НАЗАР МИХАЙЛОВИН. НАЦУ «УКРЦУКОР»
Цукор: буряки, ціни, перспективи

Буряки посіяли. Можна і про перспективи ринку цукру у новому сезоні поговорити. Більш докладно – Назар Михайловин із асоціації «Укрцукор».

Назаре, які площі цукрових буряків маємо в 2020 році? Які площі під буряками є, на вашу думку, оптимальними для України? Оцініть стан посівів цукрових буряків.

На даний момент в Україні посіяно 209 тис. га цукрових буряків, що на 5% менше, порівняно з 2019 роком. Стан посівів на сьогоднішній день доволі непоганий, але прослідковується негативний вплив пилових бур у Тернопільській, Харківській і Кіровоградській областях. Також незначний вплив бурякових довгоносиків в Київській, Полтавській, Хмельницькій і Вінницькій областях. Не зважаючи на ці фактори, майже всі площі вдалось зберегти.
Декілька останніх років ми маємо стабільну тенденцію до скорочення посівних площ. Це продиктовано ринковими умовами та розвитком технологій, адже, приміром, в 2018 році ми мали 280 тис. га і врожайність 498 ц/га. Роком раніше, коли посівні площі були на 11,3% більшими, врожайність була менше – 465 ц/га (6,6%). Тобто відбувається певний процес «укрупнення». Але в розрізі останніх трьох років посівні площі в Україні скорочуються саме через несприятливу кон’юнктуру ринку – світовий профіцит декілька років «придушував» світові ціни і це прямо пропорційно впливає на українського виробника, який фактично змушений працювати на межі беззбитковості.
Найоптимальніші площі під цукровими буряками ми мали в 2018 році, коли виробники могли забезпечити внутрішній ринок і частково розкрити експортний потенціал. Проте це не межа, адже виробничі потужності України дозволяють переробляти 13,5-14 млн тонн цукрових буряків. Питання ринків збуту і ціни для реалізації цього потенціалу залишається відкритим.

Ваша оцінка урожаю цукрових буряків в Україні в 2020 році. Яким може бути виробництво цукру в 2020/2021? З якими показниками галузь відпрацювала сезон переробки буряків урожаю 2019 року.

Уже на сьогоднішній день, ми маємо частину господарств, які змушені були пересівати частину посівів через погодні умови. Це, в свою чергу, може відобразитись на кінцевому результаті. При оптимальних погодних умовах, достатній вологості ґрунту ми можемо очікувати врожайність на рівні 40-45 т/га. При такому показнику, очікуємо 1,2-1,3 млн. тонн цукру в 2020/2021 МР.
Нагадаю: в сезоні 2019/2020 році вироблено 1,48 млн. тонн цукру і перероблено 9,84 млн. тонн буряків.

Як можна оцінити експорт цукру в 2020 році, в 2019 році. Які шанси має Україна посилити свою присутність на світових ринках у 2020/2021?

Враховуючи тенденцію до скорочення посівних площ і виробництва цукру останні декілька років, ми спостерігаємо і скорочення експорту. Відповідно, за останні вісім місяців поточного маркетингового року українські виробники експортували 76,4 тис. тонн цукру. Це майже в 4 рази менше, ніж за аналогічний період минулого року.
В першу чергу, це зумовлено умовами світового ринку - попри прогнозований дефіцит, ціна залишається незмінно низькою. Окрім того, значно посилила позиції РФ, яка має цукор такої ж якості як і ми, проте і має логістичні переваги, а ринки збуту у нас фактично ті самі.
Враховуючи всі ці фактори, можемо спрогнозувати, що на кінець маркетингового року експорт досягне 120 тис. тонн. Це в 4 раз менше ніж попереднього року.

Наскільки ціни на цукор на внутрішньому ринку забезпечують рентабельне виробництво цукру в Україні? Ваше бачення цін на цукор на 2020/2021 МР.

Останні три роки українські цукровари несуть збитки: низькі світові ціни і надлишковий цукор «тиснуть» на внутрішній ринок. В результаті, ми бачимо постійне зменшення посівних площ і виробничих потужностей (через неспрятливу кон’юктуру ринку). При цьому собівартість виробництва щороку зростає, адже зростає собівартість вирощування сировини (високі ціни на нові і кращі гібриди цукрових буряків, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали, тощо), зростає плата за енергоносії, а ще аграрії повинні пристосовуватись фактично до нових погодних умов, при яких доводиться пересівати значні площі. Окрім того, кожного року потрібно підтримувати виробничу базу, адже всі наші підприємства побудовані ще задовго до проголошення незалежності України. Все це разом «вимиває» фінансові резерви виробників.

Якщо порівнювати цукрову галузь сьогодні і 100 років тому. Які можна виділити плюси та недоліки сучасної цукрової галузі?

Це не досить коректне порівняння, адже технології пішли далеко вперед. Для прикладу, коли за часів Радянського Союзу ми мали 192 цукрові заводи, які в рік виготовляли від 3,5 млн тонн цукру, залежно від сезону. Станом на сьогодні можливо запустити 37 цукрових заводів (є діючими), які зможуть виробити близько 2 млн тон цукру та переробити біля 14 млн тонн цукрових буряків.
Якщо порівнювати цукрову галузь 1920 року із сьогоденням можна відмітити декілька головних відмінностей: зменшення і «укрупнення» працюючих підприємств, зменшення посівних площ, проте збільшення врожайності, за рахунок застосування нових технологій. Також, змінився і попит на споживання, адже 100 років тому цукор був досить дорогим задоволенням, а дозволити його собі могла лише знать.

Чи потрібна державна програма розвитку галузі? Якщо так, то коротко окресліть основні моменти програми.

Ми, як профільна асоціація, неодноразово наголошували на необхідності державної підтримки галузі. Дещо було зроблено, як наприклад, відмінна квотування виробництва цукру та цукрових буряків, відміна мінімальних цін. Проте, галузь потребує допомоги.
Оскільки за останні 20 років не побудовано жодного цукрового заводу, абсолютно всі потужності потребують оновлення, щоб забезпечувати і внутрішній, і зовнішній ринок якісною продукцією. Для цього ми неодноразово наголошували на необхідності відміни мита на імпорт обладнання для цукрового виробництва. Така програма дозволить підприємствам цукрової галузі збільшити ефективність роботи, підняти інвестиційну привабливість та не допустить зниження конкурентної спроможності вітчизняної продукції.
Оскільки чи не основну роль в структурі собівартості виробництва відіграють витрати на енергоносії, виробники намагаються зменшити ці витрати за рахунок будівництва біоенергетичних підрозділів, які можуть повністю забезпечити потребу підприємства. Тому в цьому питанні необхідно втілювати програми по частковій компенсації будівництва біоетанольних та біогазових заводів на базі цукрових заводів.