«Якби знав, що цибуля так «вистрелить», то частину перемістив би в охолоджувальні склади і продав би трохи згодом. А так реалізували залишки цибулі в акурат перед зростанням ціни вдвічі», — скрушно розводить руками директор із виробництва корпорації «Дніпро» Андрій Душейко. І додає, що на його пам’яті такого шаленого росту цін на ріпчасту ніколи навесні не спостерігалося.
Андрію Петровичу, на Вашу думку, чому так стрімко подорожчала цибуля цієї весни? По великому рахунку, цибуля була в ціні, починаючи з літа минулого року…
Цибуля була відносно дорога. Але такої ціни, як була — до 40 гривень за кілограм — ніхто не міг і уявити. Фактично ціни на цибулю в нас були вже європейські. Як на мене, то різке зростання ціни було обумовлене в тому числі імпортом із Європи: Нідерланди, Німеччина.
Ви на цибулевому бумі підзаробили? Справа в тому, що наші склади, як і в більшості господарств, не обладнані холодильниками, тому ми продаємо так званий борщовий набір протягом сезону. Аби зберігати до літа, до нового врожаю, то цибулю треба закладати в холодильні камери. Є підприємства, які орієнтуються на пізні продажі. Наша корпорація зорієнтована на постійну реалізацію. Наприклад, у цибулі є хороший спосіб зберігання — навалом. З вентиляцією. Овочі прекрасно зберігаються, але в таких умовах можна зберігати до середини квітня. Далі на вулиці стає тепло, тепле повітря провокує проростання. Тому довше тримати не тримаємо, бо овочі починають втрачати товарний вид. Зазвичай навесні ціни завжди зростають, бо вже ось-ось і на ринку з’являться молоді морква, цибуля, капуста, але те, що відбулося цього сезону, не піддається логіці.
Ще один парадокс — капуста. На ринку досить велика пропозиція молодої по ціні 15–17 грн/кг, а «стара» — по 30 гривень за кілограм. Чому так? У чому парадокс? Кажуть мені господині, що з молодої капусти не звариш борщу. Є попит на ринку саме на так звану «стару» капусту. А її реально просто немає. Ціни на капусту з минулої осені не було. Особливо товар на зберігання ніхто не закладав, тому що зберігання теж коштує грошей. Чим довше зберігається, тим більші затрати і більші відходи. Рослина дихає, вона втрачає вагу, щось псується під час зберігання.
Корпорація «Дніпро» спеціалізується на вирощуванні овочів так званого «борщового набору». Розкажіть про принципи реалізації продукції. Це попередні домовленості, контракти чи продаєте овочі за принципом: хто звернувся, тому і відвантажуєте? Корпорація орієнтується на постійні продажі. Практично господарство збирає врожай у серпні, і відтоді й починаємо торгувати. Кожного тижня 3–5 машин овочів відвантажуємо. Продаємо, продаємо, продаємо. Протягом усього сезону.
У вас є контракти з мережами чи дрібні оптовики купують? По-різному. Працювали і працюємо з мережами. Хоча з ними непросто: зазвичай умови контрактів вигідні рітейлу, а не виробнику; мережі довго розраховуються за товар. Ще один канал реалізації — дрібні оптовики. Але тут теж буває по-різному. Не скаржуся, але зрозумійте: в Україні договір, який ти підписуєш наперед, де визначена та зафіксована ціна, інколи мало що значить. Скажу грубо, але як є: «Кинути можуть у будь-який момент». Тому намагаємося мати кілька каналів збуту, аби диверсифікувати в тому числі й власні ризики. За великим рахунком реалізацію контролюємо в ручному режимі, бо ринок динамічний і чутливий: інколи варто притримати партію овочів.
А взагалі вирощувати цибулю — це дорого? Якщо розглядати цибулю в розрізі основних овочевих культур, то ріпчаста — найдорожча культура.
А чому вона дорога? Момент перший — насіння. Насіння цибулі на площу 1 гектар — це на сьогодні близько 30 тисяч гривень.
Насіння дороге, далі що? Крапельне зрошування. Без крапельного зрошування врожай не отримаєш. А крапельне зрошування — це вже набагато дорожче, ніж просто посадити та зібрати врожай. Плюс треба постійно поливати, а вода теж грошей коштує. Йдемо далі. Добрива. Цибуля потребує дуже високих норм добрив. Фактично вся технологія дорога.
Що потрібно зробити, аби в майбутньому уникати ситуації, яка була на ринку овочів? Щоб усі учасники були задоволені: виробники мали достойну ціну, достойний заробіток, споживачі — хороший асортимент на полицях магазинів за прийнятними цінами? Думаю, що крок за кроком ринок вирівняється. Ринок — цікавий механізм. Попит-пропозиція із часом сягають одного рівня. Існує інша небезпека. Зараз багато хто з фермерів, спровокований високими цінами, почне додавати площі цибулі. І врешті-решт будемо мати обвал цін.
А загалом прогноз щодо цін на овочі можете озвучити? Ми ще сіємо моркву, саджаємо капусту. Про ціни зарано говорити. Які умови будуть влітку, засухи — не засухи, дощі — не дощі. Дивімося на погоду. Минули шквали, гради. Погоду ми не можемо регулювати. Є інформація, що на півдні дуже багато цибулі в цьому році посікло пиловими бурями. У західних регіонах дуже багато випало дощів.
Є багато факторів, котрі впливають на ціну. Це свого роду рівняння з такою кількістю невідомих, котре розв’язати в принципі нереально. Загалом планується збільшення площ під овочами. Але чи буде більший врожай, це вже інше питання.
Науковці радять звертати більше увагу на технології, і шукати свою нішу, аби гарантовано отримувати прибуток. Є багато сегментів, але вони вузькі, споживання мізерне. Наприклад, спаржа — хороша культура, але споживання в Україні мінімальне. Як не крути, основа — борщовий набір. Люди їдять картоплю, буряк, моркву, капусту, цибулю.
Ви плануєте збільшити площі, можливо, під тією самою цибулею? Абсолютно нічого не змінюємо. Усі овочі борщового набору — на тому ж рівні. Лишень картоплю не будемо саджати цього року, бо є інформація, що промислові площі зростуть на чверть. Може бути перевищення пропозиції над попитом, і потім завалюється ринок і нічого хорошого не відбувається.
А продати на зовнішні ринки? Це міф. Якщо є хоч найменша можливість купувати на локальному ринку, то всі країни ЄС будуть купувати у себе. Так само і Україна. Якби не форс-мажор у цьому році, то споживали б вирощену локально. На моє переконання, овочі — це внутрішній ринок, насамперед.
