Три основні типи пошкоджень в аграрному секторі через війну - фізична деградація ґрунтів, масштабне хімічне забруднення та вибухонебезпечні предмети - завдали шкоди мільйонам гектарів земель. Це не лише втрати врожаю, а й довгострокові екологічні та економічні наслідки.
Попри ризики, українські виробники продовжують працювати. Вони виходять у поля, збирають врожай, доглядають за технікою і сіють - бо це не лише про бізнес, а про виживання. Це заробіток для сімей, податки до місцевих бюджетів і підтримка експорту. На багатьох ділянках поряд з ними працюють сапери - очищують землю, щоби наступного сезону її можна було безпечно використовувати.
Показовим прикладом стало розмінування на Харківщині. В межах державної програми компенсації вартості розмінування аграрних земель там повернули до використання понад 1,7 тисячі гектарів угідь - наразі це найбільша розмінована площа одним оператором у межах програми. Сапери працювали з травня по вересень 2025 року. За цей час вони виявили зокрема протитанкові міни ТМ-62ПЗ та некеровані авіаційні ракети С-8.«Очистити
таку чималу ділянку лише за кілька місяців - це дуже серйозна робота. Вже цього сезону фермер буде мати можливість засіяти угіддя озимими культурами або ж підготувати ріллю до весняних робіт. І все це без жодного ризику для людей і техніки, які виходять у поле», - підкреслив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Ігор Безкаравайний.
Від початку роботи програми оператори завершили повні цикли гуманітарного розмінування за 38 договорами, укладеними з Центром гуманітарного розмінування. Загальна площа очищених сільгоспземель уже становить 5 138 гектарів, а вартість робіт - 328,2 мільйона гривень.
Найбільше землі очищено в таких областях:
Харківська - понад 2,2 тис. га
Київська - понад 1,5 тис. га
Миколаївська - понад 1 тис. га
Херсонська - майже 353 га
Збитки, які порахували
В Україні загалом 25% сільських домогосподарств зупинили або зменшили обсяги виробництва продукції через війну, у прифронтових областях - 38%. Станом на жовтень 2023 38% агропідприємств не працювали, а 45% відновили свою діяльність менше, ніж на половину.
За оцінками, загальна шкода, завдана фізичним активам агропромислового комплексу України внаслідок російського вторгнення, станом на грудень 2024 становила 11,2 млрд USD, а збитки - 72,7 млрд USD. Завдана шкода включає часткове або повне руйнування сховищ, підприємств рибного господарства та аквакультури, багаторічних посівів, а також вимушений забій худоби. Зазначена цифра також включає знищення та крадіжку техніки й обладнання, викрадення матеріально-технічних ресурсів та продукції. На пошкодження техніки та обладнання припадає найбільша частка загальної завданої шкоди (58%), друге місце займають пошкодження складських об’єктів (17%) та викрадення матеріально-технічних ресурсів і продукції (17%).
Станом на грудень 2024 завдана шкода у секторі зросла на 9,2% порівняно з груднем 2023 , оскільки більшість об’єктів, розташованих у районах активних бойових дій, уже зазнали пошкоджень протягом першого року російського вторгнення в Україну. Найбільші обсяги завданої шкоди було зафіксовано у Луганській, Запорізькій та Херсонській областях, що в сукупності становить 65% від загальної суми завданої шкоди.
Найбільші збитки пов’язані зі зменшенням обсягів річного виробництва сільськогосподарської продукції, на це припадає 51% від загальної суми. Збитки, спричинені зменшенням закупівельних цін на продукцію, орієнтовану на експорт, наприклад, пшениці, ячменю, кукурудзи та олійних культур, становлять 34% від загальної суми збитків. Інші значні збитки охоплюють зростання виробничих витрат (6%), зниження виробництва тваринницької продукції (5%), зниження вирощування багаторічних культур (2%), збитки, пов’язані з рекультивацією земель, збитки рибальства та аквакультури (1% разом).
Потреби у коштах для реконструкції та відновлення агросектора, які не пов’язані з розмінуванням, прогнозуються на рівні 55,5 млрд USD.
Земельні втрати
Втрата значної частки земельних ресурсів. На землях, де велися активні бойові дії, значно погіршився їх якісний стан, що в майбутньому потребуватиме виділення суттєвих коштів на їх повернення до активного сільськогосподарського обробітку. Значні масштаби воєнного забруднення спричинили виведення на невизначений термін великої кількості земельних площ, принаймні з вирощування харчової продукції. Наразі третина українських земель стала зоною ризикового сільського господарства.
