Зміни клімату є справжнім шоком для України. Кліматичні зони зміщуються на північ та захід, спека і посухи все частіше стають катастрофами для багатьох регіонів України.
Підвищення середньорічної температури, зростання частоти посух, зміна режиму опадів і зростання екстремальних погодних явищ переписують спеціалізацію аграрного виробництва регіонів.
Зими стають м’якшими, літо спекотним. Все частіше звучать риторичні: коли будуть в Україні рости бананові гаї.
За останні 60 років темпи зростання середньої температури становили 0,4–0,6°C за десятиліття, перевищуючи середнє значення в Європі та в кілька разів перевищуючи світові темпи, згідно звіту Світового банку «Україна: підвищення стійкості до змін клімату в сільському та лісовому господарствах». Це в свою чергу змінює режим опадів. Більше опадів спостерігається восени і менше — в інші пори року, причому найменше опадів фіксується влітку. Підвищення температури повітря, що спричиняє збільшення випаровування разом з нерівномірними опадами, призвело до зниження накопичення вологи в ґрунті. Своєю чергою це зумовило збільшення частоти та інтенсивності посух за останнє десятиліття.
У разі постійного зростання викидів, температура може підвищитися на понад 4 °C до кінця XXI століття. При цьому зими стануть вологішими, а літа — сухішими, зі значними коливаннями в різних регіонах України. Зокрема, у південному степу очікується різке збільшення кількості тропічних ночей і спекотних днів.
Підвищення температури влітку може призвести до спеки та посилення посушливості на півдні та сході України. Прогнозують, що кількість морозних днів і ночей у південному регіоні зменшиться, навіть попри певні заходи щодо пом’якшення клімату. Це вплине на структуру та продуктивність агросектора.
За прогнозами, до середини століття внаслідок різних чинників, зокрема і зміни клімату, спостерігатиметься зниження врожайності основних сільськогосподарських культур України, зокрема ячменю, кукурудзи та соняшнику. Проте врожайність озимої пшениці на півночі та північному заході України до 2050 може зрости на 20–40 % порівняно з 2010 р. Відповідно до прогнозів, у найближчі 20 років зона вирощування озимої пшениці може зміститися на 150–200 км на північ. Подібні зміни прогнозуються і для цукрових буряків та картоплі, це змінюватиме спеціалізацію регіонів.
Межа якісної зміни кліматичних умов, які можуть вплинути на структуру агровиробництва, наразі проходить територією України. З південних регіонів вона поступово просувається до центральної смуги — Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Вінницької, Житомирської, Київської, Черкаської, Полтавської, Харківської областей — де поширюються раніше традиційні для степових регіонів овочеві та баштанні культури, урізноманітнюється садівництво.
З огляду на вплив кліматичних змін на сільськогосподарське виробництво та показники бідності населення, певні області будуть більш вразливими до наслідків зміни клімату. Області, що зазнають найбільшого впливу в абсолютному вимірі — Черкаська, Херсонська, Кіровоградська, Полтавська та Вінницька. Найбільші втрати доходів домогосподарств і зростання бідності та нерівності через зниження вартості сільськогосподарського виробництва прогнозують у Харківській, Кіровоградській, Львівській, Луганській та Житомирській областях. Хоча сільськогосподарська галузь складає незначну частку у валовому регіональному продукті більшості цих областей, прогнозовані зміни вартості сільськогосподарського виробництва матимуть значні наслідки для заходів з подолання економічної нерівності. Економіка цих областей буде найбільш піддатливою щодо зростання цін на продукти харчування та зниження доходів сільськогосподарського виробництва через потепління клімату. Львівська та Житомирська області найбільш схильні до скорочення прогнозованих опадів навесні та влітку у відносному вимірі разом з потенційними втратами вартості сільськогосподарської продукції в найближчому майбутньому.
Посухи можуть призвести до великих втрат урожаю. За даними Міністерства аграрної політики, у 2023 р. внаслідок посухи в Одеській, Херсонській та Миколаївській областях урожайність зернових культур скоротилася на 15–20 %. Сильно вплинули на врожайність сільськогосподарських культур в Україні посухи 2018 та 2020. Посуха 2018 найбільше вплинула на озимі культури. Порівняно із середнім показником 2014, 2016 та 2017 (відносно нейтральні роки) урожайність пшениці зменшилася: у Донецькій області — на 32 %, у Запорізькій — на 20 %, у Миколаївській — на 12 %, у Херсонській — на 8 %. Також посуха 2018 р. позначилася на врожайності ячменю. У 2018 врожайність ячменю порівняно із середнім показником 2014, 2016 та 2017 рр. скоротилася: у Донецькій області — на 40 %, у Запорізькій — на 26 %, у Миколаївській — на 10 %, у Херсонській — на 6 %. Кукурудза та соняшник не є озимими культурами, тому посуха 2018 р. не вплинула на їхню врожайність у південних регіонах.
