, що є великі втрати в інфраструктурі. Держава продовжує на цим працювати, ми всі сподіваємося, що разом з партнерами нам вдасться відновити економіку.
Саме найважливіше - людське життя. Ті, хто загинув, їх, на жаль, повернути неможливо.

Післямови не буде. Аграрії вийдуть в поле і будуть працювати. На тлі вибухів, вогню, війни.