Згідно з дослідженням динаміки земельного фонду України після початку повномасштабної війни, в цілому частка площі території України, постраждалої від окупації, мінування та ведення бойових дій, у загальній площі країни становила 31,74%. Площа постраждалих сільськогосподарських угідь у 2022 складала 10514,13 тис. га. У 2023 загальна площа доступних земельних ресурсів України, за винятком окупованих територій, зон ведення активних бойових дій, зон вздовж україно-російського кордону та інших територій, де неможливе ведення господарської діяльності, збільшилась на 13,58% порівняно із 2022 (до 46787,98 тис. га). Зокрема площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 13,19% (зокрема за рахунок ріллі та перелогів на 12,31%), а площа лісів і лісовкритих земель - на 16,73%. Станом на початок 2024 площа територій України, придатних для ведення господарської діяльності, склала 48109,77 тис. га, тобто збільшилась на 16,78% порівняно з 2022 та на 2,83% відносно 2023 за рахунок деокупації частки Харківської та Херсонської областей. У 2024 порівняно з 2022 , площа сіножатей і пасовищ збільшилась на 24,07%, лісів та лісовкритих земель - на 18,53%, сільськогосподарських угідь - на 16,69%, зокрема ріллі та перелогів - на 15,31%.
На значній площі сільськогосподарських земель стало неможливим проведення сільськогосподарської діяльності, оскільки вони окуповані, перебувають під постійними обстрілами або заміновані.
Переміни в бізнесі
Сільськогосподарським виробникам доводиться змінювати структуру виробництва на користь високорентабельних сільськогосподарських культур, а також відмовлятися від вирощування трудомістких культур (передусім борщового набору, ранньої сезонної продукції), що негативно впливає на забезпеченість ними населення країни. Зокрема, за даними Держстату, якщо структура посівних площ сільськогосподарських культур у 2021 була такою: зернові і зернобобові культури - 56%; технічні культури - 32,3%; коренеплоди та бульбоплоди, культури овочеві відкритого ґрунту та баштанні продовольчі - 6,3%; кормові культури - 5,4%, то у 2024 - 47,9%, 39,9%, 7,1%, 5,2% відповідно. При цьому, якщо сільськогосподарські підприємства за цей період збільшили на 10% частку посівів технічних культур (зменшивши на 10% посіви зернових і зернобобових), то господарства населення знизили посіви зернових, зернобобових і технічних культур (на 2,4% та 1,9% відповідно) та збільшили площі коренеплодів та бульбоплодів, культур овочів відкритого ґрунту та баштанних продовольчих на 3,5%. По решті сільгоспкультур у сільгосппідприємствах і у господарствах населення посіви практично не змінилися. Характерною ознакою зміни структури сільгоспкультур є зниження на 21,2% площ посівів соняшнику, попри загальне збільшення площ технічних культу.
Крім традиційних для України факторів, що вливають на структуру посівів сільгоспкультур, війна додала низку нових, ключових, серед яких: стан зовнішньоекономічної діяльності (можливість експорту), брак робочої сили (вплинуло на трудомісткі культури), логістика (можливості тривалого зберігання урожаю), технологічність (кількість технічних операцій щодо вирощування, збирання й зберігання певної сільгоспкультури).
Втрата частки виробничого потенціалу як у сфері безпосередньо виробництва сільськогосподарської продукції, так і у сфері її переробки; частково або повністю зруйновано сталі ланцюги просування продукції. Об’єктами знищення ворогом стали зерносховища, продовольчі склади, логістична інфраструктура, а також сільськогосподарська техніка. Такі дії агресора спрямовані на погіршення продовольчого забезпечення країни, формування та розповсюдження негативних очікувань щодо нестачі продовольства серед населення країни, поширення глобальної продовольчої кризи.