Посуха 2020 істотно вплинула на врожайність пшениці, кукурудзи, соняшнику в південних областях України. Зокрема врожайність пшениці у 2020 порівняно із середніми показниками 2014, 2016 та 2017 рр. знизилася: в Одеській області — на 53 %, у Миколаївській — на 24 %, у Херсонській — на 7 %, у Запорізькій — на 4 %. Урожайність кукурудзи становила: в Одеській області — на 23 %, а в Миколаївській — на 20 % менше порівняно із середніми показниками 2014, 2016 та 2017 рр. Урожайність соняшнику у 2020 р. зменшилася: в Одеській області — на 37 %, у Миколаївській — на 24 % порівняно із середнім показником 2014, 2016 та 2017.
Вчені кажуть, що за умов збільшення посушливості клімату потрібно приділити увагу корегуванню і зміні структури посівних площ з насиченням її посухостійкими культурами, сортами й гібридами, які стійкіші до біотичних та абіотичних чинників. Дозу добрив як при підживленні озимих, так і під сів ярих культур варто уточнювати з урахуванням поживних речовин, вологості ґрунту й запланованого рівня врожаю, що дасть змогу раціональніше використовувати добрива й отримувати більшу користь від їх застосування.
Багаторічний досвід сільськогосподарської діяльності на півдні України свідчить, що за умов недостатнього зволоження зрошення має ключове значення для підвищення врожайності та отримання гарантованих валових зборів зернових, технічних, кормових, овочевих культур, картоплі, рису та ін. Тому відновлення і розширення площ зрошення разом із підвищенням ефективності їх використання є основою подальшого соціально-економічного розвитку степової зони України.
Впливи глобальних кліматичних змін в Україні посилено кліматичними наслідками повномасштабної війни: утратою Каховського водосховища, знищенням лісів і лісосмуг, руйнуванням та забрудненням сільськогосподарських земель через воєнні дії. Отже, потрібна повоєнна реабілітація сільськогосподарських земель, яка тісно пов’язана із впровадженням кліматично орієнтованого агровиробництва.
Між тим, дальше значне потепління в Україні розширить можливості для вирощування різних культур (зокрема спаржі, артишоку, батату, імбиру, куркуми та деяких цитрусових). На півдні України невдовзі може з’явитись екзотична альтернатива картоплі — ямс, а також теплолюбна культура бамія, яка популярна в Азії та Африці, добре росте в умовах високих температур.
Теплі зими можуть створити сприятливі умови для тепловимогливих рослин, які раніше не змогли б вижити в більш прохолодному кліматі України, зокрема, сафлору, сорго, коріандру, нуту, сочевиці. В українських степах уже вирощують кунжут, чуфу, артишок, шафран.
А баштанні культури, зокрема кавун і диня, які є традиційними для степу, поступово розширюють свої площі аж до північних та західних кордонів України. На півдні можна буде вирощувати середньоазіатську та зимову дині, які мають значно більшу тривалість вегетаційного періоду, ніж європейські сорти.
Потепління також сприятиме поширенню в північніших областях України нових овочевих культур, які зовсім недавно почали вирощувати в південних областях (зокрема батату та фізаліса, які витримують спеку, дають високий урожай).
Завдяки теплішим і м’якшим зимам, а також успіхам у селекції на зимостійкість садових культур українські садівники-аматори вирощують у відкритому ґрунті екзотичні й малопоширені культури, характерні для півдня країни. Так, у південних областях України та Закарпатті вже ростуть мигдаль, фісташка, ківі, хурма, інжир, гранат.
Хурму також вирощують на Київщині; набувають популярності ківі, мушмула, зізіфус та інші культури, але наразі умови українського лісостепу не дозволяють вирощувати ці рослини у промислових масштабах.
До 2060 на широті України очікується підвищення середньої річної температури на 1,5–2,0°C, подовження вегетаційного сезону майже на місяць, що при відповідній агротехніці може сприяти отриманню двох урожаїв низки культур.
Останніми роками посухи спостерігалися в районах, в яких їх раніше не було. Розраховані індекси посушливості клімату за останнє десятиріччя свідчать про суттєве збільшення території недостатнього зволоження. Площа, де необхідні епізодичні поливи, вже набагато більша, ніж вся степова зона України, яка у 90% випадків потребує поливу.
На сьогоднішній день існує близько 20 прогностичних моделей зміни клімату на глобальному рівні. Всі вони вказують на подальше потепління. Згідно розрахунків цих моделей у XXI столітті на всій території України очікується подальше підвищення температури (понад 1,2 °С, що вже зафіксовано за тридцять останніх років), найбільше зимовий та літній сезони. Ймовірно, що до кінця століття підвищення складе 2–4 °С.
За розрахунками кліматологів середня швидкість потепління в Україні складає близько 0,4 °С за 10 років. Отже, за умови збереження таких темпів потепління вже через 30 років середня річна температура може підвищитися ще на 1–1,5 °С. Як будуть змінюватися опади — залишається надзвичайно невизначеним, однак значне збільшення їх кількості малоймовірне і це загрожує посиленням посух та збільшенням площ земель схильних до опустелювання.
Джерело: НІСД
Автори публікації: Ярослав Жаліло (доктор економічних наук), Віталій Русан (кандидат економічних наук), Ліна Жураковська, центр економічних і соціальних досліджень НІСД
Використано матеріали публікації АПД «Зміна клімату та сільське господарство в Україні: що варто знати фермерам?»
