МИКОЛА ПУГАЧОВ. ІАЕ
ПРОДОВОЛЬЧІ ВИКЛИКИ 2025

Миколо Івановичу, Ваше бачення та оцінка експорту продовольства на 2025 рік. Чи чекати новий рекорд і від яких чинників він залежить?  

Головний підсумок аграрного експорту України за три роки повномасштабної агресії РФ на території України – вдалося не лише стабілізувати ситуацію, а й навіть наростити його вартісні обсяги за підсумками 2024 року.

Торік галузевий експорт на суму 24,6 млрд дол. США став другим за період незалежності нашої держави, поступившись лише рекордному показнику 2021 року у 27,7 млрд дол. США.

Слід пам’ятати, що вітчизняний агропродовольчий сектор продовжує функціонувати в умовах нестабільності та постійних ризиків, спричинених воєнними діями. Тому в жодному разі не можна зі значною впевненістю прогнозувати досягнення чергових рекордів.

Результати агропродовольчого експорту формуватимуться і остаточно залежатимуть від продовження стабільної роботи контрольованого Україною морського коридору. В цілому, прийнятними можна вважати річні вартісні обсяги експорту, які перевищуватимуть 20 млрд дол. США.

Як змінилася логістика експорту в 2024 на тлі того, що працюють порти Великої Одеси?  

Власне, роль тимчасового морського коридору на сучасному етапі переоцінити дуже складно.

Він розпочав свою роботу у серпні 2023 року. А вже у 2024 році через нього було вивезено близько 60 млн т продовольства, тобто близько 90 % кількісних обсягів всього галузевого експорту України.

Чи залишиться ЄС основним регіоном збуту українського продовольства в 2025? Як вважаєте, чи погодиться ЄС пролонгувати ще на 12 місяців ліберальний режим експорту продовольства для України чи ліберальна торгівля закінчиться 5 червня 2025? 

Вагомі підстави для переформатування географічної структури аграрного експорту нашої країни, яка встановилась від початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році, поки що відсутні.

Орієнтація на Європейський Союз є занадто міцною – понад 52 % вартісних обсягів у 2024 році. При цьому частка другого регіону – Азії – була помітно скромнішою і склала трохи більше 30 %. Втім, і тут вдалось наростити експортні доходи. Продажі в Африку завдяки контрольованому морському коридору також збільшуються. Однак вони, як і у випадку азійських країн, поки що стримуються більшою територіальною віддаленістю та супутніми ризиками війни.

За цей період ЄС тричі продовжував дію лібералізаційного режиму торгівлі. Спочатку він зняв всі мита і збори на українську продукцію. Згодом ситуація змінилась – і з 2024 року застосовувались, по суті, тарифні квоти – коригувальні заходи, які безпосередньо торкнулись вівса, яєць, цукру і меду українського виробництва.

Найімовірніше, заходи лібералізації з боку Євросоюзу для нашого продовольства збережуться й після 5 червня нинішнього року. Водночас можна очікувати запровадження певних обмежень. Наприклад, беручи до уваги кількісні показники закупівель визначених товарів у 2024-2025 роках, а не обсяги 2021-2023 років, як це відбувається нині.  

Як оцінюєте Африку та наміри України збільшити туди поставки продовольства в 2025, зокрема в межах програми Grain from Ukraine?

Дійсно, Африка на нинішньому етапі розглядається багатьма фахівцями й учасниками ринку як найбільш перспективний регіон з точки зору розвитку бізнесу та реалізації продукції.

Темпи збільшення населення тут є швидшими, ніж в інших частинах світу, існують можливості для збуту високомаржинальної продукції та отримання преміальних доходів на окремих ринках. З іншого боку, нікуди не зникають типові структурні проблеми Африки, які існують десятиріччями – голод, соціальна нерівність, низький технологічний розвиток, політична нестабільність, постійні військові конфлікти.

Grain from Ukraine – гуманітарна ініціатива нашої країни, започаткована президентом України. Вона покликана надавати допомогу державам, що мають дефіцит продовольства. Згідно з умовами ініціативи, розвинуті країни купують українське зерно та відправляють його до регіонів, які потерпають від голоду.

Фактично ініціатива Grain from Ukraine вже охопила Ефіопію, Сомалі, Кенію, Ємен, Судан, Малайзію, Мавританію, Палестину, Танзанію, Замбію та інші, – тобто не лише африканські, але й азійські країни.

Обсяги поставок продовольства за ініціативою Grain from Ukraine значно поступаються тим, що здійснюються в режимі звичайного експорту. Втім, її можна розглядати як один з альтернативних варіантів доповнення зарубіжних поставок, посилюючи таким чином наші позиції в Африці.

Які позиції готових продуктів харчування потенційно можуть вирости в обсягах експорту/імпорту та чому. Які позиції імпорту в зоні ризику? Наразі Україна попри свої можливості вирощувати та виробляти продовольство везе картоплю та інші овочі з Європи, зокрема від поляків.

В цілому, продукти переробної промисловості – а це групи 16-24 УКТЗЕД, а також молокопродукти, борошно, крохмаль, маргарин та ін. – відіграють допоміжну роль в експорті України.

За 2024 рік сумарна вартість їх продажів на зовнішніх ринках перевищила 4 млрд дол. СЩА, фактично відновившись до рівнів 2021 року. Їх частка становить близько 17 % в товарній структурі нашого агропродовольчого експорту. Однак слід враховувати, що майже завжди такі продукти потребують особливого режиму зберігання й транспортування. Цього українські експортери сьогодні часто не можуть забезпечити, тому за окремими товарними позиціями обсяги продажів помітно коливаються.