За даними звіту щодо оцінки збитків, втрат та потреб сільського господарства через повномасштабне вторгнення, станом на 31 грудня 2023 через агресію РФ у середньому 18,6% наявної техніки принаймні частково пошкоджено, залежно від конкретного типу сільськогосподарської техніки та обладнання. Загалом внаслідок вторгнення частково або повністю пошкоджено близько 181 тис. од. сільськогосподарської техніки та устаткування. Найбільшим джерелом збитків у цій категорії є трактори, приблизно 18,2 тис. з яких знищено і 6,8 тис. пошкоджено (проте, все ще придатні для ремонту). Розрахункова сукупна ємність пошкоджених сховищ становить 3,3 млн тонн одночасного зберігання, тоді як 11,3 млн тонн потужностей одночасного зберігання повністю знищено через вторгнення. Така ситуація спричинила скорочення потужностей зберігання агропродукції на 19,5%, без урахування потужностей зберігання, які залишаються цілими, проте, є недоступними через окупацію. Також загалом війна призвела до втрат майже 13 млн голів птиці, 544 тис. голів свиней, 238 тис. голів великої рогатої худоби, 131 тис. голів овець і кіз.
Тисячі сільгосппідприємств та фермерів були змушені не тільки припинити економічну діяльність в аграрному секторі, а й залишити власні домівки. Перспектива відновлення їх економічної діяльності на власних землях є невизначеною, що може призвести до їх виходу з аграрного бізнесу або зміни спеціалізації. Особливо небезпечним це явище є для дрібнотоварників, які займалися виробництвом сезонної продукції, і втрачають відповідні сегменти споживчого ринку (насамперед овочів, ягід та фруктів), а також, крім іншого, відігравали важливе значення для забезпечення зайнятості та доходів сільського населення.
Сукупні збитки та втрати від війни малих виробників продукції рослинництва та тваринництва в Україні вже перевищують 3,85 млрд USD. Про це свідчать результати опитування, проведеного Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (FАО) 111 . Відповідно дослідження, загальна кількість дрібних виробників зменшилася майже на 8%, з них 1% - виробники продукції тваринництва, які припинили виробництво невеликих обсягів продукції рослинництва, а інші, майже 7% - виробники продукції рослинництва, котрі повністю припинили своє виробництво.
Також вказується, що майже 90% малих виробників продукції рослинництва повідомили про зниження доходів, причому понад 70% з них зафіксували значне або різке зниження (на понад 25%). Дрібні виробники продукції тваринництва постраждали меншою мірою, проте, понад 60% з них повідомили про зниження доходів, зокрема 46% - про значне або різке зниження.
Більшість опитаних виробників стикаються з проблемами доступу до сільськогосподарських ресурсів через високі ціни, брак працівників, нестачу палива або електроенергії для забезпечення роботи сільськогосподарської техніки чи навіть відсутність доступу до електроенергії. Найбільші потреби для продовження виробництва, про які повідомили респонденти, - це забезпечення добривами, паливом та насінням, доступ до кормів або фуражу, поповнення поголів’я тварин та доступ до ринків збуту.
Дефіцит трудових ресурсів у сільськогосподарському виробництві. За даними ФАО, понад 150 000 фермерів/працівників продовольчої системи України безпосередньо постраждали від війни та/або були змушені мігрувати. Вимушене переміщення населення, призов чоловіків до ЗСУ призводять до нестачі робочої сили та збільшення робочого навантаження на жінок. За даними Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, близько 200 тис. аграріїв наразі служать у Збройних силах України. Перспектива відновлення економічної діяльності на власних землях значної частки дрібних виробників є невизначеною (через забруднення та замінування земель, зруйновану чи знищену техніку та споруди, відсутність фінансової спроможності відновлення господарської діяльності тощо), що може призвести до їх виходу з аграрного бізнесу, або зміни спеціалізації.
За даними дослідження ринку праці, проведеного в агросекторі у І півріччі 2024 компанією Agrohub, 14% компаній відчувають суцільну нестачу людей серед агрономічної, інженерної та земельної служб, з дефіцитом персоналу серед окремих підрозділів та посад зіткнулось 64% опитаних. 71% підприємств - членів Асоціації виробників молока (АВМ) повідомили, що відчувають нестачу працівників і це спричинює зниження обсягів виробництва та створює додаткові труднощі у функціонуванні молочних господарств.
За даними Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, на деяких напрямах агросектора чисельність працівників уже скоротилася на 20% - найбільше не вистачає трактористів, машиністів та інженерів елеваторного устаткування.
В аналітичній доповіді Центру Разумкова зазначено, що найбільшою проблемою сільськогосподарських підприємств у 2023–2024 р став кадровий голод за основними професіями сектора. Експерти наголошують: проблема місцями сягнула таких масштабів, що ставить під загрозу отримання поточного врожаю.
