Коли фермі вигідно перейти від закупівлі комбікорму до власного виробництва?

Коли у господарстві кілька десятків курей, корм зазвичай купують мішками й особливо не замислюються про окреме виробництво. Але зі зростанням поголів'я змінюється і масштаб витрат. Наприклад, 500 несучок за споживання 110–120 г на добу потребують близько 1,65–1,8 т корму на місяць. Якщо ферма ще й вирощує власне зерно, виникає цілком практичний вибір: продавати сировину й далі купувати комбікорм чи переробляти її для власної птиці.

Починати потрібно з обсягу корму, а не з ціни обладнання

Перш ніж купити гранулятор кормів для птиці, потрібно визначити обсяг майбутніх партій. Для 500 несучок за споживання 110–120 г на добу потрібно близько 55–60 кг корму щодня або 1,65–1,8 т на місяць. Від цієї цифри вже можна переходити до потрібної продуктивності обладнання.

Для порівняння можна взяти обладнання TMS Agro, українського виробника техніки для переробки сільськогосподарської сировини. У каталозі компанії є гранулятори різної продуктивності, тому модель можна зіставити з розрахованою партією корму. Наприклад, ROTEX-150 (380V) продуктивністю до 100 кг/год може гранулювати добову партію для 500 несучок приблизно за 33–36 хвилин.

Власний комбікорм починається не з гранулятора

Якщо на фермі є власна пшениця чи кукурудза, цього ще недостатньо, щоб отримати готовий корм для птиці. Зерно спочатку подрібнюють, компоненти відміряють за рецептурою та ретельно змішують. Лише після цього суміш можна подавати в гранулятор.

Увесь шлях виглядає так: сировина ? подрібнення ? дозування ? змішування ? гранулювання ? охолодження гранул. Тому при порівнянні власного і закупного комбікорму не можна рахувати тільки ціну зерна. До собівартості входить його підготовка, робота обладнання, електроенергія та праця, а сам склад корму підбирають під вік і продуктивність птиці.

Коли власне виробництво має економічний сенс

Виробляти комбікорм на фермі вигідно лише тоді, коли готовий кілограм обходиться дешевше або хоча б не дорожче за закупний корм з доставкою. Тому рахувати потрібно не тільки зерно, а весь процес:

сировина + подрібнення + змішування + електроенергія + праця + обслуговування + втрати.

Має значення і завантаження обладнання. Якщо гранулятор запускають лише кілька разів на місяць заради невеликих партій, його можливості фактично не використовуються. Для 500 несучок із місячною потребою 1,65–1,8 т ROTEX-150 за продуктивності до 100 кг/год працюватиме близько 16,5–18 годин на місяць. Цей показник уже можна зіставляти з витратами конкретної ферми.

«Продуктивність гранулятора потрібно співвідносити з реальною партією корму. Такий розрахунок допомагає підібрати модель, яка переробить потрібний обсяг за запланований час», – пояснює експерт TMS Agro.

Екструдування потрібне не кожному господарству

Гранулятор і екструдер виконують різні завдання у підготовці корму. Екструдування використовують для додаткової обробки зернової сировини, якщо це передбачено технологією годівлі. Вибір такого обладнання залежить від виду сировини та обсягів її переробки.

Якщо для частини сировини така обробка передбачена, а господарство має трактор, можна розглядати екструдер від ВВП трактора для кормів. Наприклад, ЕГК-200 від TMS Agro має продуктивність 200 кг/год, працює від ВВП трактора та кріпиться на триточкову навіску. Такий варіант дозволяє працювати без окремого електродвигуна та використовувати обладнання там, де немає трифазної мережі.

Що порахувати перед переходом на власний комбікорм

Рішення стає зрозумілішим, якщо звести закупівлю та власне виробництво до однакових показників.

Для умовних 500 несучок розрахунок уже дає 1,65–1,8 т корму на місяць. При продуктивності гранулятора 100 кг/год це близько 17–18 годин чистої роботи преса. Далі ферма підставляє власні витрати й порівнює собівартість 1 кг власного комбікорму з фактичною ціною 1 кг закупного корму з доставкою.

Від власного зерна до власного корму

Перехід на власний комбікорм має сенс не з певної кількості курей, а з моменту, коли ферма може регулярно завантажувати обладнання й отримувати корм за конкурентною собівартістю. Власне зерно тут дає хороший старт, але далі потрібні рецептура, підготовка сировини та організований процес. Для невеликого господарства це може бути лише подрібнення і змішування, для більшого додасться гранулювання. Тобто масштаб кормовиробництва має рости разом із реальною потребою ферми, а не з кількістю доступного обладнання.