В імпорті даного сегменту ситуація теж навряд чи суттєво зміниться, адже стабільний багаторічний попит існує на визначений перелік товарів, зокрема алкогольні й безалкогольні напої, какаопродукти, тютюнові вироби, корми для тварин, сири тощо. По цих товарах може фіксуватись зростання закупівель.

Що стосується картоплі, обсяги закупівель якої з-за кордону збільшилися у 2024 році на тлі загального зниження імпорту овочів. Така ситуація об’єктивно виникає тоді, коли погіршуються кількісні та якісні показники урожаю.

Хоча даних по урожаю за 2024 рік ще немає, за даними статистики, в Україні щороку зазвичай виробляється 20-21 млн тонн картоплі. При цьому продовольче споживання складає приблизно 5-6 млн тонн.

Тоді як імпорт торік склав лише 51 тис. тонн картоплі. Очевидно, що такий імпорт не є критичним, і власної продукції цілком вистачить для внутрішнього ринку.

Якщо можна, то окремо про Польщу та Німеччину. Що вони купують у нас, що ми в них? Як розвиваються торговельні відносини, особливо останні 3-4 сезони, зважаючи на велику кількість українців у цих країнах?

Польща й Німеччина традиційно виступають одними з головних наших партнерів серед країн Європейського Союзу в торгівлі агропродовольчою продукцією. Загалом товарна структура торгівлі між сторонами теж є усталеною, певною мірою відображаючи тенденції всього галузевого експорту та імпорту.

Основні продукти українського експорту до Польщі минулого року – соняшникова, соєва й ріпакова олія, макуха, соки, соя, заморожені фрукти. Найбільші витрати здійснені на закупівлі польських кормів для тварин, сирів, шоколаду, хлібобулочних виробів, кави та інших різних харчових продуктів.

Найбільші доходи отримані українськими експортерами від продажів до Німеччини ріпаку, сої, кукурудзи, соків, заморожених фруктів, меду. Найвищими за вартістю стали закупівлі там екстрактів і концентратів чаю й кави, різного насіння для сівби, сирів, кормів для тварин, кави, тютюнових виробів, шоколаду, готових соусів, какао-масла, інших харчових продуктів.

Наскільки Україна цікава як партнер для прикордонних країн ЄС, чи все ж таки більше конкурент за гаманець споживача?

Серед країн ЄС прикордонними для України, крім Польщі, є Румунія, Угорщина та Словаччина.

Напевно, не існує однозначної відповіді на запитання щодо статусу України для транскордонних країн –членів ЄС.

За співставним потенціалом, масштабами показників виробництва й експорту, нашим конкурентом в деяких сегментах може бути Польща.

Разом з тим допомога інших країн, зокрема Румунії, яка тривалий час завдяки своїм дунайським портам була найкращою альтернативою при обмеженнях нашого власного морського експорту, відіграла дуже значну роль для підтримки його регулярності та кількісних обсягів.

Звісно, в силу форс-мажорних обставин, спричинених війною, вимушено була змінена кон’юнктура на ринках окремих приймаючих країн. Це викликало невдоволення місцевих фермерів, тому й досі застосовуються обмежувальні заходи стосовно визначеного переліку української продукції.

Незважаючи на це, необхідно й надалі докладати взаємних зусиль, особливо на рівні держави та профільних асоціацій, для подальшої лібералізації торгівлі з кожною сусідньою країною Євросоюзу, що сприятиме безперебійності потоків сільськогосподарського експорту та імпорту.

Що важливіше: нарощувати обсяги в тоннах чи заробляти валюту?

За нинішніх умов, коли тривають активні воєнні дії, Україна просто неспроможна швидко змінити товарну структуру експорту, який характеризується вираженою сировинною орієнтацією. Навіть при нормальному функціонуванні економіки цей процес потребує ретельного дослідження, точкового аналізу, всебічної оцінки перспектив, тому триває роками.

Отже, на даному етапі існуюча структура агропродовольчого експорту України виглядає цілком природною. Наразі наші експортери намагаються, наскільки це можливо, диверсифікувати товарний асортимент за рахунок нарощування продажів продуктів з вищою доданою вартістю на міжнародних ринках, що дозволяють більше заробляти при відносно малих обсягах. Втім, на середньо- й довгострокову перспективу потрібно орієнтуватись на готову й перероблену продукцію, яка багатьом країнам приносить мільярдні прибутки без необхідності експортувати сировину.

Є такий меседж: Україна годує 400 млн людей у світі. Звідки ці дані? Чим саме годує світ Україна, якщо основні статті експорту кукурудза та соняшникова олія?

Тезу, що Україна годує 400 мільйонів людей у світі, вже кілька років повторюють політики, експерти, науковці. У липні 2024 року спеціальна представниця США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер на брифінгу в Києві заявила, що сільське господарство України годує 400 мільйонів людей у світі та має можливість годувати 600 мільйонів. І пані Пенні Пріцкер має рацію.

Україна входить до топ-5 експортерів кукурудзи, пшениці та олії.

А у світі саме зерно є головним продовольчим ресурсом, з якого виробляється борошно та ціла група різних хлібобулочних виробів. Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО) розраховує усереднені показники саме продовольчого споживання зерна.

Цей показник у різних країнах становить переважно 130-170 кг на особу за рік. Звісно, що це не може бути універсальним індикатором, адже навіть в різних частинах одного континенту споживчі смаки іноді суттєво відрізняються. Тому наведені цифри слід сприймати лише як орієнтир.

Отже, за підсумками 2021 року Україна продала на зовнішніх ринках понад 50 млн тонн зерна. Основними ринками збуту були країни Азії та Африки. Враховуючи, що там споживання виробів з зерна та мінімальна і раціональна норми є ще меншими, кількість людей, яким вистачило би цього обсягу, становила близько 400 млн.