Спрощення процесів сільськогосподарського виробництва, зменшення внесення добрив та засобів захисту рослин, що знижує врожайність сільськогосподарських культур та погіршує якісний склад земель - все це відбувається через брак фінансових ресурсів, неможливість довгострокового планування діяльності внаслідок можливих бойових дій. В Україні триває тенденція до зниження норм внесення добрив. Оскільки добрива мали найбільшу частку в структурі витрат на гектар, в умовах фінансових обмежень українські аграрії змушені заощаджувати на цьому ресурсі вже другий рік поспіль. Хоча восени 2023 і було зафіксоване збільшення норм внесення добрив під озимі культури, навесні 2024 норми внесення знову скоротились - у середньому на 5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Основними причинами зменшення норм внесення добрив є брак обігових коштів та здорожчання добрив, а також загальна ситуація невизначеності в галузі у зв’язку з війною. Великі виробники практично не зменшили норми внесення добрив, тоді як дрібні аграрії змушені їх скоротити в середньому на 10–15% 118 . За даними опитування агровиробників, проведеного компанією Pro-Consulting у березні 2024 , понад 50% респондентів зазначили, що їм не вистачило коштів для забезпечення своїх господарств добривами та засобами захисту рослин, і вони вносять препарати у мінімальних кількостях 119 . Споживання добрив в Україні за 9 міс. 2024 склало 3,4 млн тонн, при цьому обсяги імпорту становили 1,9 млн тонн. Загалом прогнозоване споживання мінеральних добрив в Україні у 2024 оцінювалося експертами на рівні 4,8 млн тонн (порівняно з 4,5 млн тонн у 2023 , 2,3 млн тонн у 2022 та 4,75 млн тонн у 2021). При цьому, за даними Держстату, обсяг внесених мінеральних добрив (у діючій речовині) підприємствами в Україні за останні роки демонструє зниження. У 2023 цей показник становив 1739,1 тис тонн, що менше на 16,4% порівняно з 2022 (2079,4 тис тонн) і значно менше порівняно з довоєнним 2021 (- 39,5%), коли обсяг досяг 2876,6,5 тис тонн. Експерти зазначають, що ринок добрив, попри війну, продовжує відновлюватися, і наступного року очікують на кращі результати. Водночас, за прогнозами експертів, у 2025 очікується зростання цін на мінеральні добрива на 10–15%. Причини такого здорожчання пов’язані з інфляцією та логістичними труднощами, спричиненими воєнними діями в Україні.
У 2023 зберігалася загальна тенденція скорочення обсягів імпорту агротехніки до України, особливо критична ситуація спостерігається з імпортом тракторів, зернозбиральних комбайнів та посівної техніки. Так, у 2023 порівняно з 2022 імпорт малопотужних тракторів скоротився на 74%, до 503 одиниць. Імпорт тракторів середньої потужності зменшився на 22%, до 1174 одиниць, потужних тракторів - на 6%, до 1174 одиниць. Імпорт зернозбиральних комбайнів до України скоротився на 9,4%, до 1906 одиниць. На 38,4% зменшився імпорт посівної техніки (до 2749 одиниць). Імпорт плугів до України скоротився на 52,1%, до 1332 одиниць. За 09 місяців 2024 в Україну було імпортовано сільгосптехніки на суму 769 млн USD, зокрема нової техніки на 672 млн USD, вживаної - на 97 млн USD. Загалом це на 19% більше, ніж торік. Відкладений попит призвів до зростання обсягів імпорту, за винятком зернозбиральних комбайнів. Наразі аграрії не поспішають інвестувати в техніку з терміном окупності понад 10 років. Натомість зростає імпорт запчастин, і замість покупки нової техніки аграрії ремонтують старі комбайни, поки вони виконують свої функції.
Враховуючи те, що частина підприємств сільськогосподарського машинобудування знищена, пошкоджена або знаходиться під окупацією, а фізичні обсяги імпорту техніки для аграрних підприємств скорочуються, ситуація з оновленням їх машинно-тракторного парку значно погіршується.
Внаслідок використання зношеної техніки, збільшення витрат на її обслуговування і ремонт зросте собівартість продукції сільського господарства та значно знизиться ефективність аграрного виробництва, що зрештою може призвести до значних втрат урожаю.
Енергетичні ризики
Масовані обстріли російськими військами об’єктів енергетики й енергетичної інфраструктури України призводять до нестабільності та жорстких обмежень енергопостачання, завдають значного вкрай негативного впливу на функціонування вітчизняної економіки.
Жорсткі енергетичні обмеження знижують продуктивність та збільшують собівартість виробництва, а отже і кінцеву ціну тваринницької продукції. Від перебоїв з енергопостачанням потерпає виробництво м’ясної продукції, яке, крім енергії на охолодження і зберігання продукції, потребує її для підтримки систем вентиляції, опалення та годівлі. Заклади роздрібної торгівлі влітку скорочують замовлення охолодженої тваринницької продукції; деякі рітейлери взагалі відмовляються від продукції або відтерміновують її постачання. Критично важливим електрозабезпечення є для інкубаторів, залів відгодівлі молодняку птиці, свиней, великої рогатої худоби. Часті відключення електроенергії у цих ланках тваринництва небезпечні, оскільки порушують відтворення продуктивного поголів’я.
У структурі собівартості виробництва курятини електроенергія може досягати 15–20%. Її використовують для обігріву та вентиляції птахівників, освітлення та автоматизації годівлі, підтримки оптимальних умов для несучок. До витрат на електроенергію при виробництві молочних продуктів включають охолодження молока, освітлення, автоматизацію виробничих процесів, такі витрати можуть досягати 10–15% у структурі собівартості їх виробництва.
За даними Асоціації виробників молока, відключення електроенергії та перебої в роботі охолоджувального обладнання призвели до псування готової продукції. Зокрема, в липні 2024 через тривалі відключення електроенергії, певні ритейлери повертали молочні продукти на молокопереробні підприємства у зв’язку з відсутністю умов для зберігання швидкопсувної продукції на полицях супермаркетів, що призвело до псування значної їх кількості.
Чимало підприємств самостійно вирішують питання забезпечення електроенергією виробничих процесів завдяки купівлі електрогенераторів. Водночас перехід на генератори є рішенням тимчасового характеру і в цілому проблему стабільного електропостачання підприємств не вирішує, насамперед - враховуючи вартість 1 кВт-год, яка є в рази вищою, ніж при споживанні з мережі. В основному їх використовують при аварійних припиненнях живлення. У зв’язку з вимкненнями електроенергії та необхідністю використання генераторів зростають виробничі витрати. Наприклад, на молочно-товарних фермах усі процеси - від доїння до зберігання молока - потребують безперебійного живлення. Так, середня ферма на 500 голів потребує на 1 годину до 100 кВт. Відповідно, затрати зростають (за червень - липень 2024 молоко-сировина в закупівлі зросла в межах 3–5%).
Кліматичні ризики
Зміна клімату підвищує ризики, пов’язані із забезпеченням населення продовольством.
Відбувається поступовий перерозподіл орних земель під вирощування потенційно економічно вигідних сільськогосподарських культур. Зокрема, підвищення середньорічної температури на 2–2,5°С сприятиме збільшенню урожайності окремих сільськогосподарських культур (наприклад, пшениці). В Україні вже майже немає територій, де не вирощувалися б теплолюбні культури (кукурудза, соняшник та соя). У зоні Степу простежується динаміка збільшення площ під вирощування пшениці. За прогнозами, до середини століття внаслідок різних чинників, зокрема і зміни клімату, спостерігатиметься зниження врожайності основних сільськогосподарських культур України, а саме ячменю, кукурудзи та соняшника. Проте врожайність озимої пшениці на півночі та північному заході України до 2050 може зрости на 20–40% у порівнянні з 2010.
В Україні спостерігається тенденція до збільшення території із недостатньою кількістю опадів у вегетаційний період. Клімат уже став більш посушливим на всій території країни. Стрімке зростання теплових ресурсів при майже незмінній кількості опадів, як річних, так і весняно-літнього періоду, призводить до збільшення повторюваності посух та поширення їх у західні та північні райони. Останніми роками посухи спостерігалися в районах, в яких їх раніше не було. Розраховані індекси посушливості клімату за останнє десятиріччя свідчать про суттєве збільшення території недостатнього природного зволоження.
Підвищення температури в зимовий період, незначне промерзання ґрунту сприяють збільшенню кількості й площ осередків шкідників і хвороб сільськогосподарських культур та лісу. За оцінками експертів, у період 2011–2016 р вони зросли майже на 25%, порівняно із попереднім п’ятиріччям і продовжують збільшуватись у геометричній прогресії129 . В умовах зміни клімату у бік потепління, особливо при високих нічних температурах, підвищується ймовірність появи шкідників і хвороб сільськогосподарських культу Викиди парникових газів у результаті використання викопного палива збільшують інтенсивність потепління, а у поєднанні з високими викидами парникових газів кількість шкідників і хвороб сільськогосподарських культур буде ще більшою, що загрожує світовому виробництву продуктів харчування і продовольчої безпеки. Така ситуація є викликом існуючим системам захисту рослин і загальної продуктивності, які потребують удосконалення та біологізації.
Спекотна погода без дощів у 2024 позначилася також на врожайності та термінах дозрівання окремих овочів, погодні умови вплинули на врожай картоплі, моркви, капусти, сезонні чинники та погодні умови затримали й збір цибулі. Недостатнє зволоження повітря, ґрунту, відсутність дощів, підвищені, аномально спекотні температури, засухи та суховії призвели до посилення та поширення повітряно-ґрунтової посухи, що негативно позначилося на розвитку рослин 130 і спровокувало зниження якості й кількості врожаю та зростання роздрібних цін.
Через посуху, яка тривала впродовж серпня - вересня 2024 , більшість виробників картоплі недоотримали до 30% врожаю, при цьому фермери зазначають, що через посуху зібрано багато некондиційної продукції, яка не підлягає тривалому зберіганню. У жовтні 2024 ціна на картоплю в Україні у середньому була у 2,8 рази вища, ніж в аналогічний період минулого року. Крім того, через несприятливі погодні умови в господарствах суттєво знизилася якість та кількість очікуваного врожаю моркви. Ціна на моркву на початок листопада 2024 була в середньому в 3,7 рази вища, ніж на початку листопада попереднього року.
Екологічні ризики зумовлені антропогенним впливом, зниженням запасів води, збільшенням кількості деградованих земель, надмірним застосуванням азотних добрив та засобів захисту рослин, надмірною розораністю земель, порушенням екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь, забрудненням ґрунтів небезпечними речовинами та відходами, відсутністю або недостатньою кількістю потужностей (об’єктів) з оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження, збільшенням викидів парникових газів, поширенням використання екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і неконтрольованим вивільненням генно-модифікованих організмів у навколишнє природне середовище, забрудненням земель вибухонебезпечними предметами, негативним впливом вибухонебезпечних речовин.
Мінус Каховська ГЕС
Суттєвих втрат земельним ресурсам та аграрному сектору завдало руйнування Каховської ГЕС. Трагедія руйнівним чином вплинула на аграрний сектор -масштаб затоплення на Херсонщині орієнтовно у 10 тис. га сільськогосподарських земель на правобережжі, а також у кілька разів більше - на лівому березі області, який перебуває під тимчасовою окупацією.
Загальний розмір шкоди та збитків, завданих сектору сільського господарства внаслідок руйнування греблі Каховської ГЕС, оцінюється у 406,6 млн USD136. Більшу частку шкоди і збитків у сільськогосподарському секторі, на суму 376,7 млн USD (92%) було завдано рослинництву, переважно через порушення зрошення. Шкода та збитки, завдані рибальству та аквакультурі, склали 8% від загальної суми і складають 31,5 млн USD. Решту 0,24 млн USD складає шкода, завдана виробництву продукції тваринництва.
Дрібним середнім, великим товаровиробникам, що працюють в агро, завдано великої шкоди. Відсутність доступу до придатних для використання земель, зокрема забруднення значних площ нерозірваними боєприпасами, мінами, вибуховими пристроями та уламками, знищення сільськогосподарського обладнання та споруд, пошкодження худоби та посівів, викрадення сільськогосподарських ресурсів та продукції, а також необхідність повторної культивації земельних ділянок матимуть тривалий негативний вплив на потенціал агросектора України. Однак аграрний сектор України є та буде.
Використано матеріали доповіді «Реалізація потенціалу промисловості й аграрного сектора економіки в умовах війни та повоєнного відновлення», НІСД
Автори: Собкевич О. В., д-р екон. наук, проф. (керівник авторського колективу); Русан В. М., канд. екон. наук, с. н. с.; Жураковська Л. А.; Олійник Д. І., д-р екон. наук, проф., заслужений економіст України; Власюк О. С., д-р екон. наук, проф., чл.-кор. НАНУ, заслужений діяч науки і техніки України
За редакцією д-ра екон. наук, заслуженого економіста України Жаліла Я. А.
